Народний депутат Олександр Марченко: Оцінку децентралізації селяни дали низьким рівнем підтримки чинного президента

«Моя Київщина» поспілкувалася зі нардепом-«свободівцем» Олександром Марченком про децентралізацію, прорахунки діючої влади та підтримку його партією того чи іншого кандидата в президента у другому турі.

Народного депутата від  Білоцерківського виборчого округу Олександра Марченка можна назвати не надто типовим законодавцем. Він представляє одну з небагатьох партій, з чітко окресленою політичною ідеологією. Тим не менш, власної фракції у Верховній Раді «Свобода» немає. Свого часу, як бізнесмен, Олександр Марченко активно брав участь у волонтерському русі та був добровольцем 72-ї ОМБР. Поблизу міста Красний Луч, що на Луганщині, отримав поранення, а після лікування зосередився на законодавчій роботі в парламенті.

Днями, коли ми з ним спілкувалися в парламентських кулуарах, в самій сесійній залі Верховної Ради досить мляво, з низькою депутатською явкою,  тривав постатейний розгляд ЗУ «Про функціонування української мови». З цього ми й вирішили розпочату нашу бесіду.

- Олександре Олександровичу, окрім проголошення заяв та прослуховування міністрів на годинах уряду, ви з вашими колегами вже третій сесійний тиждень поспіль займаєтесь розглядом лише одного законопроекту – про державну мову за №5670-д. Чи ні є це – штучним затягуванням часу?

- Дивна річ, постатейний розгляд важливого закону вважати за аномалію… Загалом у нашій каденції це лише третій законопроект (був ще закон про судоустрій та карно-процесуальний кодекс)  який  розглядається настільки ретельно. Натомість більшість приймається як на конвеєрі – за скороченою процедурою, що не завжди сприяє загальній якості нашого законодавства… Але виборці мають права чути – що саме приймається в цій залі…

- Уявляю що буде, коли Верховна Рада приступить до розгляду Виборчого кодексу, куди, у порівнянні з текстом, що розглядали півтора роки тому в першому читанні,  внесене значно більше поправок…

- Дійсно, до законопроекту, де ключовим є перехід до пропорційної системи формування Верховної Ради, спеціально створеною комісією було внесено понад чотири тисячі поправок. Тож імовірно, що розглядати його будуть не менш прискіпливо. Я особисто прагнув, аби у разі прийняття його був введений 10-річний мораторій на зміни в цьому кодексі, оскільки кожна чергова влада намагається підлаштувати виборче законодавство під кон’юнктуру поточного дня…

- А ви особисто за перехід до партійно-пропорційної системи, на відміну від нинішньої змішаної?

- По-перше, я б такий спосіб формування законодавчої влади не назвав новим: відразу після Помаранчевого Майдану двічі поспіль Верховна Рада обиралась за партійними списками. По-друге, потреба суспільства полягає в тому, що вертикаль відповідальності має бути партійно-політичною…

- Трохи парадоксально чути це від депутата, обраного на мажоритарному окрузі…

- В моїх словах немає нічого дивного, адже однією з настанов Революції Гідності було – зменшення рівня політичної корупції в органах влади. Одним з кроків до цього власне й може стати перехід до пропорційної системи, звичайно із суттєвим вдосконаленням практики 2006-2012 років…

Нині ж маємо здебільшого технологічні піар-проекти. На нинішніх президентських виборах мали майже чотири десятки таких прикладів, коли за більшістю з них не стоїть ані ідеологія, а не українська ідея, а лише акумуляція невдоволення людей станом речей.

Разом з тим мало хто з цих кандидатів вимагав звіту від чинного Президента – за ту сферу відповідальності, яка покладена на нього Конституцією - за сферу оборони, безпеки та зовнішньої політики. Наше зовнішньо-політичне відомство абсолютно не займається відстоюванням економічних та торгових інтересів України за кордоном, багато послів досі не призначено. Є питання і щодо призначень у НКРЕКП та в «Нафтогазі». Останній здебільшого розглядається як додаткове фіскальне відомство для наповнення бюджету…

Перехід до партійної системи, хоча б за польською моделлю, здатен зменшити усі негаразди у вищезазначених прикладах.

- Але в тій же Польщі також спостерігається невдоволення: кілька днів тому страйкували вчителі…

- Польща – країна, де суспільство, разом з проведень реформ  досить цнотливо ставиться до своїх консервативних надбань у сфері культури, медицини, освіти.

Реформу останньої вони здійснюють не так волюнтаристські як ми, а шляхом аналізу проблеми, вивченням досвіду, в тому числі і методом впровадження новацій на окремих територіях. В нас же – з державного рівня передали на рівень громад в 2016 році перекинули ПТУ, роком пізніше – коледжі й технікуми, а це означає знищення кваліфікованих кадрів.

