Спорт і політика: чому скандальний родич соціаліста Мороза націлився на Київську обласну федерацію футболу

Елізбар Сарія

Посада голови Київської обласної федерації футболу вже давно стала політизованою, адже дає не тільки статус, а й доступ до додаткового джерела коштів. "Моя Київщина" вирішила розібратися, хто може найближчим часом спробувати зайти на футбольну вершину області

Офіційно громадська організація "Київська обласна федерація футболу" (КОФФ) є органом, який відповідає за розвиток футболу на Київщині. Вона була створена у 1997 році, а її багаторічним головою був Олександр Тютюн. Варто зазначити, що спочатку заснуванням організації займалися люди, які мали безпосереднє відношення до футболу та прагнули його популяризації. Так тривало до того часу, поки політики не почали шукати додаткову нішу для піару та "розпилу" бюджетних коштів…

Першим зрозумів значимість посади голови КОФФ Анатолій Присяжнюк – екс-регіонал, голова Київської обласної державної адміністрації часів Януковича. Він не був футбольним функціонером, тому статус голови футбольної спільноти області йому особисто потрібний був для піару, адже побудовану раніше систему управління федерацією він не змінював. Окрім того, управлінських повноважень було більше у його першого заступника – Олександра Тютюна.

Після повалення режиму і втечі Януковича Федерація футболу Київщини залишилася без керівника, тому потрібно було шукати нову кандидатуру. Чиновники оцінили грошові та функціональні можливості посади, тому віддавати федерацію в руки футболістів не хотіли. Компромісною фігурою було визначено Максима Мельничука, який на той час був головою Київської ОДА.

Як відомо, голову обласної федерації обирають представники районів. Делегати районних федерацій не захотіли його підтримувати, тому на них почали тиснути голови РДА та райрад, від яких частково залежало фінансування футбольної галузі. Врешті-решт члени федерації були змушені обрати головою Мельничука, який за даними реєстру досі залишається її керівником. Це притому, що публічно головою є одіозний екс-нардеп Ярослав Москаленко...

Чималу роль у зміні голови КОФФ тоді відіграв віце-президент Української футбольної асоціації Вадим Костюченко, якого називають особливо наближеним до Віктора Медведчука. Його політична кар’єра починалася у СДПУ(о), а закінчилася у "Партії регіонів". За часів Януковича Костюченко був заступником голови Деснянської РДА Києва і навіть головою Департаменту спорту КМДА. Під час Революції Гідності він запам’ятався підтримкою "Антимайдану", а вболівальники "Динамо" звинувачували його у координації дій "тітушок" та міліції під час подій на Майдані.

На посаді голови КОДА Мельничук пробув не довго, адже його першого заступника спіймали на хабарі, що стало офіційною причиною для звільнення. Проте особливих результатів за півроку роботи він не показав, а для футбольної громади – тим більше. Після звільнення Мельничука впливовий на той момент народний депутат Ярослав Москаленко зумів поставити головою Київської ОДА свого протеже – Олександра Горгана. Було б логічно, якби по сформованій традиції Горган зайшов на футбольний "олімп" Київщини, проте Москаленко вирішив інакше.

Тоді Москаленко заручився підтримкою згаданого раніше Костюченка і вони разом знайшли можливості, аби голосування за голову КОФФ пройшло на їхню користь. Вдалися до традиційного тиску і залякування районних делегатів. У результаті головний опонент Москаленка – Леонід П’ята – якого були готові підтримати більшість районних керівників, залишився ні з чим. Хоча формально, як ми писали вище, посада голови КОФФ залишилася за Мельничуком.

Читайте також: Як людина Медведчука проштовхує екс-регіонала Москаленка на футбольний Олімп Київщини.

Якщо попередники Москаленка вбачали у посаді головного футбольного функціонера області представницьку мету, то він зумів на цьому непогано заробити. Цікаво, що Москаленко залишається почесним президентом і власником футбольного клубу "Діназ", а директором є Василь Наливайко. Також Наливайко, який був водієм Москаленка, керує компанією "Євроспортаренабуд", що фактично належить його шефові.

Саме з приходом Горгана у КОДА компанія Москаленка отримала право на будівництво полів зі штучним покриттям на теренах області, де загальна сума тендеру склала майже 34 млн грн. Окрім того, Москаленко любив піаритися на відкритті спортивних майданчиків, адже більшу частину з них було встановлено у межах 96 виборчого округу, де він обирався. Цікаво, що Москаленко завів на посаду виконавчого директора КОФФ Наливайка ще тоді, коли нею керував Мельничук.

