Народний депутат Олександр Горобець: майже 60% житлового і соціального фонду Ірпінської громади зруйновано

Олександр Горобець

- Як для вас почалася ця війна? Якою є гуманітарна ситуація у межах вашого 95-го округу?

- Ранок 24 лютого я ніколи не забуду. Напередодні ми прийняли важливі рішення у сесійній залі Верховної Ради України. Передчуття були, але думок про те, щоб кудись поїхати не було. Я залишився тут, з людьми, і не на мить не полишав свої рідні місця і свій округ.

Найперше, я хотів би, щоб ми щохвилини пам’ятали всіх загиблих, закатованих і підступно вбитих мирних мешканців України та наших героїчних захисників і молилися за упокій їх душ.

По-друге, щиро дякую всім захисникам України, які змусили ворога тремтіти і покинути наші краї.

Відразу після звільнення нашими захисниками Дмитрівки, Забуччя, Михайлівки-Рубежівки, Ірпеня, Бучі, Ворзеля, Гостомеля, Мощуна, Немішаєвого, Мироцького, Бородянки я на власні очі бачив звірства нелюдей – солдат російської армії. Я не про все можу говорити. Але ті катування і знущання над людьми: жінками, дітьми, над їх тілами важко передати словами. Зв’язані діти, зґвалтовані, вбиті пострілами в спину, в голову…

Мені боляче. Це назавжди закарбується в моїй пам’яті. І ця ненависть залишиться в моєму серці до кожного солдата російської та інших армій, які ступили на нашу землю нас вбивати!

Я бачив очі тих, хто дивом залишився живий. Вони спустошені, втомлені, наповнені горем, разом з тим раді нас бачити. Обіймали. Руки тремтіли. Плакали. Не відпускали.

Тут недоречно навіть говорити про те, що ми їм привезли гуманітарну допомогу.

У порівнянні з тим, що вони вижили за весь цей час під дулом автоматів ворога, в страху за своє життя, це найменше, що ми могли зробити.

Тепер мешканці Київщини в надійних руках поліції, рятувальників, збройних сил України, добровольчих батальйонів територіальної оборони та інших спеціальних військових підрозділів.

- Як працюють гуманітарні штаби при громадах?

- По моєму 95-му округу в принципі ситуація з гуманітарною допомогою була контрольована. Я налаштував систему постійної допомоги із-зі кордону до підопічних мені населених пунктів. Наразі по всіх фактично громадах працюють волонтерські штаби, які акумулюють гуманітарну допомогу і роздають людям. Найкраща, мабуть, ситуація в міст Ірпінь, бо в нас фактично не переставав працювати гуманітарний штаб.

- Які території залишаються найпроблемнішими?

- Трохи гірша ситуація була в Бучі, Забуччі, Козинці, Діброві. Але ми теж це питання закриваємо. В Михайлівку-Рубежівку завозили декілька разів партизанськими стежками. По суті весь округ закритий по гуманітарці.

Гостомель закритий на в’їзд, але ми з волонтерами знайшли шляхи, щоб завезти і туди продукти.

- Який відсоток інфраструктури Ірпінської громади зруйновано?

- Щодо зруйнованої інфраструктури і будинків, то ситуація критична. Постраждало багато садочків, шкіл, лікарень, амбулаторій та ін. Майже 60% житлового і соціального фонду зруйновано.

- Чи забезпечена територіальна оборона всім необхідним?

- На даний момент територіальна оборона забезпечена всім необхідним і ми з міською владою продовжуємо їх забезпечувати, адже розуміємо, що наші хлопці і дівчата з тероборони – це перший щит, який захистить наших мешканців на місцях.

Наразі ми робимо стратегічні запаси для наших захисників і мирних мешканців. Я підключив всі можливі благодійні фонди, волонтерські організації, громадські організації, в основному із-за кордону. Дякую всім дружнім країнам, які не залишили нас в гуманітарній катастрофі.

Міська влада в кожному населеному пункті теж залучена до цього процесу.

- Яку кількість цивільного населення з Вашого округу вдалося евакуювати з початку повномасштабного наступу росії на Україну?

- Тільки з міста Ірпінь вдалося евакуювати більше 30000 осіб. Важко було організувати цей процес, але ще важче було морально на місці допомагати людям переходити зруйнований міст. Це була єдина дорога, вірніше, не дорога, а «стежина життя», кудою ми виводили людей.

Евакуація з міста Гостомель декілька разів зривалася, на жаль. Ситуація була ускладнена замінованими навкруги полями і дорогами.

В кінцевому рахунку, якщо взяти міста Ірпінь і Гостомель та навколишні населені пункти, то 50 тисяч – це реальна цифра врятованих життів.

- Чи зверталися до Вас окупанти з пропозицією про співпрацю?

- Ні.

- Які парламентські ініціативи варто запровадити, аби врятувати економіку країни?

- Депутати Верховної Ради України вже прийняли Закони, якими забезпечено додаткові податкові стимули для підтримки бізнесу під час війни. Зокрема, визначено порядок нарахування окремих податків та зборів на час воєнного стану. Мова про ЄСВ, плату за землю та екологічний податок. Зменшено ПДВ до 7% та звільнено від акцизів з пального, а також звільнення споживачів від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов’язань за договором про споживчий кредит. Я підтримав всі ці ініціативи.

Але разом з тим, ми з колегами вже замислюємось над тим, наскільки такі податкові пільги, які встановлено тимчасово, необхідні під час відбудови економіки країни у післявоєнний період. Маємо чітке усвідомлення, що неможливо відразу, після закінчення воєнних дій, повернутись до регулятивних норм, які діяли до війни. Тому аналізуємо дію прийнятих економічних стимулів, визначаючи, які варто буде зберегти, а які, можливо навіть поглибити для економічної відбудови країни після закінчення бойових дій.

- Чи налагоджена зараз комунікація між депутатами Верховної Ради, обраними від Київщини?

- Я тісно співпрацюю з усіма своїми колегами, які залишилися тут, на місці, у цей надважкий час для України, і разом допомагаємо населенню. Хочу подякувати Сергію Буніну, Валерію Колюху, Миколі Галушко, Олегу Дунді. Ви справжні обранці мешканців Київщини і тільки гуртом ми подолаємо ворога!

І тільки разом в команді Президента України Володимира Зеленського ми будемо відновлювати економіку, критичну і соціальну інфраструктуру України, житлові будинки мешканців.

Ще раз хочу щиро подякувати всім нашим захисникам за героїзм і відвагу в боях з ворогом. Дякую лікарям і всім медичним працівникам, місцевій владі, волонтерам, ДСНС, поліції та іншим спецслужбам за їх відважну і нелегку роботу під час війни.