Один ринг – одна країна – одна перемога! Боксер Віктор Постол – про майбутній бій за пояс

Віктор Постол

11 жовтня в Києві, у Палаці спорту, відбудеться благодійний боксерський вечір на підтримку ветеранів. У головному поєдинку зустрінуться українець, житель Броварів Віктор Постол, один із найдосвідченіших боксерів у світі, та іспанець Алехандро Мойя, який веде переможну серію і претендує на міжнародне визнання. Цей бій стане головною подією вечора і матиме особливу соціальну місію – допомогу українським ветеранам. "Моя Київщина", напередодні бою, поспілкувалась із Віктором Постолом, аби дізнатися про його плани, настрій перед поєдинком та багато інших моментів його боксерської кар’єри. Запрошуємо всіх на столичну арену підтримати Віктора Постола

– Пане Вікторе, що для Вас означає вийти на ринг у Києві на благодійному турнірі, де спорт поєднують із підтримкою наших захисників і захисниць?

– Коли я дізнався, що в мене буде основний поєдинок за титул чемпіона світу за версією IBO International, а також те, що будуть боксувати наші захисники та ветерани, зрозумів, що це велика честь. Тим паче в Київському палаці спорту. Тому це буде дуже крута подія, яка пройде, сподіваюсь, найкращим чином.  

– Ваш суперник – іспанець Алехандро Мойя. Як Ви оцінюєте його стиль і до чого готуєтеся?

– Суперник у мене непростий, і мені одразу сказали, якщо бій буде за пояс, то "подарунку" не привезуть, а привезуть гідного суперника. Я подивився його поєдинки, і зрозумів, що він із 22 поєдинків має лише дві поразки. Він жодного разу не програвав нокаутом. Стиль у нього йти вперед, перекривати тощо. Сам він казав, що їде сюди не програвати, а здобути пояс.

Ми гарно його вивчили і гарно готуємося. Я завжди, коли дізнаюся хто суперник, дивлюсь декілька поєдинків, дивлюсь моменти, бачу як він боксує, відповідно ми обираємо свій стиль, як нам потрібно боксувати. Я думаю, усе буде добре.  

– Ви вже ставали чемпіоном світу WBC. Наскільки для вас важливий нинішній титул IBO International?

– Дивлячись на те, що мені 41 рік, і, коли я "закрив" поразку в січні цього року в Палаці Спорту, я зрозумів, що в мене є шанси знову вийти на великий рівень. Тому в мене мета зараз завоювати цей пояс. Не будемо забігати наперед, але, якщо все складеться добре, то буде можливість поборотися за повноцінний пояс чемпіона світу.

– Який із боїв у Вашій кар’єрі був найважчим і чому?

– Найважчим у моїй кар’єрі був пояс із Теренсом Кроуфордом, де на кону стояв мій пояс WBC. Емоції були на висоті, тому що тоді відбулося дві події: бій за два пояси чемпіона світу, а також тоді в мене народилися дітки. Звісно, мене переповнювали емоції, і це був найскладніший поєдинок для мене.

Теренс Кроуфорд зараз є триразовим абсолютним чемпіоном світу, із яким я відбоксував непогано всі 12 раундів. Він талановитий, із ним непросто, адже він швидкий і думаючий боксер. 

– Ви відомі як "Льодяний чоловік" за спокій у ринзі. Це Ваш характер чи результат багаторічної роботи над собою?  

– Нікнейм "Айсмен" мені дали фанати в США, коли я під час поєдинку пропустив удар. Зазвичай, коли всі боксери пропускають удар, розгублюються, але я не розгубився, і тоді американські фанати й дали мені цей нікнейм. Я завжди, коли виходжу на ринг, маю залишатися спокійним, із холодною головою, без гарячкувань, навіть якщо пропустив удар.

– Вам 41 рік, але Ви залишаєтеся конкурентним. У чому секрет Вашої витривалості й мотивації?

– Немає жодних секретів, просто є бажання, є сили. Коли не буде сил і бажання, то я вже не боксуватиму. Я себе гарно почуваю і ще залишаюся в боксі.

– Коли ви припиняли тренування або йшли з боксу, а потім поверталися, чим ви займалися в період між турнірами та активною спортивною кар’єрою. Чи є у Вас, можливо, якась справа, бізнес?

– Немає ніякого бізнесу. Коли в мене були великі перерви між поєдинками, в основному ввесь час віддавав своїм маленьким діткам і відпочинку. Я з 1996 року займаюся боксом, а це 26 років у спорті, тому в такі моменти я просто відволікався від боксу.

