Депутат Київської облради Олександр Леляк: наступного дня після меморіальних днів ніхто й не згадує про Чорнобильську катастрофу
Про ситуацію в Київській облраді,
проблеми «чорнобильців» та вплив депутатів облради на ухвалення
загальноукраїнських законодавчих рішень «Моя Київщина» поспілкувалася з уповноваженим фракції «За майбутнє», головою
комісії з питань агропромислового комплексу та земельних відносин Олександром
Леляком.
- Пане Олександре, трохи більше
року тому, коли підступний поступ всесвітньої пандемії коронавірусу лише почав
ходу країною, в багатьох із нас була ілюзія, що цей вірус мало буде відрізнятися
від попередніх інфекцій на кшталт гонконгського або пташиного грипу. На жаль,
все обернулося значно серйознішим викликом…
- Я особисто сам в цьому переконався, оскільки перехворів на ковід у важкій
формі і мав всі шанси не подолати хворобу, пролежавши 22 дні у лікарні…
На жаль, під час обговорення питання протистояння ковіду мені не вдалося
виступити, але я хотів би звернути увагу колег, медиків та громадськості на те,
що через брак коштів, багато людей наважуються лікуватися вдома, а за важкою
формою протікання хвороби самолікування – не вихід.
- Одначе з трибуни сесії
директорка департаменту охорони здоров’я КОДА запевняла присутніх, що усі ліки
від ковіду надаються безкоштовно. Інша річ, що вірус активізує у людині вплив інших супутніх хронічних хвороб і тоді
ліки дійсно потрібно купувати переважно за власний рахунок…
- Зазначу лише те, що мені
перебування у лікарні обійшлося в суму в 48 тисяч гривень. Одначе, я можу
позволити собі такі чималі витрати, а як бути тим, хто отримує мінімальну
зарплатню або пенсію чи взагалі є безробітним?!
Хочу звернути увагу на те, що люди психологічно втомилися боятися пандемії.
Налякати, мабуть, зможе ситуація, схожа на індійську: коли трупи хворих
спалюють прямо у дворах…
Тому я закликаю усіх читачів дотримуватися усіх обмежувальних рекомендацій,
аби мінімізувати можливість ураження себе та своїх близьких...
- Минулої каденції роботи
обласного представницького органу влади Ви відстоювали в ньому інтереси
мешканців причорнобильських районів. Як зараз?
- Коли обласна рада обиралася за мажоритарною або за змішаною
системою, прив’язка окремого депутату до
конкретного округу була чітко зафіксована. Нині ж, після змін у виборчому
законодавстві (зокрема, в третьому томі Виборчого кодексу України, де містяться
правила формування регіональної та місцевої влади, зокрема про відкриті
партійні регіональні списки), суворого закріплення депутатів за окремими
територіальними громадами вже немає…
Це – вже внутрішня справа кожної
партійної організації. При цьому,
звичайно, у внутрішньопартійній роботі враховується обізнаність кожного
представника фракції з особливостями кожної громади. Саме тому обласний осередок
партії «За Майбутнє» доручив мені, як і раніше, опікуватися інтересами
виборців колишніх Іванківського, Поліського, Вишгородського районів та міста
Славутич.
- Запитання моє щодо Вашої територіальної прив’язки з виборцями – не випадкове. Не так давно ми відзначили
сумну 35-ту річницю аварії на Чорнобильській АЕС, наслідки якої відчуваються і
нині та мабуть перейдуть у спадок нашим нащадкам…
- На жаль, останнім часом
відбувається так, що річниці аварії у Чорнобилі – лише формальний привід згадати про трагедію, бо вже наступного
тижня після меморіальних днів про найбільшу техногенну катастрофу в історії
людства ніхто й не згадує, тим паче, про соціальний захист та про пільговий
режим людям, які живуть поблизу епіцентру весняного вибуху 1986-го року…
Приміром, у нас Поліський та Іванківський райони раніше відносилися до 3 й
4-ої зони радіоактивного забруднення. Позаминулого року статус 4-тої зони в нас був
ліквідований, залишилися лише окремі населені пункти, де дії норми перебування
в 3-й зоні. Відповідно, ті пільги, які розповсюджувалися на людей, які мешкали
у 4-ій зоні, вже не діють. Тож вони занепокоєнні, що за подібних темпів
«заощадження державного ресурсу» невдовзі й статус третьої зони буде
скасований…
- А що ви, депутати обласного
рівня, можете зробити, або щонайменше загальмувати ці темпи зменшення
соціальних зобов’язань держави перед постраждалими?
- А нічого… Хіба що писати петиції або апелювати до Кабміну та парламенту…
Однак подібна апеляція до центральної влади має спиратися не на емоції, а
на об’єктивні дослідження радіологів. Якщо вони зафіксують, що радіація дійсно
позаду – це одне, а якщо прояви катастрофи 1986-го року ще й досі відчутні на
місцевості, то там, на моє переконання, потрібно відновлювати пільговий режим проживання
для людей.
- Ви розповіли про можливий
алгоритм дій, тих, хто виступає на захист людей з небезпечних районів, а чи є,
за Вашою інформацією, нині - у «загашнику» парламенту подібні ініціативи?
- Здається мені – навпаки, зареєстровані до розгляду ті ініціативи, що й
надалі обмежуватимуть дію закону «Про правовий режим територій, що постраждали
від наслідків аварії на ЧАЕС» та про захист людей, що там мешкають.Принаймні до
нас дійшли відомості, про те, що деякі положення законодавства будуть змінені,
причому здебільшого - не на користь моїх земляків.
Тому на сьогоднішній день існує ініціативна група, яка виступає проти
цього. Зокрема, підготовлено відповідне
звернення до народного депутата України Ольги Смаглюк-Василевської, яка
обиралася за цим мажоритарним округом.
- Як кажуть, «крапля каміння
точить». Напередодні, відповідно до вердикту Конституційного Суду України,
законодавці все ж таки відновили окремі положення щодо пенсійного забезпечення
постраждалих від аварії на ЧАЕС. Однак життєдіяльність територіальних громад
біля неї все ж буде визначатися створенням нових робочих місць…
- Дійсно, тому можемо
лише вітати ті інвестиційні проекти, які раптом можуть зацікавитися потенціалом нашої місцевості. Але,окрім нових видів діяльності, не слід
забувати про традиційні, такі як агропромислове виробництво...
