ТОП-100 впливових людей Київщини за 2019 рік

Підбиваючи підсумки 2019 року, інформаційний портал «Моя Київщина» підготував рейтинг найбільш впливових та авторитетних людей Київської області, у який увійшли відомі політики, підприємці та громадські діячі

Кардинальні зміни політичних еліт у країні після президентських та парламентських виборів не оминули й Київську область. Тут відбулися фундаментальні кадрові перестановки: за рік змінилися три голови Київської обласної державної адміністрації, в облраді депутати посунули з президії «Батьківщину», що досі вважалася однією з найбільш впливових політичних сил у регіоні, а отже, фракція «білосердечних» фактично розвалилася. Завдяки великій підтримці партії «Слуга народу» її  представники під час парламентських виборів перемогли на 8 із 9 мажоритарних округів області.

Водночас не надто ефективна кадрова політика чинного президента Володимира Зеленського призвела до серйозних внутрішньопартійних конфліктів. І хоча після звільнення першого «зеленого» очільника Київської ОДА Михайла Бно-Айріяна рівень напруги вдалося знизити, гарантій того, що наступного року відцентрові рухи зупиняться, не може дати ніхто.

Як відомо у наступному році відбудуться місцеві вибори, результати яких покажуть, чи зможе Зеленський та його команда взяти під контроль регіони, адже за всю історію незалежної України це вдавалося (із застереженнями) хіба що Леоніду Кучмі та Віктору Януковичу. Існує надзвичайно висока ймовірність падіння рейтингу «слуг народу» через економічні проблеми в країні, а також політичні та корупційні скандали. Як боротиметься Офіс Президента з цими загрозами, покаже час…

1. ІГОР КОЛОМОЙСЬКИЙ

Олігарх, ексголова Дніпропетровської ОДА

Цілком закономірно, що після перемоги на президентських виборах Володимира Зеленського як на загальноукраїнському, так і регіональному рівні відбуваються кардинальні зміни політичної ситуації. Ті фігури, які за часів Петра Порошенка сиділи, мов миші під віником, зараз перетворилися на головних ньюзмейкерів. Яскравий приклад – колишній співвласник «ПриватБанку», олігарх Ігор Коломойський, який тривалий час перебував в опалі та розраховував на те, що новий президент дасть змогу повернути йому втрачені позиції в Україні.

Тож недивно, що медіахолдинг на чолі з телеканалом «1+1» і на президентських, і на парламентських виборах активно просував Володимира Зеленського та його партію «Слуга народу». Таким чином, Коломойський не лише повернувся в Україну (перед цим він переїхав зі Швейцарії до Ізраїлю, але й там не почував себе в безпеці через низку судових справ проти нього), а завів у команду нового президента близьких до себе людей.

У фракції «Слуга народу» опинилося близько трьох десятків депутатів, що орієнтуються на скандального олігарха, який, схоже, заради повернення своїх активів (йдеться про націоналізований у 2016 році «Приватбанк»), готовий на все. Показово, що під час російської агресії у 2014 році він виступив одним із захисників України, а протягом останніх двох років кардинально змінив свою позицію: заявляє про війну на Донбасі як про «громадянський конфлікт» і публічно закликає зблизитися з Росією.

Серед досить значної кількості стратегічних та локальних цілей Коломойського в Україні за президентства Зеленського чітко простежувалося бажання взяти під контроль Київ та Київську область. Не обійшлося без активності голови Офісу Президента Андрія Богдана, який ще влітку почав «торпедувати» мера столиці Віталія Кличка, просуваючи на посаду голови Київської міської державної адміністрації ексгендиректора телеканалу «1+1» Олександра Ткаченка. Утім, у результаті конфлікту між іншим «крилом» в ОП, що умовно очолює радник Зеленського Андрій Єрмак, Коломойський так і не зміг узяти владу у свої руки.

Аналогічна ситуація сталася із командою олігарха на Київщині. Отримавши квоту на мажоритарних округах – 3 із 9 – у Коломойського також розраховували завести «свого» голову обласної держадміністрації. Утім, посаду очільника ОДА у липні 2019 року отримав колишній заступник директора ДП НЕК «Укренерго» із комунікацій та міжнародного співробітництва – Михайло Бно-Айріян, який належить до так званої групи «митників».

Неформальними лідерами цієї групи є ексочільник Державної митної служби часів Януковича Ігор Калєтнік, його колишній помічник-консультант у Верховній Раді 6 скликання Ілля Павлюк, якого називають «королем контрабанди» у західному регіоні, а також екснардеп, ексглава Кримської та Львівської митниці Віктор Тимошенко. Варто зазначити, що призначення не могло відбутися без «зеленого світла» голови Офісу Президента Андрія Богдана. До слова, останній, попри свою близькість із Коломойським, у якого колись був адвокатом, намагається бути самостійним.

Конфлікт за контроль над регіоном розгорівся із групою «митників». Земельне відведення та будівництво під Києвом, а також енергетична галузь – ось головні камені спотикання, щодо яких компромісу сторонам досягнути не вдалося. Усе закінчилося жорсткою інформаційною атакою на Бно-Айріяна з боку мажоритарників Коломойського – ексжурналістів «плюсів» Олександра Дубінського та Ольги Василевської-Смаглюк. Наприкінці жовтня очільник облдержадміністрації подав у відставку.

Схоже, перемога виявилася неповною. Наступник Бно-Айріяна Олексій Чернишов, попри чутки про зустріч із Коломойським перед призначенням, активно спростовує свої зв’язки з олігархом. Демонстрація спроможності «помножити на нуль» будь-якого голову ОДА суттєво посилила позиції ексвласника «ПриватБанку» на Київщині, де навряд чи хтось спробує відкрито боротися проти нього, знаючи, що журналісти «плюсів» виконають команду «фас» свого дещо експресивного власника…

2. АРСЕН АВАКОВ

Міністр внутрішніх справ

Зберігаючи протягом шести років посаду очільника Міністерства внутрішніх справ, Арсен Аваков став одним із небагатьох топ-політиків України, яким вдалося після перемоги на президентських виборах Володимира Зеленського домовитися із новою владою. Міністр має серйозні інтереси в усіх регіонах країни, зокрема й столичному.

Авакову повністю підпорядковані профільні відомства, що входять у структуру МВС: Національна поліція, Державна служба з надзвичайних ситуацій, Державна прикордонна служба та Державна міграційна служба. Окрім цього, у міністра налагоджені зв’язки з Національною гвардією. Таким чином, Аваков є одним із найбільш впливових персонажів в Україні.

Варто зазначити, що радником Авакова є виходець із Білої Церкви Сергій Князєв, який спершу працював у різних підрозділах МВС України та Київщини зокрема, а донедавна був головою Нацполіції.

Політичний вплив міністра на регіон справді є дуже серйозним. Позачергові парламентські вибори прогнозовано «поховали» партію «Народний фронт», у якій очільник МВС мав найбільшу підтримку. Слід зауважити, що відразу декілька цікавих персонажів із цієї політсили змінили «партійну прописку» на користь «Європейської солідарності» Петра Порошенка. Йдеться про ексголову Верховної Ради Андрія Парубія, одного з управлінців телеканалу «Espreso TV» Миколу Княжицького, а також дружину ексзаступника мера Ірпеня Дмитра Христюка Вікторію Сюмар. Усі вони прихильно ставляться до чинного міністра.

Найбільша кількість депутатів, що орієнтуються на Авакова, входять до фракції «Слуга народу». За словами політичних експертів, в «обоймі» міністра від 25 до 30 чинних нардепів. У Київській області варто виділити, як мінімум, двох мажоритарників, пов’язаних із головою МВС: Сергія Буніна (округ №98 – Бориспіль) та Миколу Галушка (округ №97 – Бровари).

Також Аваков має в Київській області чималі інтереси бізнес-характеру. Із міністром дуже добре товаришують найбільші забудовники регіону. Свідченням цього є рішення міністра у травні 2018 року нагородити іменною зброєю голову будівельної компанії «ОМОКС» Олексія Кулагіна. Останній збудував приміщення на території житлового комплексу «Чайка», що на безоплатній основі було передане правоохоронцям для базування нового відділу поліції.

Тоді Аваков зазначив, що ця подія є першим щаблем на шляху до тісної співпраці між бізнесом, державою та поліцією. І це попри вкрай скандальну постать Кулагіна, якого Павло Климець та Андрій Шишов (вважають себе власниками ЖК) звинуватили в рейдерському захопленні їхнього бізнесу.

На цьому вплив Авакова на процеси в Київській області не закінчуються. Злі язики стверджують, що команда міністра часто свідомо ігнорує сигнали про «сіру» діяльність таких галузей як: видобуток піску, гральний бізнес (хоча врешті-решт змушені були взятися за нього) тощо.

У 2020 році чинний голова МВС сподівається не лише втриматися на посаді, але й за вдалих обставин зможе реалізувати свої амбіції та стати прем’єр-міністром. Ураховуючи високий антирейтинг Авакова, останній боротиметься за збереження своїх позицій в уряді.

3. АНДРІЙ БОГДАН

Голова Офісу Президента

Особистий адвокат Коломойського, чиновник часів Януковича та політик-невдаха, Андрій Богдан завдяки перемозі Володимира Зеленського на виборах швидко доріс до посади очільника Офісу Президента. Зараз він почав вести власну гру, незалежну від колишніх клієнтів, зокрема на Київщині.

Попри неоднозначну біографію, йому вдалося не лише втриматися на посаді, але й стати для недосвідченого голови держави наставником та поводирем у хитросплетіннях політичного життя в Україні. Наскільки його поради ефективні – це вже інша історія. Але в будь-якому разі Богдан – єдиний із найближчого оточення президента, хто пройшов майже всі шаблі влади та знає кожен вхід-вихід зсередини.

У 2004 році він став партнером, а згодом – керуючим партнером Адвокатського об’єднання «Пукшин і Партнери». Дружба з Ігорем Пукшином, який був головою Секретаріату президента Віктора Ющенка після Помаранчевої революції, допомогла Богдану швидко вирости.

