Антиборотьба з корупцією на Київщині або Як пробачити 250 тисяч доларів хабара

Боротьба з корупцією в Україні в цілому і на Київщині зокрема перетворюється на якийсь суцільний трагіфарс. Від якого страждають всі - і населення, яке вже не знає у що вірити, і деякі наші можновладці, які спочатку піаряться на цих гучних темах - а потім сідають у глибоку калюжу

Близько півтора роки тому Генеральний прокурор України переможно заявив про взяття одного із сільських голів Київщини на хабарі. Ним виявився голова села Мартусівка Василь Косовець, якого затримали на отриманні космічної суми - 250 тисяч євро. Проте нещодавно суд повернув прокуратурі обвинувальний акт, тобто відмовився розглядати обвинувачення. Колегія суддів дійшла висновку, що слідство повинні були проводити не прокурори, а детективи Національного антикорупційного агентства України (НАБУ) під процесуальним керівництвом Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП). Тобто, виходить, що йому все пробачили. Причому рішення суду видається відверто знущальним. Жодних сумнівів у тому, що голова Мартусовки погорів на хабарі, немає: по суті, його спіймали за руку. Але виявляється, що в нашій країні залізобетонні докази не є гарантією того, що хабрник відправиться за грати.

Якби ж це був єдиний випадок на Київщині. Аналогічних справ в області "заглохло" десятки, якщо не сотні. Гучну справу з хабарем екс-губернатора області Максима Мельничука і його заступника Ігоря Любка спустили на гальмах, а колишній голова КОДА зараз спокійно вирощує полуницю, виведену неіснуючою структурою. Ще в 2016 році на хабарі в 200 тисяч гривень спіймали колишнього голову Баришівської РДА Миколу Стельмаха. Його затримували прямо в полі під час передачі грошей. Його справа, вочевидь, теж лежить у довгому ящику. В травні НАБУ затримало голову Мироцького Олександра Деревінського на хабарі в 90 тисяч доларів. Про рух цього провадження також нічого не чути. Значного розголосу набула і справа голови Великої Олександрівки Галини Шевченко, яку також упіймали на хабарі під час передачі грошей. Але вона спокійно продовжує перебувати на посаді.

Варто було б згадати і відомих "колекціонерів" кримінальних справ мерів Бучі та Ірпеня Анатолія Федорука і Володимира Карплюка. Стосовно цих двох персонажів було відкрито низку проваджень різного характеру – незаконні виділення земель, фінансові махінації тощо. Після нетривалих судових тяганин та вистав перед прокурорами, вони відчувають себе прекрасно: Федорук успішно об’єднує громаду навколо Бучі, а Карплюк сьогодні офіційно складає повноваження мера Ірпеня і починає підготовку до парламентських виборів, про що він сам офіційно заявляв. Чи варто згадувати про справу "діамантових прокурорів", які не понесли жодної відповідальність за корупцію? Хіба, їх трошки налякали. Варто згадати і про справу зі спробою підкупу квартирою в.о. міністра охорони здоров'я Супрун, в якій фігурує забудовник з Вишневого, заступник директора зі стратегічних питань ТОВ "Акварелі Девелопмент Холдінг" Сергій Кафтя, помічник Олега Ляшка Олександр Богачов, а також голова САП Назар Холодницький. Справа є, а посаджених немає. І навряд чи будуть....  

Чому ж так відбувається? Як так виходить, що злочинців, яких за руку ловлять на хабарях, відпускають, і ті продовжують спокійно жити в своє задоволення? Цьому є низка причин. По-перше, в країні відсутня люстрація суддів першої інстанції і з ними найпростіше все "порішати". По-друге, зашкалює корумпованість всієї правоохоронної і слідчої системи, якій вигідно все приховати і використовувати підслідних у своїх цілях. Схоже, що подібним шляхом починає йти і НАБУ, і історія Мироцького – яскраве тому підтвердження. Правоохоронні і слідчі органи перетворилися з гвинтика каральної системи на механізм політичних противаг, для якого ціллю стало не притягнути до відповідальності винних, а посадити їх на гачок і використовувати тоді, коли буде вигідно в політичних та інших напрямках...  

Олександр Павличук, «Моя Київщина»