Депутат Київської облради Олексій Дорошенко: В силу різних причин переваги Київщини для інвесторів використовуються не на повну потужність

Керуючий партнер юридичної кампанії "PROXIMA", засновник та генеральний директор Української Асоціації постачальників торговельних мереж, голова Національної Ради економічного розвитку Олексій Дорошенко -  з тих представників депутатського корпусу Київської обласної ради, якого з повним правом можна назвати експертом в сфері економіки, фінансів та бізнесу. Кореспондент порталу "Моя Київщина" поспілкувався з депутатом про те, які саме процеси відбуваються в економіці столичного регіону, на центральному рівні, а також в глобальній світовій економіці

- Пане Олексію, згідно з інформацією з архіву інтернет-публікацій, ваша Асоціація виникла у 2010-му році, як реакція постачальників, що постраждали, на закриття торговельної мережі "Оке'й Україна".  У листопаді 2012 року ваші однодумці провели мітинг під посольством Естонії в Україні з завданням звернути увагу керівництва країни на недобросовісні дії одного з акціонерів цієї торговельної мережі.

- Дійсно, якщо пригадати минуле, Господарський суд Києва 11 лютого 2015 року затвердив мирову угоду по справі про банкрутство ТОВ "О’кей Україна" між торговельною мережею та кредиторами. Ця справа стала прецедентною у зв’язку з тим, що раніше торгова мережа, яка знаходилася у стадії банкрутства, не проводила виплат кредиторам.

- Переконаний, що ця історія багато в чому навчила Вас і Ваших колег у плані протистояння потенційному банкрутству торговельних мереж, внаслідок якого страждають не тільки постачальники, але й споживачі. А загалом: чи відчувається в країні прагнення бізнесу об’єднуватися у разі потреби для відстоювання спільних інтересів?

- Якщо говорити не лише про нашу асоціацію, а загалом про об’єднання бізнесу в нашій країні, то, на жаль, воно - досить слабке. По-перше, не всі учасники ринку розуміють потребу у відстоюванні спільних інтересів, але коли вже готові об’єднуватися, виникають суто психологічні перешкоди. Недарма кажуть:  "Де два українці, там – три гетьмани".

- Це через те, що економічна конкуренція природним чином їх більше роз’єднує?

- Не тільки. Те саме відбувається і в інших структурах.  Адже будь-яке об’єднання завжди призводить до пошуку відповіді на питання: "Хто буде правити бал"? До того ж під реалізацію будь-якої задачі мають бути ресурси. У нас завжди з цим було важко, потроху почали знаходити кошти для спільних дій, але потім настала всесвітня криза 2008-го року, не встигли оговтатися від неї, як настав 2014-й рік, коли економіка через зовнішню агресію знову пішла у піке. І наша асоціація в цьому сенсі не є унікальною. Ми співпрацюємо з багатьма асоціаціями - аграрними, виробниками окремих груп споживчих товарів, то бачимо, що ситуація – схожа, і насправді сильних об’єднань не так вже багато. До того ж контакту заважає той факт, що більшість асоціацій  захищає інтереси лише декількох (двох-трьох) дружніх підприємств, навколо яких можуть об’єднуватися і менш дрібні учасники бізнесу, і виникає ілюзія, що та чи інша асоціація (особливо, коли у її назві фігурує прикметники "Всеукраїнська" або "Національна") об’єднує інтереси усіх учасників того чи іншого ринку. Насправді, частіше це далеко не так. Та й ми не можемо стверджувати, що представляємо інтереси усіх постачальників торговельних мереж. Інша річ, що ми прагнемо, щоб на ринку товарів та послуг були зрозумілі усім правила гри та справедлива конкуренція, яка б дозволяла менш потужним гравцям витримувати конкуренцію з крупним бізнесом, який тягнеться  до монополізму.
Тож можемо констатувати, хай ми і працюємо на 20-30% від нашого потенціалу, ніхто інший не з’явився на ринку з аналогічною місією, а той, хто її декларував, згодом чомусь зникав з поля зору колег. Мабуть все через те, що координація зусиль спершу потребує власних витрат, а не дає якихось бюджетних чи пільгових преференцій.

- А загалом - що на сьогоднішній день являє собою очолювана Вами асоціація у прикладному сенсі?