На позачергових виборах до Верховної Ради 2007 року він займав 93 позицію у списку блоку «Наша Україна — Народна самооборона», але депутатом так і не став. Показово, що з 2007 по 2009 рік Богдан працював помічником тодішнього «бютівця» Андрія Портнова, із яким, попри одіозність персонажа, товаришує досі.

При цьому Богдан з 2007 по 2010 рік був заступником міністра юстиції Миколи Оніщука, а після перемоги Віктора Януковича на президентських виборах 2010 року зайняв посаду уповноваженого з питань антикорупційної політики в уряді Азарова, де пропрацював до весни 2014 року. За цю «плідну» роботу був люстрований. Але це не завадило йому стати радником голови Дніпропетровської ОДА Ігоря Коломойського. Пізніше чинний голова Офісу Президента був особистим адвокатом ексвласника «ПриватБанку».

На позачергових виборах 2014 року Богдан балотувався до ВР за списком БПП «Солідарність» під 74 номером. Таку можливість він отримав завдяки дружбі Коломойського з президентом Петром Порошенком, однак до парламенту знову не пройшов, а пізніше був виключений зі списку.

Одразу після перемоги Зеленського Богдан вважався стовідсотковою людиною Коломойського. Утім, скоро стало зрозуміло, що їх погляди на низку питань відрізняються. Це стало очевидним і в регіональній політиці, на яку Богдан має суттєвий вплив. Відтак, головами ОДА в низці областей стали колеги голови Офісу Президента.

Київщина є одним із ключових регіонів для голови ОП. Журналісти програми «Наші гроші» Дениса Бігуса з’ясували, що Богдан володіє маєтком у Конча-Заспі та великими ділянками землі в Київській області, які він купив, працюючи на держслужбі. Чимало планів на Київську область Богдан хотів реалізувати  разом зі своїм кумом Андрієм Вавришем (займав із 2010 по 2015 рік посаду заступника директора Департаменту містобудування та архітектури КМДА), що відомий дерибаном столичної землі. Будівельна компанія «SAGA Development» поступово заходить у міста-супутники столиці.

План-максимум Богдана полягав у тотальному контролюванню Києва та області, щоб згодом активізувати будівництво через афільовані компанії. Цьому мала сприяти ідея створення Київської агломерації. Утім, посунути Віталія Кличка Богдану не вдалося навіть попри підтримку Коломойського, який просував на Київ колишнього гендиректора телеканалу «1+1» Олександра Ткаченка.

А от із головою Київської ОДА спочатку в Богдана складалося непогано. Кандидатура Михайла Бно-Айріяна видавалася дуже вдалою – молодий чиновник став компромісною фігурою між Офісом Президента та групою «митників» Павлюка-Тимошенка. Проте новий голова ОДА швидко потрапив під інформаційний «коток» Коломойського і втратив посаду. Наступний голова адміністрації Олексій Чернишов є значно обережнішим, тож має більше шансів реалізувати поставлені задачі.

Богдан сформував на Київщині пул народних депутатів-мажоритарників, до якого зараховують п’ять людей: Миколу Галушка, Сергія Буніна, Олександра Горобця, Олега Дунду та Валерія Колюха. Це не означає, що вони орієнтуються лише на Богдана, проте й надалі дослухатимуться до нього, поки той залишатиметься на посаді.

4. ВАСИЛЬ ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ

Олігарх

Поточний рік став надзвичайно успішним для бізнесмена. Завдяки досить продуманій інформаційній політиці Василь Хмельницький зміг, на відміну від більшості інших олігархів Київщини, не лише не втратити позиції, але й отримати дуже непоганий профіт. Попри майже повну монополізацію мажоритарних округів на Київщині після парламентських виборів «слугами», Хмельницькому вдалося втримати свою вотчину – Білу Церкву.

У результаті активної медіакампанії його ставленик Микола Бабенко впевнено переміг представника партії Зеленського Юрія Нестерчука на 90 окрузі, до якого належить найбільше місто Київщини. Одним із основних творців кампанії Бабенка називали київського політтехнолога Дениса Богуша. Ключову роль зіграли місцеві масмедіа, що належать Хмельницькому. Йдеться про суспільно-політичну газету «Тиждень» і єдиний у Білій Церкві телеканал «Крокус», до якого має доступ лише обмежена кількість місцевих депутатів. Інших туди просто не запрошують.

Це зовсім не означає, що Хмельницький перебуває в жорсткій опозиції до «Слуги народу». Скоріше навпаки. Цього року олігарху дуже важливо було перемогти на окрузі, особливо після того, як у 2015 році його молодший партнер Костянтин Єфименко програв Геннадію Дикому посаду міського голови.

Другою перемогою Хмельницького можна вважати серйозне послаблення чинного мера, який втратив більшість у міськраді. Ключовим моментом було голосування на початку грудня за обрання нового секретаря Білоцерківської міської ради. Ним став колишній двічі секретар міської ради, двічі заступник міського голови, двічі міський голова Білої Церкви Василь Савчук – вельми одіозний персонаж, який є ставлеником і давнім союзником Хмельницького. Колишній «регіонал» утретє в мери вже не піде – надто він токсичний. Утім, його ціль в іншому – зробити ручною міськраду та відібрати останні владні ресурси в Дикого.

Фінансів у Хмельницького більш ніж достатньо – особливо після продажу частини компанії «Biofarma» у Білій Церкві німецькій фармакологічній групі «Stada». Згодом олігарх придбав частину столичного ТРЦ «Ocean Plaza», що належить російським бізнесменам. Варто додати, що Василь Хмельницький є ініціатором проведення п’ятий рік поспіль Київського міжнародного економічного форуму (КМЕФ), участь у якому беруть власники і топ-менеджери великих підприємств, відомі світові бізнесмени та економісти. Цьогоріч форум відвідав мільярдер, засновник компанії «Alibaba Group», найбагатший китаєць Джек Ма.

Хто з оточення Хмельницького має зайняти посаду голови Білої Церкви восени 2020 року? Варто зазначити, що Єфименко вже досить давно не вважається потенційним кандидатом. Він, можливо, непоганий молодший бізнес-партнер, але аж ніяк не публічний політик. Слід згадати ще одного цікавого персонажа з орбіти впливу олігарха. Йдеться про ексмера міста Українка Павла Козирєва, який у 2017 році після тиску команди тодішнього президента Петра Порошенка був змушений подати у відставку та «прописався» у Білій Церкві.

Спочатку Хмельницький намагався поставити його заступником Геннадія Дикого, але останній не прийняв такого троянського коня. У результаті Козирєв став очільником Білоцерківського відділення ДФС. Медіа Хмельницького вже активно просувають цього персонажа з очевидним наміром – поборотися за крісло міського голови Білої Церкви.Якщо місцеві «еліти» не консолідуються, «варяг» Козирєв, а отже, Хмельницький, святкуватимуть перемогу на мерських виборах.

5. ЮРІЙ БОЙКО

Співголова фракції «Опозиційна платформа – За Життя»

Команда Юрія Бойка протягом останнього часу досить суттєво посилилася в Київській області, попри фактичну відсутність політика (не враховуючи проживання в маєтку під Києвом та участь у щорічних заходах із перепоховання невідомих солдатів у селі Гатне). На Київщині в «ОП-ЗЖ» є два угрупування: Віктора Медведчука, Бойка та його давнього соратника Сергія Льовочкіна. Саме останнім завдяки постійній діяльності вдалося фактично монополізувати контроль над столичним регіоном у середині партійного союзу.

Варто виокремити три основних угрупування в оточенні ойка, що відповідають за політико-економічну ситуацію в Київській області. Насамперед слід виділити білоцерківську команду на чолі з екснардепом Володимиром Полочаніновим, який є давнім товаришем Юрія Бойка. Саме із прізвищами Полочанінова та Бойка пов’язують концесійне підприємство «Білоцерківвода», що взяло під контроль місцевий водоканал.

У білоцерківське «крило» входить Ольга Бабій, яка з грудня 2017 року виконує обов’язки голови наглядової ради Закритого недиверсифікованого венчурного корпоративного інвестиційного фонду «Титан», що є формальним власником компанії «Білоцерківвода» (насправді за ним, подейкують, стоять згадані вище Полочанінов і Бойко).

Показово, що Бабій восени 2019 року стала членом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. У результаті вона навіть склала мандат депутата Київської облради. Це зовсім не означає, що столичний регіон, зокрема ситуація у Білій Церкві, більше не цікавить її патронів.

Варто очікувати, що саме Полочанінов допомагатиме «Опозиційній платформі – За життя» в найбільшому місті Київщини на місцевих виборах. Імовірно, у Білій Церкві знову з’явиться Віталій Чудновський – колишній нардеп, який у 2012 році зі скандалом переміг на 90 окрузі, і досі орієнтується на тандем Бойко-Льовочкін.

До орбіти Бойка належить колишній голова Київської облради Олександр Качний, який на позачергових парламентських виборах був обраний народним депутатом (№36 у передвиборчому списку «ОП-ЗЖ»), і зараз є одним із спікерів колишніх «регіоналів». Розкол «Опоблоку», який стався восени 2018 року, дав можливість Качному підрости та перейти на загальнодержавний рівень. Власне, отримання мандату народного депутата було його давньою мрією.

До команди Бойка після тривалої неприязні повернулася група колишнього голови Київської ОДА часів президентства Януковича Анатолія Присяжнюка. Юрій Бойко, який у 2010 році керував Київським обласним осередком «Партії регіонів», мав неофіційну квоту на призначення очільника ОДА. Тоді він обрав на цю посаду Присяжнюка.

Після досить тривалого затишшя він почав займатися активним партбудівництвом, об’їжджаючи область для консолідації навколо себе колишніх представників «Партії регіонів». Ураховуючи той факт, що значна кількість із них або зберегла себе в політичних колах (наприклад, заступник голови Київської облради Ярослав Добрянський), або є одними з найбільших латифундистів Київщини (Олександр Мостіпан), то ресурси для «ОП-ЗЖ» напередодні місцевих виборів у столичному регіоні гарантовані.

