Київщина пам'ятає: життя і смерть білоцерківчанина, бійця 81-ої окремої аеромобільної бригади Андрія Попова

Сьогодні минає рівно два роки з того дня, коли Україна стала бідніша ще на одного Героя, патріота, який поліг, захищаючи рідну землю – Попова Андрія Миколайовича

26 червня 2016 року близько 23:30, не пробувши в зоні АТО й року, боєць загинув у результаті мінометного обстрілу в районі промзони міста Авдіївка Донецької області.

Через рік у соціальних мережах був опублікований уривок щоденника одного з бійців батальйону: "День сімдесят восьмий (на бойових). 27.06.16. У нас перший 200-й в Авдіївці. Андрій Попов. У нього потрапила 120 міна і розірвало на шматки. Медики виїхали забрати і не змогли зібрати. Він з моєї роти. Дзвонив замполіту Славіку. Він ще нікому не сказав – хлопців тримати потрібно до ранку. Вранці воно якось легше буде їм. Вранці на зборах командування себе вело так, що мені захотілося це забути. Комбата не було. Ротний був на позиції – збирав свого солдата по шматках".

Народився Андрій Попов 15 листопада 1981 року в місті Біла Церква. Навчався в Білоцерківській школі №12, а потім здобував фах електромонтажника в професійно-технічному училищі №9.

12 серпня 2015 року чоловік був мобілізований Білоцерківським ОМВК як доброволець, адже не міг залишатися осторонь. Солдат  проходив службу в 122-му окремому аеромобільному десантному батальйоні 81-ої окремої аеромобільної бригади на посаді гранатометника.

30 червня Андрія Попова провели в останню путь та поховали на Алеї Слави на Сухоярському кладовищі в рідному місті. У Героя залишився маленький син.

Указом Президента України № 511/2016 від 19 листопада 2016 року, "за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку", Андрій Попов був нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).