- Наша асоціація у червні 2015 року брала участь у роботі над створенням Торгового Кодексу України, згодом вносили свої пропозиції до Кодексу етики, який буде регулювати відносини між постачальниками та торговельними мережами. Сама назва (постачальників торговельних мереж)  - говорить про те, що наша асоціація намагається відстоювати спільні інтереси окремих сегментів торгівлі, хто постачає товар (здебільшого, в гуртових масштабах) від його виробників чи імпортерів до роздрібних торговельних мереж.

 - Але словосполучення "торговельні мережі" відразу викликає асоціацію з потужними найдорожчими за рівнем капіталізації топовими рітейл-брендами країни…

- Насправді, ми утворювалися саме як антипод цим гігантам, оскільки ці монстри багато років поспіль диктували торговельну політику в країні. Гадаю, що нам вдалося змінити тенденцію і законодавча, і нормативна база в останні роки стала більш поблажливо ставитися і до середнього, і дрібного бізнесу в торгівлі. Але правила гри, а тим паче, кон’юнктура ринку часто змінюються, тому потрібно завжди бути насторожі. Скажімо, нині потужні мережі стали знову відігравати все те, чим вони поділилися з менш міцними конкурентами, починаючи з 2015-го року. Феномен ринкової сили дав можливість їм зробити це.

- Наскільки характерні нині картельні змови?

- Вони більш притаманні для ринку природних монополій, в сфері енергетики, ніж у торгівлі. До того ж позиція Антимонопольного комітету (та її керівника Миколи Бариша) в квітні 2015-го певним чином послабила позицію рітейл-гігантів, але з цього року, як я вже відзначив, вони знову налаштовані на домінування у торгівлі…

- До речі, раніше серед ваших численних регалій була позначена  і участь в громадській раді Антимонопольного комітету…

- Оскільки членами таких рад не можуть бути депутати, після обрання мене до депутатського корпусу обласної ради я вийшов зі складу вищезгаданої ради при Антимонопольному комітеті.

- Цікаво розглянути розвиток секторів нашої економіки у динаміці. Якщо проаналізувати найбільш потужних їх гравців (а, відтак, і платників податків), то спершу це були олігархи в енергетичній сфері металургії та у хімпромі. Хто зараз на коні?

- Десь з 2004-2008-го року, окрім сировинних та промислових олігархів, стали проявляти себе і представники торгівлі, які тоді масово стали  з`являтися у списках багатіїв від "Форбсу", а згодом дещо змінилася кон’юнктура ринку і локомотивом розвитку стало сільське господарство. Поки що структура нашого аграрного експорту на 90 відсотків є сировинною, але з кожним роком питома вага переробки збільшується. 

- Ще у 2008-му році Україна стала членом Світової організації торгівлі, згодом ми уклали угоду про асоціацію з ЄС та про зону вільної торгівлі, як із ЄС, так і з окремими країнами.  Які плюси й мінуси існують для економіки країни з відкритим ринком?

- Багато країн з аналогічними нами стартовими умовами та потенціалом на початку перебування в СОТ дійсно трохи втратили у конкуренції із закордонними виробниками. Але, якщо ми щось і втратили на початку членства в цій організації, то не від самого фактору перебування у цьому світовому клубі торгівлі, а від наших внутрішніх непорозумінь і від того, що ставилися до бізнесу, як до паразита, з якого необхідно щось викачувати…
На жаль, і зараз у держави, судячи з усього, ставлення до бізнесу мало змінилося. Можливо, трохи змінилася лексика, і тепер, здебільшого, вітчизняного виробника не лають, а просто - ігнорують. Мовляв, раз ти у бізнесі, то навіщо тобі сприяти? При цьому забувають, що саме сприяння зростанню внутрішнього попиту  автоматично впливає на процес зростання добробуту людей, оскільки відкриття нових робочих місць у бізнесі збільшує кількість грошей у руках все більшої кількості учасників ринку. Так само можна сказати не тільки про торгівлю, але й про промислове виробництво, однак зараз ніхто не хоче вкладати гроші в реальну справу та ще без наявності дешевих кредитів.