6. МИКОЛА СТАРИЧЕНКО

Голова Київської обласної ради

Період «пізнього» Порошенка дав змогу Миколі Стариченку нарешті піднятися на владний Олімп у Київській області. Буквально за три дні до інавгурації Володимира Зеленського тодішньому голові Київської ОДА Олександру Терещуку разом із новою більшістю вдалося посунути представницю «Батьківщини» Ганну Старикову з керівної посади в облраді. Задля цього депутати зібрали 51 депутатський штик. Стариченко, який на той момент був заступником очільниці представницького органу влади Київщини, став компромісною фігурою. Не завадило й те, що Стариченко колишній «регіонал». Головна проблема, із якою стикнулися місцеві «еліти», полягала у відсутності досвідченої та виваженої фігури. А чинний голова облради мав відповідне реноме.

Уперше Стариченко був обраний депутатом обласної ради від «Партії регіонів» у 2012 році, коли виграв вибори у Таращанському районі, де 4 роки працював заступником голови РДА. Депутатом нинішнього скликання він став як перший «радикал» Київщини.

До того ж Стариченко має чималий досвід роботи в Київській ОДА – працював він у Управлінні капітального будівництва, яке вважається одним із найбільш «теплих» місць у виконавчій вертикалі області. Утім, скандали під час його роботи в держадміністрації (яскравий приклад – будівництво школи в селі Микуличі Бородянського району фірмою родини Стариченків ТОВ «Українська енергетична компанія», яке триває вже багато років, а гроші, що виділяються на цей об’єкт йдуть у пісок) уже підзабулися.

До того ж за Стариченком продовжує стояти «Радикальна партія», яка, хоч і втратила позиції, не потрапивши у нинішню Верховну Раду, досі зберігає позиції на місцевому рівні. Чиний голова облради у минулому скликанні був помічником одного з найбільших спонсорів партії Олега Ляшка – нардепа від «Радикальної партії», голови комітету ВР із питань будівництва Сергія Скуратовського.

Наразі головне завдання Стариченка – утриматися у кріслі голови облради. І це зробити йому буде непросто. Справа в тому, що усунути його хочуть одразу дві найбільш могутні групи впливу на Київщині – олігарха Ігоря Коломойського та одного з лідерів «Опозиційної платформи – За Життя!» Юрія Бойка. І якщо першому вигідно менше ніж за рік до місцевих виборів знищити облраду як суб’єкт політичного життя Київщини, то в команді колишнього «регіонала» розраховують «збити» Стариченка, аби завести на його посаду чинного заступника голови облради Ярослава Добрянського.

Підстав для того, щоб посунути Стариченка – більш ніж достатньо.У Коломойського вже почали вести інформаційну кампанію проти голови облради. І вдарили по найболючішому місцю, згадавши про союз із «радикалами». Зокрема, нардеп Василевська-Смаглюк підняла тему урочища Бабка в Бородянському районі, захопленого Скуратовським. Зараз до величезних мисливських угідь немає доступу місцевим жителям, а там тепер має дачний будинок лідер партії Олег Ляшко. Зважаючи той факт, що Стариченко завжди прикривав «своїх», ця історія для нього може завершитися неприємно.

У Стариченка є ще одне вразливе місце. Після призначення головою облради, він завів в апарат представницького органу влади низку вкрай одіозних персонажів. Одним із них став ексдепутат облради від «Партії регіонів» Ігор Осипенко, що був засуджений на 9 років позбавлення волі, але швидко вийшов із-за ґрат, а вже влітку опинився в команді Стариченка, отримавши спочатку посаду помічника голови ради патронатної служби, а потім заступника начальника управління із питань комунальної власності та житлово-комунального господарства виконавчого апарату Київської облради. Якщо відбудеться повноцінна атака на облраду, то наявність патентованих корупціонерів в оточенні Стариченка цілком може його поховати. 

7. ОЛЕКСІЙ ЧЕРНИШОВ

Голова Київської обласної державної адміністрації

Бізнесмен та топ-менеджер Олексій Чернишов заробив чималі статки задовго до призначення на посаду голови Київської ОДА. Як новому очільнику області вдалося протягом стількох років не потрапити до жодної політичної партії або не опинитися в епіцентрі якогось скандалу, залишається загадкою. Проте він і досі тримає дистанцію із олігархічними структурами, розбудовуючи при цьому нову схему управління Київщиною. Таку, що була би прийнятна з точки зору жорсткої ефективності менеджера.

Уродженець Харкова, який із 2007 року мешкає у Києві, заснував інвестиційно-девелоперську компанію «Eastgate Development», що розвивала масштабні проєкти комерційної нерухомості в Україні із залученням іноземних інвестицій. Співпрацював із нардепом Олександром Фельдманом. Один зі спільних проєктів – центр торгівлі «Барабашове». Із 2004 року керував кількома напрямками діяльності Групи компаній «АВЕК», зокрема інвестиціями. Подейкують, що після призначення на посаду голови КОДА, стосунки між Фельдманом та Чернишовим різко погіршилися.

У 2014 році Чернишов заснував інвестиційну компанію «VI2 Partners», офіси якої працюють у Києві та Відні (Австрія). Компанія займається залученням прямих інвестицій, формуванням та управлінням активів, інвестиційним банкінгом, співпрацює з міжнародними фінансовими організаціями. У 2017 році «VI2 Partners» стала співвласником мережі супермаркетів «Фуршет».

Також Чернишов був головою Наглядової ради Українського клубу нерухомості (URE Club) – професійної спільноти, що об’єднує локальних та міжнародних експертів і практиків ринку нерухомості України. Є засновником «Kyiv Vision Foundation», що залучає інвестиції в країну та підтримує культурні проєкти.

Після призначення головою Київської ОДА Чернишов узяв під контроль декілька напрямків: децентралізацію (у КОДА розробили альтернативний проєкт змін до перспективного плану Кабміну, який відповідає баченню громад щодо добровільного об’єднання та передбачає на Київщині 69 ОТГ) та створення потужної Київської агломерації.

У грудні 2019 року Чернишов та міський голова Києва Кличко домовилися працювати над спільними проєктами в інтересах міста та області, зокрема над будівництвом Київської великої кільцевої дороги. Керівники КОДА та КМДА разом відвідали полігон ТПВ у Підгірцях та підписали Меморандум про співпрацю між адміністраціями задля вирішення проблеми утилізації побутових відходів.

Головні пріоритети, які озвучує голова КОДА, – залучення капіталу в економіку регіону; реалізація ключових інфраструктурних проєктів; створення індустріальних та технопарків із побудовою відповідного соціально-культурного та економічного середовища. Чернишов вважає, що Київщина має також зосередитись на технологічному розвитку агросектору.

На фоні інертного Бно-Айріяна його наступник активізував комунікацію з Київською облрадою. Як результат – КОДА і КОР успішно підготували та ухвалили обласний бюджет на 2020 рік. Більш того, певна частина депутатів облради вже поступово стає у «колону» до очільника Київської ОДА.

Проте саме від облради, як показує історія, слід очікувати й «ударів у спину». Якщо Чернишову не вдасться вибудувати лояльну до себе більшість, це спричинить регулярні зриви голосувань. Віддаленість голови від орбіт політичного впливу на локальному рівні в області та олігархічному в країні, дає підстави очікувати від Чернишова реальних дій та успішних результатів.

8. ОЛЕКСАНДР КАЧНИЙ

Народний депутат України

У поточному році здійснилися давні мрії «ексрегіонала» Олександра Качного. На позачергових парламентських виборах йому нарешті вдалося отримати депутатський мандат від «Опозиційної платформи – За життя!». У списку «ОП-ЗЖ» він отримав прохідний 36 номер. Варто зазначити, що вся його діяльність безпосередньо пов’язана із Київською областю.

Власне, на Київщині політик розпочав свою кар’єру, уперше ставши у 2006 році депутатом Київської обласної ради від «Соціалістичної партії». У наступному скликанні Качний очолив головний представницький орган області як член «Партії регіонів». Разом із Костянтином Бондарєвим та Ярославом Москаленком його назвали одним зі старожилів політичного Олімпу Київщини.

Він єдиний із вище згаданого тріо цьогоріч не послабив свої позиції, а зберіг вагомий вплив на політичну ситуацію в області. До слова, Качного разом із його братом Ігорем звинувачували в тому, що під час подій на Майдані він возив «тітушок», а його публічні виступи свідчать про те, що він повністю поділяє проросійську риторику Бойка і Медведчука.

Качний був і залишається людиною співголови «Опозиційної платформи – За життя!» Юрія Бойка, що депутат облради абсолютно не приховує, а навпаки цим хизується. Власне, уся його кар’єра побудована завдяки орієнтації на колишнього віцепрем’єра в уряді Азарова.

Депутат вдало скористався минулорічним розколом «Опозиційного блоку» та об’єднанням крила Бойка-Львочкіна з угрупуванням Медведчука-Рабіновича. Після створення «ОП-ЗЖ» він переміг Сергія Боголюбова у внутрішньопартійній боротьбі. Останній, як відомо, представляв політсилу «За Життя» та орієнтувався на Вадима Рабиновича.

До Верховної Ради Качний намагався потрапити давно. У 2007 році він йшов за списком «Соціалістичної партії України». Утім, його спіткала невдача: політсила не пройшла. У 2012 році, будучи членом «Партії регіонів», Качний у список не потрапив через велику кількість охочих. До того ж перед партійцем стояли чіткі завдання, що стосувалися Київської області. У 2014 році він балотувався до Верховної Ради за списком «Опозиційного Блоку», але черговий зазнав фіаско: до парламенту пройшло 27 депутатів, а Качному «пощастило» бути 28 номером.

Зараз Качний не лише пішов на підвищення, а керує «ОП-ЗЖ» в Київській області одноосібно, підтягуючи вгору своїх людей. Показово, що представник його команди Валерій Ксьонзенко очолив бюджетну комісію Київської обласної ради. Варто додати, що Качний досі зберігає контроль над певними комунальними підприємствами Київської облради.

Головним викликом для Качного як до куратора обласного осередку «ОП-ЗЖ» стануть місцеві вибори. Хоча підтримка цієї політсили в цілком проукраїнській області не надто висока, завдання нардепа полягає в тому, щоб завести максимально можливу кількість однопартійців у ради всіх рівнів, а також допомогти своїм кандидатам поборотися за посади міських голів.

