Сільський голова Фурсів Микола Фурсенко: Нам головне сьогодні – дати можливість людям жити і працювати в селі

20.10.2017, 8:00


Про те, як створювалася Фурсівська об’єднана громада, про її перспективи та проблеми ми поговорили з Миколою Фурсенком – багаторічним головою сільської ради Фурсів

- Микола Іванович, судячи з прізвища, Ви – корінний житель Фурсів. Розкажіть про Ваш життєвий шлях до роботи в Фурсах. Чому Ви вирішили очолити громаду?

- Дійсно, я – корінний житель села Фурсів. Народився у родині Фурсенків. До слова, і в батька, і в матері були однакові прізвища, хоча вони не родичі. Справа в тому, що у Фурсах було кілька родів Фурсенків, були вони і у сусідній Чмирівці.

Народився я 2 січня 1948 року, школу закінчив у 1966 році. З дитинства мріяв стати військовим. Намагався поступити до військово-морського училища. Але так сталося, що граючи у футбол, мені перебили перенісся і з флотом не склалося. В той час у нас в селі запрацювала правобережна геологічна експедиція. Це – і романтика, і цікава спеціальність, в якій працювали видатні фахівці. Я потягнувся до них.

І якщо вже доля не склалася з флотом, то й вирішив поступати у Київський університет ім. Шевченка. Там я отримав спеціальність геодезія і картографія, а також проходив військову кафедру. Закінчивши університет у 1971 році, я був призваний до Збройних сил лейтенантом. Направили мене служити у складі Групи радянських військ в Німеччині. На останньому курсі я одружився і разом з дружиною відправився на службу.

За час служби я пройшов шлях від командира взводу до військового комісара міста Чернігова, отримавши звання полковника. І коли Україна отримала незалежність, то після першої перевірки Міністерства оборони мені запропонували перейти на службу до Генштабу Збройних сил України. Згодом отримав посаду заступника начальника головного організаційно-мобілізаційного управління Генерального штабу.

Коли пішло скорочення Збройних Сил, фурсівчани почали пропонувати мені повернутися в село. Тоді тут не було жодного прогресу. Що вже говорити, якщо попереднього голову сільради засудили і відправили до буцегарні. Після того, як місцеві написали листа на ім’я міністра, щоб я повернувся, я зголосився. І 26 березня 2000 року мене обрали Фурсівським сільським головою. Зараз на цій посаді я відбуваю п’яту каденцію.

- З яких змін Ви почали свою діяльність? Чи було складно змінити систему?

- Звичайно, спочатку було важко. Коли я прийшов у село, бюджет складав всього-навського 112 тисяч гривень. Тільки боргів за енергоносії було на понад 360 тисяч. Уявляєте, як тяжко було працювати, щоб чотирьохтисячний населений пункт нормально розвивався. Вирішили почати з найпростішого: організувати народ, закатати рукава і працювати. Було важкувато. Наприклад, ті хто підтримували попереднього голову постійно намагалися «збити» цей порив. Але село з розумінням поставилося до задумів, і нам багато чого вдалося зробити.

Перезимувавши зиму, я побачив, що котельні ледь дихають, а їх утримання обходиться в солідні гроші. Став шукати шляхи вирішення цієї ситуації. Проблема в тому, що по газопостачанню наша громада знаходилася найвіддаленіше від пункту подачі з Боярки. Тут була тупикова гілка, і при найменшому зниженню тиску котли одразу зупинялися. Вирішили переходити на сучасні методи опалення.

З поселенням геологів теж треба було викручуватися: їхня котельня була стара і опалювальна мережа була непридатна для подачі тепла і гарячої води. У 2002 році, зрозумівши, що далі так йти не можна ми почали переводити будинки на індивідуальне опалення. Почав із сільської ради, дитячого садочку, пішла робота по школі, куди я вибив кошти через Міністерство АПК. Далі пішов приватний сектор і багатоквартирні будинки….

Спочатку дехто не розумів потреби у цих змінах. Але як прийшла зима, ситуація змінилася на розуміння: платити стали втричі менше, а тепла стало набагато більше. Також ми з Білої Церкви провели два підвідних газопровода, після чого проблему було вирішено.

Вирішивши питання з газопостачанням, ми зайнялися водопостачанням. Тому що основні свердловини знаходилися в руслі річки Кам’янки, в природоохоронній зоні. Тому було прийнято рішення перейти на індивідуальну подачу води, відкривши нові свердловини. І тут є проблеми: труби часто виходять з ладу, адже вони старі, ще з 60-х років. Але і це питання ми вирішуємо.