- Говорячи про реальний сектор економіки, мені здається, що та ж вітчизняна легка промисловість давно підняла руки перед китайською торговельною експансією продукції широкого вжитку…

- Так було раніше, скажімо, на початку сторіччя, але зараз в окремих секторах економіки середній заробіток китайців (втім, як і їхня мінімальна зарплатня) у чотири рази вище, ніж в українців. При такому стані речей китайська продукція стає неконкурентною на українському ринку. Але спритні китайські бізнесмени знайшли вихід: вони стали організовувати нелегальне виробництво у нас. Скажімо, при аналізі ринку того ж взуття з’ясувалося, що він був заполонений дешевою продукцією, почасти без зазначення торговельних брендів, які зазвичай через кордон до нас не імпортуються. Почали з’ясовувати: хто ж підошву масово постачає в Україну? – Знайшли. Виявилась якась кампанія з нульовою виробничою історією. А де знаходиться? Та десь у полі на Одещині. Потім знайшли ангар, а в ньому - сотні китайців працюють на пошиві…

- Пане Олексію, Ваша оцінка дій нової Ze-команди і, зокрема, нового уряду та 17-го українського прем’єра?

- Олексій Гончарук серед фахівців став відомий після того, як очолюваний ним експертно-аналітичний центр "BRDO" (Офіс ефективного регулювання) здійснив фундаментальне дослідження стану дозвільної системи. Отже, моє ставлення до нього - більш позитивне ніж негативне…

- Але кажуть, що в нього зв’язки з деякими представниками старої влади…

- Без будь-яких зв’язків на відповідальні посади нині можна брати хіба що випускника дитячого садку. Але повернемося до загальної оцінки нової команди. Ідеологічно вони презентують себе, як лібертаріанці, не розтлумачуючи людям - що це таке, але в багатьох їхніх передвиборчих гаслах відчувався вплив соціалістичної, а то й комуністичної ідеології та практиці. Чого варта пропозиція - про безкоштовний газ для пенсіонерів. Насправді, мають бути субсидії. Бо безкоштовні ресурси будуть споживатися без обліку, я  вважаю, що нам навпаки потрібно все фіксувати та враховувати.
До речі, сам Гончарук не працював з податковим законодавством взагалі. Його сильною стороною є дозвільні процедури та умови ведення бізнесу. В лавах правлячої фракції десь чверть – юристи і, цілком можливо, не все, що пропонує Кабмін, у тому числі і у царині оподаткування,  вони будуть сліпо підтримувати при голосуванні. Не варто забувати, що перед виборами було багато обіцянок також і в соціальній сфері, але будь-які аванси такого ґатунку мають бути чимось компенсовані. Де ж взяти гроші?
Рік, що завершується більш-менш спокійний був, але одна з передумов цієї стабільності була у збільшенні зовнішніх запозичень, проте борги по кредиту МВФ слід буде віддавати… Отже, нова команда буде вимушена або знову брати нові кредити, посилюючи тим самими зовнішнє керування країною, або традиційно - затягувати паски.

- Парламент у першому читання прийняв бюджет, а до цього Прем’єр презентував основи своєї програми. Як би Ви охарактеризували її?

- Програма непогана, але вона не занадто відрізняється від програм урядів Яценюка та Гройсмана і тут ми будемо згодом її оцінювати, виходити не від намірів авторів, а від ступеню її втілення. Та й бюджет наступного року скроєний здебільшого на звичних канонах попередніх бюджетних стандартів. Тож ті новації, про які говорив Гончарук, здебільшого, будуть закладені вже у бюджеті 2021-го року.
Здається мені, що у процесі взаємодії гілок влади значна кількість  членів президентської фракції "Слуга народу" вже не хоче працювати у турбо-режимі і прагне заслуховувати представників виконавчої влади перед прийняттям того чи іншого законопроекту.

- Можливо, нова команда розраховує, що гроші можуть надійти від продажу землі. Земельне питання загалом, а тим паче, у нас на Київщині, завжди гостро стояло. За яких умов, на Вашу думку, можлива, а головне, доцільна відміна мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення?

