Київщина пам’ятає: Данило Добровольський віддав своє юне життя за Україну

Загиблий Данило Добровольський

Стрілець, помічник гранатометника 3-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 6-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону в/ч А0409 30-ї  ОМБр ім.князя Костянтина Острозького Данило Добровольський загинув, захищаючи Україну

Данило Добровольський народився 8 червня 2002 року в місті Богуславі. Навчався в різних школах: у перший клас пішов у Богуславі, а 9-й клас закінчив у селі Розкопанці. 2020 року випустився з професійного училища №7 у Богуславі, де здобув кваліфікацію "слюсар із ремонту автомобілів-зварник". Згодом пішов працювавати на будівництво.

20 травня 2021 року Данило добровільно пішов на контрактну службу. Служив у 30-тій окремій механізованій бригаді імені князя Костянтина Острозького в/ч 0409 – формуванні механізованих військ у складі Сухопутних військ Збройних сил України. За організаційно-штатною структурою бригада входить до складу ОК "Північ".

Юнак уклав контракт із ЗСУ, але мріяв здобути вищу освіту, продовжувати військову службу і підніматися по сходинках військової професії.

У вільний час та у вихідні любив дивитися аніме під музику дощу, любив слухати легеньку музику. А ще дуже смакували йому бабусині пиріжки, якими частенько балувала свого улюбленого онука бабуся Катерина. Бабуся Катерина про Даню:

Данічка був добрим і щирим, любив собак і котів, і вони його любили. Якось подзвонив з роботи і сказав, що купив собі собачку на Миколая (2020 рік). Я кажу, що в нас є, а він каже, що буде ще одна. Привіз мені: "Бабусю, це Аміко. Я буду на роботі, а вона тобі  мене нагадуватиме". Так і сталося, тепер Аміко нагадує моє сонечко, мого хлопчика Данічку. Коли я дзвонила, питала як справи, він завжди казав: "Усе добре, бабусю, якби у вас все добре було".
Мріяв вступити в МАУП, здобути заочно вищу освіту, служити і просуватися по військовій справі. Так назавжди лишився військовим. Ми зібрали документи і подали, і його запросили на навчання, але вже тоді, як Даню похоронили...

Під час навчання в навчальній частині зустрівся зі своїми дядьками (однолітками), синами рідного брата бабусі Каті. 6 січня 2022 року приїхав у відпустку на 15 днів. Коли підписав контракт та повідомив бабусі, то бабуся дуже просила не йти, а він посміхнувся і відповів: "Не турбуйся, я дуже швидко бігаю!" Але ні юний вік, ні вміння швидко бігати не врятували героя від фатального поранення...

Згідно з випискою з службового розслідування відомо, що причиною смерті стало важке поранення, отримане воїном у бою під Новолуганським під час виконання службових, бойових завдань за призначенням по забезпеченню національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації, перебуваючи в засобах індивідуального захисту на позиціях ВОП 30262 "Арізона", розташованого в районі населеного пункту Новолуганське Бахмутського району Донецької області внаслідок обстрілу, який тривав із 11.40 по 12.50 з напрямку Горлівка.

Це сталося 6 червня, але рідні не знали про поранення. Захисника спочатку евакуювали в стабцентр Бахмута, а 8 червня, саме у День народження, його привезли в Дніпро, у лікарню Мечникова, де лікарі вперто боролися за його життя.

17 червня Даня згадав номер бабусі і попросив волонтерку, щоб зателефонувала і повідомила, що він у тяжкому стані перебуває у госпіталі. Шанси були 50/50, але, на жаль, почали погіршуватися життєві показники і його вже не взяли на чергову операцію. До останнього був при тямі, мав множинні травми по всьому тілу. Після місяця складного лікування юне серце не витримало...

Не завжди життя складається так, як того хотілося б. На жаль, тато юного героя Володимир не проживав із ним разом, але постійно підтримував зв’язок:

Даня приїхав до нас ще дитиною, ми повели його вперше в житті в зоопарк. Дитина була щасливою, побачивши всіх тварин вживу, тих, яких міг бачити лише по телевізору. Оченята світилися, хода стала зовсім іншою... Ми поїли морозиво, поговорили, покаталися на колесі огляду, атракціонах. На виході із зоопарку продавали сувеніри, ми зупинилися і сказали вибрати Данічці все, що він хоче. Він вибрав зеленого динозавра і чомусь завмер... На наше питання, що сталося, він сказав, що дуже хотів би ще дві фігурки, бо в нього є два братика. У нас сльози на котилися на очі... Дванадцятирічне дитя, яке так мало бачило в житті, так хотіло поділитися своєю радістю із братиками. Ми, звичайно, купили подаруночки і для братиків.
20 років... Як мало він бачив і як багато віддав! Ще б жити і жити, але не судилося... Сум, злість, сльози, спогади – усе змішалося... Прости, що не вберегли! Ти став ангелом у військовій формі, ти став Героєм, як і хотів, але ж якою ціною... Спи спокійно, синок, я завжди любив тебе, люблю і буду любити! Вічна пам'ять! Слава Героям!
Такий маленький, а вже такий дорослий... Він із дитинства дбав про своїх близьких, був справжнім, таким, як є. Добрим, привітним, не по-дитячому дорослим, ввічливим, приходив на допомогу навіть тоді, коли цього ніхто не чекав. Даня дуже швидко став дорослим і самостійним, відповідальним і сміливим, гарячим і запальним. Його рішення піти до лав ЗСУ було як грім серед ясного неба!
Але він так вирішив, бо дуже хотів стати військовим, змінити своє життя. На жаль, його життя змінилося, але не так, як всі того хотіли... Клята війна позбавила його мрій, прагнень, майбутнього, бо назавжди забрала життя!

У Данічки є ще молодший брат по батьку Артем, який дуже важко переживає втрату, хоч нечасто спілкувався з братом через різницю у віці, та й жили вони в різних містах. Але він пам'ятає, як гралися з Данькою, дуріли дітьми. Після того, як Даня пішов служити, брати часто розмовляли по телефону, Артем чекав його повернення з війни, записував йому відеозвернення. Коли Даня з тяжким поранення лежав у реанімації, але був у свідомості, Артем записав йому відео, як чекає на нього і вірить в одужання, як хоче просто обійняти його і поговорить...Тато показав це відео Дані. Говорити він не міг... але з очей пішли сльози. Після смерті Данічки бабуся Катя подарувала Артему на пам'ять про брата його нунчаки, які він зробив власноруч. Тепер вони лежать у домі Артема, як пам'ять, біля фотографії Дані, завжди стоїть тарілочка з цукерками і снікерсом, якого він любив...

Мабуть, недарма діти отримують при народження імена і прізвища, бо Данило означає "Бог мій суддя", прізвище Добровольський відповідало його життєвому шляху: доброта і воля.

Указом Президента №468 від 28 липня 2023 року Данило Добровольський нагороджений "За мужність" III ступеня (посмертно). 

10 липня 2022 року Данила Добровольського похоронили на Алеї Слави на Центральному кладовищі міста Богуслава. Містяни провели його в останню путь, створивши живий коридор шани і пам’яті.

Вічна і вдячна пам’ять воїну Данилу! Щирі співчуття рідним та близьким.