Дідух, шопка і кутя: Без яких символів не обходилося традиційне українське Різдво?

Різдвяні свята - це чудовий час аби провести його у колі найдорожчих людей

Відтепер Різдво 25-го грудня, а не 7 січня. Нову дату державного свята затвердив Президент України цьогоріч, коли підписав відповідний закон. Та зміна церковного календаря з юліанського на новоюліанський ніяк не впливає на народні традиції, які з давніх давен супроводжували відзначення дня народження Ісуса Христа. 

Різдву передує Святвечір.  Цього вечора за сімейним столом збирається уся родина. Господині та господарі готують 12 пісних страв, які символізують 12 апостолів. Вони бувають різні, та основними вважаються кутя й узвар. Починають святкову вечерю як зійде перше зірочка на нічному небі.  Адже, згідно із церковним вченням, саме Віфлеємська зірка сповістила про народження Ісуса. Потім сім`я читає молитву, далі запалюють свічку і господар благословляє вечерю. 

Наступного ж дня, на Різдво, заведено іти до церкви. Існує традиція одягати лише новий одяг на це свято. Не дозволяється хатня робота. Не можна прати, прибирати чи шити, не радять навіть готувати й виносити сміття з будинку. Існує повір`я, що порушуючи це правило, можна закликати нещастя додому. У деяких областях із настанням вечора неодружені хлопці та дівчата йдуть колядувати. За це їх пригощають солодощами та дають гроші. Похресники ж розносять кутю своїм хрещеним батькам та вітають їх з Різдвом. 

Основними атрибутами Різдва в Україні є дідух, шопка  (вертеп), різдвяний павук, свічник трійця та зірка для коляди. 

Дідух - перший або останній сніп з поля. Умільці виплітали його із колосків пшениці. Він має багато назв, залежно від регіону: дідо, коляда, дідок, дід. За часів язичників, дідух уособлював опікуна роду, дух предків. Його ставили на кут стола чи будинку біля образів. Вважалося, що дідух оберігає оселю від злих сил. Після Різдвяних свят, як правило, дідуха спалювали. Вночі його виносили на вулицю та палили аби закликати весну. Після чого попіл висипали на город для доброго врожаю.

Шопка - термін питомий для Галичини, мешканці Надніпрянщини частіше називають цей різдвяний атрибут «вертеп». Це дерев'яна хатина чи скриня, де завдяки фігуркам відтворюють сцену народження Христа. Невід'ємними героями цього сюжету є немовлятко Ісус, його батьки Марія і Йосиф, три царі, ангелики та пастушки. 

Різдвяний павук, за уявленням пращурів, був образом світобудови. Вони вірили, що хворі люди чи жінки, які не вагітніють, мали стати під павука аби побороти недуги. Його робили із соломи. Скріпиляли окремі елементи завдяки волоссю коня. Різдвяного павука, як і дідуха, треба було спалити після закінчення свят. Це мало очистити будинок від негативної енергетики. 

Свічник - трійця. Тристовбурний обрядовий канделябр. Інколи його форму порівнюють із тризубом. Історія свічника-трійці тягнеться ще від часів язичників і пов'язана із культом вогню. Сучасні майстри переосмислюють цей атрибут та створюють оновлені його варіації. 

Різдвяна зірка - основний елемент колядників. Вона має сім промінців і є провісницеєю божественого народження. Тому промінчики оздоблюють підсвіткою й дзвониками, адже її має бути чути здаля. Зірку обклеюють кольоровим папером. У середину конструкції ставлять свічку. 

Отож, такі традиції були у наших пращурів. Чи дотримуватися їх чи ні, кожен вирішує сам. Але Різдвяні свята - це точно чудовий час аби провести його у колі найдорожчих людей.