- Запровадження ринку землі варто здійснювати лише за умов її продажу тільки фізичним особам, хоча б на перші п’ять років. Жодних  іноземців. І якщо ми дамо добро на продаж землі юридичним особам - то там відразу будуть іноземні кампанії. Плюс слід також ввести  обмеження у площі землі в одних руках.
Досвід розвинутих країн свідчить: коли вони були на стадії домінування аграрного виробництва - в них були серйозні обмеження. З переходом до індустріальної фази розвитку, потроху ці обмеження знімалися, а згодом, в міру еволюції економіки до рівня постіндустріального суспільства, обмеження ці майже усунули.  Ми ж за своїм розвитком знаходимося лише на старті…
Колись довелося чути виступ американського судді Верховного суду, так він констатував, що з середини 19-го сторіччя в них накопичились великий масив судових позовів учасників земельного ринку один до одного і ледь не століття пройшло аби розібратися з усіма тяжбами.

- Новій владі потрібно буде вишукувати додаткові резерви для збільшення прибуткової частини бюджету. Як бачимо, для цього вони серед іншого зайнялися структурною оптимізацію державного управління: злили в одне відомство міністерство енергетики та екології, торгівлі та сільського господарства. У цьому контексті може і не таким волюнтаристським було рішення попередників нинішніх попередників - уряду Азарова про утворення т.з. "мінздоху"-  Міністерства доходів та зборів, коли під одним дахом об’єднали податкову та митну служби?

- Відверто зазначу, що в мене немає чіткої оцінки: яка модель структури більш оптимальна, оскільки багато в чому все впирається, як в політичну доцільність, так і в людський фактор…

- Про людський фактор. Дехто стверджує, що призначення пана Максима Нефьодова, людини з гарною репутацією, на посаду керівника митного відомства - було чи не найбільш вдалим кадровим рішенням нинішньої влади…

- До заслуг Нефьодова зазвичай відносять запуск системи ProZorro. У той же час, під час проведення тендерів на результати торгів  від учасників ринку надходить чимало скарг та нарікань. Мені, як керівнику асоціації,  частенько потрібно звертатися до наших виконавчих органів влади і не раз бувало, що потрібну інформацію чи рішення важко одержати, оскільки усі чиновники зайняті на обслуговуванні цього улюбленого дітища Нефьодова, тож складається враження, що воно стало самоціллю та  поховало за собою все інше. Очоливши митницю він у першому інтерв’ю для преси заявив, що "не думав, що все так погано". Зустрічне питання: якщо не знав – навіщо йшов? Однак, критерій істини - практика. Так ось, статистика надходжень до бюджету за рахунок митних зборів після його призначення - не вражає.
Хоча, заради справедливості, слід зазначити, що  у багатьох було сподівання, що збільшити надходження на митниці можна за рахунок боротьби з контрабандою. Але вона масово процвітала тоді, коли українці були більш заможнішими і внутрішній попит на товари був суттєво більший, а ми всі (особливо активісти атикорупційного руху) вважаємо, що на митниці осідає сотні мільярдів гривень - немає цього. Я знаю, що минулого року Гройсман перекрив більшість нелегальних потоків, й цілком імовірно, щоб, порахувавши їх, взяти під свій контроль.
А загалом, будь-яка схема на митниці може працювати, коли в єдиній зв’язці тут задіяні працівники МВС, прокуратури та СБУ.
Так, справді, окремі митниці після відповідного адміністративного втручання – збільшували місячні надходження на 50-70 і навіть 100%, але потім знову опускалися до 25-30%, бо контрабандисти мабуть  переключалися туди, де митники більш "договороспроможні".
І хоч дійсно, найбільші наші надходження від імпорту, але, здається мені, навіть дещо оновлений персонал митниці - настільки в темі, що вони не дадуть можливості повністю перекрити усі потоки.

- Невдовзі митне законодавство буде суттєво змінюватися, про що днями з певною надією на покращення статистики заявив сам Нефьодов. Не зважаючи на це, влада взялася за інші зміни в законодавстві, зобов’язавши дрібний бізнес – так звані ФОПи повсюдно встановлювати касові апарати…

- Добре, коли відчувається намір влади - аби всі додержувалися єдиних правил і абсолютно усі вийшли з-під тіні та платили податки. Але є побоювання, що великий бізнес прагне придушити маленький.
За підрахунками експертів, детінізація по ФОПах дасть у бюджет 2,5 млд гривень, тоді як податки з митниць це - додатково 100 млрд гривень, то може краще надати допомогу Нефьодову для збільшення надходжень?

- Як Ви оцінюєте діяльність міністра економіки, торгівлі та сільського господарства Тимофія Мілованова?

