Кандидат на голову Тетіївської громади Богдан Балагура: Відчуваю відповідальність перед родиною і людьми

Богдан Балагура

До виборів лишилося трохи більше тижня. Ми вирішили поспілкуватися з представником відомої на Тетіївщині родини, яка багато років займається фермерством в цьому регіоні – Богданом Балагурою. Про те, як він планує розвивати громаду, кандидат на посаду голови Тетіївської ОТГ розповів виданню «Моя Київщина».

- Вам пішов 27 рік, проте вже встигли побувати депутатом Тетіївської міськради, співзаснувати благодійний фонд «Ініціативна молодь Тетіївщини», створити свій приватний бізнес (агробізнес – торговий дім Dengoff і айтішний – Zakupka.org.ua). Крім того, ви син відомого в області аграрія, депутата Київоблради Олега Балагури. Не тисне імідж батька на молодого політика? Розкажіть про себе. 

- Я не відчуваю жодного тиску, скоріше відповідальність перед своєю родиною і людьми, адже розумію, скільки років мій дід і батько працювали для громади і зробили чимало хороших справ для неї. Я продовжую сімейні традиції. Політика, громадська діяльність та робота в селі – все це передається від батька до сина і так дійшло до мене.

Мій дідусь, Віктор Васильович, був керівником кількох колгоспів, а також директором цукрового заводу в селі Денихівка. Згодом на політичну ниву пішов мій батько, Олег Вікторович Балагура, який все життя працює на одному підприємстві. Тому ще з дитинства я зрозумів, що хочу бути схожим на свого батька. Але навіть до мого народження всі у родині знали: якщо буде хлопчик – навчатиметься на агронома. Так і сталося! Я закінчив Національний університет біоресурсів і природокористування України (за спеціальністю «агроном-дослідник»).

На третьому курсі навчання мене, як і всю країну накрила Революція Гідності. В один момент вона перевернула свідомість українців та спонукала молодь до реальних громадських справ. Уже влітку 2015 року мій двоюрідний брат Віктор Кущенко, я та кілька наших друзів створили благодійний фонд «Ініціативна молодь Тетіївщини». Ми зробили багато справ: взяли в оренду місцевий дискотечний майданчик «Сітка», провели в ньому косметичний ремонт і почали залучати молодь до занять різними видами спорту. Окрім цього, ми систематично організовували вечори української пісні та віршів, дискотеки, грали в інтелектуальні ігри, транслювали кіно (для цього придбали за власні кошти великий проектор), влаштовували футбольні змагання. Усе це допомагало зібрати молодь, корисно провести їх вільний час, без екранів комп’ютерів та телефонів. Віктор створював соціальний «магніт», який мав би повернути саме нас (мене і друзів) у своє рідне місце, а фактично залучив до нього велику кількість молоді. Таким чином, ми отримали рух ініціативної молоді Тетіївщини, про який знали навіть за межами міста Тетієва.

- Із приходом у громадський сектор зрозуміло. А як Ви потрапили у Тетіївську міськраду?

- Політика народилася з громадської діяльності. А все тому, що нас, як молодь, ніхто не чув. Окрилені успіхом переродження «Сітки», ми вирішили піти далі. Дуже потрібен був молоді спортивний майданчик на свіжому повітрі. Ми зібрали близько 500 підписів мешканців міста за цю ідею. Але правильна ініціатива розбилася об байдужість чиновників Тетіївської міськради. Після того, як нас не почули, команда вирішила піти на вибори від «Селянської партії», аби змінювати порядок в своєму «великому домі». Не даремно кажуть, що перетворення починаються з себе. От ми і вирішили змінювати Тетіївщину. Я став головою «Селянської партії», яку до того очолював мій батько Олег Балагура. Так я і став депутатом Тетіївської міськради. Зі своїми однодумцями ми відстоювали інтереси громади, не давали місцевому голові та його команді «дерибанити» бюджетну казну, слідкували за раціональним розподілом коштів, відстоювали соціальні стандарти. 

- Чому Ви вирішили повернутися в село та пішли працювати в агросектор?

- Я виріс в родині аграріїв, у якій є свої традиції. Але кожному із нас потрібен час на самовизначення. На останніх курсах навчання я зрозумів, що агросектор – моя дорога. Повернувшись додому, очолив відділ стратегічного розвитку та комерційних комунікацій ТОВ «Агро-Дібрівка». Ми зібрали молоду команду з різних куточків України, визначили всі слабкі місця і почали запроваджувати сучасні методи управління. Це дозволило за рік підняти підприємство на нові рейки стратегічного розвитку. Після цього я став керівником ПСП «Денихівка» та зі своєю командою розпочав процес перезавантаження підприємства. За цих два роки ми перевели компанію на електронний документообіг, хоч нам казали, що це нереально. Ми відцифрували земельний банк компанії, перевели її на сучасні стандарти роботи, розпочали модернізацію основних виробничих потужностей. Наша мета – сформувати сучасну агрокомпанію схожу на ту, про яку нам розповідали на всеукраїнських форумах.

- Чому Ви рішили балотуватися на голову Тетіївської ОТГ?

