Підготував заміну у вигляді доньки, або Пам’яті Анатолія Даниленка

6 лютого 2021 року, на шістдесят восьмому році життя помер ректор Білоцерківського національного аграрного університету Анатолій Даниленко – знакова, але вкрай неоднозначна фігура для Київської області. «Моя Київщина» вирішила розповісти про те, яку пам’ять залишив він по собі

Доктор економічних наук, професор, академік НААН, заслужений працівник сільського господарства України, відмінник освіти України, ексголова Черкаської обласної державної адміністрації, Народний депутат України II cкликання, ексголова Державного комітету Верховної Ради України з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів та соціального розвитку села, член комісії з питань аграрної та земельної реформи при Президентові України (1995-1999), член Вищої економічної ради  Президента України (1997-2001), член комісії з питань аграрної політики при Президентові України (1999-2001), академік Української академії наук національного проґресу, ексдепутат Київської обласної ради VI  та VII скликання, ексзавідувач кафедри управління земельними ресурсами Національного аграрного університету, почесний ректор Білоцерківського національного аграрного університету. І це далеко не всі регалії, які мав Анатолій Даниленко. Зокрема, він – один з небагатьох українських політиків, які обиралися до Верховної Ради СРСР. А після отримання незалежності, опинився на найвищих українських політичних шаблях.

Даниленко нагороджений орденами «Знак Пошани» (1989 ), Золотою і двома Срібними медалями ВДНГ СРСР (1988 р., 1989 р.), нагородами заслуженого працівника сільського господарства (1994 ), Орден Святого Нестора Літописця (1999),  «За заслуги» ІІІ ступеня (2000 ) Почесна грамота КМ України (2003)  та відмінника освіти України (2005).

Головне питання, яким завжди опікувався Анатолій Степанович, була земля. У 1994-98 роках він очолював комітет Верховної Ради України з питань агропромкомплексу, земельних ресурсів та соціального розвитку села. З 1999-го до 2005 року очолював Державний комітет України з земельних ресурсів. Саме тоді на загальнодержавному рівні почався дерибан земельних ресурсів. У ЗМІ чимало писали про те, як «наліво» уходила земля під Києвом за сприяння тодішнього голови Держкомітету. З 2005-го став завідувачем кафедри управління земельними ресурсами Національного аграрного університету. Ректором  Білоцерківського національного університету Анатолій Степанович став у 2008 році і працював на цій посаді до самої смерті.

Це не заважало йому займатися наукою. Окрім питань ринку землі, його турбували питання екологічного, ефективного, раціонального використання земель, охорони й збереження земельного фонду, регулювання земельного обігу та розвитку ринку землі, забезпечення гарантій громадян на право власності на землю. Анатолій Даниленко – автор понад 130 наукових праць, серед яких: «Розвиток підприємництва в АПК України (територіально-прикладні аспекти)», «Земельна реформа — поступ у третє тисячоліття», «Проблеми реформування земельних відносин», «Моя Україно, вірю в твоє майбутнє», «Формування ринку землі в Україні», «Сучасний стан земельної реформи в Україні», «Нормативно-правові акти з питань земельних відносин», «Основні напрями поглиблення земельних відносин в Україні», «Про стан дотримання законодавства України щодо видачі державних актів на право приватної власності на землю, сертифікатів на земельну частку (пай) та їх обігу»;  «Про дотримання законодавства України щодо виділення в натурі, використання та обігу земельних ділянок сільськогосподарського призначення», «Стан і перспективи нормативно-правового забезпечення земельної реформи».

Утім, написання робіт абсолютно не заважало вченому Даниленку займатися прикладними питаннями у структурах, які опікуються земельними питаннями. Після Держкомзему та появи Даниленка у Білоцерківському аграрному університеті, він потрапив в Київську облраду. У 2010 році був обраний депутатом Київської обласної ради VI-го скликання від Партії Регіонів, а згодом, з 2015 року –  депутатом Київської обласної ради VII скликання від Радикальної партії Олега Ляшка.

Рідне село Даниленка – Карапиші – за більш ніж три десятиріччя кар’єри свого вихідця перетворилося на його вотчину. На родинний бізнес перетворився і Білоцерківський національний аграрний університет (БНАУ). Власне, останніми роками там на перші ролі почала виходити Олена Шуст – донька Анатолія Даниленка. Буквально за два місяці до смерті Даниленко, який контролював БНАУ,  він зробив її ректором університету. А трошки раніше, на місцевих виборах, Шуст стала депутатом обласної ради від президентської партії. Таким чином, справа Даниленка живе й далі. Добре це, чи погано – це вже інше питання…