Голова Яготинської ОТГ Наталія Дзюба: серце розривається, коли бачиш, як московський окупант хоче зруйнувати наше життя

Наталія Дзюба

«Моя Київщина» коротко поговорила Наталією Дзюбою, очільницею Яготинської ОТГ, про ситуацію у громаді та її думки про війну.

- Яка ситуація громаді?

- Ситуація контрольована. Працюють комунальні підприємства, транспорт, В оселях є газ, світло, тепло, зв’язок. Ми робимо все можливе аби забезпечити спокій і  безпеку в громаді.

Разом з поліцією та територіальною обороною безпеку в громаді підтримують мобільні групи, створені з учасників АТО, воїнів-афганців, колишніх працівників силових структур та інших учасників бойових дій.

- Чи забезпечені всі ці люди зброєю та засобами індивідуального захисту?

- Справа в тому, що до батальйону територіальної оборони вступило на багато більше людей ніж очікувалось. Тому ми працюємо, щоб  всі, хто вступив до лав територіальної оборони були забезпечені. Зараз волонтерські організації допомагають у питанні засобів захисту, карематів, тощо. Підприємці допомагають  господарським інвентарем та харчуванням. А прості люди, які не можуть стояти осторонь допомагають готувати сендвічі та каву  для хлопців на блокпостах.

- Майже в кожну громаду Київщини були закинуті диверсійні групи. Яка ситуація у вас?

- Завдяки пильності мешканців  громади територіальній обороні разом з ЗСУ вдалось перехопити групу чеченців, які рухались по трасі Київ-Харків.

- Щодо гуманітарної сторони нинішньої ситуації. З Києва через активні бойові дії до громад області виїхало багато сімей з дітьми. Чи допомагаєте їм влаштуватись?

- У нас в Яготині працює центр для біженців. Іноземних громадян було переведено в більш віддалені від столиці регіони. Зараз центр приймає саме людей, які виїхали із Києва. Це жінки з неповнолітніми дітьми, пенсіонери та інваліди. Ми робимо все аби ці люди відчували себе захищеними. 

- Чи забезпечена громада продуктами та ліками?

- Магазини і аптеки працюють. Трохи проблематично з хлібом, але підприємці нам допомагають. Вся громада працює як злагоджений механізм.

І взагалі хочу сказати, що ця війна стала лакмусовим папірцем перевірки на людяність та патріотизм. Лиха година закінчиться і ми отримаємо абсолютно нове суспільство.

Але серце розривається, коли бачиш, як московський окупант хоче зруйнувати наше життя. Невже російським матерям байдуже, що їхні сини вбивають мирне населення, невже байдуже, що вони навіть не дізнаються де загинули їхні діти? Адже російське керівництво зовсім не цікавить ціна їхньої агресії. Невже російські жінки такі зазомбовані, що готові відправляти своїх синів та чоловіків  виконувати злочинні накази і платити за них своїм життям.