Олег Покальчук (соціальний психолог): Старі солдати ніколи не вмирають

11.07.2018, 15:45

Відійшов Левко Лук’яненко.

Зарікався я писати щось на смерть видатних людей, ще з похоронів Василя Стуса. Неодмінно починається «danse macabre» на могилах, і в цьому моторошному і подеколи лицемірному хороводі кожен норовить стати поближче до небіжчика.

Не кваптеся, панове, всі встигнемо, ніхто не омине.

По- людськи це зрозуміло, кожен раз, коли в розпал літа чути крижаний подих смерті зовсім поруч, хочеться заворожити її найближчого гінця добрими словами, щоб коли прийде наша черга, і по нас сказали щось добре, а може – щоб і з того боку щось про нас хороше взнали.

Смерть видатної людини прикметна тим, що вона живе поруч всіх нас. Її прижиттєва шана робить її нашим близьким родичем, за яким ми щиро побиваємося, як за кревним.

Подолання марноти смерті можливо лише тоді, коли вона стає для нас уроком. «Mortui vivos docent», «мертві вчать живих», цей античний вислів був в середньовічних анатомічних залах. Сьогодні під час війни цей вислів набуває особливого значення. І кожен полеглий на цій війні дає нам урок, який треба вивчити за життя.

Левко Лук’яненко завжди був для мене таким взірцевим непохитним солдатом, який виконував свій обов’язок до останнього подиху. Непохитність – це така риса, яка цінується в бою, але в цивільному житті трактується як впертість, і не завжди толерується. Кожен, хто спілкувався з паном Левком, мав цю самурайську рису в нього зауважити – і ставилися до неї геть по-різному, бо він ніколи не вмів говорити комусь на догоду. Він не гнувся не тому, що міг, але терпів. А просто був так влаштований, така людська порода, вже нині рідкісна. Є такий міф про вовків, що вони фізично не можуть шию повернути, озирнутися, на відміну від собак.

Я буду говорити про свої уроки від Лук’яненка, про те чому і як пам’ять про нього потрібно не сльозливо плекати – такий воїн заслуговує славної і грізної тризни, а не слабеньких шмарклів. Пам’ять потрібно робити багнетом, бо хоча в сучасному бою він і не дуже, але пам’ять - це та зброя, яка може завжди бути при нас. Зброя останнього шансу.

Мені пощастило спілкуватися з кількома видатними українцями такого самого масштабу – професором Добрянським у Лондоні, Володимиром Янівим у Німеччині, Миколою Лебедем у США.

Їх усіх об’єднувала одна неповторна в інших, риса – цілковита незламність. Це були вже дуже літні люди, що мешкали в комфортних і мирних умовах, і буквами цю дивну енергетику передати – дуже важка справа, але воно постійно відчувалося. Це не було екзальтацією на політичну потребу чи на вимогу преси, чи ще когось – ці люди так себе виховали, жили, боролися, і відійшли рівно, не згинаючись. Коли Янів мені спокійно розповідав, що жоден з їхньої мережі не зламався під тортурами, мурахи йшли по шкірі.

Коли пан Левко спокійно і розважливо розповідав, як він сидів в камері смертників, було непомильно те саме відчуття.

Спокійна енергія незламності, за яку ти непідзвітний ні перед ким, крім Бога і України – оце перший урок Левка Лук’яненка.

Оце дивне відчуття від покоління «людей з заліза» мало би бути нам головним уроком. Не причитання, що «таких людей більше нема». Це неправда. Такі люди гинули і гинуть не лише на Східному фронті. Їх вбивають і відверто, потайки, за ними шпигують і полюють – війна повсюдно.

Але ще більше таких міцних людей, наших сучасників, серед живих.

Другий урок – це велика життєлюбність і почуття гумору. Ми якось по-мазохістськи звалюємся у понуру вирву песимізму, на радість ворогу. Замість того, щоб відповідати йому , як запорожці - султану: і словом, і вогнем, і мечем.

Неодмінна легка усмішка пана Левка мені нагадала ще іншого українського лицаря, Івана Світличного, про якого Василь Стус писав: «Не можу я без посмішки Івана / оцю сльотаву зиму пережить…». Це дуже українська поведінкова риса, і плекання національного багатьом варто почати з неї.

Третій урок – це хист провідництва. Лук’яненко не змагався в телевізорі за політичне лідерство, але до останніх днів опікувався нашими бійцями, був у них на фронті, говорив, посилав книжки, наставляв. Ви подумаєте, що це звичайна волонтерська робота, і це теж буде правда. Але в сукупності з його енергією і харизмою кожне слово, кожен потиск ним солдатської руки вартував десятка годин виховної роботи, з якою у нас загалом біда.

Він не визнавав самогубств з жодного приводу, вважав це малодухістю, і закликав до шохвилинного опору в обороні України.

Колись було таке добре українське гасло «пробоєм!», що означало військову команду іти на прорив, і для мене це слово завжди асоціювалося з паном Левком. Він завжди закликав до наступу, до дії, до руху, до випередження противника. Я дивився кадри останнього інтерв’ю з ним, яке ще побачить світ – там є цей наступальний гарт.