Саме Наливайко був призначений головою ліквідаційної комісії ГО "Київська обласна федерація футболу" перед скандальним обранням Москаленка головою федерації, адже всі громадські організації мали стати спілками. Проте він із цим завданням не впорався, або ж умисно затягує процес, адже більше трьох років у реєстрі Мін’юсту головою значиться Мельничук, а на сайті Української федерації футболу – Москаленко. Екс-нардеп на Чемпіонаті світу серед українських діаспорних команд, який відбувся у серпні цього року, повідомив журналістам, що не буде брати участі у виборах голови КОФФ, а зосередиться на власному бізнесі, проте хотів би лобіювати призначення свого кандидата.

Нашому порталу стало відомо, що одним із кандидатів на посаду голови КОФФ буде Елізбар Сарія, який був одним із заступників голови федерації за часів Мельничука. Проте згодом він подав у відставку з усіх громадських посад у Київській обласній федерації футболу. Зараз він є головою ГО "Федерація бадмінтону міста Києва" та благодійної організації "Київщина футбольна". Про нього в мережі інформації майже немає, а от його брат-близнюк Давид виявився дуже цікавою та впливовою особою.

Мільйонер Давид Сарія відомий тим, що є зятем лідера Соціалістичної партії України Олександра Мороза. Хоч він і починав самостійно свій бізнес, проте основний успіх припав на той час, коли Мороз був головою Верховної Ради. Спочатку Сарія займався продажем продовольчих товарів з рідної Грузії, а потім перейшов на елітні автомобілі. Його ділова репутація сильно постраждала після багаторазових викликів до Генпрокуратури по справі отруєння на той час президента Віктора Ющенка. Сарії належала фірма "М Авітек", яка завдяки посаді Мороза отримувала замовлення коштовного обладнання для атомних електростанцій. Але це тривало до того часу, доки керував "Національною атомною енергогенеруючою компанією "Енергоатом" соціаліст Юрій Деркач.

Але найбільший скандал Сарії стосувався безпосередньо Київщини, а саме аеропорту "Узин". Даний об’єкт є важливим елементом оборонного комплексу України, а його територія сягає понад 760 га, яку він разом з поплічниками намагався орендувати на 49 років. Варто додати, що тоді їм допомагала ще одна соціалістка при владі – Валентина Семенюк – голова Фонду держмайна України (ФДУ). Конкурс на реконструкцію аеродрому під міжнародний вантажний аеропорт виграли ТОВ "Узин-Транс" та ТОВ "Іст-Вест Транспорт Груп", одним із бенефіціарів останньої був Сарія.

Проте після того як прем’єр-міністром стала Юлія Тимошенко, було призначено нового голову Фонду держмайна, який анулював результати конкурсу. Згодом стало відомо, що обидві компанії через низку підставних осіб належали російському олігарху Олександру Бабакову – віце-спікеру Держдуми РФ, який є лідером одного з найбільших організованих злочинних угрупувань – "лужніковські". Хоч компанії намагаються через суди зобов’язати ФДУ укласти договори оренди, проте Феміда поки залишається на боці держави.

У світських колах Давида Сарію знають як бізнесмена, проте колись він був бандитською шестіркою. У ЗМІ залишилася інформація, що Сарія з друзями битою зламав ногу активному учаснику форуму "Української правди" Володимиру Мнишенку. Повідомляється, що спочатку відбулася словесна перепалка між ними під стінами Печерського суду, де розглядалася "газова справа" екс-прем’єра Тимошенко. Пізно ввечері Сарія і Мнишенко зустрілися на столичній Троєщині, після чого останній потрапив до лікарні.

Мають брати Сарії окрім іменитого і раніше дуже впливового родича Мороза багатьох друзів серед грузинської діаспори – вони товаришують із Львом Парцхаладзе, Томасом Цинцабадзе, Таріелом Васадзе, Давидом Жванією та багатьма іншими. Окрім політичного бомонду, серед їх приятелів багато футболістів, зокрема, тренер збірної України Андрій Шевченко. Імовірно, що політичні та спортивні зв’язки можуть дозволити непублічному Елізбару Сарії отримати посаду голови Київської обласної федерації футболу.

Але не варто забувати, що посада голови КОФФ є бажаною не тільки для знаних в області футбольних функціонерів, а й політиків, у тому числі й новоспечених. Не виключено, що команда без п’яти хвилин голови Київської ОДА Олексія Чернишова спробує поборотися  за місце керівника федерації, адже політична експансія "зелених" має тенденцію до поширення на всі рівні. Проте імена претендентів та, власне, нового голови футбольної громади області стануть відомими на звітно-виборчій конференції КОФФ, яка має відбутися у листопаді…

Анатолій Тихий, "Моя Київщина"