- Добре що в уряді з’явилася людина з таким глибоким академічним знанням економіки, а то раніше у коридорах влади окремі високопосадовці діяли навмання. З іншого боку не завадило, аби в його команді були і практики. За моєю інформацією, на його посаду спершу пропонувалась інша кандидатура, яка, на мій погляд, була би більш ефективною, але це вже - сфера відповідальності нової команди.

- До речі, за попередньої влади, чимало іноземців працювало в нас державними менеджерами (грузини, литовці, поляки, словаки). Більшість таких призначень виявилось не дуже вдалими, а іноді супроводжувалося скандалами. Це - через різні масштаби проблем, які потрібно було вирішувати,  чи через недостатню кваліфікацію "варягів"?

- І те, й інше. Почасти іноземці не змогли адаптуватися до наших реалій. Тому краще, аби міністри були українці, але при активному спостереженні за процесами з боку іноземних радників, або наглядових рад за їхньою участю. Коли на посаду міністра економічного розвитку в уряді Яценюка призначили Абромавичуса, як людина, що народилася у Литві, я зрадів. А потім помітив, що міністр все поставив на самоплив, підкреслюючи тезу про невтручання держави у бізнес. Запитання: тоді навіщо подібне міністерство? У Литві, до того як Айварас почав співпрацювати із Соросом, він займався готельним бізнесом, тож доцільніше йому, мабуть, було в нас  очолити туристичне відомство…

-Але вже за нової влади його призначили на посаду очільника скандально відомого "Укроборонпрому". Подивимось, що з цього вийде…

-Завершу свою думку про роль наглядових рад. Візьмемо того ж Коболєва, який саботує всю діяльність по енергетиці, спираючись переважно на думку наглядової ради, яка сформована з іноземців, але вони іноді ставляться до проблематики допомоги Україні, як до великого бізнесу, а останній, як правило завжди протистоїть державі.

-А Ви ще входили до національної Ради економічного розвитку…

- Цю структуру у форматі громадської організації ми утворили спільно з кількома депутатами Київської обласної ради, в тому числі, разом із Сергієм Буніним, якому я допомагав стати законодавцем на останніх парламентських виборах.
Нещодавно президент приїжджав до Нацбанку з ключовими міністрами. Контакти подібного рівня корисні, адже мова йде про виконання бюджету і поповнення золотовалютних резервів.

-До речі, чим ви поясните певне здорожчання національної валюти - влітку та на початку осені? Сезонним фактором?

- Ні, це не сезонний фактор. Радше це - свідчення, що ми досить стабільно пережили перші 9 місяців року. Сценаріїв розвитку подій було багато, але нам вдалося пройти по найбільш позитивному. В зв’язку зі зміною влади ніхто з політиків активно не заважав нашим фінансовим технократам здійснювати свої функції. Міністру фінансів Оксані Маркаровій  - свої, голові нацбанку Якову  Смолію – власні.
Нещодавно президент приїжджав до Нацбанку з ключовими міністрами. Контакти подібного рівня корисні, адже мова йде і про виконання бюджету, макроекономічну стабільність і поповнення золотовалютних резервів. До речі, за деякою інформацією, у Коломойського є прагнення поставити на посаду голови НБУ свою людину.

- Але ж у нас посада керівника Нацбанку виведена за дужки політичного процесу і він цю посаду обіймає сім років та  призначається на посаду Верховною Радою за поданням Президента України, а Яків Смолій займає ці посаду лише з весни минулого року…

- Членів ЦВК торік теж на сім років обирали, що не завадило новій команді нещодавно суттєво оновити персональний склад з врахуванням нових політичних реалій. Де гарантія, що і  з керівником НБУ так не поступлять?

- Раніше наша фінансово-економічна стабільність багато в чому залежала від ціни на російський газ. Через агресію ми закупляли його у посередників, але транзит в Європу все одно ішов та йде  через нашу ГТС, оскільки контракт між Газпромом та Нафтогазом,  укладений за часів другого прем’єрства Юлії Тимошенко,  був підписаний на 10 років. Але термін дії його завершується наприкінці року. Чи не скористається Кремль цим фактором, аби ще й економічно тиснути на нас?