- Як змінилася за цей час ситуація в економічній сфері? Зрозуміло, що 90% залежить від загальнодержавного стану справ…

- Коли перед нами постало питання освітлення та благоустрою вулиць. Але для цього всього потрібні були гроші. А як я вже казав, бюджет був мізерний. Тоді ми вирішили запропонувати нашим мешканцям – геологами, колгоспниками, працівниками військового заводу – залучитися до підприємницької діяльності. Було непросто, але ми зробили їм «зелену вулицю». Не в усіх складалося, але вже через чотири роки ми мали півмільйонний бюджет. А через 10 років бюджет складав вже чотири мільйони. Зараз бюджет складає майже 10 мільйонів гривень на рік. Бізнес в селі дав змогу створити понад тисячу робочих місць і вийти на показник 426 об’єктів оподаткування – це втричі більше ніж, наприклад, в Узині, і в п’ять разів більше ніж у Шкарівці.

- Чим займаються ці підприємства?

- Підприємства – різні зі штатом від п’яти до 120 чоловік. Спектр широкий: виробництво меблів, сільськогосподарської продукції, її переробка, ремонт техніки, буріння свердловин, будівельне спрямування. Був завод «Білозерківмаз», але пізніше його закрили. Коли відбувалося скорочення військової частини, контролювали, щоб не було розкрадання. Також ми запрошували військових до підприємництва. Коли закривалося військове містечко в урочищі Товсте, нам вдалося вирішити питання згідно з законодавством, залучивши залишки майна у комунальну власність і реалізувавши його через аукціон. Тепер там створено підприємство «Баварія», яке виготовляє м’ясну продукцію.  Також запрацювало сільськогосподарське підприємство «Янтарне», хоча за ним немає великих потужностей. Загалом, у нас в селі досить розвинуте тваринництво. До речі, знаменитий завод «Термо-пак» починав свою діяльність саме в нашому селі.

- Не економікою єдиною. Розкажіть, як Ви опікуєтеся культурою в селі?

- Мистецтво, культура і спорт – це те, що зробити було найлегше. Тим паче, я маю особливе ставлення до спорту: сам колись займався футболом, хокеєм, гімнастикою. Мені вдалося створити спортивну команду, організувати Кубок села імені Героя Радянського Союзу Луценка, нашого земляка. Таким чином, молодь потягнулася до спорту. Було зроблено повну реконструкцію стадіону. Яким він був раніше – через нього проходило «сім доріг», собаки бігали. Клуб був без опалення, перекриття протікало, були побиті вікна. Зараз він є одним із кращих в районі, постійно відбуваються концерти, оновили залу.

А такою кількістю творчих колективів не кожен районний центр може похвалитися. Кожного дня хтось кудись їде виступати. Чотири дні підряд відправляли на Всеукраїнський конкурс козацької пісні народний аматорський хор «Серпанок». У Білій Церкві виступав хор «Вечірня зірка» - ветеранський колектив. Дитячий вокальний квартет «Дитячі мрії» - єдиний із сільських колективів, який вийшов у фінал Всеукраїнського конкурсу. Є вокально-інтрументальний ансамбль «Екстрім», вокальний ансамбль «Молодички».

Саме цей культурно-просвітницький напрямок дав змогу селу піднятися. Ми залучили місцевих майстрів, художників, обробників по дереву, майстрів з в’язання, бісерної мозаїки тощо. Одна з них стала Заслуженим майстром України. Це якось активізувало людей і вони потягнулися до мистецтва. У нас з’явилися свої поети, люди, які почали писати спогади, мемуари. Таким чином вдалося встановити історію, яка навіть для мене і старожилів була невідома.

- Розкажіть, будь-ласка, з чим Ви йдете до сіл, які йдуть на об’єднання, і що з Вашого досвіду можна швидко і якісно запровадити на територіях сіл ОТГ окрім Фурсів?

- Нам головне сьогодні долучити людей до робочих місць, дати можливість їм жити і працювати в селі. 10 років тому про Матюші говорила вся Україна: там було одне з найкращих сільськогосподарських підприємств. Сьогодні із 2000 голів великої рогатої худоби залишилось лише 260 голів у селян, які по чотири гривні здають молоко. Це – просто знущання над людьми. Іншими словами, ми повинні зробити так, щоб у нас запрацювали домашні, фермерські господарства, маленькі кооперативи, які зможуть давати продукцію і робочі місця. Україну олігархи не нагодують, вони дають високотоварне виробництво: соняшник, соя, пшениця, кукурудза, цукровий буряк. А хто ж буде давати яйця, мед, молоко і все таке інше? Це може дати лише домогосподарник. І повірте, досвід поляків це настільки яскраво демонструє, що мене вже ніхто не переконає, що це не так. І ті села, які сьогодні в Україні, вже пішли цим шляхом, мають дуже хороші результати роботи.

