Оздоровлення річки Рось: плани хороші, але існують ризики
Міністерка захисту довкілля Світлана Гринчук анонсувала проєкт оздоровлення
Росі, який має стати пілотним у відновленні річок України. Чудова новина, якщо
не враховувати, що таким планам не перший рік. Як реалізувати таку важливу
програму і чому вкрай важливо її масштабувати, читайте у матеріалі «Моєї
Київщини»
У Міндовкілля і природних ресурсів презентували План дій комплексного вирішення проблем басейну річки Рось на
2024–2030 роки. «Серед пріоритетів сьогодні – чіткий план інвентаризації усіх
гідротехнічних споруд водних об’єктів річки Рось, які необхідно ліквідувати.
Маємо кардинально змінювати наші підходи до управління водними ресурсами та їх
збереження. Деякі об'єкти потребують тривалих робіт, але є й ті, де можна
почати діяти зараз. Крім того, особливим є сьогодні питання видачі дозволів на
спеціальне водокористування та виконання усіх необхідних умов, а також
упорядкування прибережних захисних смуг місцевою владою. Ці питання потребують
особливої уваги для забезпечення сталого водокористування», - процитуємо
Гринчук.
Гарні наміри, але додамо до діжки меду
ложку дьогтю з прес-конференції пані міністра: «… жоден із державних органів не
може вирішити цю ситуацію сам на сам – це вимагає спільної та системної роботи
всіх залучених сторін». Тобто, допомогти Росі можливо тільки спільно, і ось тут
закладена головна проблема.
Приклад із останніх. Правоохоронці
розслідують справу за фактом самовільного зайняття земельної ділянки та
спорудження на ній двоповерхової будівлі на березі річки Рось у Богуславі. Під
час заходу державного контролю за дотриманням природоохоронного законодавства
виявили, що невідомі особи здійснюють будівництво двоповерхової будівлі в межах
50-метрової прибережної захисної смуги річки Рось біля парку «Острів». Як
водиться, зафіксували порушення законодавства, розповсюдили повідомлення для
ЗМІ, згадали в ньому, що порушників оштрафують чи навіть арештують. А скільки
таких хатинок набудували і на узбережжі Росі, і вздовж інших річок Київщини? Сотні
чи навіть тисячі. І ці люди за шкідництво не понесли жодної відповідальності.
Та хіба тільки власники хатинок?! А
агрофірми, а комунальні служби, які перетворюють узбережжя річок на смітники, а
дрібні ГЕС… Супій, Стугна, Альта, Трубіж, Здвиж – цей список можна продовжувати
і продовжувати – перебувають у незадовільному стані. Низка малих річок узагалі
перетворилася на ставки. Або просто зникли.
Обнадіює, що у Міндовкіллі вирішили
рятувати українські річки, та біда в тому, що такі програми презентувалися і
раніше. Законодавчих актів та урядових постанов, які регулюють захист малих
річок, - з десяток. Приміром, стаття 80 Водного кодексу встановила перелік
заборон з метою охорони водності. Є статті, які регулюють користування землями
водного фонду у Земельному кодексі. Стаття 242
Кримінального кодексу України «Порушення правил охорони вод» передбачає досить
високі штрафи і навіть позбавлення волі до 5 років за спричинені тяжкі наслідки
водоймам. А відповідно до закону
«Про затвердження Загальнодержавної цільової програми розвитку водного
господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до
2021 року» до першочергових заходів віднесли відновлення і підтримання
сприятливого гідрологічного режиму та екологічного стану малих річок. Наприкінці
ж 2022 року Кабмін схвалив Водну стратегію до 2050 року та операційний план з
її реалізації до 2024 року.
Та й ідея, про яку розповідає пані
міністр, не така вже й нова. У 2022 році електронна петиція до Президента щодо
порятунку річки Рось, ініційована екоактивістом Владленом Ковтуном, набрала
необхідну кількість підписів. У лютому 2023 року Володимир Зеленський її
розглянув і доручив Кабміну вжити заходів. Протягом року чи навіть більше
тривали перевірки Держекоінспекцією суб’єктів господарювання, чия діяльність
впливає на стан річки. Зрештою у середині серпня вже цього року Кабмін
затвердив план, про який каже пані міністр. І відбулося це ще за її попередника
Руслана Стрільця. Це до того, що вищі посадовці змінюються, а проблеми
лишаються.
Важливим позитивом є те, що в питання оздоровлення Росі включилася Київська обласна військова адміністрація, і це може дати поштовх до змін. Але виклики лишаються.
Читайте також: У Білій Церкві провели толоку на березі річки Рось
Причину невиконання законів, постанов і програм варто шукати у трьох складових: зарегульованості, корупції та відсутності у громад коштів на відновлення малих річок. Безконтрольне використання водного ресурсу призвело до того, що у басейнах річок збудовано тисячі водних об’єктів. Через що загальний обсяг штучних водойм перевищує обсяг стоку малих річок. Вони перетворюються на болота. У Міндовкілля запевняють: у пріоритеті чіткий план інвентаризації усіх гідротехнічних споруд водних об’єктів річки Рось, які необхідно ліквідувати. Однак не слід забувати про важливий нюанс: ці споруди та об’єкти використовуються у підприємницькій діяльності, та у свою чергу приносять податки та створюють робочі місця. Просто прийти і ліквідувати греблі чи заплави не так просто: для багатьох випадків знадобляться судові ухвали.
З цього випливає – друга складова, корупційна. Вздовж річок на Київщині, особливо ближче до столиці, суцільні котеджі та хатинки «хазяїв життя». Якщо підприємців ще можна зобов’язати виконувати природоохоронне законодавство, то із приватними забудовниками і власниками маєтків – велика проблема. Суди за захоплення прибережної смуги тривають роками.
І третя складова – гроші. У громад для виконання значного об’єму робіт, необхідних для оздоровлення малих річок, коштів не вистачає. А чи візьме все на себе держава – велике питання. То ж залишається сподіватися, що пані Гринчук реалізує затверджений урядом пілотний проєкт і на цьому не зупиниться, інакше Київщина може стати пустелею вже за 20-30 років. За останні 30 років температурні показники влітку підвищилися мінімум на два градуси. Цьогоріч літо в Україні побило всі температурні рекорди. Через посушливий клімат заростають русла, утворюються ділянки стоячої води, а малі річки пересихають зовсім. Це призводить до ланцюгової реакції – без притоку води міліють і великі річки.
Маємо врятувати річки Київщини ще й тому, що ми у них – у великому боргу. Водойми на півночі області стали природною перепоною для російських окупантів під час битви за Київ. Москаль не зміг форсувати річку Ірпінь, а підрив дамби в районі села Козаровичі спричинив підняття води в Ірпені на 1,5–2 метри. Це поставило хрест на планах ворога швидко захопити столицю і поклало початок розгрому путінських орд на Київщині.
Читати "Моя Київщина" у Telegram