Непрофесіоналізм чи заробіток: чому на Київщині процвітають репетитори

Разом із початком нового навчального року актуалізувалася гостра проблема приватного репетиторства. Чи можна пояснити подібний спосіб заробітку неспроможністю вчителів Київщини забезпечити якісну освіту під час традиційних уроків, намагалася розібратися «Моя Київщина»

Минулого тижня в навчальних закладах Київщини пролунав перший дзвоник. Хтось лише ступив на поріг школи й очікує на досить цікаву сторінку життя під назвою «школа», а в майбутніх випускників уже трусяться колінка, адже попереду чи не найвідповідальніший етап - ЗНО.

Тож уже на святкуванні Дня знань учителі намагалися якось розвіяти страхи нажаханих одинадцятикласників та наполегливо «рекомендували» перевірений спосіб успішного складання іспитів – репетиторство. Класні керівники у Вишневому, Білій Церкві, Борисполі приводили своїх подруг, яких радили школярам як найкращих спеціалістів, що гарантовано допоможуть вступити до омріяного вузу.

Відтак, черговий раз порушується вже, мабуть, вічна проблема боротьби з репетиторством. Спробуємо заглянути в корінь проблеми та з’ясувати деякі нюанси.

Перш за все, варто осягнути мотивацію учнів у пошуку індивідуальних занять. Навіщо це потрібно школярам? Сучасні батьки абсолютно переконані, що їхня дитина недоотримує від вчителя достатньої підготовки під час навчального процесу в школі, а тому їй просто необхідно підтягнути свої знання на додаткових заняттях із репетиторами. 

Чому ж виникає така потреба? Насамперед це пов’язано із роботою вчителя в класі: наскільки він уміє організувати роботу з різними групами дітей та індивідуалізувати їм завдання. Не менш важливим фактором є перевантаження школяра впродовж років величезною кількістю фактологічної інформації, яку під час підготовки до ЗНО необхідно систематизувати та узагальнити. Оскільки багато вчителів не спроможні це зробити, то діти звертаються за допомогою до репетиторів.

Чималу роль також відіграє й велика кількість дітей у класі, що унеможливлює надання якісних освітніх послуг кожному. При такій кількості учнів у класі дуже важко – треба мати шість пар очей, рук і язиків. Хоча, звісно ж, тут багато чого залежить від підготовки та методів роботи самого вчителя.

Колосальна проблема полягає саме у вимушеному репетиторстві: учителі свідомо не подають на уроках увесь матеріал, працюють у полегшеному режимі, не зважаючи на особливості дітей і не приділяючи їм достатньої уваги, а потім підштовхують учнів до додаткових занять.

Перший, хто від цього страждає, — це дитина, у якої формуються різноманітні комплекси, що вона чогось не знає. А для батьків чи не єдиним виходом залишається пошук кваліфікованого педагога, що працював би на індивідуальні потреби учня. Тут не можна уникнути з’ясування правомірності дій учителів та легальності цієї освітньої послуги згідно з чинним законодавством.

Як відомо, школа має право надавати платні послуги, серед яких - індивідуальне навчання. Учитель, який безпосередньо навчає дитину в школі, не може бути репетитором — це конфлікт інтересів. Проте ніхто не може заборонити вчителю займатися репетиторством не на території школи в позаробочий час. Якщо ж використовувати школу для репетиторства, то треба платити за оренду, за приміщення, а на рівні держави це, як і кожна праця, повинно оподатковуватися. З огляду на це репетиторство в Україні – фактично приватна підприємницька діяльність, під час якої вчитель отримує чистий прибуток.

Зосередимося трішки на мотивації педагогів займатися індивідуально. Не можна не сказати про щиру зацікавленість у передачі багажу знань дитині, але все ж більшістю керує саме можливість підзаробити. Така матеріальна мета часто гармонійно поєднана з справжньою відданістю вчителя своїй справі. Але така банальна, на перший погляд, причина як низька заробітна плата як ніщо інше спонукає до репетиторства. Як показує практика, ціна питання, власне, не захмарна, але навіть такий невеличкий дохід допомагає зводити кінці з кінцями.

Масове репетиторство цілком укорінилося в містах і селах столичного регіону. Тут ситуація склалася таким чином, що вчителі викладають предмет добросовісно, але учні просто байдикують на уроках, а потім наздоганяють матеріал на додаткових платних заняттях. Шкільна програма та навантаження дозволяє охопити матеріал, який необхідний для успішного складання ЗНО. Але діти елементарно лінуються систематично готуватися до уроків, адже щиро переконані, що без допомоги репетитора іспитів їм не скласти.

Найбільш популярними предметами для позашкільної підготовки є іноземні мови, зокрема англійська. Тоді виникає цілком логічне питання: їх найгірше викладають, чи найгірше вчать? Насамперед варто закцентувати увагу на такій тенденції, що адміністрації шкіл Київщини не зацікавлені в тому, щоб їхні вчителі розвивалися. Це яскраво відображається на навчальному процесі, оскільки часто фахівці з іноземних мов не лише не йдуть у ногу з часом і не вдосконалюють набуті навички, а ніби невилазно застрягли в багажі отриманих під час в університеті знань.

Сучасні діти, які щоденно користуються Інтернетом, мають можливість доступу до англомовних фільмів, книг тощо. І вони елементарно розуміють, що вимова вчителя погана, лексика, яку дають їм на опрацювання на уроках, поверхова, а з таким підходом до вивчення іноземної мови скласти успішно іспит буде зовсім нелегко. Тому вони й звертаються до вчителя, який би на індивідуальних заняттях працював на потреби учня.

На Київщині наразі функціонує 711 шкіл, у яких працює 18 700 педагогічних працівників. Серед них учителів іноземних мов - 1890, зокрема англійської мови - 1640. Тож, спробуємо осягнути, чому найбільшу кількість запитів на репетиторські послуги складає саме підготовка до ЗНО з іноземної мови. Як відомо, від хорошого вчителя до репетитора не біжать, тому виникає чимало питань щодо рівня підготовки пересічного вчителя іноземної мови на Київщині, зокрема в сільській місцевості.

Фахівець, який дуже гарно володіє мовою, за шкільну зарплату працювати не буде, адже навіть у не дуже великому приватному бізнесі зароблятиме в кількадесят разів більше від вчителя. Можливо, у столичному регіоні також критично необхідна не добровільна (на неї підуть лише кращі), а обов’язкова для всіх сертифікація вчителів? Або ж навіщо держава виплачує заробітну плату тому, хто не здатний навчити дітей? Це зможе допомогти школам позбутися того педагогічного баласту, якого в окремих закладах занадто багато.