«Ексрегіонали» у протистоянні з владою можуть використати безпрограшну тему відкриття ринку землі. «ОП-ЗЖ» намагатиметься паразитувати на негативній реакції суспільства щодо продажу чорноземів іноземцям. Ще один напрямок – розповіді про необхідність досягнення миру з Росією будь-якою ціною. Ураховуючи примарні перспективи перемовин між Києвом та Москвою, ця теза, імовірно, буде використовуватися представниками «ОП-ЗЖ» задля переконання населення в тому, що тільки ця політсила зможе швидко завершити війну.

9. ВОЛОДИМИР КОВАЛЬ

Ексдепутат Київської обласної ради

Донедавна мало кому відомий персонаж тепер вважається одним із найбільш впливових політиків на Київщині. Директор агрокомпанії «Трейдфілд Україна», що належить голландцям, у політикум Київської області потрапив у 2010 році, ставши депутатом Київської обласної ради від партії Сергія Тігіпка «Сильна Україна». Після того, як «Сильна Україна» ухвалила рішення про злиття із «Партією регіонів», Коваль опинився у фракції «регіоналів». У список його брав давній товариш, екснардеп-мажоритарник від БПП Віталій Гудзенко, який тоді очолював обласну організацію «Сильної України».

Загалом за часів режиму Януковича Коваль серйозно піднявся по кар’єрних сходинках. Так, у травні 2010 року голова Київської облдержадміністрації Анатолій Присяжнюк призначив його своїм радником, а трохи пізніше довірив Управління економіки КОДА. Але вже у 2013 році його було звільнено через вимагання хабара. Після Революції гідності Коваль покинув політсилу Януковича і вступив у фракцію «УДАР» у Київській облраді. А потім – зник із політичних радарів…

Як часто буває в українській політиці, старих досвідчених кадрів знову згадали. Сам Коваль залишався за лаштунками, а представницею Зеленського у Київській області стала така собі Ольга Коваль – «спортсменка, комсомолка, красуня». І донька екс-депутата! Насправді ж, як стверджують достовірні джерела, Коваль-батько керував штабом «Слуги народу» у Київській області і на президентських, і на парламентських виборах. Відзначимо, що знаходився «мозковий центр» ЗЕкоманди не десь в області, а на Печерських пагорбах столиці.

Активна участь у виборчому процесі дала змогу Ковалю серйозно закріпитися в столичному регіоні. Звісно, у нього було ряд помічників. Так, у штабі знайшлося місце Миколі Ценову – офіційному спонсору «Слуги народу», що за часів президентства Віктора Ющенка працював першим заступником начальника ГУБОЗ МВС. Окрім того,  він є батьком колишнього голови поліції Київщини Дмитра Ценова, якого перевели керувати поліцією на Донбас після того, як наприкінці травня п’яні співробітники поліції випадково застрелили в Переяславі 5-річного хлопчика.

У чому сила Коваля? По-перше, йому вдалося отримати одразу кілька депутатських «штиків» у Верховній Раді. Окрім доньки, яка стала нардепом за списком партії Зеленського під №58, Коваль разом із своїми союзниками з групи «митників» Іллі Павлюка та Віктора Тимошенка завів кілька мажоритарників. До цієї групи належать «слуги» Валерій Колюх (92 округ), Анна Скороход (93 округ), Олександр Горобець (95 округ), Микола Галушко (97 округ) та Сергій Бунін (98 округ). Два останні нардепи потрапили у «Слугу народу» за квотою Арсена Авакова, але координують свою діяльність із фактичним керівником обласного осередку президентської партії.

По-друге, Коваль протягом певного часу мав можливість здійснювати оперативне керівництво областю, коли очільником облдержадміністрації став Михайло Бно-Айріян. Утім, як виявилося, захистити останнього від атак людей Коломойського не зміг. Відтак, голову ОДА звільнили.

Поки що партбудівництво на Київщині фактично залишається прерогативою сім’ї Ковалів: батько зберігає певний контроль над обласним осередком партії через свою доньку. Але є висока ймовірність того, що команда Коломойського спробує посунути тіньового куратора перед місцевими виборами, щоб поставити на цю посаду «свою» людину.

10. ЯРОСЛАВ МОСКАЛЕНКО

Екснардеп, голова Київської обласної федерації футболу

Електоральна монополія «Слуг народу» серйозно зіпсувала позиції неформальних політичних господарів Київської області. Особливо гостро ці зміни відчув Ярослав Москаленко, який ще наприкінці 2018 року втратив свого голову ОДА Олександра Горгана, а влітку 2019 року – «пролетів» повз Верховну Раду. Проте екснардеп залишається одним із найбільш впливових політиків Київщини, який, безумовно, сподівається пересидіти «зелених» і знову повернутися у вищу політичну лігу.

Варто зауважити, що Москаленка після загибелі Ігоря Єремєєва в 2015 році називали одним із співвласників фінансово-промисловою групи «Континіум». Відтак, екснардепа почав активно пресингувати Коломойський, який, контролюючи «Укрнафту», давно конкурує із власниками автозаправок «WOG». Як результат – 96 округ із центром у Вишгороді, у який також входять Буча, Славутич, Бородянський, Вишгородський, Іванківський, Поліський райони, став майданчиком для боротьби між Москаленком та олігархом із Дніпра. На користь Москаленка грав адмінресурс, за креатуру Коломойського – журналістку з «плюсів» Ольгу Василевську-Смаглюк – партійний бренд «Слуги народу».

Відтак, представниця «слуг» упевнено перемогла, набравши 41,85% голосів. Москаленко прийшов на фініш другим із результатом 18,03%. Сильно послабив позиції «ексрегіонала» конфлікт із своїм колишнім бізнес-партнером, забудовником Романом Буковським. Останній, будучи депутатом облради від «Опозиційного блоку», несподівано опинився в рядах «Батьківщини». Останній набрав 8,89% голосів, більшість із яких могли б відійти саме Москаленку. 

Після поразки на виборах проблеми у Москаленка продовжилися. Василевська-Смаглюк періодично згадує екснардепа, зокрема через забудови в Бучі, до яких той має безпосереднє відношення. ЗМІ, які орієнтуються на Коломойського, неодноразово повідомляли про те, що ТОВ «Спец Комплект Постач» протягом останніх кількох років отримувало з бюджету мільярди гривень на утримання доріг місцевого значення в Київській області.

Через цю фірму Москаленку загрожували серйозні проблеми. Імовірно, можливість їх виникнення пояснює, чому 5 липня 2019 року співробітники СБУ вилучили з Департаменту регіонального розвитку Київської ОДА документи, у яких містилася інформація про замовлення робіт у компаній «Анабуд», «Моноліт-Будсіті» та «Спец Комплет Постач» загальною вартістю 580 млн грн за 2018 рік. Утім, відбулася прикра «несподіванка»: автомобіль ВАЗ-2102, що перевозив документи Департаменту, випадково згорів.

Цікаво, що під час президентських виборів Москаленко хоч і не був членом команди Петра Порошенка, але фігурував у виборчому штабі цієї політсили як куратор 96 округу. Зараз він ніби відійшов від політики, але існує висока вірогідність того, що на місцевих виборах, що відбудуться восени, екснардеп займатиметься кампанією «Європейської Солідарності».

Ураховуючи чітку тенденцію до поступового, але стабільного, падіння підтримки політсили президента Володимира Зеленського, у «старих» партій з’являються непогані шанси нав’язати «слугам» серйозну боротьбу та потрапити в обласну раду й ради інших рівнів.

Окрім політики, Москаленко активно просуває себе у спорті. Нагадаємо, у 2017 році зі скандалом отримав посаду очільника Федерацію футболу Київської області. Колишньому нардепу і надалі важливо залишатися на чолі даної структури, таким чином демонструючи всім свою впливовість в області.

11. ВІТАЛІЙ КЛИЧКО

Міський голова Києва

Попри складнощі, які спіткали Віталія Кличка після приходу до влади команди Зеленського, йому вдалося зберегти посаду міського голови Києва. Як відомо, Кличко поєднує функції мера міста та голови КМДА. На початку вересня Кабмін погодив звільнення Кличка з посади очільника адміністрації через те, що останній нібито втратив контроль над містом.

На початку жовтня Верховна Рада схвалила законопроєкт про розділення повноважень міського голови та голови КМДА. Одним із його співавторів був народний депутат від «Слуги народу» Олександр Ткаченко – колишній генеральний директор каналу «1+1», якого розглядали кандидатом на пост голови міської адміністрації.

Згодом Кличко подав адміністративний позов до Кабінету міністрів, прем’єра Олексія Гончарука та керівника Офісу Президента Андрія Богдана через рішення про його звільнення, але справа поки розглядається у суді. Остаточне рішення має прийняти президент, проте наразі жодних натяків на обмеження повноважень Кличка немає.

Нещодавно радник мера Бахматов повідомив, що протистояння із ОП немає, а другої спроби зняти Кличка не буде. Власне, збереження його на посаді можна вважати програшем Коломойського та Богдана, які робили все, аби поставити Ткаченка на посаду очільника КМДА.

Паралельно Кличко активно займається розширенням меж Києва. У жовтні було створено асоціацію «Київська агломерація», до якої увійшли 19 громад області. Незабаром площа Києва може збільшитися майже на 3 тис га завдяки землям Київщини, зокрема частини Броварського та Вишгородського районів. Також мер столиці активно веде перемовини з очільником Київської ОДА Олексієм Чернишовим щодо пришвидшення процесу створення столичної агломерації.

Паралельно Кличко готується до місцевих виборів не лише в Києві, а й в інших регіонах України. Задля цього планується реанімувати «УДАР». На Київщині результатами партії Кличка опікуватиметься його давній соратник Артур Палатний.

12. АНДРІЙ НЄБИТОВ

Начальник Головного управління Національної поліції в Київській області

Протягом 2019 року серйозні зміни на Київщині відбулися не лише в політичній площині, але й у системі правоохоронних органів. Так, було звільнено одразу дві найважливіші фігури у вертикалі поліції, що безпосередньо стосувалися столичного регіону. На початку червня, після загибелі 5-річного хлопчика від пострілів п’яних поліцейських у Переяславі, подав рапорт на звільнення очільник Нацполіції Київщини Дмитро Ценов. Згодом виявилося, що Ценов фактично пішов на підвищення, очоливши поліцейські сили в зоні проведення Операції об’єднаних сил.

