Київщина пам’ятає: Юрій Басенко загинув у запеклому бою на Харківщині

Загиблий Юрій Басенко

Стрілець-снайпер 1-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу 6-ї мезанізованої роти механізованого батальйону Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького в/ч A0222 Юрій Басенко "Рибачок" загинув 17 травня 2022 року в Харківській області

Народився Юрій Басенко в Розкопанцях, що в Богуславській міській громаді, 9 лютого 1984 року. Навчався в Розкопанецькій школі, згодом родина переїхала в Богуслав. Робітничу професію зварювальника здобув у ЦПТО №1. Працював за спеціальністю в сільгосптехніці та в кар’єрі. Був доброзичливим, спокійним, розсудливим.

Із майбутньою дружиною Юлею познайомився в кафе, куди приходив із друзями, вона працювала там офіціанткою. Закохані одружилися у вересні 2009 року, Юрій сам обрав дату весілля, бо сподобалася комбінація цифр – 09.09.2009.

Із початку повномасштабного вторгнення чоловік добровільно прийшов до ТЦК,  хоча нікому не говорив про це. А потім, коли повідомив рідним, сказав: "Хто як не я, буде вас захищати?" 10 березня призвали, того ж дня виїхав із Богуслава разом із земляками,  із 19.03. 2022 року вже був на службі в ЗСУ. Військову частину, у якій служив Юрій, перекинули на Харківщину, у зону активних бойових дій. 

Юля з сином чекали дзвінка, щоб почути рідний голос, щоб дізнатися, як він. Сумував за родиною, за собачкою Барсом, а вони сумували за ним. Хотів потішити дружину і якось зателефонував їй: "До тебе їде сюрприз!" Сюрпризом виявилася новенька м’ясорубка, про яку мріяла Юля. На жаль,  востаннє. Востаннє поспілкувалися 10 травня. Юрій пішов ушосте на завдання, і це було його останнє бойове завдання.

Разом із ним на завдання пішли ще п’ятеро військових 14 травня. Двоє побратимів із Богуславщини вийшли на інше завданння: Дмитро Гуртим та Андрій Іпатов. Із 16.05.2022 року почали шукати дронами, де вони, і в якому стані військові – саме в ті дні тривали дуже щільні бої, росіяни крили градами. Із 16.05.2022 року Юрій Басенко вважався зниким безвісти.

Дружина Юля пішла в монастир, аби поставити свічку за здоров’я, але їй не вдалося запалити сірника. Того дня не поставила свічку, пішла додому, а вночі приснився Юрій біля куща з неприроднім положенням голови набік. Дружина відчула, що це віщий сон про смерть коханого. Наступного дня вже поставила свічку за упокій...

Воїн загинув 17 травня 2022 року в запеклому бою поблизу селища Питомник на Харківщині, потрапивши під щільний обстріл та отримавши пораненння в голову, несумісне з життям.

Побратим та земляк Андрій Іпатов територіально перебував поблизу Юрія Басенка, але воювали на різних позиціях:

Ми недовго прослужили разом. Разом призивалися з Богуслава, разом прибули до військової частини. Юра був веселим, із почуттям гумору, товариським, хазяйновитим. Навіть на війні, у тих обставинах, намагався максимально комфортно облаштувати побут, якось полегшити життя побратимів. На жаль, їхнє відділення дуже постраждало в бою, але трималися хлопці до останнього. Ворог працював щільно, півмісяця ми не могли забрати тіла побратимів із ворожої території...
Спи спокійно, брате. Відплата за тебе буде. І за всіх, хто поклав життя за Україну!

Знаю Юру як  відповідального і чесного працівника, хорошу людину. Він був прикладом для інших, навчав новачків, був гарним сім’янином та батьком. У нас було спільне захоплення – риболовля. Дуже шкода, що Юрій загинув. Вічна йому пам’ять і слава!

Жив чоловік, працював, захоплювався риболовлею (тому і псевдо отримав таке), любив життя, любив прогулюватися вдовж річки, спостерігати природу рідного краю, тішився родиною, був чудовим сім’янином, виховував сина Юлії Сашу як рідного. Але прийшла орда, яка порушила спокій, рівновагу, звичний устрій життя, все, чим жили, піклувалися і раділи звичайні люди. Чорним смерчем пронеслася над нашою землею, зруйнувала, зрівняла з землею квітучі міста і села і продовжує це робити. А де не достала своїми снарядами та бомбами, вселила непозбувну тугу та печаль у розбиті серця рідних загиблих захисників України.

Юрій Басенко Указом Президента України нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно). Похоронений захисник у рідному селі Розкопанці Обухівського району Київської області.

Вічна і вдячна пам’ять воїну Юрію! Щирі співчуття родині, близьким та друзям.