#

Київщина пам’ятає: Юрій Гарнага загинув, визволяючи Харківщину

11.07.2024 16:37
Київщина пам’ятає: Юрій Гарнага загинув, визволяючи Харківщину
Загиблий Юрій Гарнага

"Моя Київщина" продовжує розповідати про бійців, загиблих під час захисту України.

Солдат в/ч А4064 номер обслуги 3-го відділення кулеметного взводу, помічник кулеметника стрілецької роти Юрій Петрович Гарнага "Малиш" загинув 19 лютого 2023 року поблизу населеного пункту Дворічна Куп’янського району Харківської області

Юрій народився в Розкопанцях у родині, де ще були сестра Надія і брат Василь. Мама працювала товарознавцем, тато – слюсарем у місцевому АТП 13249. На жаль, тато Петро помер рано, тож сестра з братом допомагали мамі виховувати молодшого брата Юрія.
Навчався в школі в Розкопанцях, потім у Богуславському центрі професійно-технічної освіти №1 на слюсаря по ремонту авто. 
Свого часу відслужив строкову службу, а після служби в армії повернувся до улюбленої справи – ремонту автівок, а також працював на будівництвах. Роботу юнак завжди знаходив легко, умів і любив працювати руками. 

Юрій мав досвід роботи з ППО, тож 26 лютого 2022 року разом із небожем добровільно прийшли в ТЦК, їм дали три години на збори, але того дня їх відпустили. До 15 березня 2022 року Юрій та його небіж Володимир були у ТРО,  згодом обох призвали на військову службу в ЗСУ.  Служили хлопці в одному батальйоні. У той час усі ТЦК були заповненні охочими стати на захист України. Аж троє чоловіків із родини пішли водночас захищати Україну – два брати та їхній небіж. 

Воїн пройшов фронтовими дорогами Донеччини, воював під Бахмутом, визволяв Харківщину. Після поранення під Бахмутом Юрій повернувся в стрій, але контузія давалася взнаки. Востаннє на зв’язок із сестрою виходив 17 лютого 2023 року.

Рідні знають, що захисник у складі бойової групи вийшов виконувати бойове завдання на позиції ВОП "Кошик" на околиці селища Красне Перше Куп’янського району Харківської області. Згідно з витягом із наказу відомо, що 18 лютого 2023 року Юрій разом із особовим складом 3 стрілецької роти та кулеметного взволу військової частини А 4064 заступив на бойове чергування на позицію взводного опорного пункту. Зазначено, що приблизно о 12.00 солдат Гарнага Юрій отримав поранення, несумісне з життям, під час артилерійського обстрілу. Поблизу населеного пункту Дворічна Купянського раойну в їхню машину влучив снаряд, уламок якого пробив захиснику грудну клітку. Але чомусь Надія вважає, що це не точна дата 19 лютого. Обіцяв, що 23 вийде із завдання і сам подзвонить. 

21 лютого про це вже знала сестра Надія, брат і син Надії знали раніше, але не знали як їй про це сказати, адже вона разом із братом Василем замінила йому рано померлих батьків.

Надія розповідає:

До трьох років Юра не ходив у садочок, поруч будували школу, то він любив дивитися на будівництво. Його жартома називали прорабом. Коли йому було 6 років, то поїхав в Італію, через Чорнобиль робили такі програми на підтримку дітей із України. Там Юра провів гарно час і приїхав із подарунками. У дорослому віці його розшукала донька Джорджія тих людей, у родину яких Юра їздив. Коли в них був Юра, то вони ще не мали діток, але мріяли про них. 
Вчився Юра посередньо, але брав участь у художній діяльності, багато вчив і декламував вірші. Любив фізику, розбирався в електриці, як батько і брат Василь. Любив слухати музику на всю гучність. Любив слухати французькі пісні, а перед повномасшабним вторгненням часто слухав симфонічний оркестр. Коли помер тато, то Юрі було 12 років, коли померла мама, то йому було 20 років, тому наша родина стала йому за батьків. Часто збирав друзів і гуртом слухали гучно музику.
Вивчився на слюсаря по ремонту авто. Вчився добре, отримав водійські права. Любив їздити на авто і любив їх ремонтувати. Любив футбол, а найбільше рибалку. Розумівся в цьому дуже добре, мав багато різних вудочок і приспособлень для рибальства. Любив бути в компанії друзів, тому часто приходили друзі в двір на шашлики. Після училища працював на будівництві.
2008 року, після смерті мами, пішов на службу в армію, відслужив півтора року в ППО на Херсонщині та Одесі.
По закінченню служби продовжив працювати в будівельних бригадах Київщини, Черкащини. Потім працював охоронцем в Києві. Коли почалася повномасштабна війна, працював охоронцем в фірмі "Берег". А після 24 лютого приїхав в Богуслав і пішов в ТЦК. 
Юра був душевною, доброзичливою людиною. Із роботи, коли приїздив додому, то привозив гостинці. Допомагав мамі, потім і мені по господарству.


Про Юрія тепло відгукнулися колеги по цивільній роботі з охоронної фірми "Берег". Керівник пан Овчаренко згадує Юру як відповідального і сумлінного працівника, який однаково серйозно виконував і робочі і домашні, родинні обовязки, був незмінною опорою та підтримкою для своєї сестри Надії, піклувався про добробут рідних та близьких.

Юрій мав товариський характер, любив дружні компанії, майже із запчастин склав собі автомобіль "Москвич", але мрів про те, що придбає новий. Був дисциплінованим та працьовитим, старанно виконував всі службові доручення, на нього завжди можна було покластися.

Марія Степанівна, колега по цивільній роботі пригадує:

Із Юрою я пропрацювала сім років, він був найкращим другом у моєму житті. А ще він був щасливою людиною, радів кожному дню, насолоджувався життям, був душею  компанії. До нього всі тягнулися, любили і поважали, але війна зруйнувала всі його плани. Це велика втрата для мене. Слава Україні! Героям слава! Вічна пам'ять Юрі!


Ще один старший колега Вадим Іванович Пікущий плакав, коли згадував про Юру:

Юра для мене був як синок, я з ним працював майже вісім років. Дитина від Бога. Дуже жалко такого Героя. Царство небесне, проїжджаю поряд його могили і постійно махаю рукою, дякую Герою з великої літери! Ми Юру завжди будемо пам'ятати ! Слава Україні!

У захисника наразі немає нагород та відзнак, проте родина подала документи на державну нагороду.

Такий цей лютий справді лютий,
Не настає йому кінець.
Хоронять рідних наші люди
Під плач розірваних сердець.

Так шкода, братику, так шкода,
Ти повернувся у сніги,
А навкруги – така погода,
Краса буяє навкруги.

І я до тебе йду так само,
Як і ходила все життя,
бо я ж тобі й сестра, і мама,
а ти і брат мій, і дитя.

Нам так обом лягло по долі,
Та розлучила нас війна.
Я так сумую за тобою,
Приходь хоч іноді у снах...

Мріяв про Перемогу, про власне авто і дорогу додому з гучною музикою, але 28 лютого 2023 року герой під траурну музику повернувся додому на щиті.

Поховали захисника на Розкопанецькому кладовищі Богуславської громади.

Вічна і вдячна память воїну Юрію! Щирі співчуття родині, близьким та друзям.

Читати "Моя Київщина" у Facebook
Тетяна Іванчук
письменниця