Друга серйозна кадрова зміна – звільнення вихідця із Білої Церкви Сергія Князєва з посади голови Нацполіції України у вересні після скандалу із затриманням його колишньої дружини на польській митниці з 500 тис євро.

Як результат – провідні позиції на Київщині зайняв Андрій Нєбитов, якого було призначено замість Ценова. Молодий офіцер народився у 1980 році в Донецьку. Із 2001 по 2013 рік проходив службу на оперативній роботі у Донецькій області. Згодом перебував на керівних посадах кримінального блоку на Чернігівщині, у столичній поліції, проходив службу в Департаменті карного розшуку Нацполіції.

У 2017 році Нєбитов отримав вищий науковий ступінь – доктор юридичних наук за спеціальністю кримінальне право та кримінологія. Вважається висококласним спеціалістом карного розшуку та фахівцем у боротьбі з організованою злочинністю. У скандалах замішаний не був.

На Київщині працює із грудня 2016 року, коли його було призначено на посаду заступника начальника – начальника кримінальної поліції столичного регіону. Вийшло досить ефективно: у 2018 році порівняно з 2017 на 20 % зменшилась кількість тяжких злочинів, на 30% менше стало розбійних нападів та вимагань, на 35% – крадіжок із приватних будинків і незаконних заволодінь транспортними засобами. Кількість зґвалтувань на Київщині зменшилася на 60%.

У липні 2019 року полковника Нєбитова наказом Голови НПУ було призначено головою поліції столичної області, а вже за два тижні роботи були помітні перші результати. Так, він відзначився гучною операцією в Білій Церкві (поліція провела 50 обшуків та затримань злочинців, які вимагали гроші в жителів області з погрозою та застосуванням насильства). Тоді ж стало відомо про причетність керівництва міської поліції до «кришування» бандитів, що залякували бізнесменів із Білої Церкви. У результаті «полетіли голови». Окрім поліції, у найбільшому місті Київщини також відбулася значні кадрові зміни.

Серед пріоритетів Нєбитова – побудова дисципліни в поліції, а також боротьба з організованою злочинністю. Так, за 10 місяців 2019 року було викрито 25 організованих злочинних угрупувань, у 2018 році – 14 таких груп, у 2017 році – 7, а раніше правоохоронці скеровували до суду не більше 3 груп.

Утім, залишається низка проблем, пов’язаних із недореалізацією проєкту «Безпечна Київщина», яку мали повноцінно запустити ще в 2017 році. Окрім того, керівництво Нацполіції Київщини наголошує на гострому дефіциті кадрів. Так, штатна численність працівників поліції області становить більше 6 тис осіб. Нестача в підрозділах різна: конвойна служба (56%), ізолятор тимчасового утримання (27%), батальйон поліції особливого призначення «Миротворець» (33%). Вирішення цих проблем є одним із головних завдань Нєбитова.

13. ЯРОСЛАВ ДОБРЯНСЬКИЙ

Заступник голови Київської обласної ради

За часів «пізнього» Порошенка позиції Ярослава Добрянського серйозно покращилися: із рядового депутата він став заступником голови обласної ради. Це стало можливим завдяки тому, що народні обранці, які входили у групу «Єдність», що звільнили представницю «Батьківщини» Ганну Старикову з посади голови Київської облради і повністю перейняли владні повноваження.

Напередодні парламентських виборів Добрянський хотів потрапити у велику політику. Зокрема, він мав намір балотуватися у народні депутати від партії «Слуга народу» по 98 мажоритарному округу, для чого заручився підтримкою ексжурналіста «1+1» Олександра Дубінського. Останній нібито організував зустріч Добрянського із олігархом Ігорем Коломойським, однак округ депутату облради не дістався, імовірно, через його вельми одіозне минуле.

Добрянський фігурував у чималій кількості скандалів, зокрема було відкрито низку кримінальних справ. У ЗМІ була інформація про те, що хабарі Добрянського співробітникам прокуратури Київської області уможливили закриття кримінального провадження щодо заволодіння 60 га землі у селі Білогородка під Києвом. Махінація відбулася тоді, коли Добрянський очолював Києво-Святошинську РДА. Варто відзначити, що під час роботи в області він встиг покерувати ще трьома районами області – Згурівським, Макарівським та Бориспільським.

Після зміни керівництва Київської облради голова обласного осередку «Батьківщини» Костянтин Бондарєв намагався заручитися допомогою Добрянського й зібрати необхідні голоси, аби сформували нову більшість. Але союз із найгарнішим депутатом облради, на думку його колег, так і не відбувся. На посаду голови облради Добрянського хочуть протягнути його колишні соратники із «Партії регіонів», зокрема групи Юрія Бойка, які зараз представляють «Опозиційну платформу – За життя!».

14. АНАТОЛІЙ ФЕДОРУК

Міський голова Бучі

Анатолій Федорук, який очолює Бучу з 1998 року, вміє підлаштовуватися під кожну владу. Він тричі опинявся в «Партії регіонів», був членом «Нашої України», балотувався до Верховної Ради від «Блоку Петра Порошенка», а потім перебував у лавах «Нових облич». Зараз Федорук товаришує із «слугами», зокрема депутаткою із 96 мажоритарного округу, колишньою журналісткою «1+1» Коломойського Ольгою Василевською-Смаглюк.

У вересні 2018 року йому вдалося створити Бучанську ОТГ, до складу якої ввійшли Блиставицька, Гаврилівська та Луб’янська громади. Задля цього Федоруку нібито довелося відмовитися від балотування до Верховної Ради, адже по 96 округу він міг скласти серйозну конкуренцію Ярославу Москаленку.

До Бучанської ОТГ, за задумом міського голови, мало увійти більше 15 населених пунктів, однак цього наразі не відбулося. Відповідно до адміністративного поділу, запропонованого Кабміном, наступного року до ОТГ приєднаються Мироцька сільська та Ворзельська селищна ради. Цікаво, що Федорук подарував придбані за кошти міського бюджету мінівени «Peugeot Rifter» головам цих громад. Проте в щедрому жесті мера побачили лише черговий піархід.

Із 2017 року ГПУ відкрито кримінальне провадження проти Федорука за фактом розкрадання земель державної власності в особливо великих розмірах. Проте ось уже два роки суд переносить розгляд справи. До слова, згідно з декларацією, наразі Федорук отримує таку ж зарплатню, як і мери міст-мільйонників, але все його майно переписане на дружину.

Також Федорук є очільником Київського регіонального відділення Асоціації міст України. Хоч організація виступає проти формування Київської агломерації, мер Бучі приєднався до новоствореної в жовтні цього року міським головою столиці Віталієм Кличком та представниками 19 громад області асоціації «Київська агломерація». Напередодні голосувань у парламенті за продовження реформ децентралізації Федорук разом із мером Борисполя Анатолієм Федорчуком гостро виступили проти реформи в тому вигляді, який пропонує ЗЕкоманда, мотивуючи свою позицію тим, що в запропонованому проєкті закону містяться норми, що звужують права громад.

15. ВАЛЕРІЙ КСЬОНЗЕНКО

Депутат Київської обласної ради

У 2019 році вплив Валерія Ксьонзенка на Київщину серйозно посилився. Після зміни керівництва облради він очолив одну із ключових комісій – бюджетну, що дає змогу безпосередньо впливати на розподіл коштів у регіоні. Також Ксьонзенко входить у команду нардепа Олександра Качного, який пройшов у парламент за списком партії «Опозиційна платформа – За життя».

На позачергових виборах Ксьонзенко втретє спробував свої сили як кандидат у народні депутати, але жодного разу отримати мандат йому не вдалося. Він балотувався по 98 виборчому округу від «ОП-ЗЖ», але переміг його колега по облраді Сергій Бунін, який представляв «Слугу народу».

Він брав активну участь у запуску дорожнього експерименту вартістю 175 млн грн, що передбачав будівництво розв’язки поблизу Іванкова та двох окружних доріг навколо Борисполя. Ксьонзенко також лобіював виділення коштів із обласного та міського бюджетів на зведення двох футбольних полів у Борисполі. Загалом депутат активно сприяє розвитку футболу і боксу, підтримує ветеранські організації та спонсорує проведення турнірів.

У Ксьонзенка був серйозний конфлікт із ексголовою Київської ОДА Михайлом Бно-Айріяном щодо Бориспільської районної лікарні. Депутат наполягав на виділенні коштів для ремонту та будівництва нових корпусів, а голова КОДА підтримував лише реконструкцію відділень. Також Ксьонзенко був проти купівлі автомобілів преміумкласу для керівництва Київської ОДА та оргтехніки за кошти спецфонду.

Наразі Ксьонзенко залишається представником команди Бойка-Качного на Київщині та веде переговори від їх імені. Із огляду на його активність  можна очікувати, що в межах свого округу, де його добре знають, на наступних місцевих виборах він зможе успішно поборотися за мандат депутата облради.

16. ЮРІЙ КОСЮК

Олігарх

Агрохолдинг «Миронівський хлібопродукт», що належить Юрію Косюку, впевнено посідає перше місце в Україні за обсягом виробництва курятини, яка успішно реалізується за кордоном. Але після програшу на президентських виборах Петра Порошенка олігарха спіткали серйозні проблеми, пов’язані з отриманням державних дотацій на суму близько 2,5 млрд грн.

Зеленський доручив провести аудит виплат компанії «МХП», а Антимонопольний комітет почав розслідування через зловживання монопольним становищем на ринку курятини. Таке за Порошенка уявити було складно. Хоча статки мільярдера можуть суттєво зменшиться через зміну влади, серйозно посунути «короля курятини» найближчим часом навряд чи вдасться.

Ще одна невдача спіткала Косюка у травні, коли Європейський банк реконструкції і розвитку відмовив у кредитуванні «Миронівського хлібопродукту». Компанія знайшла прогалину в законодавстві, аби експортувати продукцію в країни Європи без сплати мита, проте це стало причиною серйозного скандалу.

