Письменниця Тетяна Іванчук: Моя творчість тісно пов’язана з моїм селом

11.04.2019, 7:47

Письменниця, авторка двох книг поезій для дорослих та однієї для дітей Тетяна Іванчук розповіла кореспондентові «Моєї Київщини» про свою творчість, стан літературного процесу на Київщині та роль меценатів у культурній сфері

- Розкажіть про себе та про початок Вашої літературної діяльності…

- Я народилася на Київщині в мальовничому селі Красилівка Ставищенського району. Мій батько – Полотняк Костянтин Романович – походить з талановитого вченого роду Зволінських. Це – стародавній польський рід. Я знайшла дуже багато архівних відомостей, можливо, колись навіть напишу про наш рід книгу. У моєї бабусі було десятеро дітей, у всіх чоловіків була освіта, всі вони за часів тоталітаризму були репресовані, а потім реабілітовані, переважно, посмертно. Усі доньки теж були грамотними. Серед них були вчителі, інженери,  редактори. Один з моїх дядьків дуже гарно малював, а батько – постійний дописувач газети «Сільські Вісті».

Моя творчість розпочалась, мабуть, я і в усіх, в юності з невмілих віршиків, присвят. Мене надихали перше кохання, природа, люди, що жили поруч, моя велика співуча родина. Але в моєму житті також був період, коли понад 30 років я майже нічого не писала. Та все ж щось змусило мене продовжити займатися літературною творчістю. Вже більше 9 років я пишу та видаю книги. Звісно, в мене трапляються творчі періоди мовчанки, та я використовую їх для того, аби підвести підсумки або ж для видання книги. Адже книга – це завжди своєрідний підсумок твоєї роботи, думок, набутого досвіду. Друком вийшли мої книги поезій «Роса Ріки», «Там, де небо землю обняло» для дорослих та «Кольорові  віршенята» для дітей, а також друкувалася в кількох поетичних та прозових антологіях.

- Чи бачите Ви різницю між літературним процесом в Радянському Союзі та за незалежної України?

- В радянські часи я не писала, лише читала. Було важко знайти хорошу літературу. В ті часи чесні правдиві книги видавалися в підпіллі, а багато книг були забороненими. Сьогодні ж в нас досить великий вибір літературних творів, і кожен може вибрати щось до смаку. Хоча, на мою думку, книжковий ринок перенасичений не завжди якісною, вартісною літературою. А ще кожна людина, яка пише, може без проблем, маючи якісь фінанси, видати власну книгу…

- Розкажіть про Вашу творчість та діяльність на Київщині.

- Моя творчість тісно пов’язана з моїм селом. Незважаючи на те, що зараз я живу в Києві, поезія повертає мене туди, де я народилася та прожила, де виросли мої діти. В Києві набагато важче писати, адже в столиці не буває тиші, дуже складно по-справжньому залишитися наодинці з собою. Творча діяльність моя розпочалася цікаво, з одного гарного вірша, якого я присвятила своїй колезі на її 60-річчя. Я довго шукала гідну присвяту в інтернеті, та, не знайшовши, вирішила, що напишу її сама. Саме це стало початком моєї творчої діяльності.

Після того я почала писати багато та інтенсивно. На щастя, і в селі, і в Києві мене оточують чудові люди, які мені завжди допомагають. Моя колишня колега працювала в бібліотеці, коли їм надіслали запрошення до участі в конкурсі «Поетична зима-2011» в Білій Церкві. Ми склали диск з моїми віршами та надіслали його. Трохи згодом мені зателефонували та запросили на конкурс. Уже там я і дізналася, що виграла гран-прі, на що навіть не сподівалася.

На моїй малій батьківщині у мене залишилося багато щирих друзів. Ми створили ініціативну групу та минулого року зібрали і видали творчу спадщину нашого побратима – поета, перекладача, журналіста, лауреата премії ім. В. Симоненка – Миколи Біденка, а також організували та провели перший Всеукраїнський літературно-мистецький фестиваль авангардної еклектичної поезії БІДЕНКО-ФЕСТ, присвячений його пам’яті. Зараз ведеться підготовка вже до другого такого фестивалю, який виходить за рамки Всеукраїнського, бо до нього приєдналися  навіть зарубіжні  митці. Намагаюся брати участь у цікавих творчих заходах на теренах Ставищенського, сусіднього Жашківського району, а  нещодавно отримала запрошення  на  творчу зустріч  у с. Руде Село Тетіївського району.

- Якою, на Вашу думку, є роль музеїв, будинків культури, бібліотек у вихованні молоді? Що потрібно змінити, аби покращити стан справ?