Також можна розвивати і зелений туризм. Ви подивіться, які у нас чудові місця: рекреаційна зона, від Яблунівки до парку Олександрія по Росі. Можна на байдарках ходити. У нас до речі в Фурсах був популярним водний туризм, але з кожним роком належної інфраструктури стає все менше. Все це можна поновити і відповідні плани є.

- Микола Іванович, а не вийде так що, села, які будуть приєднуватись до Фурсів, як до центра, залишаться забутими? Як Ви будете всім приділяти увагу?

- Почну з того, що якщо взяти й перевести регіональний валовий продукт на одного жителя, то він в Фурсах сьогодні найвищий. І якщо порівняти з Пищиками, то він становитиме один до десяти. Якщо порівнювати з Плюшками – це один до п’яти, якщо з Матюшами, один до семи. Питання в тому що, ми звичайно будемо вирівнювати базове оподаткування. На мою думку, багато в цьому плані допоможе проведення інвентаризації земель: в цих селах немає ні генпланів, ні схем розвитку єдиної території. А те, що проводилась нормативно-грошова оцінка, то цифри, вибачте, там бралися взагалі зі стелі. Таким чином, тут все буде поставлено на контроль. З іншого –  цих селах є прекрасні ресурси для розвитку сільського і фермерського господарства, які сьогодні просто не реалізовані.

- Перейдемо й до інших питань. Зокрема, зараз напередодні виборів несподівано пішли курсувати чутки, що за часів президентства біглого Януковича Асоціація сільських селищних рад, яку Ви очолюєте, фактично перебували «під» ними, а тодішній міністр АПК Микола Присяжнюк приїжджав у Фурси як до себе додому. Прокоментуєте такі розповідки?

- Я вам скажу чесно і відверто: це все наклепи. Так, контакт був, але який? Дійсно, ми працювали з міністерством АПК і я справді входив до Ради регіонів, у яку входили голови обласних рад, адміністрацій, кабінет міністрів і три асоціації. Зокрема, і наша – сіл і селищ. Я не боявся, дивлячись в очі тодішньому президенту, прем’єру Азарову і генпрокурору Пшонці, розказати про всі болючі питання. Але я просто виконував свою місію як голова асоціації.

Чи був якийсь тиск? Так, були деякі «побажання», щоб я, наприклад, говорив те, чи інше. Але я все рівно казав те, що я вбачав за потрібне. Стосовно міністра АПК, коли виникло питання по забудові аеродрому і Хуторка, я звернувся офіційно до Азарова з відповідним листом. Азаров дав команду поїхати перевірити. Коли ж я побував на прийомі в міністра Миколи Присяжнюка, він мені сказав: «Що ти, полковнику, хочеш? Що ти мені голову морочиш?». А потім мені 31 серпня повідомили: завтра, на 1 вересня, міністр буде у тебе в селі». Він приїхав, привіз телевізор для школи, букварі дітям, я зробив доповідь, і власне на цьому все й завершилося.

- До речі, люди, які стоять за цим Хуторком, звинувачують Вас в тому, що Ви буцімто вимагали хабарі, що Ви з ними нечесно себе поводили, відмовилися підписувати їм документи. Розкажіть про цю ситуацію?

- Те, що не хотів підписувати і не підписував – це правда. Але те, що я хабарі якісь вимагав – це абсурд. Дивлячись кожному в очі, я можу сказати: питання забудови землі біля аеродрому – це питання державної ваги, і воно повинно бути вирішено не в кабінеті сільського голови, не районної ради, і навіть не в області. Розпорядженням Кабінету міністрів в 1999 році Білій Церкві було дано право створити авіаційний транспортний вузол в цивільних умовах з передачею майнового комплексу заводу КП БВАК, де працювало п’ять тисяч працівників, злітну полосу і частину авіаційного обладнання зльоту і посадки». Цього виконано не було. Потім, коли стало питання про кордон між Білою Церквою та Фурсами, ми знову поставили питання: вирішуйте питання з аеродромом.

- Це ще було за президентства Леоніда Кучмі?