– А хто для вас зі світових зірок боксу є взірцем? Із кого берете приклад?

– На той час, коли я вступив до Броварського вищого училища фізичної культури, це були брати Кличко, які й досі для мене є кумирами.

=

– Чи замислюєтеся вже про завершення кар’єри та чим хотіли б займатися після великого боксу?

– Усе залежатиме від цього поєдинку 11 жовтня, а саме, як я відбоксую. Якщо все складеться добре і я виграю цей поєдинок, то мені так чи так потрібно буде провести ще один поєдинок, щоб поборотися з чемпіоном світу. Потім, якщо завершиться моя кар’єра, я, мабуть, також трохи відпочину і згодом буду допомагати діткам, наприклад, у школі боксу стану тренером. Але поки що я не можу сказати точно чим займатимусь.

– Про відкриття власної школи боксу не думали?

– Усе це можливо, але поки що не знаю. Хотілося б, звісно, мати свій зал, куди би приходили дітки. Їм я давав би свої навики, передавав би свій досвід і допомагав би. 

– Розкажіть про промоутерів, які допомагають вам готуватись до бою, організовують поєдинок. Що це за компанія, як ви з ними познайомилися?

– До 2007 року був у компанії "Лідбоксинг", де промоутер Степан Черновецький, син відомого ексмера Києва. Наразі наш контракт закінчився, і зараз я підписав контракт із "SpartaBox Faniian Promotions". І цей поєдинок відбувається за допомогою Броварської міської ради, міського голови, а також президента броварської федерації Сергія Іллюхіна.

– Розкажіть про спонсорів і меценатів, які ресурсно допомагають в підготовці до поєдинку?

– Мер нашого міста Бровари – Ігор Сапожко, Броварська федерація боксу, "SpartaBox Faniian Promotions", які шукають спонсорів. Усі ці люди долучаються, щоб цей поєдинок відбувся, тому велика всім вдячність за підтримку спорту.  

– Ви колись були депутатом у місцевій громаді. Вам вдалося організувати спортивні майданчики, про які ви мріяли?

– Так, я був депутатом, але цього не вдалося, тому що я побув там досить не довго – до року. Тоді тільки починав вливатися, розбиратися що там до чого, як усе проходить і працює. Але, коли знову з’явилися поєдинки, мені потрібно було покинути депутатство.

– У нас триває війна. Розкажіть ваші відчуття, коли частина Броварського району опинилася в окупації? Де ви зустріли війну, чим займались у цей час і чи допомагали армії?

– Війна розпочалас 24 лютого, а я був саме в США, бо готувався 26 лютого до поєдинку. Ніч не спав, і це, звісно, зіграло свою роль, бо зрештою я програв. Дуже тоді переймався за свою родину і країну. І тільки-но відбоксував 26 лютого, зразу ж повернувся додому. Мені пропонували і казали, мовляв, у вас війна, можливо, ти залишися перечекати?. Звісно, я приїхав в Україну, як кажуть, своїм ходом, через Румунію. На той час ворог уже підходив до Броварів, і слава Богу, що наші відбили їх, і тільки тоді ми повернулися додому. Щодо допомоги, то з початку війни я долучався до збору коштів на бронежилети та іншу допомогу, зокрема нашим знайомим з ТРО. Допомагали фінансово усім, кому могли.  

- Із яким суперником Ви би мріяли вийти на ринг?

– Я вже боксував із відомими великим боксерами, такими як Лукас Матіс, Теренс Кроуфорд, Джорж Тейлор, Рамірес. Зараз у мене мета лише завоювати цей пояс і стати повноцінним чемпіоном. Не інтерконтинентальним чемпіоном ІВО, а повноцінним.

– Якби Вам надійшла пропозиція поїхати з України або Броварів, що б ви відповіли?

– А мені було багато таких пропозицій. Коли я став чемпіоном світу, мені пропонували переїхати з родиною до Америки. Я відмовився, тому що для мене моя країна – найкраща. Так, я побував у багатьох країнах, але своє є своє.      

– Яким Ви бачите майбутнє українського боксу, зважаючи на теперішні виклики для країни?

– Не дивлячись на те, що в нашій країні йде війна, бокс і взагалі спорт у нас розвивається, не стоїть на місці. Наші боксери гарно себе показують, і я думаю, найближчим часом хтось із наших українців знову стане чемпіоном світу і здобуде таку популярність як Олександр Усик, Ломаченко, Постол тощо.