- Я радію з того, що наші бібліотеки живуть. Вони, безсумнівно, беруть участь у вихованні молоді в наш час та залишаються осередками культури. Навіть про мене багато людей, читачів, слухачів дізналися завдяки бібліотекам. Ми дуже багато заходів проводимо у бібліотеках, у мене тісний зв'язок з бібліотекою в моєму районі, з моєю сільською бібліотекою, з іншими сільськими бібліотеками, в яких у мене майже щотижня розплановані заходи. Поки що я не бачу альтернативи бібліотекам.

Музеї – це трішки інше, адже до бібліотек ми ходимо безкоштовно, а в музеях потрібно придбати квиток. Крім того, за проведення заходів у музеї також потрібно платити, а бібліотеки – більш доступний спосіб стати ближчим до літератури та мистецтва. Шкода, що дуже мало людей це розуміють і не використовують цієї цінної можливості, хоча бібліотеки дуже широко рекламують свою діяльність. Події висвітлюються в інтернет-ресурсах, на сайтах самих бібліотек. Завжди є афіші, але, в зв’язку з тим, що мало людей заходить до бібліотек, мало кому відомо про ці культурні заходи. Аби змінити стан справ на краще, цьому має сприяти Міністерство культури. Хоча, безумовно, багато залежить і від складу працівників бібліотеки, їхньої ініціативи, креативності та бажання щось змінити. Але, на жаль, вони обмежені в фінансах, тому сподіватимемося на підтримку держави.

- Оцініть роль меценатів у розвитку літератури та мистецтва сьогодні.

- Зараз меценати роблять левову частку всього, що друкується, організовують заходи. Вони спонсорують наші школи та дитсадки. В кожній моїй книзі вказані меценати, адже з теперішніми цінами сам письменник мало що може зробити. Завдяки  саме  меценатству нам вдалося і надрукувати книгу зібраних творів Миколи Біденка,  і провести фестиваль. Маємо надію, що і в цьому році нас підтримають меценати та спонсори, люди, яким небайдужий стан  страв  у літературі  та культурі, у духовному розвитку юного та й не тільки населення країни.

- Чи достатньо уваги приділяється літературі та мистецтву в навчальному процесі?

- У мене самої онука-школярка. Можу сказати, що в  шкільному розкладі  дуже обмежені години на вивчення літератури рідного краю, хоча гідні талановиті люди є всюди. Прикро, що з кожним роком все більше скорочують час на їх вивчення. Окрім цього, літературний процес треба організовувати так, щоб дітям було цікаво. Також ми не знаємо, на якій основі формуються шкільні підручники. Звісно, в кожного свій погляд на літературу, але ж існують класики, видатні письменники. Але інколи в підручниках можна зустріте таке, що краще б його там не було. Необхідно, аби цей процес хтось контролював. Я рада, що в нас немає цензури, але інколи, навпаки, шкода, що її немає, особливо, коли йдеться про підручники наших дітей.

- Розкажіть про Вашу роботу в Літературному форумі.

- В Літфорумі я більше не працюю, але була рада бути його частиною. Було створено дуже міцну ініціативну групу. Ми провели безліч різноманітних заходів, не завжди з моєї ініціативи, переважно, ініціатива була голови Українського клубу Романа Кухарука. Як і кожна діяльність, ця робота мала свій початок та кінець, в певний період я зрозуміла, що мені настав час гідно піти. Але мені б дуже хотілося, аби Літературний форум надалі функціонував і процвітав.

Загалом, хочу сказати, що в Києві життя повернулося до мене сонячною стороною. Тут здійснилися мої найпотаємніші мрії, про які я вже й забула. В Літфорумі мені зустрілися дуже хороші люди, а саме – Світлана Макаревська, Віра Свистун, Надія Чорноморець,  Надія Позняк, Валентина Швежикайте, Світлана Дідківська, Тетяна Рюмшина, Анатолій Горовий, Олександра Мазіна, Олексій Ващенко, Олександр Курись та інші. Ці люди так чи інакше постійно мені допомагають, в них я вчуся та на них я рівняюсь.

Також хочу згадати Спілку жінок міста Києва, в якій я маю честь перебувати. Голова творчого об’єднання «Світлина» при Спілці жінок міста Києва Лариса Петрова познайомила мене з дуже цікавими людьми: композиторами, поетами, виконавцями, співаками. На деякі мої вірші було написано пісні.