- Ця історія тривала і за Кучми, і за Ющенка. Коли Ющенка обрали президентом, він дав розпорядження тодішній прем’єрці Юлії Тимошенко вирішити питання узинського і гайковського аеродрому. І коли мене повезли до Засухи, який тоді був губернатором, мені задали питання, чому якийсь сільський голова палки в колеса нам ставить? Я встав і сказав: люди добрі, майновий комплекс, переданий Білій Церкві із збереженням цілісного майнового комплексу під профільне підприємство, має 37 об’єктів оподаткування різних форм власності! Це – стратегічний об’єкт! Питання було зразу знято. Тоді губернатор визвав свого головного архітектора і сказав: «Їдьте в Фурси, сідайте за стіл перемовин і домовляйтесь про використання цього комплексу». В результаті, ми включили цей комплекс в схему планування території. Але замість того, щоб реалізувати той проект під аеродромний комплекс площею420 га, його почали забудовувати.152 газемлі просто було «відтяпано». І до речі, був акт перевірки, де вказано порушення законодавства по п’яти позиціям.

Коли пішла реалізація державних актів, територію було розбито по2 га, а потім – ще на менші ділянки, люди побігли в Фурси, щоб ми їм оформляли і переводили землю під забудову. Звісно, я відмовлявся це робити, бо це незаконно. За цю позицію, я свого часу і постраждав. Кому ми тільки не писали: і в СБУ, і в ГПУ. Коли вже створили Національне агентство по боротьбі з корупцією, я їздив туди з цілим чемоданом документів. Але ніхто навіть відповіді не дав. Зараз там29 гавже було забудовано, і далі продовжують забудовувати…

- Хто стоїть за цим проектом?

- Зараз мені важко сказати, але за часів Януковича стояли тодішній губернатор Присяжнюк і люди генпрокурора Пшонки.

- Також по навколишнім селам, які об’єднуються навколо Фурсів, розповсюджують чутки, що Ви, мовляв, прихований мільйонер, і що у вас десь є офшор і купа нерухомості в Києві. Розкажіть про свої статки, якого добра Ви нажили?

- Всі мої статки чітко визначені в моїй декларації, і жодних таємниць я з цього не роблю. Особистої машини в мене давно немає. Колись була старенька «дев’ятка», але я її позбувся. Зараз їжджу на машині дружини - Фольцвагені. Тринадцятий рік цій машині. Більше в мене жодної техніки немає. Що ж до житла, то землю під будинок мені виділив зі своєї власної садибної землі дідусь моєї дружини. Але я досі ніяк не можу закінчити будівництво своєї садиби. Квартиру, яку мав в Києві, я віддав сину, який там прописаний. Більше в мене ніякої власності немає.

- А в чому суть конфлікту у Вас з мером Білої Церкви Геннадієм Диким? Чому Ви не змогли домовитись?

- Конфлікту як такого не було. Мало місце просто непорозуміння з боку міста, які не хочуть розуміти, що кожний населений пункт має право на своє існування. Вони бачать розвиток міста виключно за рахунок приєднання навколишніх сіл.

- Ще питання про сумнозвісного нардепа від «Батьківщини» Вадима Івченка, який працював у вас в Асоціації, і зараз зробив велику політичну кар’єру. У чому полягала суть конфлікту?

- Ми працювали «рука об руку», їздили і підіймали роботу Асоціації по всій Україні. Коли стало питання про депутатство, я не заперечував: молодий перспективний політик, хай йде росте, тим пасе, багато хто його в цьому плані підтримував. Мені теж пропонували йти, але я слово дав громаді, оскільки мені насолодою є те, що я кожен день бачу плоди своєї роботи. У Верховній Рада, ви знаєте, багато балаканини, а толку поки що мало.

А от спроба завести нашу громадську організацію під «Батьківщину» мені абсолютно не сподобалась. Адже тоді б ми розсипались. Але ми цьому не дали статися.

- Розкажіть, чи блокували Вам ОТГ, чому так довго не підписували документи?

- Деякими політиками була задумана схема, щоб завести всі села навколо Білої Церкви до її орбіти. Але на мою думку, в містах сьогодні дуже багато проблем. І селам набагато легше перенести будь-яку кризу, тому що сільські люди здавна звикли працювати й жити на своїй землі і виживати за її рахунок. У місті це зробити неможливо. Вистачає й інших проблем: сьогодні застарілі комунальні мережі, маса проблем з екологією. А щоб все це поновити, перебудувати, треба багато інвесторів. А тому їм краще взяти нову земельну ділянку і збудувати там. Завжди легше будувати нове, ніж реанімувати старе.

