Із Різдвом Христовим
Другий рік поспіль більшість українців відзначатиме Різдво Христове разом із багатьма країнами цивілізованого світу 25 грудня. Дату святкування цього одного з найважливіших християнських свят змінили минулого року, коли ПЦУ та УГКЦ перейшли на григоріанський (новоюліанський) календар. Згідно з ним тепер важливі церковні дати святкують на 13 днів раніше
Історія народження свята Різдва Христового тісно пов’язана з народженням Ісуса Христа у Вифлиємі, але традиції святкування, зокрема в Україні, тісно переплетені з язичницькими віруваннями слов’ян. Із переходом на григоріанський календар ці дві важливі дати – народження Ісуса та стародавня Коляда, поворот сонця із зими на літо, практично співпали.
Свято Коляди з’явилося за часів язичницта і символізувало День сонцестояння, 25 грудня. За легендами, Коляда народжує Сонце, а злий змій Коротун хоче його вполювати. У традиції ходити від хати до хати, співати колядки, вітати господарів та розповідати про народження Сонця заховано глибокий смисл – сповістити якомога більше людей та згуртовано відлякати злого Коротуна. Ця традиція залишилася і в християнстві, але в піснях та колядках уже співають про народження Христа.
Для українців Різдво Христове – родинне свято, яке починається спільною вечерею на Святвечір. Святкуванню обов’язково передувало прибирання в хаті, купівля нового одягу та посуду, створення різноманітних запасів для господарства. У багатьох регіонах країни залишилася язичницька традиція внесення дідуха – прикрашеного снопа – у хату в переддень Різдва та встановлення на покуті. Зазвичай снопа вносять господар та його син, а символізує він покровителів роду, предків, "дідів", адже мудрість роду передається з покоління в покоління.
На Святвечір у церквах правлять урочисту літургія, після якої християни збираються родиною на вечерю. Зазвичай готують 12 пісних страв за кількістю місяців у році, та головною на святковому столі є "багата кутя", що названа за багатством компонентів та свідчить про достаток у господарстві. За часів язичництва господар розпочинав трапезу магічним закляттям, запрошенням духів предків, відганянням нечистої сили та непогоди. Із приходом християнства промовляють молитву "Отче наш". Починають Святвечір із появою першої зірки, що за легендою загорілася саме в момент народження Божого Сина.Читаються також й інші молитви. Родина частується стравами і кутею, а залишки куті згодовують худобі. Обов’язковим атрибутом на святковому столі є запалена свічка та порожній посуд для духів і відсутніх гостей. Колядки та різдвяні пісні також є атрибутами свята. Колядувати починають уже у Святвечір і діти, і дорослі, адже всім приємно бажати родинам достатку, здоров’я, добрих врожаїв, миру та злагоди.
День Різдва віряни розпочинають із ранкової молитви в церкві, де проходять урочисті богослужіння, або з молитви удома. Святкова трапеза на Різдво вже не пісна – можна вживати м’ясні страви. Починаючи зі Святвечора, 12 днів не можна робити різні побутові справи, лише готувати їжу та годувати худобу, частувати гостей та самим ходити на гостини до рідні на Святки аж до Водохреща (6 січня). Ще ці дні називають різдвяними та наповнені вони традиційною обрядовістю, духом народного фольклору, народної творчості, збереженими та примноженими поколіннями українців.
Православні, які не перейшли на новий календар, святкують Різдво Христове 7 січня.
На превеликий жаль, багато українців нині не сядуть за святковий стіл, бо не мають домівок, їх знищили російські агресори. У багатьох родинах немає господарів, які б мали почати святкову трапезу на Святвечір, бо загинули на війні, потрапили в полон до ненависних рашистів або отримали важкі поранення та зустрінуть свято на лікарняних ліжках. Тисячі українських родин втратили на війні синів і доньок, рідних людей, для яких тепер на святковому столі стоятиме порожній посуд, а родина понесе кутю на цвинтарі...
Мільйони українців зустрінуть свято в інших країнах. Звісно, там немає війни, але там немає і відчуття рідного українського свята, духу українського Різдва. Та попри все – Різдву бути!
І якщо таки багатьом із нас ще вдасться зустріти Рідзво, то ні на хвилину, ні на секунду не забудьмо тих, хто став на наш захист, не шкодуючи життя свого. Нехай у всіх наших молитвах будуть згадані живі і полеглі, полонені і закатовані, усі, у кого проклятий ворог посмів забрати свято. І нехай небо здригнеться від наших молитов!
Христос народився – славімо Його! Із Різдвом Христовим!