- Я виріс в с. Денихівка Тетіївського району. Але серцем і душею вже давно прикутий до Тетіївської громади. Місто Тетіїв – мій рідний дім. І мені боляче дивитися на те, що на тетіївській об’їздній більше ям, аніж власне самої дороги. Засмучує і те, що громада мусить судитися із своїм же очільником, який зневажає рішенням депутатів і думкою людей, котрі не хотіли перейменовувати провулок «Ріхарда Зорге» на провулок «Гірша Турія». Голова все одно посприяв зміні назви, адже його впливові друзі так хотіли. Виходить за межі розумного й те, що у нинішнього Тетіївського голови заробітна плата більша, аніж у столичного мера, через це ми бачимо недофінансування за статтями освіти, культури та спорту. Не можу не згадати утеплення другої школи. Місцева влада всюди пише, що цей проєкт – їхня заслуга, але я точно знаю: пройде трішки часу і мешканці міста дізнаються, хто насправді доклав максимум зусиль, аби ці кошти виділили і дітям було тепло. На оновлення стадіону «Колос» із місцевого бюджету виділяють мільйони гривень, а молодь там не займається, спортивні заходи та змагання не проводяться. Ніхто не створив умов для розвитку спорту в місті, а лише тепер почали щось змінювати задля «гарної картинки». Для прикладу, місцевій команді «Ліон», котра займала призові місця на районних змаганнях, ніхто не купив ані форми, ані м’яча! Про яку підтримку спорту можна далі говорити? 

Окреме питання – львівське сміття! Усі ви знаєте епопею з «львівським сміттям», яке дивним чином потрапляє на місцевий полігон Тетіївщини. Жителі міста активно документують ці факти, громадські активісти показують докази цього місцевій владі, але вона робить вигляд, що нічого не відбувається і надані свідчення сфабриковані самими мешканцями. Згодом сміттєвий полігон за невідомих обставин загорівся. Люди у місті висувають дві найпоширеніші думки: перша – дивним чином спалахнуло (найцікавіше, що в спекотне літо не зайнялося, а восени раптово загорілося), а друга – підпал (і як тільки не намагалися «замести сліди»: і копали, і закопували, і горнули, чим могли і як могли, але, мабуть, не залишалося кращого варіанту як підпал. Враховуючи, скільки часу воно горіло, то, мабуть, просто, комусь треба було знищити остаточно згадку про перебування львівського сміття на полігоні, бо за словами очевидців, львівських чеків було більше, чим буряків на кашперівських кагатах). За словами небайдужих ми дізнаємося, що невдовзі мала бути перевірка, яка б мала зафіксувати «львівське сміття» на тетіївському полігоні, але для когось такий перебіг подій викликав би незручності.

Таким чином ми бачимо, що у місті відсутній справжній господар, а є окремі «князьки», які керують так, як їм забажається. Я дуже хочу змінити цю ситуацію. Приклад мого батька і те, як він відбудував рідну Денихівку завжди в мене перед очима. У 2016 році Денихівка стала селом року. Визнання мого населеного пункту за межами району й області стало показником нашої систематичної роботи. Головне не нагороди, а люди, котрі проживають, працюють та цінують справу, яку ми спільно робимо. Я хочу, аби наша громада прославилася не фантастом, а своїми показниками і добробутом людей.

- Що для цього потрібно зробити, щоб відбулися реальні зміни?

- Мої ТОП-5 порад виборцю:

– Потрібно перестати голосувати за «пусті» обіцянки кандидатів. Сьогодні вони обіцяють відбудувати інфраструктуру та відремонтувати лікарні, а завтра вони відбудовують власні домівки, лікуються в Києві та зникають «як роса на сонці».

– Потрібно перестати боятися керівників та їхніх пустих залякувань, все що вони вміють: обіцяти та погрожувати.

– Потрібно перестати продавати свій цінний голос за гроші. 500 гривень, пачка гречки і пляшка олії не коштують того, аби потім терпіти їх ще 5 років. 

– Потрібно перестати бути байдужими. Люди мають зрозуміти, що вибори не для когось одного, а для тих хто хоче, щоб їхні діти здобували належну освіту. Батьки мали робочі місця. Бабусі і дідусі отримували швидку та якісну медичну допомогу, а внуки можливість обирати культурні та спортивні секції. Вибори треба для того, щоб можна було повноцінно жити, а не виживати.

– Потрібно прийти на вибори! Влада розраховує на те, що своїми діями "відбила" у вас бажання йти до дільниці! Вона надіється, що всі люди розчарувалися і просто не вірять у зміни на краще, тому всі вони залишаться на своїх посадах.

- Чому Ви вважаєте, що на посаду голови Тетіївської ОТГ потрібно голосувати саме за Вас?

- Я звик ставити перед собою непрості цілі і досягати їх. Цього навчав мене мій дідусь і мій батько. Цього я вчитиму і своїх дітей. «Якщо тобі щось не подобається – візьми і зміни це на краще». Якщо ви уважно читали моє інтерв’ю – то ви зрозуміли, що мені дійсно болить те, що відбувається сьогодні в нашій громаді. Бюджет громади повинен стати народною казною, а не системою забаганок владної верхівки. Люди повинні відчути, що вони потрібні не лише за місяць до виборів, а завжди, адже для них ми маємо працювати. Я переконаний, що позитивні зміни можливі лише при зміні влади і при зміні ідей, методів та підходів в управлінні громадою.

І як сказав Апостол Павло: «Нехай ніхто ніколи не дивиться звисока на твою молодість. Натомість будь для вірних прикладом у мові, поведінці, любові, вірі й чистоті».