Утім, фірма й надалі розвивається: продовжує будувати заводи у Хорватії та Саудівській Аравії. На початку року «МХП» купив словенську компанію «Perutnina Ptuj». У грудні поточного року холдинг відкрив першу чергу комплексу «Біогаз Ладижин», потужність якого наразі становить 12 МВт, що дозволяє забезпечувати електроенергією 35 тис будинків.

У політиці успіхи скромніші. Одним із його протеже був Олександр Жукотанський – директор дочірнього підприємства «МХП», який балотувався на 93 виборчому окрузі, але не переміг. Такі ж результати були в трьох кандидатів на Черкащині, проте таки вдалося отримали два мандати на Вінниччині, де знаходяться основні потужності холдингу. Ще одним лобістом Косюка у парламенті називають «слугу» Валерія Зуба, який переміг на Чернігівщині. Відтак, олігарх має, як мінімум, трьох підконтрольних нардепів.

17. ОЛЕКСАНДР МОСТІПАН

Бізнесмен, Герой України

Олександра Мостіпана називають одним із найбільш впливових бізнесменів Київської області. Його компанія «Нива Переяславщини» займає друге місце в Україні за обсягом поголів’я свиней, при цьому постійно збільшує виробничі потужності.

Наразі на Київщині введено в експлуатацію десять сучасних свинокомплексів, а також триває будівництво одинадцятого у Баришівському районі. На початку року Європейський банк реконструкції та розвитку надав кредит у розмірі 12,5 млн доларів на будівництво м’ясопереробного заводу. Готова продукція реалізується у фірмових магазинах та дилерських мережах під брендом «П’ятачок».

Мостіпан успішно розвиває бізнес на території 23 сільських рад у п’яти районах Київщини, а земельний банк компанії становить близько 23 тис га. «Нива Переяславщини» входить у ТОП-20 найбільших платників податків серед представників аграрного сектору, адже сплатила понад 67 млн грн у першому півріччі 2019 року.

Навесні 2019 року селяни у Баришівському районі перекривали рух трасою Київ-Харків через будівництво свинокомплексу. Вони переконували, що в подальшому виникне проблема з утилізацією відходів, а в підземні води потраплятимуть небезпечні елементи. Проте на офіційному сайті компанії розміщено звіт «Інституту громадського здоров’я» щодо оцінки впливу діяльності комплексу на довкілля та здоров’я населення, де вказано, що компанія не порушує норм чинного законодавства.

Мостіпан також має серйозний вплив на соціально-економічну та політичну ситуацію в регіоні, адже сплачені його компаніями податки є одними з основних наповнювачів місцевих бюджетів. Утім, власні політичні амбіції він залишив після невдалого балотування до Верховної Ради VII скликання у 2012 році. Відомо, що Мостіпан гостинно приймає визначних діячів Київщини, тому на перший погляд може скластися враження, що той веде політичну гру, але насправді він повністю сконцентрований на веденні бізнесу.

18. ТЕТЯНА СЕМЕНОВА

Перший заступник голови Київської обласної ради

В органах місцевого самоврядування Тетяна Семенова працює із 2006 року, коли вперше стала головою села Ясногородка Макарівського району. Місцеві жителі зазначали, що за час її керівництва село якісно змінилося, тому на наступних виборах чиновницю переобрали. У 2015 році експрезидент Петро Порошенко призначив Семенову головою Макарівської РДА.

До обласної ради балотувалася від провладної політсили БПП «Солідарність», що майже всю каденцію перебувала в опозиції. У травні цього року на позачерговій сесії депутатам із групи «Єдність» вдалося звільнити Ганну Старикову та її заступників, а також переобрати керівний склад облради. За квотою БПП Семенова стала заступником голови КОР.

В обласній раді вона координує питання охорони здоров’я, соціального захисту, свободи слова та ЗМІ, освіти й науки, культури, екології, агропромислового комплексу та земельних відносин. Виступає за впровадження освітньої та медичної реформ на Київщині, лобіює виділення коштів на соціально-економічний розвиток регіону. Також Семенова була ініціатором проведення численних нарад та семінарів у сферах медицини, освіти та правознавства.

Варто зазначити, що депутатка залишається активною на своєму окрузі, хоч багато часу доводиться проводити в обласній раді. Постійно підтримує зв’язок із керівництвом Макарівщини, що дозволяє оперативно вирішувати нагальні проблеми. Наприклад, за її сприяння було направлено 6,7 млн грн з обласного бюджету на відбудову зруйнованого внаслідок вибуху житлового будинку в селі Новосілки Макарівського району.

Семенова зарекомендувала себе дуже виваженим політиком із великими амбіціями, тому в перспективі може претендувати на серйозні посади, адже має чималий досвід. Але для досягнення поставлених цілей залишається визначитися із якою партією балотуватися на місцевих виборах наступного року.

19. ТЕТЯНА та АНАТОЛІЙ ЗАСУХИ

Бізнесмени

Для родини Засух 2019 рік виявився досить напруженим та складним. Під час президентських виборів вони підтримували Петра Порошенка, парламентських – кандидата у нардепи по 94 окрузі Ігоря Кононенка. Ставка Засух не зіграла, і почалися неприємності: було звільнено голову Васильківської РДА Владислава Одинця, якого називали креатурою латифундистів.

Згодом Одинця звинуватили у відмиванні бюджетних коштів на будівництві об’єктів соціальної інфраструктури, проте результатів розслідування справи поки немає, а ексчиновник надалі зберігає вплив на адміністрацію. Укріплює позиції Засух у районі голова Васильківської райради Наталія Баласинович, що належить до їхньої орбіти. За даними ЗМІ, міський голова Фастова Михайло Нетяжук також залишається «під» Засухами.

Варто зауважити, що Засухи були ініціаторами створення Ковалівської ОТГ, яка остаточно перетворилася на їх сімейну вотчину: голова та депутатський корпус є лише маріонетками в руках аграрних олігархів. Головним важелем впливу на громаду залишається підприємство «Світанок», яке сплачує у бюджет найбільшу кількість податків та дає робочі місця селянам.

Позитивним моментом для Засух стало потрапляння до Прем’єр-ліги ФК «Колос» із Ковалівки. Цей клуб став першою сільською командою у вищому дивізіоні. Це не тільки створює позитивний імідж, але й наближує їх до обласної федерації футболу, яка залишається інструментом політичного впливу. Саме Андрія Засуху розглядають як одного із ймовірних кандидатів на посаду голови обласної федерації футболу.

Зважаючи на активізацію ексголови КОДА і близького друга сім’ї Засух Анатолія Присяжнюка, дуже ймовірним є сценарій, відповідно до якого Засухи повернуться у клуб «ексрегіоналів» під вивіскою «ОП-ЗЖ». Тим паче, кудись в інше місце їх навряд чи візьмуть через їх неоднозначне політичне минуле.

20. ОЛЕКСАНДР і ГАЛИНА ГЕРЕГИ

Власники мережі гіпермаркетів, аграрні підприємці

На позачергових парламентських виборах Олександр Герега був обраний народним депутатом як самовисуванець та член партії «За конкретні справи» на окрузі у Хмельницькій області. У Верховній Раді входить до депутатської групи «За майбутнє», є членом комітету із питань фінансів, податкової та митної політики. Родина Герег володіє найбільшою в Україні мережею центрів із продажу будівельних матеріалів, що відомі під назвою «Епіцентр» та «Нова лінія».

Із 2015 року компанія вийшла за межі ритейлу та почала розвиватися в аграрному напрямку. У кінці поточного року земельний банк «Епіцентр К» становить близько 120 тис га, що дозволило увійти в десятку найбільших холдингів України. У розбудову елеваторних комплексів було інвестовано понад 4,6 млрд грн, що допоможе у 2020 році збільшити потужності одночасного зберігання до 2 млн тонн зерна. Польська компанія «FEERUM S.A» будує комплексне зерносховище у Ставищенському районі на замовлення «Епіцентр-Агро».

Також у Ставищенському районі холдингу Герег належить ТОВ «Інтерагроінвест». Підприємство займається вирощуванням зернових, бобових та олійних культур і здійснює свою діяльність на території площею 19 969,5 га. Наразі директором «Інтерагроінвесту» є колишній голова Ставищенської районної адміністрації Олександр Тертичний.

Окрім аграрних об’єктів, у 2019 році було завершено будівництво заводу з виробництва керамічної плитки у смт Калинівка Васильківського району.

У 2019 році громадська організація «Епіцентр дітям» разом із «Фондом «Реал Мадрид» відкрила соціально-спортивну школу в Ірпені, де мають змогу безкоштовно навчатися 145 дітей.

Попри очевидні бізнес-інтереси, у Герег залишаються політичні амбіції не тільки на Хмельниччині, а й на Київщині. Є висока вірогідність того, що на майбутніх місцевих виборах партія «За конкретні справи» спробує свої сили у столичному регіоні.

21. ЛАРИСА ІЛЬЄНКО

Голова Обухівської районної ради

«Піщана королева» – саме в такому амплуа знають Ларису Ільєнко на Київщині. Її впевнено можна називати однією із найвпливовіших жінок столичного регіону. Вона має серйозні зв’язки у правоохоронних органах та різних політичних силах, адже її вже багато років пов’язують із нелегальним видобутком піску в Обухівському районі. За приблизними підрахунками «чорний» бізнес приносить структурам Ільєнко близько 200 тис грн на день.

Ільєнко залишається генеральним директором столичного заводу «АТЕК», де вона була начальницею служби безпеки. За її словами, підприємство більше п’яти років піддається рейдерським атакам зі сторони Світлани Зварич – дружини ексміністра юстиції та колишнього члена РНБО Романа Зварича. Варто додати, що на території заводу знаходиться тренувальна база «Національного корпусу» Андрія Білецького.

Ільєнко брала участь у позачергових парламентських виборах на 94 виборчому окрузі, де представляла ВО «Батьківщина». Попри шалені кошти, вкладені в її кампанію, вона фінішувала третьою – після Олександра Дубінського та Ігоря Кононенка. Окрім того, Ільєнко фінансово допомагала кандидату в депутати по 96 округу від партії Тимошенко Роману Буковському – ексдепутату облради, який раніше представляв «Опозиційний блок».

