Ексголова МЗС Володимир Огризко: Україна відбудується, а Росія – приречена на розпад

Володимир Огризко

Рано чи пізно будь-які війни завершуються і перед країною, яка зазнала втрат через зовнішню агресію, постає завдання внутрішньої повоєнної відбудови. За який кошт це можливо зробити? Портал «Моя Київщина» підготував низку тематичних ексклюзивних інтерв’ю з цієї проблематики з відомими вітчизняними експертами. І першим на запитання нашого кореспондента відповідає Надзвичайний і повноважний посол України,  фаховий дипломат – Володимир Огризко, який у 2005-2009-х роках керував зовнішньополітичним відомством країни, а наразі серед іншого очолює спеціальний аналітичний центр – Інститут вивчення Росії.

- Володимире Станіславовичу, не раз мені довелося бути присутнім  на тематичних експертних дискусіях, які проводила ваша аналітична структура. Але вже більше місяця з академічного інтересу кожен з ваших активістів вивчає нашого екзистенційного ворога ще й з військово-прикладного аспекту, так би мовити- крізь приціл зброї. Ніхто з патріотів немає сумніву у нашій перемозі. Тож чи можемо ми розраховувати на те, що згодом агресор заплатить за зруйноване в Україні через механізм репарацій та контрибуцій?

- Давайте будемо реалістами: самостійно Росія ніколи нічого не віддасть. Але її керівники так ненавидять Захід, що тримають там більшість своїх заощаджень. І це дає нам шанс одержати частину з них, оскільки значна кількість російських можновладців знаходиться під санкціями, а їхні рахунки та активи заблоковані та заморожені. Але для цього потрібно здійснити дуже серйозну юридичну роботу. І цим буде опікуватися наше Міністерство закордонних справ у співпраці з Міністерством юстиції.

Окрім того для відновлення економічного, промислового та житлово-комунального  потенціалу ми можемо розраховувати на допомогу Фондів Європейського Союзу, які будуть сформовані  спеціально для цілей відбудови знищеної у нас ворогом інфраструктури. Також я вірю у те, що окрім цих двох зовнішніх джерел, всі українці також будуть солідарно робити все, аби відновити свою країну.

- Наскільки відомо, Греція оголосила про те, що готова сприяти повоєнному відновленню Маріуполя – міста, яке колись греки й заснували. А чи є шанс на те, що і нам на Київщині (міста та селища яких – Буча, Ірпінь, Гостомель, Макаров, Бородянка - стали символом людських страждань та руйнувань соціальної інфраструктури) допоможуть закордонні міста-побратими чи окремі громади, які раніше співпрацювали з територіями нашого регіону?

- Думаю, буде абсолютно природнім, якщо такі локальні ініціативи з’являться і у пристоличному регіоні і будуть підтримані ще і на центральному та регіональному рівні.

- Оскільки ви були очільником МЗС, - то як ви вважаєте – чи готові світові політики взяти участь у спеціальній міжнародній конференції з проблематики реорганізації ООН, яку нещодавно запропонував провести у повоєнному Києві Володимир Зеленський в своєму он-лайн зверненні до членів Ради Безпеки ООН?

- Річ в тім, що проблематика реформування Організації Об’єднаних Націй піднімається ще з 1994-го року і на жаль, безрезультатно, оскільки подібну Організацію в тому вигляді, в якому вона зараз існує, - реформувати неможливо. Мабуть доцільніші її загалом розпустити, аби згодом перезаснувати на нових принципах, бо нині поєднати в його керівництві країни, які зовсім по- різному дивляться на міжнародне право, загальнолюдські цінності – неможливо… У безпековому вимірі: сьогодні ООН – фактично імпотентна структура, яка нічого не може зробити. Отже заклик нашого Президента – зовні доволі привабливий, але навряд чи він буде реалістичним…

- А чи є реалістичним наше прагнення бути у складі ЄС та НАТО і коли хронологічно це може статися??

- Ніхто не дасть вам конкретної відповіді щодо строків нашого вступу, але те, що наша країна має бути членом Європейської співдружності та Північно-Атлантичного оборонного альянсу – то це – без сумніву!

- Але є така думка, що нам буде легше вступити до ЄС, ніж до НАТО…

- А я переконаний, що – навпаки. Вступ до ЄС – це фактично- реформування усієї державної машини, тоді як членство у НАТО передбачає готовність лише певного сектору – безпекового. А з врахуванням нинішньої агресії з боку РФ та військово-технічної співпраці із нашими західними партнерами, яка народилася в останній час,- тим паче.

- Однак не секрет, що не всі європейські країни ставляться до нас однаково. Тому читачам мабуть цікаво: резолюція про вступ України до цих регіональних міжнародних структур потребує схвалення більшістю країн–учасниць чи усіх одночасно?

- Прийняття має ґрунтуватися на основі консенсусної згоди, тому потребує схвалення від усіх учасників ЄС чи НАТО.

- А чи обов’язково нам для вступу в ці структури проводити загальнонаціональний референдум?

- Ні, не обов’язково…

- Достатньо політичної волі лідерів країни?

-Так, але вона має бути затверджена парламентом, який є дзеркалом суспільних настроїв усієї країни.

- Оскільки ви очолюєте Інститут вивчення Росії, скажіть: чи імовірним є те, що під натиском ЗСУ та загонів нашої тероборони, загнаний у кут ворог, подібно пацюку, піде на крайні заходи та застосує проти нас зброю масового знищення- хімічну або-  тактичну ядерну?

- Специфіка подібної зброї полягає в тому, що вона має широку площу враження і може зачепити і території сусідніх країни, у тому-числі й держави-агресора. До того ж якщо припустити, що Путін зійшов з глузду, то його оточення, у тому числі потенційні виконавці злочинного наказу, здатні усвідомити, що річ йде вже про свою безпеку та життя й здоров’я своїх близьких… До того ж такий вчинок реально втягнув би людство у Третю світову війну і закінчився б для Кремля крахом не тільки путінського режиму, але й всієї недоімперії. Тож, думаю, що цю червону лінію у Москві не перейдуть…

- Деякі експерти стверджують, що нам потрібно створювати нові регіональні об’єднання – на кшталт гіпотетичного безпекового геополітичного проекту Міжмор’я або реанімувати старі, типу –ГУАМ…

- Я впевнений, що нам слід додержуватися головної  стратегічної мети – вступу до НАТО та ЄС, всі інші регіональні ініціативи згодом, після нашої перемоги,  можуть бути лише тактичним доповненням до цієї стратегії.

- І останнє. Власне, про перемогу. Майже ніхто не вірить, що українські танки будуть у Москві, але щоб відійти від гарячої фази- потрібно буде на дипломатичному рівні вдаватися до перемир’я, що згодом може призвести до нового етапу агресії з боку неадекватного сусіда. Як нам бути?

- Я думаю, що Росія розпадеться не через наші танки на Червоній площі, а через свою економічну неспроможність, яка, в тому числі завдяки цілій низці міжнародних санкцій та фактичної ізоляції агресора, - вже замаячила на горизонті.

- А хронологічно – коли це може статися?

- Вам ніхто не скажіть точної дати того, коли це станеться. Та і я – не Ванга. Але це відбудеться, коли російська економіка далі просто не зможе існувати. А це станеться щонайменше за пару років. Отже, підсумовуючи зазначу: Україна відбудується, а Росія – приречена на розпад.