Богдан Червак: Якби не Євген Коновалець, мало хто у світі знав би про Бандеру та Шухевича

Богдан Червак

У листопаді,  відразу після чергової річниці більшовистського заколоту, є сенс пригадати  тих, хто власне організовував опір тоталітарному режимові і водночас закладав підвалини українського війська. Однією з найвидатніших постатей на шляху цієї боротьби стала особа фундатора Організації Українських націоналістів - Євгена Коновальця, чиє 130-річчя справжні патріоти України відзначали у червні. Нинішній співрозмовник видання «Моя Київщина» - Богдан Червак -сьогоднішній очільник цієї організації.

- Пане Богдане, - останні десять років для популяризації фігури  Євгена Коновальця зроблено чимало, хоча мабуть недостатньо на тлі того замовчення, а то й відвертих наклепів, якими славилась радянська історіографія у відверто пропагандистських публікаціях, спрямованих проти нього та його бойових побратимів й однодумців. Виявляється, є в його біографії сторінки, які тісно пов’язані з нашим краєм.

- Я би не став штучно відокремлювати київські крайові рядки в біографії Коновальця від його попередньої та наступної діяльності в Україні та на чужині. Разом з тим, справжні патріоти з усіх куточків України дійсно мають знати про факти перебування його на території їхнього регіону. Хоч і не полюбляю цього іменника, але вжив його виключно, аби уникнути тавтології. На справді ж вважаю, що у географічному поділу нашої країни доцільно вживати  назву його історичних земель- країв, а не регіонів, областей і тим паче - територій та- губерній.

Так ось на Київщині, окрім столиці,  засновник Бойової організації Українських націоналістів був тісно пов’язаними з містами Боярка та Біла Церква.

- Власне, на бесіду з вами нас і спонукав ваш  (відносно недавній) пост на Facebook, де ви сфотографувалися біля другої Боярської школи, на фасаді якої встановлено меморіальний барельєф на згадку про перебування тут Коновальця. Мабуть не всі наші земляки знають про цей факт та про нинішнє вшанування пам’яті фундатора ОУН жителями Боярки…

- Так. Цей меморіальний знак було урочисто відкрито тут 10 червня 2017-го року, напередодні  чергової річниці з Дня його народження, з ініціативи благодійного фонду "Героїка".

 Надпис під барельєфом полковника Армії УНР та засновнику ОУН сповіщає, що «У цьому приміщення в листопаді-грудні 1918 року розташовувався штаб Осадного корпусу Січових стрільців, яким командував Коновалець».

Тоді на церемонії відкриття були присутні: міністр культури України Євген Нищук, дисидент, політв'язень, співзасновник Української Гельсінської групи Левко Лук'яненко, представники місцевої влади, численні громадські та культурні діячі.

Почесну варту на заході забезпечували реконструктори військово-історичного клубу "Постанець" в одностроях Армії УНР та ліцеїсти-зв’язківці. Освятили меморіальний знак представники духовенства за супроводу церковного хору, а фольклорній гурт "Хорея козацька" виконав автентичні пісні часів Української революції 1917—1921 років.

- До речі, пригадую, як на сторіччя початку національно-визвольній боротьби-весною 2017 року,  ініціативна група «1 грудня» оприлюднила звернення до усіх національно-демократичних сил із закликом до об’єднання на тлі чергової спроби Кремля знову зазіхнути на наш суверенітет. Автор тексту того звернення покійний нині Володимир Панченко з гіркотою констатував, що історія – поганий вчитель. Мовляв, тоді вистояти  українцям (серед інших чинників) завадили чвари між Михайлом Грушевським, Володимиром Винниченком, Павлом Скоропадським та Симоном Петлюрою та й нині українська політична еліта не здатна до єднання… Згодом у 30—40 роки ХХ сторіччя єднанню сил часто-густо заважали розбіжності у тактиці між керівництвом українських націоналістів. Нагадайте, будь ласка, на кого спирався Євген Коновалець і на кого орієнтувався у своїй боротьбі за волю України

- Варто зазначити, що громадською діяльністю Коновалець розпочав займатися ще до початку Першої Світової війни у студентські роки у Львові. З 1912 року він був— секретар львівської філії «Просвіти», тісно співпрацював з друкованим органом організації — місячником «Письмо з Просвіти», був членом «Академічної громади».