У депутатки почалися серйозні проблеми разом із появою на окрузі Дубінського, адже її – досить непублічну особу – почали періодично показувати на каналі «1+1» у негативному світлі. Окрім того, у Васильківському та Обухівському районах «прописався» журналіст каналу Коломойського Володимир Тимофійчук, який «кошмарить» представників старих «еліт».

Після поразки на виборах Ільєнко очолила Обухівську райраду, що посилює її у районі. Задля збереження контролю над Обухівщиною напередодні чергових виборів вона буде домовлятися з усіма популярними політсилами області, щоб її люди з’явилися у партійних списках.

22. КОСТЯНТИН ЖЕВАГО

Олігарх, екснардеп

Не зважаючи на те, що Жеваго шість разів поспіль був народним депутатом, цього року пройти до парламенту йому не вдалося. Він тричі перемагав по 150 виборчому окрузі на Полтавщині, проте зробити це на останніх виборах йому завадив 25-річний менеджер Олексій Мовчан від «Слуги народу». Як результат – у нього виникли серйозні проблеми з новою владою. Після програшу на виборах олігарх втік із України, адже проти нього відкрили низку кримінальних справ.

У Державному бюро розслідувань Жеваго закидають виведення щонайменше 2,5 млрд грн із банку «Фінанси і кредит». Хоча махінації з банком відбувалися за часів попередньої влади, підозру оголосили тільки після обрання президентом Зеленського. Через скандали навколо олігарха вартість акцій групи компаній «Ferrexpo» різко зменшилася, тож Жеваго покинув пост директора.

Найбільші активи Жеваго зосереджені на Полтавщині, де він володіє двома гірничо-збагачувальними комбінатами. Також стратегічним для Жеваго залишається місто Біла Церква, де знаходиться його завод «Росава» та підконтрольна «Білоцерквіська ТЕЦ».

Після появи серйозних проблем у Жеваго почали ширитися чутки про закриття найбільшого виробника шин в Україні, проте є підозра, що це свідома «качка», яка покликана на те, щоб влада залишила його в спокої. Але на початку грудня Жеваго оголосили в міжнародний розшук, заочно дозволивши його арештувати. Вочевидь, ці дії влади навряд чи змусять олігарха повернутися в цупкі руки правосуддя, але суттєво погіршать здатність контролювати діяльність підприємств в Україні.

Тому недивно, що Жеваго потроху втрачає позиції у найбільшому місті області, оскільки фактично втратив будь-яку можливість впливати на політичну ситуацію в цьому регіоні. А як відомо, великий бізнес в Україні без цього функціонувати не може.

23. ЛЕОНІД ГЛИНЯНИЙ

Депутат Київської обласної ради, бізнесмен

На парламентських виборах Леонід Глиняний знову спробував поборотися за місце у Верховній Раді по 92 виборчому окрузі. Але якщо у 2014 році він зайняв почесне третє місце, то цього року просто знявся із виборчих перегонів. На зустрічі з виборцями він повідомив, що буде підтримувати народного депутата Віталія Гудзенка, проте останньому це не допомогло, адже на окрузі святкував перемогу одіозний представник «Слуги народу» Валерій Колюх.

Основні активи Глиняного знаходяться у Білій Церкві та Сквирському районі. Зокрема, йдеться про «Сквирський комбінат хлібопродуктів» та «Шамраївський цукровий завод». Також Глиняний займає посади голови наглядової ради «Білоцерківської ТЕЦ» та заступника директора шинного заводу «Росава». В екснардепа та власника заводу Жеваго після приходу до влади ЗЕкоманди почалися серйозні проблеми. Державне бюро розслідувань оголосило підозру через виведення 2,5 млрд грн із банку «Фінанси і кредит», який перебував у власності Жеваго. Але арештувати олігарха не вдалося, адже він покинув Україну. Варто додати, «Білоцерківська ТЕЦ» виступала майновим поручителем під час рефінансування банку. Щоправда на Глиняному це ніяк не позначилося.

Слід нагадати, що серед впливових друзів Глиняного також є колишній голова Нацполіції Сергій Князєв, який родом із Білої Церкви. Хоча у своїй політичній діяльності депутат облради сконцентрований на Сквирщині, де у нього знаходяться підприємства, що формують бюджет району. Також Глиняний заснував та фінансує щорічний фестиваль патріотичної пісні, на якому постійним спонсором є його торгова марка «Сквирянка».

У будь-якому разі Глиняному зараз потрібно прикласти багато зусиль, щоб утримати позиції у столичному регіоні, а також визначитися із політичною силою, яка зможе знову провести його до облради. Також варто потурбуватися про збереження власних активів, адже серед ЗЕкоманди є ті, що не гребують «віджиманням» успішного бізнесу.

24. ЄВГЕН СІГАЛ

Бізнесмен, народний депутат України ІІІ, IV, V, VI, VII скликань

Власник компанії «Агромарс» Євген Сігал досі відходить від серйозного скандалу, пов’язаного із діяльністю його підприємства. Улітку 2018 року бізнесмена та його дружину було затримано через нанесення екологічних збитків державі на суму понад 250 млн грн. За словами фігурантів справи, через відключення світла на птахофермі загинуло близько 75 тис бройлерів, які власними силами ліквідувати не вдалося.

Трупи птахів були вивезені на територію урочища Каланча у Вишгородському районі, де їх залишили під відкритим небом. Отримали покарання за організацію могильника директор Олексій Марченко та голова структурного підрозділу Іван Зозуля. Їх засудили до 1 року позбавлення волі умовно, а подружжя Сігалів понесло фінансові втрати.

Компанія «Агромарс» на ринку курятини є прямим конкурентом «Миронівського хлібопродукту» Юрія Косюка. За декілька тижнів до арешту Сігалів народні депутати з орбіти експрезидента (Андрій Шинькович, Роман Мацола та Олександр Герега) ініціювали перевірку комплексу. Косюк і Порошенко є бізнес-партнерами, тому цілком можливо, що проблеми у підприємців могли бути наслідком війни за ринок.

Чинний народний депутат від «Слуги народу» Олег Бондаренко раніше був головою правління ГО «Всеукраїнська організація «Зелений Фонд. Подолання гуманітарних та екологічних катастроф» та засвітився у справі проти «Агромарсу». Зараз він очолює комітет із питань екологічної політики, тому в підприємства можуть знову з’явитися проблеми.

Сігали попри негаразди продовжують успішно займатися бізнесом, а їхня компанія входить у двадцятку найбільших платників податків серед представників агросектору всієї України. Хоча статки родини суттєво зменшилися, вона досі зберігає серйозний політичний та бізнесовий вплив.

25. ВОЛОДИМИР КАРПЛЮК

Лідер партії «Нові Обличчя», ексмер Ірпеня

На позачергових парламентських виборах Володимир Карплюк мав усі шанси отримати недоторканість, перемігши на 95 виборчому окрузі із центром в Ірпені. Утім, витративши лише на телерекламу щонайменше 4 млн грн, він програв представнику партії «Слуга народу» Олександру Горобцю.

Нагадаємо, що Карплюк добровільно склав повноваження міського голови в 2018 році, але досі продовжує керувати Ірпенем у ручному режимі. Спочатку в.о. голови стала секретарка міськради Анастасія Попсуй, а нещодавно ці повноваження перейняв Андрій Литвинов. Обоє залишаються членами партії «Нові Обличчя», тому повністю підконтрольні Карплюку. Він очолює Інвестиційну раду Ірпеня та проводить переговори з політичними діячами на тему місцевих виборів 2020 року.

За час керування команди Карплюка Ірпінь із курортного містечка перетворився на суцільний будмайданчик, де постійно з’являються нові висотки. Водночас за останні роки було побудовано лише два ліцеї та три дитячі садочки, що не змогло вирішити проблему перенаповнення закладів освіти. Але є й інша сторона медалі: у місті створили та реконструювали 16 парків та скверів, побудовали набережну, що істотно покращило туристичну привабливість Ірпеня. 

Проти Карплюка відкрито низку кримінальних проваджень, які вже тривалий час розслідуються правоохоронцями. Колишній прокурор Київщини Чібісов театрально намагався вручити йому підозру, а ексгенпрокурор Луценко влітку особисто приїздив до Ірпеня, щоб змусити ексмера з’явитися на допит, проте обоє зазнали фіаско.

Варто зазначити, що партія Карплюка має серйозну підтримку в Ірпені, а також планує поборотися за мандати в Київоблраді та радах новостворених ОТГ. До слова, у 2015 році на місцевих виборах від «Нових облич» було обрано 5 міських голів і депутатів у 22 місцевих радах. Завдання цього разу, як мінімум, не погіршити попередній результат.

26. АРТУР ПАЛАТНИЙ

Екснардеп

Соратник і кум міського голови Києва Віталія Кличка Артур Палатний утратив депутатську недоторканість. Партія «УДАР» виставляла кандидатів тільки на деяких мажоритарних округах, але вони були не надто сильними фігурами. Сам Палатний не балотувався, проте й без мандату зберігає серйозний вплив на політичну ситуацію в області.

Варто зауважити, що зміна влади суттєво ускладнила йому життя. Так, серйозно послабила позиції Палатного втрата контролю над Києво-Святошинським районом, де головою РДА була його колишня помічниця у Верховній Раді Мирослава Смірнова. Після приходу ЗЕкоманди ставленицю Палатного було звільнено однією із перших. Ексголова місцевої райради Вадим Гедульянов, якого називали фаворитом Смірнової, також втратив посаду. Імовірно, Палатний і його команда є стримуючим фактором, що перешкоджає людям Коломойського взяти під контроль найбагатший район області.

Але Києво-Святошинським районом вплив Палатного на столичний регіон не обмежується. До орбіти екснардепа входить і мер Переяслава Тарас Костін, у якого він був постійним гостем на офіційних заходах, куди іноді приїздив із Кличком. Дехто з експертів припускав, що активність екснардепа пов’язана з можливістю походу на вибори по 93 округу, куди входить Переяслав, проте в інших містах його майже не знають.

Наприкінці вересня 2019 року Плататний «засвітився» на святкуванні дня народження кримінального авторитета Анатолія Мілявського на прізвисько «Макс», якого ЗМІ називають двоюрідним братом короля російської мафії Сєви Могилєвича.

