Київщина пам’ятає: Юрій Кушніревський "Дід" загинув, рятуючи від обстрілу побратима

Юрій Кушніревський

Водій-електрик, кулеметник, гранатометник відділення управління командира батареї самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону 118 ОМБр в/чА 4712 Юрій Федорович Кушніревський "Дід" загинув 1 серпня 2023 року на Запорізькому напрямку

Єдиний син Юрій народився 28 серпня 1967 року в Богуславі в родині Тетяни Григорівни та Федора Олександровича Кушніревських. Навчався в школі № 3, а згодом здобув фах електрика в професійно-технічному училищі. Батьки все життя працювали на суконній фабриці ПП "Ярослав", там же працював електриком і їхній син Юрій. Його цінували і поважали колеги. Проживав у Богуславі, мав двох доньок і трьох онуків.

У березні 2022 року Юрію Федоровичу вручили повістку. Він одразу зібрався, зателефонував до доньки Інни, повідомив, що їде. Донька переїхала до будинку тата, щоб доглядати старенького 85-річного дідуся. Юрій сказав рідним: "Хто як не я?", попрощався і пішов на контрактну службу до ЗСУ. Його фах електрика був дуже затребуваний у війську, тому воїн потрапив на посаду водія-електрика, виконував також і інші посадові доручення.

Військові дороги захисника пролягли через Київщину, Чернігівщину, Харківщину, Донеччину, воював на Куп’янському напрямку. На війні Юрій посивів, відпустив бороду, за що отримав позивний "Дід".

Воїн отримав щільне поранення ключиці зліва 11 лютого 2023 року, але продовжував нести службу в місті Черкаси в/ч 4712. Згодом його в складі іншої військової частини перекинули в район бойових дій на Запорізькому напрямку.

У районі села Новоданилівка Запорізької області під час контрнаступу ворога боєць накрив собою побратима, рятуючи від обстрілу. Обидва залишилися живі, але тяжко поранені. Юрій отримав важку травму ноги, ще чотири години був живий у госпіталі. Як результат – ногу довелося ампутувати, але серце героя не витримало болю та шоку і зупинилося... Побратима лікарям вдалося врятувати. Чоловік живе завдяки подвигу Юрія, звичайного трудівника, електрика, сина, батька і дідуся, який в останню мить не пошкодував свого життя заради друга.

За кілька днів до смерті захисник приїздив додому в коротку відпустку. Він був уже пенсійного віку і мав би демобілізуватися, але йому не дозволити піти. Був сумним, ніби відчував біду. А з 31 серпня на 1 вересня доньці Інні приснився тато і сказав з усмішкою: "Я завжди буду з тобою..."

Доньці Інні дуже не вистачає тата, вони в житті були рідними і близькими. Тато дзвонив до неї зазвичай першим, а вона дуже чекала його дзвінка.

Я приїздила до тата з 10 років, бо батьки розлучилися... Ми з ним весь Богуслав обходили. Це такі часи були, просто не передати. Ми могли годинами говорити про все на світі. Потім народилися онуки. Дідусь носив їх на плечах, радів і тішився, ходив з онуками на річку. Він був великим, широкоплечим, вихованим, подобався жінкам.  Любив носити сорочки, але без краваток, алкоголь не вживав — мрія кожної жінки. Коли татові було 55 років, то ми всі разом святкували, моя сестра приїхала з-за кордону.

Юрій Федорович любив своїх онуків, своє місто та роботу, любив ходити босим по траві, про це згадували і побратими. Побратими любили Юрія, розказували, що він був життєрадісним, щирим та добросовісним. Чоловік мав багато планів на життя, мріяв, щоб закінчилася війна та зробити ремонт у домі, хотів закінчити робити огорожу з зятем. Тепер зять усе доробляє сам.

За відмінну службу захисник мав нагороду – Зірку ОСБ – відзнаку командира Окремого Стрілецького батальйону. Також нагороджений медаллю "Ветеран війни".

Указом Президента України №7/2024 Юрія Кушніревського посмертно нагороджено орденом "За мужність" ІІІ ступеня.

Ніщо не вічне в цьому світі, доню,
Усе мирське минає і земне.
А я назавжди буду із тобою,
Моя любов батьківська не мине.
А я повсюди із тобою буду,
На всіх шляхах тебе устережу.
Хвилинку кожну, кожну мить, секунду
Ти знай – тебе із неба бережу.
Невидимо, нечутно, непомітно
Враз підкладу тобі свої долоні.
Ніхто, на жаль, не вічний в цьому світі,
А я завжди з тобою буду, доню...

9 серпня 2023 року героя  поховали на Алеї Слави Центрального кладовища міста Богуслав.

Вічна і вдячна пам’ять воїну Юрію! Щирі співчуття рідним та близьким.