Я рада знайомству з композитором Леонідом Нечипоруком, виконавицями моїх пісень  заслуженою артисткою естрадного  мистецтва Наталкою Полтавець, бандуристкою Юлією Григорук, поетом Владленом Ковтуном та багатьма іншими. Всі ці люди входять до творчого об’єднання «Світлина», я захоплююсь їхнім  талантом та рівняюсь на них, а в свою чергу  усіма силами намагаюся допомагати талановитим  людям з периферії. Маю міцні зв’язки з творчими людьми з різних куточків України. Разом ми творимо культурне середовище словом, піснею, музикою.

Тетяна Волуцька, «Моя Київщина»

Читайте також:

Ростислав Болковець
Засідання виконавчого комітету Білоцерківської міської ради

Новини

Фото з мережі Інтернет

Броварська прокуратура судиться за заборону будівництва житлового комплексу

20.06.2019, 15:52

Ірпінські танцюристи

Танцюристи з Ірпеня вибороли золото на Чемпіонаті України (ФОТО)

20.06.2019, 15:27

Нагородження судових експертів

На Київщині нагородили судових експертів із нагоди їх професійного свята (ФОТО)

20.06.2019, 15:15

Фото з мережі Інтернет

Жительку Баришівського району підозрюють в заморенні голодом понад 20 домашніх тварин

20.06.2019, 14:56

Ярослав Москаленко

Ярослав Москаленко зареєструвався кандидатом на 96-му окрузі

20.06.2019, 14:29

Фото з мережі інтернет

З Білогородки до ВДНГ запустили новий маршрут (ФОТО)

20.06.2019, 13:56

Фото з мережі інтернет

"Місто без парканів" – таку оригінальну концепцію подав житель Ірпеня

20.06.2019, 13:27

Фото з мережі інтернет

У Тарасівці йде боротьба з незаконним будівництвом кладовища

20.06.2019, 13:13

фото "Орієнтир-Буделементу"

У Броварах люди скаржаться на сморід: хто труїть людей

20.06.2019, 12:44

Фото з мережі інтернет

Узин: триває збір підписів петиції про екологічну катастрофу через підприємство в місті

20.06.2019, 12:25

Аналiтика

Фото з мережі Інтернет

Сонце, повітря і вода: де гарно відпочити влітку на Київщині

20.06.2019, 9:08

Депутат Київської облради Леонід Джужик: Я вже 15 років займаюся справою життя

19.06.2019, 8:14

Депутат Київської облради Роман Титикало: Погляди моїх колег відрізняються від позиції партії "Самопоміч"

18.06.2019, 8:04

На Трійцю – про «афганців» і мир

17.06.2019, 15:43

Технічні кандидати від Зеленського: як екс-«регіонали» знову беруть Київщину під контроль

16.06.2019, 13:05

На роботу до Києва: трудова міграція по-білоцерківськи

14.06.2019, 8:46

Як на Київщині небайдужі жінки своїм сестрам допомагають

13.06.2019, 8:04

Позачергові вибори на Київщині: неробство від Віктора Романюка на окрузі №94

12.06.2019, 10:15

Шашечки чи їхати: чи допоможе звільнення Ценова покарати вбивць 5-річного хлопчика

11.06.2019, 15:29

Річковий Чорнобиль: чому екологічне лихо на Росі було неминучим

11.06.2019, 8:54

Блоги

Олег Балагура (депутат Київської обласної ради): Хто такий справжній меценат

20.06.2019, 14:03

Дмитро Качура (журналіст): Коли невідомо, хто гірший

20.06.2019, 11:43

Валерій Бондик (екс-нардеп) : Стратегія Білої Церкви, чи є світло в кінці тунелю

20.06.2019, 10:00

Наталія Мельничук (активістка): парк у центрі Білої Церкви в жахливому стані, я каталася на цих гойдалках більше 30 років тому

19.06.2019, 14:11

Костянтин Матвієнко (політичний експерт): Серіал "Чорнобиль" вплине на хід парламентської виборчої кампанії

19.06.2019, 10:59

Дмитро Христюк (громадський діяч): Пам`ять героям і подяка всім тим, хто був поруч і допомагав в зоні АТО

17.06.2019, 14:05

Василь Олексюк (секретар Бучанської міськради): Я буду представляти ваші інтереси у Верховній Раді України!

13.06.2019, 11:52

Володимир Карплюк (лідер партії "Нові обличчя"): Освіта в Ірпені - фейковий «антирекорд» насправді є РЕКОРДОМ!

13.06.2019, 11:07

Олексій Колосов (начальник філії "Центр пробації" у Києві та Київський області): Ювенальна пробація – ефективна профілактика дитячої злочинності

12.06.2019, 15:55

Олексій Братущак (журналіст): Кандидат Дубінський – справжній медіакілер

12.06.2019, 9:40