Київщина історична: Поліський район
«Моя Київщина» продовжує серію розповідей про історію створення районних центрів та міст області під назвою «Київщина історична». Бо хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього. На черзі - Поліський район
Полісся вперше в історії згадується в літописі 1274 року. Згідно історичних джерел, освоєння території Полісся розпочалося у XIX столітті. В архівних документах («Акти історії західної Росії», том І) містечко Хабне вперше згадується у 1415 році.
За литовського панування Хабне належало до Овруцького повіту. З 1793 року воно увійшло до складу Радомишльського повіту Київської губернії. Містечко мало власні укріплення з дерев’яними стінами й баштами, проте найголовнішим захистом для поселення служили дрімучі ліси й болота. На початку XVIII століття володарем містечка був князь Радзивілл, в пам’ять про те одна із приміських слобід так і називалась, Радзивіллівська. З 1850 року стало належати поміщикам Горвартам.
У 1900 році в містечку нараховувалося 423 двори, проживало 1715 чоловік: поляків, українців, але переважно — євреїв.
З початком революційних дій містечко кілька разів переходило з рук в руки ворогуючим сторонам: 1918 році німці окупували район, у 1920 році на короткий час Хабне було захоплене білополяками, а цього ж року Червона Армія остаточно визволила містечко від німецьких загарбників.
17 листопада 1921 р. під час Листопадового рейду через Залишани теперішнього Поліського району проліг шлях Волинської групи (командувач — Юрий Тютюнник) Армії Української Народної Республіки.
Із 1923 року у зв’язку з проведенням адміністративної реформи Хабне стало центром однойменного району.
У період масової колективізації та штучно створеного для приборкання селянських повстань голоду майже з кожної сім’ї району забрала кого-небудь голодна смерть.
З 1934 до 1 листопада 1957 року м. Хабне носило ганебне ім’я ката українців Кагановича, а район звався Кагановицьким, аж поки Верховна Рада не перейменувала своїм указом назву району на Поліський, а містечко також стало – Поліське.
1938 року Хабне віднесено до категорії селищ міського типу.
23 серпня 1941 року фашисти захопили Хабне.
У воєнний період в лісах району почали діяти партизанські групи та загони, а навесні 1943 року на Полісся перебазувалося партизанське з’єднання Ковпака. Місцеві партизананські загони увійшли до його складу.
15 листопада 1943 року підрозділи 143-ї та 336-їстрілецьких дивізій 12-ї армії 1-го Українського фронту разом з партизанами визволили район.
9 травня 1945 року полісяни святкували перемогу у Великій Вітчизняній війні. Не повернулися з фронту 2780 жителів району.
На теренах району на 28 братських могилах встановлені пам’ятники та обеліски, які увічнюють пам’ять воїнів-земляків, загиблих в роки війни.
За період окупації району німці розстріляли більше тисячі мирних жителів та загнали на каторгу до Німеччини майже 4 000 жителів Хабного і навколишніх сіл. Проте в архівах України були знайдені дані, які свідчать, що близько 1000 жителів насправді було розстріляно не німцями, а загонами НКВС та радянськими партизанами, або відправлено до радянських тюрем і таборів у Сибіру та на Колимі як «особи, що перебували на окупованій території». У період з 1943 по 1951 рік були депортовані євреї та поляки, доправлені до тюрем родини старообрядців, а також православних священників.
У 1963-1965 pp. район ненадовго було ліквідовано і селищна Рада була безпосередньо підпорядкована Київському промисловому облвиконкому. Відновлення відбулося наприкінці 1965 року району, внаслідок чого Поліське знову стало районним центром.
Після аварія на ЧАЕС впродовж 1989–1993 рр. 28 тисяч населення з 31 населеного пункту, в тому числі з смт. Поліське і смт. Вільча, були повністю відселені, а територія вказаних населених пунктів передана у підпорядкування Адміністрації зони відчуження. Основними районами для переселення населення з Поліського району стали Макарівський та Фастівський райони Київської області, Черкаська та Миколаївська області.
Адміністративним центром Поліського району з 1996 року і до останнього часу було смт Красятичі (до того центр — смт Поліське). Адміністративно-територіально район поділявся на 1 селищну раду та 13 сільських рад, які об'єднували 30 населених пунктів і були підпорядковані Поліській районній раді.
Серед уродженців Поліського є інженери, агрономи, лікарі, учителі, офіцери, вчені. Багато з них трудяться у різних містах і селах країни. Жителі району гордяться тим, що в Хабному народився Ісер Куперман, видатний шашкіст, гросмейстер, багаторазовий чемпіон світу. 1 березня 1938 року в с. Городещино Поліського району народився видатний актор, народний артист України Борислав Миколайович Брондуков. У селі Буда-Варовичі провів своє дитинство соліст Київського національного академічного театру оперети, народний артист України Микола Юхимович Бутковський. Село Мартиновичі — батьківщина українського поета, академіка, професора, народного артиста України, заслуженого діяча мистецтв України, кавалера орденів Миколи Чудотворця, Святого Володимира, «За заслуги», лауреата багатьох міжнародних премій і володаря міжнародних Гран-прі Андрія Петровича Демиденка.
Четвертий за розмірами в Київській області Поліський район — найменш заселений. Згідно статистичних даних на одному квадратному кілометрі тут проживає лише п’ять чоловік. Головною причиною є не лише природні особливості краю, а сумнозвісний Чорнобиль.
17 липня 2020 року район було ліквідовано внаслідок адміністративно-територіальної реформи, але до виборів він формально існує.