- Зараз не та кон’юнктура на світовому енергоринку, аби Газпром вів себе так нахабно, як раніше. Європейці скоротили споживання газу, на континент почав надходити американський скраплений газ сланцевого походження, а в Росії – навпаки зараз спостерігається збільшення видобудку  вуглеців, притому, що прокладання  "Північного потоку-2"  дещо застопорилося. Все це робить людей Мілера більш зговірливими…Чув, що Газпром хоче контракт лише на рік, Нафтогаз - на 10, але найбільш реалістичний та компромісний варіант буде - на п’ять років.
Головне аби в тих переговорах на нас не тиснула Європа, спонукаючи підписувати все, що запропонує Кремль.

- До речі, Ви відзначили незалежність Андрія Кобелєва від нашої влади, а в чому суть їхніх розбіжностей з іншим менеджером кампанії Юрієм Вітренком?

- Так, дійсно, вони були друзі. Тепер Вітренко знаходиться в орбіті впливу Коломойського і, мабуть, той буде лобіювати його кандидатуру в різноманітних енергетичних проєктах держави.

- Ще з початку 20 сторіччя фінансові аналітики використовують   цикли Кондратьєва, що передбачають чередування спаду да підйому світової економіки. У контексті торгівельної війни між США та Китаєм, яка то затухає, то знову відновлюється, процедури імпічменту Трампу, деякі експерти пророкують нову глобальну фінансово-економічну кризу. Чи готові ми до таких форс-мажорів? І як зменшити негативний вплив чергової потенційної рецесії на країну та на наш регіон в цілому і на кожного її  мешканця?

-Переважно такі розмови йдуть тоді, коли корпорації набрали багато боргів і щоб їх списати за рахунок держави, починають запускати у медіа прогнози про неминучість чергової світової фінансово-економічної кризи. Щодо нашої країни - ми знаходимось на нижніх позиціях в Європі по багатьох показниках і стандартах життя і якщо щось неприємне трапиться, воно для нас буде менш чутливе (вірніше - більш звичне), ніж для більш успішних країн.

- Подолати лихі 90-ті з кризою неплатежів багатьом допомогли городи та "кравчучки", більш пізніше – заняття дрібним бізнесом, а зараз - ще й масова трудова міграція. Якщо хтось все ж таки вирішив залишитися вдома і бути незалежним від держави та роботодавця - чи легко зараз започаткувати власну справу?

- Дозвільна система нині суттєво спростилась, але для власної справи, окрім дерегуляції,  потрібен хоч якійсь стартовий капітал, а кредити в нас  дуже дорогі. До того ж виробити зараз можна все, а на відміну від епохи дефіциту - продати стало важко. Впевнений, для того аби суттєво покращити стан нашої економіки та добробут земляків, потрібно запровадити дешеве кредитування. Можливо, його можна буде досягнути за рахунок запровадження цивілізованого ринку землі. Збільшення робочих місць і внутрішнього попиту буде підтягувати на гору інші наші стандарти. Ну і, звичайно, слід посилити можливості нашого експорту. До  речі, в інших країнах цим займаються міністерства торгівлі.

- Олексію Олександровичу, дійсно пропоную від загальнонаціональної проблематики спуститись до регіональної. Ви депутат - обласної ради. Чи влаштовує Вас той рівень повноважень, який покладено на раду?

- Ні. Причому, не тільки нашої Київської, але й будь-якої регіональної, роль яких зводиться лише для перерозподілу бюджету. Тому ще у 2017-му році мною була висунута ініціатива про внесення змін до Конституції, які б розширювали повноваження обласного представницького органу влади в тих питаннях, які пов’язані з діяльністю місцевих органів влади. Але попередня голова ради Ганна Старікова поклала ці ініціативи під сукно і вони були озвучені лише цього  літа, після зміни  керівництва ради. 
Мова,  серед іншого,  йшла про продаж акцизних товарів на території області. Пам’ятаєте епопею протистояння наших колег зі столичної ради із судами? Вони заборонили продаж алкоголю у нічний час, а суд скасовував це рішення. Згодом ніби домовилися, щоб окреме рішення приймав кожен орган місцевого самоврядування. Питання: а чому таке рішення не приймати на рівні області рішенням обласної ради?

-До речі, а в чому тут (у продажу алкоголю вночі) проблема?

- У нерівномірності фінансового стану громад. Бідні міста не підуть на це, бо грошей - недостатньо, а Київ - може, за рахунок інших надходжень і в них громадський спокій у системі пріоритетів - виходить на перший план.