Невдоволення ж у Польщі виникло у зв’язку з тим, що заробітна плата педагогів середньої ланки освіти недостатнього розміру, оскільки загальний рівень заробітків у некомерційних установах залежить від росту ВВП країни.

- Але давайте від польських проблем перейдемо до наших. У попередній нашій розмові ви назвали нинішню децентралізацію «фейковою». Здавалось, навпаки  це – одна з небагатьох реформ, якою пишається чинна влада і ось доводиться чути такі ваші некомплементарні оцінки. Поясніть – що є неправильним у цьому процесі?

- Децентралізація мала б ґрунтуватися на чіткому розподілі повноважень і сфер відповідальності між громадами, регіонами та центральної владою, їхніх прав та обов’язків та взаємовідносин між собою: ви отримуєте такі-то джерела надходжень і вам передаються такі-то повноваження. Дійсно, в 2015 році громадам передали акцизний податок, разом з тим були скасовані пільги – так званий нічний тариф на електроенергію. Значно зменшився рівень субвенцій на медицину та на спорудження закладів освіти. Плюс вже згадане вище самостійне фінансування ПТУ й технікумів…

Власне, про недоліки нашої децентралізації на прикладі Хмельниччини досить ґрунтовно розписано в недавній публікації, розміщеної на сторінці «Свободи» у Facebook. Автор (один із заступників голови нашої партії) порівняв для прикладу: що ж отримало обласне місто, в порівнянні з дореформеним періодом. З’ясувалось, що на бюджет міста додатково навісили півмільярда витрат, що призвело до значного касового розриву…

Утім, ці проблеми універсальні, в тому числі і для громад Київщини. Держава часто-густо поступила за приказкою: «на тобі Боже, що мені не гоже»…

- Тим не менш, експерти з муніципальної практики констатують, що є певні успіхи в окремих сільських територіальних громадах…

- А чи є ОТГ в нашій Конституції? А оцінку децентралізації, яку проводить влада, селяни, на мій погляд, дали малим рівнем підтримки чинного Президента на виборах…

- До речі, як ви в цілому ставитесь до результатів першого туру?

- Щодо оцінки першого туру? Попри величезну кількість технічних кандидатів, можна сміливо робити висновок: вибори влада провалила. І це - оцінка тим реформам, які вона здійснює. Українці проголосували ногами. Маю на увазі не такий вже значний рівень явки. А потім – майже 10 мільйонів з них – працює за кордоном.

Я і мої політичні однодумці  вдячні усім виборцям, які своїми голосами підтримали нашого кандидата – Руслана Кошулинського.  Щодо досить скромного результату, який він отримав? На жаль, прізвища тих, хто вийшов до другого туру яскраво свідчать, що наші люди здебільшого орієнтуються на телевізор.

На другий тур голосування я обов’язково піду. За кого буду голосувати? На даний час (наша розмова відбувалася - 10-го квітня - Ред.) наша політична сила ще не прийняла рішення. Однак я особисто не налаштований підтримувати когось з цієї двійки…

- Попереду – парламентські вибори. На минулих виборчих ваша політична сила не подолала прохідний бар’єр, тож  може є сенс його знизити?

- Якщо відбудеться перехід до пропорційної системи, - то я за те, аби зберегти нинішній 5% бар’єр, щоб до Верховної Ради не потрапили суто технологічні проекти. А якщо залишиться нинішня – змішана система, то можна дещо знизити його…

У будь-якому випадку «Свобода» буде йти на вибори і ми виступаємо за прийняття нового Виборчого кодексу.

- Чи не є загрози нового Майдану і того, що він буде супроводжуватися ще більшими жертвами, чим знову може скористатися Кремль?

- Оскільки я – депутат з Білої Церкви, на прикладі нашого краю вимушений констатувати, що можливий повтор подій сторічної давнини. У 1918-му для захисту молодої держави січові стрільці під орудою Євгена Коновальця вийшли до Фастова та Великої Мотовиловки. Але зараз заради збереження територіальної цільності нам слід утриматися від радикальних проявів своїх громадянських відчуттів, бо на кону стоїть держава.

- Як виправити прорахунки центральної влади у здійсненні регіональної політики на Київщині?

- Мною розроблений законопроект про зміни до бюджетного кодексу, де серед іншого, передбачено багатоканальне фінансування місцевої освіти за рахунок державного бюджету,  в тому числі і за рахунок природніх монополій, оскільки у нас й досі будується олігархічний капіталізм. Практично всі працюють на олігархів-монополістів, а влада цьому потурає, маючи персональний зиск від корупційної складової. Цю практику слід зламати, бо правила гри  мають бути для всіх єдині.

Олександр Воронін, «Моя Київщина»