Від 1913-го, як один з лідерів українського студентського руху, обраний до складу головної управи Українського Студентського Союзу, де належав до національно-демократичної секції. Незабаром став членом Української Національно-Демократичної Партії. У 1913 р. входив до «Тіснішого народного комітету» УНДП (голова Кость Левицький), на засіданнях якого провідні галицькі політики обговорювали і приймали рішення з найактуальніших питань українського політичного життя в Австро-Угорщині.

На початку війни , а саме- 2 серпня 1914-го він був  мобілізований до австрійської армії , а у червні 1915-го, під час боїв на Маківці, потрапив у російський полон. Після Лютневої революції в Росії Коновалець разом з галицькими старшинами з табору в Дубовці (неподалік Царицина) Андрієм Мельником, Іваном Чмолою, Романом Сушком, Василем Кучабським, Михайлом Матчаком, Федем Черником розгорнули широку організаційну і пропагандистську роботу серед полонених-українців.

Подальші три роки його діяльності тісно пов’язані саме з Київщиною. Приблизно наприкінці липня 1917 він приїжджає до Києва. Появу в столиці починає з вступу до Галицько-Буковинського комітету (ГБК) допомоги жертвам війни і популяризації в середовищі ЦР та УГВК ідеї створення окремої військової одиниці.

У жовтні-листопаді 1917 рр. Коновалець спільно з Романом Дашкевичем та іншими членами ГБК сформували Галицько-буковинський курінь січових стрільців, який незабаром перетворився в одну з найбоєздатніших частин Армії УНР.

У січні 1918 р. після проведення реорганізації Коновальця обрано командиром Куреня Січових Стрільців. У кінці січня — на початку лютого 1918 р. ці частини разом з Гайдамацьким кошем відзначились у ході протидії січневому заколоту та у боях проти більшовицьких військ (в тому числі окупаційних російських) на підступах до міста. 1—2 березня 1918 стрілецькі частини спільно з Запорізьким Корпусом і Гайдамацьким кошем визволили від більшовиків Київ.

З приходом до влади гетьмана Скоропадського полк Січових Стрільців 1 травня 1918 р. на вимогу німецького командування роззброїли та розформували. Євген Коновалець, залишившись у місті, разом з кількома старшинами здійснював організаційні заходи щодо створення нової стрілецької частини.

23 серпня 1918 року Коновалець отримав від П. Скоропадського дозвіл на формування Окремого Загону Січових Стрільців з осідком у Білій Церкві.  На початку листопада через Дмитра Дорошенка, а згодом і особисто, вів переговори з гетьманом про умови надання національно-демократичними силами (у тому числі Січовими Стрільцями) підтримки гетьманському уряду та наголошував на недопустимості укладення федеративного союзу з Росією.

 Після підписання Скоропадським договору про федерацію Січові Стрільці підтримали Директорію УНР у повстанні проти влади гетьманського режиму та приєднались до військ Директорії в Мотовилівському бою Васильківського повіту (нині це- Борова і у цій мсцевості встановлений Хрест на честь загиблих українців).

Власне, на початку  антигетьманського повстання, 14 листопада,  члени Директорії прибули до Білої Церкви, яке і стало центром опору. На той час у Білій Церкві стояв полк Січових Стрільців (Приблизно 1500 солдатів).

 Січові Стрільці були опорою всієї Директорії, і підтвердження цього можна знайти у словах її голови Володимира Винниченка: «Але головною нашою силою, на яку я принаймні найбільше рахував, був полк Січових Стрільців, галичан, що стояв у Білій Церкві. Він мав півтори тисячі баґнетів, був зразково дисциплінований і складався з національно свідомого елементу. Цей полк на думку орґанізації, мав би служити ядром повстання, круг якого гуртувались би інші наші сили…»

Отже, у вирішальні роки боротьби за Незалежність Коновалець брав активну участь у зміцненні боєздатності республіканської армії. В 1918—1919 керував дивізією, корпусом і групою Січових Стрільців під час бойових операцій проти більшовицьких і денікінських військ. Був одним з довірених союзників Петлюри, після сепаратного Зятківського договору УГА з білогвардійцями включно. Однак склав повноваження після укладення Симоном Петлюрою союзу з Пілсудським.