-В облраді ви входите до комісії з питань соціально-економічного розвитку, промисловості, підприємництва, торгівлі, регуляторної політики та зовнішньоекономічних зв'язків, фінансового забезпечення розвитку області та інноваційно- інвестиційної політики. Які дискусії точаться у вас під час засідань комісії і чи залежить позиція  полемістів від їхніх політичних уподобань та від бізнесових інтересів?

- Все ті ж - по перерозподілу грошей. А програми, які там затверджуємо - суто формальна процедура…

- На вересневій сесії облради Ви були чи не єдиним депутатом, який  виступив проти того, щоб облрада  сліпо підтримувала ініціативи місцевих громад в бажанні заборонити всі проєкти, пов’язані з екологією.

- Так, сесія висловилась за підтримку громади, яка виступає проти будівництва кар’єру по видобутку титану відкритим способом. Переконаний, що потрібно було лише висунути додаткові умови, щоб зробити проєкт більш екологічним, а не забороняти його по суті, бо потім будемо дивуватися: чому в нас бракує робочих місць, і чому наші земляки масово від’їжджають за кордон в пошуках кращої долі? Більш масовими є  ініціативи громад, які повсюди виступають проти спорудження заводів із сортування та переробки сміття, а потім також дивуються: чому майже під кожним селом і містом ми маємо нелегальні стихійні сміттєзвалища?

- Свого часу Ви також були чи не єдином депутатом облради, який підтримував ідею Віталія Кличка про створення столичної агломерації, а нині, наскільки мені відомо, більш прохолодно ставитесь до цієї  ідеї, яка нещодавно – 9-того жовтня втілилась у формальне ухвалення рішення про створення асоціації "Київська агломерація" та затвердження його статуту.

- Бо маємо парадокс: будь-який населений пункт за межами столиці - це образно кажучи, лялечка, чого не можна сказати про райони самого Києва і це притому, що тут збирається значно більше податків. Складність же функціонування утвореної спільноти буде гальмуватися і тим, що на частину спільних програм потрібні будуть спільні гроші, але більшість керівників зацікавлені у безконтрольності витрачання грошових потоків. До того ж, кількість голосів при формуванні спільного рішення залежить від чисельності населення, отже, перевага столиці в прийнятті ніби то колективних рішень із самого початку буде очевидною.

- Фінансова децентралізація та утворення нових ОТГ, як, загалом, нинішня система державного управління, нарешті,  адміністративно-територіальна реформа - чи здатні вони покращити життя наших земляків?

- Безумовно, але всі кроки по запровадженню цих змін мають бути обґрунтовані та збалансовані. Якщо фінансова децентралізація вже засвідчила свої переваги, то у процесі змін системи адміністративного управління та впровадження територіальної  реформи - питань більше, ніж відповідей. Хоча, за великим рахунком, своє віджили не тільки обласні та районні адміністрації, а й ради в їхньому теперішньому вигляді. Оскільки головну скрипку у майбутньому мають відігравати органи місцевого самоврядування  на рівні регіонів, на мій погляд, доцільно застосувати французьку модель, а на перехідний період керівника області мають обирати виборці, і він автоматично очолює представницький орган влади, а призначений главою держави префект слідкує  за виконанням Конституції в області.

- Як Ви ставитесь до запропонованої моделі укрупнення районів на Київщині?

- Як казав той персонаж з гайдаєвської комедії –" Объявите весь список, пожалуйста".Остаточна модель ще не затверджена. До того ж,  мені здається, зміни в адміністративно-територіальному устрої - це прерогатива парламенту. Хоча наші законодавці  у випадку прийняття подібних змін  мають враховувати і думку місцевих громад та експертів.

- Географічне розташування регіону навколо столиці - тут більше плюсів чи мінусів для наших земляків?

Все ж таки – позитиву більше. У столиці заробітки вище і значна кількість жителів області працює у Києві, а спить в Київщині. До того ж це для кожного - близькість до культурної спадщини, до політичних процесів, які відбуваються в столиці держави. Та й самі інвестиції потужніше йдуть до Києва та його оточення. На жаль, в силу різних причин, потенціал і переваги регіону використовуються не на повну потужність.

Олександр Воронін, «Моя Київщина»