Київщина пам'ятає: боєць 95-ої окремої аеромобільної бригади Віталій Галянт
Цього року йому мало б виповнитися 24. Та 9 серпня 2014 року, захищаючи свободу та територіальну цілісність України, трагічно загинув зовсім юний, але такий мужній, справедливий і безстрашний Галянт Віталій Ігорович
Він народився 10 червня 1994 року у селі Розкішна Ставищенського району. В 1997 році пішов в дитячий садочок "Світлячок", а з 2000 року по 2009-й навчався в Розкішнянській школі, закінчив 9 класів. Змалечку Віталій був дуже швидким та енергійним, завжди мав багато справ та море друзів, ніколи не сидів вдома.
Класний керівник Сергія, Дзюба Г. В., розповідала: "Мені запам’ятався момент, коли вперше познайомилася з Віталієм поза школою. Я побачила зовсім іншого хлопчика. Дорослих дома не було, тому він визначив місце, де я повинна почекати його. Адже йому потрібно було напоїти тварин, насипати їм корму. Запропонувавши мені стілець, впевнено потягнув трохи завелике для його зросту відро до хліва. Справившись по господарству, показав, де він робить уроки, розповів, що є ще багато справ по господарству. Переді мною стояв маленький господар. Таким він і був. Діяльним. Не багатослівним. Мабуть, тому і вибрав не навчання в 10 класі, а здобуття професії. Йому хотілося швидше стати професіоналом, отримувати пристойну зарплату, щоб допомагати мамі та сестрі. Не знаю, що було вирішальним при визначенні пріоритетів під час Майдану чи військових дій на сході України. Але думаю, що це ті ж причини: хто, як не я зробить, захистить, допоможе? Немає Віталія. При вході в школу пам’ятна дошка. Серйозне обличчя простого юнака. Але яка сила за такими хлопцями? Вони вистояли, затримали ворога. Спасибі їм і вічна пам’ять!".
Після 9 класу Віталій вступив у Таращанський коледж, потім перевівся в Київський професійний ліцей транспорту, де й здобув професію слюсаря з ремонту автомобілів, диплом отримав у 2012 році. 23 травня 2013 року, коли хлопцеві було лише 18, за покликом душі пішов на контрактну службу в Житомирську 95-у аеромобільну бригаду, став снайпером-розвідником. А вже з 22 лютого 2014 р. почав брати участь у справжніх воєнних діях на сході України.
Ключовою операцією, що змінила хід військової історії та зламала плани наступу російсько-терористичних військ, по праву вважається рейд десантників. З 19 липня по 10 серпня 2014 року підрозділи 95 окремої аеромобільної бригади разом з бійцями 25, 30 та 51 бригад пройшли 470 кілометрів тилами противника, 170 кілометрів з яких – з жорсткими боями. Десантники дійшли до українсько-російського кордону, звільнили з оточення підрозділи Збройних Сил. Завдяки створеному "крилатими піхотинцями" коридору, з оточення вийшло декілька тисяч українських воїнів і біля трьох сотень одиниць техніки. У ході рейду "крилаті піхотинці" звільнили Савур-Могилу, села Степанівка, Маринівка, встановили контроль над переправами на річці Міус, прорвали лінію оборони сепаратистів, здійснили марш до Маріуполя, повернулися вздовж кордону, знищили кілька російських артилерійських батальйонів, які перебували вже на українській стороні кордону, забрали їхню зброю та устаткування, російські танки, проїхали аж до самого Луганська та повернулися до Слов'янська.
У кінці цього рейду, а саме 9 серпня 2014 року під час боїв за місто Красний Луч, Віталій Галянт і загинув. Тіло залишилось на полі бою. Тому він був тимчасово похований у смт Шахта Новопавлівська. І лише 26-го грудня 2014 року був ексгумований пошуковцями місії "Евакуація-200" ("Чорний тюльпан") і опізнаний за екпертизою ДНК.
Героя перепоховали в рідному селі. Указом Президента України № 546/2015 від 15 вересня 2015 року, "за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).
2 вересня 2015-го року в Розкішнянській ЗОШ було відкрито меморіальну дошку пам'яті Віталія Галянта.