Зараз лунає багато розмов, що села вмирають. Мовляв, нічого ми не зробимо, це такий прогрес у світі. Всі будуть бігти у великі міста. Але, наприклад, німці чомусь не особливо-то кудись їдуть. На країну з 90-мільйонним населенням три міста-мільйонника – це показник. Такі ж тенденції спостерігають в Швейцарії, Словенії, Норвегії, Швеції. А тому, хто хоче, той хай їде, але намагатися нав’язати селу міський спосіб життя – це неправильно…

Читайте також:

Микола Фурсенко має вирішити питання більшості в раді громади
Олексій Кошель
Вибори в Фурсах обіцяють бути запеклими

1 2

Новини

ЖК "Лісовий Квартал" у Броварах

У Броварах обірвався ліфт з пасажирами на висоті 16-го поверху (ФОТО)

24.11.2017, 19:34

Ціна бензину станом на 24 листопада сягнула понад 30 грн/л

"Чорна п’ятниця" автомобіліста: ціна бензину сягнула 30 грн/л

24.11.2017, 19:16

Діти-переселенці на Київщині

Кожен десятий переселенець з Криму та ОРДЛО проживає на Київщині

24.11.2017, 18:43

У Білій Церкві назріває скандал навколо реконструкції котельні (ВІДЕО)

24.11.2017, 18:16

У Вишневому з’явиться повноцінний музейний комплекс (ВІДЕО)

24.11.2017, 17:39

У складі Бучанської міськради з’явилося двоє нових депутатів

24.11.2017, 17:13

У Вишгороді злодій споїв товариша та обікрав його квартиру (ФОТО)

24.11.2017, 16:39

Денис Яросласький

Екс-начальника Обухівської поліції Ярославського випустили під домашній арешт

24.11.2017, 16:07

Броварські "умільці" по цеглинах розібрали будинок пристарілих (ФОТО)

24.11.2017, 15:43

В Білій Церкві пройшла медична конференція за участю провідних кардіологів країни

24.11.2017, 15:20

Аналiтика

Схоже на те, що у Федорука - серйозні проблеми

Революція у Бучі: Як Федорук втратив більшість у міськраді

24.11.2017, 8:04

Патова ситуація з облрадою досі не вирішена

Коли нарешті запрацює Київська облрада, або Чому не варто чекати на бюджет-2018

23.11.2017, 8:08

Як п’яні депутати катаються по Білій Церкві

22.11.2017, 8:04

"Земля Переяславщини"

ТОП-100 найбільших платників податків Киїщини: ПП "Земля Переяславщини"

21.11.2017, 8:03

Хто є хто у Київській облраді: "господарники" з "Опозиційного блоку"

20.11.2017, 8:00

Присяжнюк продавив Дикова, який тепер заправляє Вишневим

Погрози, підкуп і стриптиз-клуб: Як міліцейська братія захопила Вишневе

17.11.2017, 8:03

Горган ризикує наразитися на нерозуміння жителів Київщини

"Острівці" корупції: Як Горган дав своєму раднику підзаробити

16.11.2017, 8:21

Павло Панфьоров

Начальник Вишгородського відділу Нацполіції Павло Панфьоров: Не помиляється той, хто нічого не робить

16.11.2017, 8:01

ТОП-100 найбільших платників податків Київщини: меблева фабрика "ВЕСТА"

15.11.2017, 8:04

Скандал у конкурсній комісії

Як БПП, "Радикальна партія" і "Батьківщина" подружилися з "Опоблоком" заради Узина

14.11.2017, 8:04

Блоги

Володимир В'ятрович (директор Інституту національної пам'яті): Голодомор - помста за свободу!

24.11.2017, 17:22

Богдан Яременко (активіст, Біла Церква): Нащо Дикий оновив склад виконкому

22.11.2017, 14:23

Віталій Кайгородов (директор агентства нерухомості "Кайгород"): Коли ринок нерухомості у Білій Церкві досягне дна

22.11.2017, 14:06

Сергій Савчук (голова Держенергоефективності): Славутич замістить 7 млн куб метрів газу на рік

21.11.2017, 16:46

Ірина Федорів (журналіст): Як Карплюк заморожує людей в Коцюбинському

20.11.2017, 16:41

Сергій Замідра (селищний голова, Немішаєве): Чому забули про спорт в сільській місцевості

20.11.2017, 14:29

Світлана Шеповалова (волонтер): Як допомогти ветеранам Київщини відкрити власну справу

17.11.2017, 15:41

Роман Сімутін (депутат Київської облради): Як у Броварах вирішити відому проблему з казки "Про рукавичку"

16.11.2017, 16:45

Павло Лаврусь (активіст, Біла Церква): Не можна просто так взяти, і прийти на сесію міської ради

15.11.2017, 17:57

Ігор Коліушко (голова правління Центру політико-правових реформ): Чому Порошенко стає на стежку Януковича

14.11.2017, 15:14