- Не дивлячись на розбіжності з Петлюрою, кажуть, що Євген Коновалець з повагою відносився до його постаті, особливо після загибелі останнього у 1926-му році від рук більшовистського агента Самуїла Шварцбарда.

- У тому, що це була спецоперація радянського ГПУ пізніше засвідчив свідчив працівник КДБ Петро Дєрябін, який 1954 року перейшов на бік американців. Він казав про це під час виступу в Конгресі США. За злою іронію долі, і через повагу до Петлюри до Коновальця втерся у довіру інший спецагент радянских спецорганів Павло Судоплатов під псевдо - «Павлусь Валюх», який представився членом підпільної  української націоналістичної організації, що діяла на території УРСР. Перебуваючи в Парижі, Коновалець запросив Судоплатова на могилу Симона Петлюри. Щоб справити враження на лідера ОУН, його супутник «витягнув з кишені носову хустку та загорнув у неї жменю землі з могили» Петлюри. У відповідь на здивування Коновальця Судоплатов сказав: «Цю землю з могили Петлюри відвезу на Україну. Ми на пам'ять про нього посадимо дерево і будемо за ним доглядати».

- Довірливість здавалось досвідчених  політиків іноді не знає меж….Але все ж дивує таке. Зараз Кремль проколовся на застосуванні отруйних речовин проти своїх супротивників: полонієм отруїли майора Литвиненка, «новачок» застосували проти Скрипалів і того ж Навального… Разом з тим відразу після ліквідації Лаврентія Берії його оплічник  Павло Судоплатов, серед іншого, був звинувачений та засуджений «за організацію вбивств й створенні лабораторії сильночинної отрути» . Чому ж до практики індивідуального терору кремлівські агенти знову взялися вже після ХХ з’їзду КПРС, що формально засудив сталінські методи?  Маю на увазі вбивство наприкінці 50-х років Льва Ребета та Степана Бандери  агентом КДБ Богданом Сташинським…

- Логіку кремлівських можновладців важко усвідомити. Мабуть наказ на ліквідацію ідеологів українського націоналізму був даний ще на початку 50-х.  І скоріш за все, на тлі внутріпартійної боротьби, мало хто б з радянського кервництва наважився його скасувати. Більш того, відразу після втечи  подружжя Сташинських за кордон  у листопаді 1961 р., німецькі судові органи проголосили, що вбивцею Степана Бандери є Богдан Сташинський, який діяв з наказу Шелепіна і Хрущова.

А втім, подібні спецоперації ГПУ-НКВС-КДБ переконливо засвідчили: яка сама сила уявляла для радянського режиму  найбільшу загрозу.

Діяльність Коновальця з розбудови ОУН, намагання поставити українське питання у Лізі Націй, постійні заходи з налагодження націоналістичного підпілля в УРСР викликали занепокоєння у більшовицького керівництва в Москві, що власне і призвело до терористичної спецоперації у травні 1938-го року.

"Над його гробом клонимо голову". – ось яку назву мав некролог, розміщений в українській закордонній пресі. Газето «Діло» зокрема відзначала: "Євген Коновалець був індивідуальністю рідкою особливо в українському світі. Довго ще, мабуть, треба буде ждати, поки українська вдача позбудеться решток галицької провінціяльщини та наддніпрянського хуторянства. Тим часом, Євген Коновалець був людиною позбавленою всяких провінціяльних рисок".

В будь-якому випадку, пригадуючи сьогодні постать Євгена Коновалеця,  не слід забувати, що перебуваючи в еміграції, не полишав своїх ідеалів та створив Організацію українських націоналістів. Саме Коновалець підготував майбутнє покоління діячів ОУН, серед яких  були Андрій Мельник, Степан Бандера, Роман Шухевич, Ярослав Стецько. Між іншим, думаю, що якби не постать Коновальця  мало хто у світі знав би про його наступників - Степана Бандеру та Юрія Шухевича

- Був приємно здивований, коли дізнався, що вулиці Коновальця та й пам’ятні дошки на честь Січових стрільців та їхнього командира є не тільки на Західній Україні…

- Крига скресла, як кажуть після нової агресії Кремля проти України.

