Київщина пам'ятає: боєць 80-ої окремої десантно-штурмової бригади Ігор Зінич

Цими днями українці вшановують пам'ять кіборгів – сміливих бійців, які полягли під час захисту Донецького аеропорту. Оборона старого та нового терміналів летовища почалася 26 травня 2014 року й тривала 242 дні. Бої за аеропорт стали свідченням героїзму та незламності українських військових, адже весь цей час наші бійці мужньо обороняли позиції і до останнього протистояли ворогу. Серед хоробрих захисників України був і житель Київщини – Зінич Ігор Вікторович

Він народився 6 вересня 1989 року в селищі міського типу Рокитне Рокитнянського району. У 2006 році хлопець закінчив загальноосвітню школу №3 селища, а у 2009 – Білоцерківський базовий медичний коледж за спеціальністю "лікувальна справа", отримавши кваліфікацію спеціаліста – "фельдшер". З 2009 року працював у Білоцерківській міській лікарні №2.

У 2010-2011 роках Ігор Зінич проходив строкову військову службу в лавах Державної спеціальної служби транспорту України. У 2010-2011 – навчався у 8-му навчальному центрі Державної спеціальної служби транспорту України. У 2011 році служив на 195-ій центральній базі Державної спеціальної служби транспорту України.

Після проходження строкової служби він повернувся до рідного селища і працював фельдшером швидкої допомоги Рокитнянської центральної районної лікарні, а у 2012-2014 роках – помічником районного психіатра з соціальних питань. При цьому, заочно навчався в Національному університеті фізичного виховання і спорту України.

У 2014 році хлопець був мобілізований до лав Збройних Сил України. Молодший сержант Зінич служив санітарним інструктором аеромобільно-десантного батальйону 80-ої окремої аеромобільної ордена Червоної Зірки бригади Високомобільних десантних військ ЗСУ.

17 грудня 2014 року він у складі 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади заїхав на територію нового терміналу Донецького аеропорту. Цілодобово протягом 34 днів чоловік рятував життя поранених товаришів під шквалом куль та осколків. Окрім того, він організував роботу медичного пункту, надавав психологічну допомогу військовослужбовцям. Лише з 16 по 19 січня Герой зміг врятувати більше 50 бійців, а всього на його рахунку за час перебування на території Донецького аеропорту більше 100 врятованих життів. В польових умовах він навіть проводив реанімаційні дії. І хоч не був хірургом, на війні навчився робити складні операції. Англійські лікарі були вражені тим, як професійно була надана медична допомога в польових умовах одному з бійців, і зауважили, що вперше зіткнулися з випадком, коли напряму в легені було введено трубку для підтримання функції органів дихання, хоча здавалось, що надії не було.

У зоні АТО йому дали позивне "Псих", адже боєць ніколи не вдягав каску та бронежилет – вважав, що вони лише заважають надавати допомогу. А іноді й сам брав до рук зброю та допомагав відбивати атаки ворожих військ. 17 січня під час чергових обстрілів Зінича було поранено. Однак на це він не зважав і вирішив залишатися в аеропорту до тих пір, поки не вивезуть останнього пораненого.

"Таким, як Зінич, потрібно пам’ятники ставити! Адже він, перебуваючи в терміналі аеропорту, де кожна мить життя могла стати останньою, 4 рази відмовлявся залишати той клятий термінал. Чотири рази! Чому? Невже йому у його 26 років набридло жити? Ні. Причина в іншому: Ігор знав, як він тут потрібен, бачив, що ми дивимося на нього як на Господа Бога. В моїх словах немає перебільшення: на наших очах він творив чудеса, витягуючи багатьох із того світу", - говорив кіборг Ігор Гуль.

"Ігор був справжнім чоловіком, справжнім українським солдатом! Окрім того що він був відмінним фахівцем-медиком, він ще й відмінно володів зброєю — від автомата до кулемета і гранатомета, що, гадаю, відчули на собі бойовики. Знаю, що Зіничу пропонували ротацію. Та він відмовлявся, жартуючи, що без нас він нудьгуватиме. Не знаю випадку, коли б військовик перебував у терміналах Донецького аеропорту більше місяця! Переконаний: Ігоря Зінича пам’ятатимуть у різних куточках України, його ім’я довго буде на вустах багатьох наших побратимів, усіх, хто бодай раз зустрів на своєму бойовому шляху цю прекрасну людину", - розповідав ще один боєць Зеновій Лобчук.

20 січня 2015 року Герой загинув унаслідок підриву російськими бойовиками другого поверху нового терміналу Донецького аеропорту під завалами.

Указом Президента України № 582/2015 від 14 жовтня 2015 року, за виняткову мужність, героїзм і незламність духу, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, жертовне служіння Українському народові, Ігорю Зіничу присвоєно звання «Герой України» (посмертно). Указом № 1 від 4 червня 2015 р. він нагороджений відзнакою "Народний Герой України" (посмертно). 28 липня 2015 року – нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно). 12 січня 2016 р. – медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України» (посмертно). А також пам'ятною медаллю "122-й окремий аеромобільний батальйон" (посмертно), почесною відзнакою "Командира 80 ОДШБр" (посмертно). За результатами голосування національної експертної комісії у 2017 р. кіборг нагороджений відзнакою за професіоналізм і милосердя «Орден Святого Пантелеймона» у 2017 році у номінації "Служіння суспільству" (посвідчення №31 від 09.08.2017 р.).

Пам'ятні дошки на честь загиблого були встановлені на стінах білоцерківського медичного коледжу, у якому навчався військовий медик, школи №3 смт Рокитно та на фасаді будівлі Рокитнянської центральної районної лікарні. Також у Києві на території Національного університету оборони України імені Івана Черняховського встановлено стелу з іменем Героя.