І сяйво очей молодої духом людини.

У Борхеса є коротке містичне оповідання про тридцять шість праведників, що тримають на собі світ. Їхня особливість в тому, що ніхто з оточуючих не вважає їх за праведників, та й вони самі цього не знають. Знає це лише Бог. І коли хтось з них вмирає, інший невідомий так само заступає його місце, сам того не підозрюючи. Коли раптом їх стане на одного менше, світ завершить своє існування.

Пан Левко і був таким справжнім праведником України, все життя спокійно, неухильно і ретельно роблячи свою роботу.

Він жив , як солдат, і відійшов в далечінь, як солдат. А «старі солдати ніколи не вмирають, вони лише відходять», як казав генерал МакАртур.

Слава Героям.

Все, що ми можемо зробити на їхню пошану -

- це працювати щодень і щоніч,

- щоб мільйони голосів повторювали це гасло,

- і щоб їхнє місце в шерензі - не порожніло ні на мить.

Передрук з "LB.ua"

Новини

На Київщині вивели більше 100 сортів картоплі (ФОТО)

15.11.2018, 20:24

У Переяславі молодіжний центр відзначив День добра (ФОТО)

15.11.2018, 19:58

Фото з мережі Інтернет

На Київщині від платників до держбюджету надійшло 4,1 мільярди гривень

15.11.2018, 19:32

Фото з мережі Інтернет

Сумна статистика: на Київщині від грибів постраждало 30 людей

15.11.2018, 19:09

Стали відомі кандидати до складу Громадської ради Білої Церкви

15.11.2018, 18:57

Острів Дитинства стане ще однією прикрасою Білої Церки, - нардеп Мепарішвілі

15.11.2018, 18:54

На Переяславщині 92 рази викликали швидку допомогу

15.11.2018, 18:45

Стадіон "Трудові резерви" у Білій Церкві

Ремонт стадіону "Трудові резерви" у Білій Церкві ведеться з порушенням технологій, - ЗМІ

15.11.2018, 18:21

Зниклих дітей з Макарівського району розшукали за три доби

Зниклих у Макарівському районі дітей розшукали за допомогою соцмережі

15.11.2018, 17:42

Житель Мархалівки Олексій Петренко

Житель Васильківського району отримав звання Народного художника України (ФОТО)

15.11.2018, 17:19

Аналiтика

"Золотий ключик": хто наживався на батьківських коштах у Баришівці

15.11.2018, 8:04

Київщина пам'ятає: боєць 93-ої окремої механізованої бригади Віталій Благовісний

14.11.2018, 18:35

Проблемні забудови Київщини: експерти обговорили одне з найболючіших питань області

14.11.2018, 8:04

Голова Дівичківської ОТГ Тимофій Девко: Через небажання молоді працювати на селі з кадрами склалася катастрофа

13.11.2018, 8:14

Гра в легалізацію: У головній ролі — ЖК “Comfort house”

12.11.2018, 9:02

Жахливі дороги і транспорт, а також "Київоблгаз"-мародер: про які проблеми почув новий голова Київщини

12.11.2018, 8:00

Чим займаються заступники губернатора в Інтернеті

09.11.2018, 8:25

Все пропало, або хто і коли наведе порядок на окрузі Гудзенка

08.11.2018, 8:04

Побачити Париж і померти або Що Федорук забув у столиці Франції

07.11.2018, 8:04

Забороняємо дітям лише те, що може зашкодити їхньому здоров'ю: досвід одного садочку з Вишневого

06.11.2018, 8:04

Блоги

Ігор Коча (громадський діяч, Біла Церква): Транспортна реформа – реалії та завдання на прикладі найбільшого міста Київщини

15.11.2018, 16:47

Володимир Гайдамачук (активіст): Якщо твій друг – сепаратист, то хто ти?

13.11.2018, 18:01

Євгенія Антонюк (Начальник відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради): Коли місто гарне – в людей з’являється потяг до мистецтв

12.11.2018, 16:42

Андрій Коркач (депутат Переяслав-Хмельницької райради): Новий голова Київської ОДА працює серед людей

10.11.2018, 13:31

Олександр Терещук (голова Київської ОДА): Наступний 2019 рік стане роком дітей-сиріт

08.11.2018, 10:37

Олег Любімов (директор Київського ЦРМС): Зупинити децентралізацію не вдасться. Навіть народним депутатам

07.11.2018, 12:05

Артур Палатний (народний депутат України): звітую перед громадою Переяслава

06.11.2018, 14:05

Михайло Поживанов (екс-нардеп): чому не складається київська агломерація?

05.11.2018, 9:37

Ірина Федорів (журналіст): П'ятий переворот у Коцюбинському

31.10.2018, 13:59

Наталія Музиченко (депутат Київоблради): екс-регіонал Чередніченко з перевізниками намагається таємно підняти ціну на проїзд

31.10.2018, 11:59