Анатолій Черняхівський: Негативну роль для розвитку туризму на Київщині відіграє недостатня інформованість

Напередодні 70-річчя з Дня народження "Моя Київщина" поговорила про рідну мову, поетичне слово та улюблену справу життя з Анатолієм Черняхівським - автором тексту гімну Київської області, ексдепутатом Київської обласної ради 1-го скликання та Вишгородської районної ради, колишнім членом міськвиконкому, Центрального комітету працівників освіти і науки та Конфедерації профспілок України, членом спілки письменників України, чинним членом президії Київської обласної спілки письмеників, членом асоціації діячів естрадного мистецтва України, заслуженим вчителем України, автором шести поетичних книг, пародистом, композитором, а також почесним громадянином міста Вишгород

"Автор збірок лірики "Сузір’я слів, думок і почуттів" (2007) та "Меридіан дощу" (2015), збірок літературних пародій: "Любов без кінця" (2008), "Село і люди" (2009),  "Тілесне і духовне" (2010), об’єднаних спільною назвою: "Нагадую, що все сказане вами…". Автор тексту гімну Київської області. Друкувався в антології поетів Київщини "…Ота стежина в нашім краю", поетичній збірці авторів Вишгородщини "Послухайте, як дихає земля…",  у колективних збірниках "Ірпінські поетичні зустрічі", "Натхнення", "Осінь в камуфляжі", "Вінтаж", "Провесінь", у журналах "Українська культура", "Світло", "Червоний перець", "Перець", "Дніпро", "Буква" та інших, у центральних та місцевих газетах, на різноманітних сайтах в Інтернеті. 

Автор пісень на власні тексти й тексти інших поетів, які звучать в ефірі радіостанцій України та по центральному телебаченню у виконанні народних і заслужених артистів України, народних хорів. Автор книжки пісень "Сонм осінніх почуттів" українською та французькою мовами (переклад Д. Чистяка, композитор – Г. Яковенко). У 2010 році побачила світ збірка пісень для хору на власні тексти "Сім пісень Анатолія Черняхівського"

- Насамперед, щиро вітаємо Вас із ювілеєм! Бажаємо здоров’я, щастя та творчої наснаги. Розкажіть про себе, будь ласка, де народилися, навчалися, про роботу в школі.
- Народився я в Малишковому краї, у чудовому куточку райської землі, про яку не можна не писати. Це село Красна Слобідка Обухівського району Київської області. Зростав в учительській родині, тому вибір професії для мене не був випадковим. Після закінчення в 1972 році фізико-математичного факультету Уманського державного педагогічного інституту 9 років працював вчителем фізики та заступником директора з навчально-виховної роботи Новопетрівської середньої школи №1, із 1981 по 1988 рік – головою Вишгородського райкому профспілки працівників освіти та науки й більше двох десятиліть – директором Вишгородської спеціалізованої школи «Сузір’я», першої та єдиної української школи у Вишгороді, бо в той час усі садочки та школи були російськомовні.

Історію створення цієї школи можна описати окремою книгою. Ідею створення школи підтримали Олесь Гончар, Олесь Воля, Неоніла Крюкова. На з’їзді Народного Руху ми зуміли передати записку Леоніду Кравчуку (тоді ще не було стілько охорони!!!), у якій поставили питання: чому нема української школи? Кравчук поклав записку до кишені, а згодом справа зрушила з мертвої точки. Нині працюю викладачем коледжу Київського університету імені Бориса Грінченка.

- Коли з'явилася потреба у поетичному та музичному вираженні почуттів?
- Пишу з дитинства. Коли був школярем, вважав себе гарним поетом. Якось зібрався та послав трохи віршів до районної газети. А звідти прийшла відповідь: рано ще, вчися. Десь до сорока років не друкувався зовсім. А коли став працювати в школі, то виявилося, що майже нема українських пісень для дітей шкільного віку. Вирішив перекладати з російської тематичні вірші та пісні для школярів. Це було таким новим поштовхом до творчості. Навіть опера дитяча написалася. Надіслав вірш «Гласність» на злобу дня в центральну пресу. Опублікували. Потім почали писатися не тільки вірші, а й пісні. Причому буває, що першою народжується мелодія, а за нею - слова. Але є й вірші, що відразу співаються.

- Чи пам'ятаєте свій перший вірш?

- Так, пам’ятаю. Це був віршик про яблуньку.

- Кого з класиків вважаєте своїм кумиром?

- Ліну Костенко, Василя Симоненка.

- Ви – автор тексту офіційного  гімну Київської області. Цікаво, а якою була історія його створення?

- Свого часу було оголошено конкурс на кращий текст та музику для гімну Київської області. Узяв участь. Музику написав композитор Генадій Татарченко. 14 січня 2002 року сесія обласної ради одноголосно затвердила текст гімну Київщини.

Гімн Київської області: (ред.)

"Зустрічає сонце співом солов'їним

Край ланів широких і лісів розмай.

Київщино рідна, серце України,

Древній і прекрасний хліборобський край.

У містах і селах над Дніпром і Россю

Розцвітай веселкою, щастям розцвітай.

Щоб в добрі і злагоді нам усім жилося,

Київщино мила, ти наш славний край!
 

Із твого коріння витоки держави,

Від часів прадавніх йде твій родовід.
Працьовиті люди - твоя міць і слава 
Творять нову повість полум’яних літ.

Під блакиттю небо, в золоті колосся

Ти побідоносно до вершин злітай,
Щоб усе намріяне у житті збулося,
Київщино люба, ти наш славний край!"

(Анатолiй Черняхiвський)

- Як вдається пов'язувати професійні справи, творчість і громадську діяльність?
- Коли людина любить свою справу, то зазвичай вона не розділяє її, бо для неї однаково важливою є і професійна, і громадська, і творча  діяльність. Особливо, коли є загроза та небезпека втрати, то дуже загострюється почуття відповідальності, приналежності до нації, до народу.

- Як Ви вважаєте, у чому причина, що Вишгород не цілком реалізує свої можливості як історичний, культурний, туристичний,   територіально наближений до столиці центр у порівнянні з іншими райцентрами, скажімо, Борисполем чи Броварами?

- По-перше, потужні регіони. По-друге, недоопрацювання місцевої влади, відділу культури району, бо насправді Вишгород має величезний потенціал:музеї, "Межирір’я", діюча церква Бориса та Гліба, Дзвінкова криниця, де зупинявся Тарас Шевченко, та багато інших чудових місць, що зацікавили би найвибагливіших туристів. Ще, можливо, негативну роль відіграє недостатня інформованість та реклама. Але в місті та в районі проводяться цікаві та різноманітні заходи, деякі мають уже традиційний характер. Участь у них беруть представники з усіх куточків України. Вишгородшина багата талантами. Я не був би таким песимістичним.

- Яким бачите майбутнє української літератури?

- Уважаю, що, попри всю складність сьогодення, література буде жити, бо, якби пафосно це не звучало, народ має високий духовний потенціал. Мова живе, дає натхнення тим, хто її любить, культивує та плекає.

Спілкувалася Тетяна Іванчук, "Моя Київщина"