У Києві середня школа № 263 носить його ім’я.  На його честь названо 53 курінь УПЮ ім. Євгена Коновальця.

Під час Євромайдану на честь Євгена Коновальця була названа Перша Київська сотня ОУН ім. Євгена Коновальця Самооборони Майдану. Окрім того на його честь названо Військову школу імені Євгена Коновальця — спеціалізовану школу з підготовки сержантського та старшинського складу, яка функціонує в рамках полку НГУ «Азов».

Нарешті в січні  2017 року в Києві по вулиці Січових Стрільців, 24, де у 1918 році були касарні Січових стрільців, відкрита меморіальна дошка. 9 червня 2021 року Національний банк України ввів в обіг пам’ятну монету «Євген Коновалець»

Пам’ятають українського провідника і у Литві, де він мешкав, відразу після міграції. Тут ще у грудні  2012 — у місті Каунасі на будинку по алеї Свободи , в якому часто бував Коновалець, відкрито меморіальну дошку, а у 2018 році була заснована пам'ятна медаль Євгена Коновальця, присвячена 100-річчю відновлення державності Литви та 80-й річниці смерті першого очільника ОУН. Нарешті на литовському телебаченні розпочата робота на створенням документальної стрічки про Євгена Коновальця.

Окрім того Коновалець є одним з героїв роману «Країна Ірредента» Романа Іваничука, а його біографія викладена у книзі Ігоря Дерев'яного «Сила волі. Євген Коновалець».

- До речі, не всі наші закордонні партнери, які навіть засуджують агресію Росії проти нас, із захопленням ставиться до постатей українських бійців за її волю….

- Власне про це я і писав у статті на «Історичній Правді» в грудні минулого року. Вона була присвячена 130-й річниці з дня народження  ровесника та наступника по ОУН Євгена Коновальця - полковника Андрія Мельника. Тоді посольства Держави Ізраїль і Республіки Польща у різкій формі вимагали від України не відзначати 130-ту річницю дня народження Голови ОУН.

 Очевидно, що Україна,  як незалежна держава,  краще знає яких саме героїв їй слід шанувати.

- На останок хотілося б дізнатися про нинішню ситуацію навколо Організації Українських націоналістів. Ви нині очолюєте ОУН, тож свій ідеологічний родовід ведете саме від постаті Євгена Коновальця?

- Ми ведемо не тільки просвітницьку роботу, але нещодавно засіданні проводу ОУН ми підписали Меморандум про співпрацю з українцями Криму. Завжди підтримуємо патріотичних кандидатів на виборах різного рівня. Є у нас й жіночі організації, періодично проводим літературні конкурси… Втім, бажаючих більш предметно дізнатися про нашу діяльність я люб’язно запрошую до нашої преси, а також до сторінок в соціальних мережах, в тому числі й на власному Телеграм-каналі.

Безумовно, наша організація веде свою ідеологічні і організаційну тяглість від постатей Євгена Коновальця, Андрія Мельника та Миколи Плав'юка, який був останній президент України в екзилії.

- Про колишні розбіжності між ОУН Мельника і ОУН Бандери може фахового  розмірковувати хиба що досвідчені історики. А чому все ж таки у масовій свідомості постать Степана Бандери значно популярніша, ніж Андрія Мельника?

- Останній помер своєю смертю. В нас же здебільшого шанують тих, хто прийняв мученицьку смерть та ще від рук своїх ворогів.

- Свого часу президент Ющенко посмертно нагородив Степана Бандеру та Юрія Шухевича званням Героя України. За часів його наступника цей указ був оскаржений через суд. Що ви думаєте з цього приводу?

- В юридичному сенсі, згідно статусу нагороди, це звання має присвоюватися лише громадянам України. А на період своєї смерті ані Шухевич, а ні Бандера не були громадянами України, бо і держави як такої ми ще не мали. Але справа не тільки в цьому. І вони, і тим паче- Коновалець з Мельником не потребують підтвердження тому, що вони є справжніми Героями України. Тим паче, тією офіційною Зіркою Героя  свого часу було нагороджено чимало негідників і сама  нагорода фактично дещо дискредитувала це високе звання.