Поки що столичній владі не вдалося протиснути створення Київської агломерації, за яку з відомих причин виступає і Палатний, проте певні напрацювання у цьому напрямку вже є. Для досягнення позитивного результату Кличку потрібно залишитися при посаді, у чому йому неодмінно буде допомагати Палатний.

27. МАКСИМ КИРИЧУК

Прокурор Київської області

Основне досягнення Максима Киричука як головного прокурора Київщини назвати нескладно – це збереження крісла після зміни влади. Він був призначений на місце Дмитра Чібісова в серпні 2018 року, а до цього займав аналогічну посаду у Волинській області.

Тоді прокурора називали креатурою фінансово-промислової групи «Контініум», одним із неформальних бенефіціарів якої є екснардеп Ярослав Москаленко. Киричук мав стати елементом підсилення політика, але президентські, а потім і парламентські вибори, поставили хрест на світлому майбутньому одіозного Москаленка. Натомість прокурор Киричук зумів домовитися із новою владою про збереження на посаді.

Корінний львів’янин Киричук починав будувати свою кар’єру в рідній області, де працював із 2002 по 2011 рік. Згодом він перейшов до прокуратури Київської області, де займав посади начальника слідчого відділу, прокурора слідчого відділу та начальника слідчого управління. Потім Киричука перевели в прокуратуру Закарпатської області, де він працював начальником міліцейського відділу, природоохоронним прокурором, а також прокурором Тячівського району.

У порівнянні зі своїм попередником, Дмитром Чібісовим, чинний керівник особливої уваги ЗМІ до власної персони не привертає. Таким чином, Киричук не потрапляв у жоден серйозний скандал. Проте його підопічного, прокурора Києво-Святошинського району Юрія Дмитруня, звинувачували у «кришуванні» незаконного намиву піску. Тоді інформаційну атаку пов’язували з командою ексмера Ірпеня Володимира Карплюка, проти якого відкрито низку кримінальних проваджень, що розслідує районна прокуратура.

За усю свою каденцію Киричук не дав жодної пресконференції чи розгорнутого інтерв’ю, де би детально розповів про діяльність обласної прокуратури. Орган за часів Киричука є найбільш закритим органом у столичному регіоні та спілкується з навколишнім світом лише за допомогою пресрелізів.

28. АНАТОЛІЙ ПРИСЯЖНЮК

Ексголова Київської ОДА

Одіозний голова Київської ОДА часів Януковича Анатолій Присяжнюк, який утік до Криму після Революції Гідності, знову включився у політичний процес столичного регіону. Хоча йому закидали перевищення службових обов’язків і привласнення коштів у великих розмірах, відповідальності вдалося уникнути.

На позачергових виборах у парламент він був 65 номером у списку партії «Опозиційна платформа – За життя», проте політсила зуміла завести лише 37 депутатів, а тому Присяжнюк залишився за бортом Верховної Ради.

Варто зазначити, що у Криму, де Присяжнюк пройшов шлях від простого працівника ДАІ до заступника відомства всього півострова, дотепер успішно функціонує його бізнес. До анексії Криму компанія «Аль-ГО» була зареєстрована відповідно до українського законодавства, а потім пройшла перереєстрацію і сплачує податки в бюджет Росії.

Цікавим є той факт, що Присяжнюк має хороші зв’язки з наближеними персонажами до чинної влади. Йдеться про тіньового керівника Київського обласного осередку партії «Слуга народу» Володимира Коваля. Він очолював Департамент економічного розвитку і торгівлі Київської ОДА, коли губернатором був Присяжнюк.

Проте активізацію діяльності одіозного політика на Київщині можна назвати повною несподіванкою, адже більша частина «ексрегіоналів» залишаються у бігах. До того ж під час парламентських виборів він активно працював в Дніпрі.

Присяжнюк зараз веде сторінку у соцмережі Facebook, їздить по районах області й спілкується з місцевими мешканцями та підприємцями. Така активність – свідчення того, що політик знову намагається вибудувати партійну структуру для «ОП-ЗЖ» напередодні місцевих виборів. Цілком імовірно, що для цього він запустить окремий місцевий проєкт.

29. ОЛЕКСАНДР ДУБІНСЬКИЙ

Народний депутат України

Представник політичної партії «Слуга народу» Олександр Дубінський балотувався до парламенту по 94 виборчому окрузі, що вважався «прикормленою» територію соратника експрезидента Порошенка – Ігоря Кононенка, проте навіть значні адміністративні та валютні ресурси не допомогли перемогти представника «зелених».

Варто нагадати, що до потрапляння у Верховну Раду Дубінський був телеведучим та автором програми «Гроші» на каналі олігарха Коломойського «1+1». Зв’язок Дубінського із Коломойським сприяв нищенню ворогів свого шефа спочатку на окрузі, а потім у Київській ОДА. Так, нардеп відіграв неабияку роль в оперативному звільненні голови КОДА Михайла Бно-Айріяна (пробув на посаді лише 102 дні!). Призначення Бно-Айріяна лобіювали «митники» Ілля Павлюк і Віктор Тимошенко, які конфліктують із групою «Приват».

Не обійшлося без скандалів за участю Дубінського, який разом із членами сім’ї за останні роки став власником 24 квартир, 17 авто і 2 будинків. При цьому депутат пересувається Toyota Land Cruiser 2013 року випуску, що коштує майже 50 тис доларів та офіційно належить його матері. Також пенсіонерка володіє сімома машинами, серед них – Maserati Coupe Cambiocorsa 2006 року випуску. Відповідь її сина стала мемом: «Мама любить швидкість».

Дубінський є одним із найактивніших мажоритарників області не тільки у соцмережах, а й на окрузі. Регулярні зустрічі з виборцями дають йому змогу залишатися впізнаваним та отримувати інформацію від громадян. Він ініціював реєстрацію постанови про проведення виборів міського голови Українки, а також лобіював призначення свого протеже Олександра Гомона на посаду очільника Обухівської РДА.

У парламенті Дубінський є заступником голови комітету із питань фінансів, податкової та митної політики, який завжди був одним із ключових. Ним подано низку законопроєктів та поправок, які грають на користь Коломойського. 

30. ЛЕВ ПАРЦХАЛАДЗЕ

Депутат Київської обласної ради, президент Конфедерації будівельників України

На початку вересня Лева Парцхаладзе було звільнено з посади заступника міністра регіонального розвитку, будівництва і ЖКГ. У ЗМІ була інформація, що він мав намір очолити Міністерство у складі нового уряду. Для цього у мережі Facebook навіть рекламували низку матеріалів про діяльність Парцхаладзе як видатного реформатора. Але це не надто допомогло, як і прямі спроби домовитися із командою Зеленського.

На посаді заступника міністра Парцхаладзе мав можливість видавати будь-які дозвільні документи, адже йому був повністю підконтрольний начальник Державної архітектурно-будівельної інспекції Сергій Кузьмін. Саме цей орган залишається одним із найбільш корумпованих, що стало причиною тотальної незаконної забудови як у Києві, так і в передмісті столиці. Подейкують, що чиновник саботував запровадження електронних послуг, щоб зберегти управління у ручному режимі. Скандальний начальник Держархбудінспекції покинув посаду слідом за своїм покровителем.

Після звільнення з міністерства Парцхаладзе знову зайняв посаду президента Конфедерації будівельників України, що дає можливість лобіювати питання забудови на рівні всієї країни. Він офіційно повернувся у будівельний бізнес, тому слід очікувати на активізацію компаній, якими до чиновницьких посад керував Парцхаладзе. Також депутат зберігає інтерес у ресторанному бізнесі, зокрема володіє низкою закладів у Києві та області.

Не варто забувати, що двоюрідний брат Парцхаладзе Георгій Цагареішвілі очолює фракцію БПП «Солідарність» у Київській обласній раді, яка у складі депутатської групи «Єдність» зуміла звільнити голову ради Ганну Старикову та вийти з опозиції. Наразі фракція Порошенка в облраді є ключовою політичною силою, але для збереження позицій Парцхаладзе доведеться шукати новий проєкт, щоб на місцевих виборах гарантувати собі нову посаду.

31. РУСЛАН ГОЛУБ

Бізнесмен, член правління «Всеукраїнської аграрної ради»

Руслан Голуб залишається одним із найбільших латифундистів на півдні Київщині, має землі на Одещині та Вінничині. У Тетіївському районі йому належить група компаній «ТАК-Агро», що займається вирощуванням зернових і тваринництвом. На полях Голуба сьомий рік поспіль відбувається найбільша в Україні демонстрація сільськогосподарської техніки в польових умовах «Битва Агротитанів».

Голуб не балотувався у народні депутати під час парламентських виборів, але варто зауважити, що його підприємства «Так-Агро» та «Вінтер стар Україна» перевели на рахунок виборчого фонду «Аграрної партії» майже 7 млн грн. Кошти були витрачені на політичну рекламу, концерти Олега Винника та Михайла Поплавського, однак партія кампанію провалила.

Були у Голуба й свої інтереси в «Слузі народу». Зокрема, він просував у цю політсилу Михайла Соколова – заступника голови ГС «Всеукраїнська Аграрна Рада». Утім, перед парламентськими виборами його протеже виключили зі списку партії через наявність у нього російського паспорта. Соколов спростував цю інформацію і повідомив, що від російських документів відмовився у 2017 році, коли отримав від попереднього президента Петра Порошенка громадянство України, але йому це не допомогло.

Показово, що разом із «Всеукраїнською Аграрною Радою» Голуб виступає проти прийняття Закону «Про обіг земель сільськогосподарського призначення», якщо він дозволить іноземцям володіти українськими землями. Вони влаштовували мирні акції протесту вздовж автомобільних доріг та в урядовому кварталі.

Голуб зберігає за собою винятковий вплив на політичну ситуацію в регіоні, адже йому повністю підконтрольний голова Тетіївської ОТГ Руслан Майструк, який свого часу був виконавчим директором у компанії «ТАК-Агро». На місцевих виборах наступного року команда Голуба буде намагатися зберегти контроль над своєю вотчиною.

32. СЕРГІЙ КНЯЗЄВ

Радник міністра внутрішніх справ, ексголова Національної поліції

Цього року Сергій Князєв втратив позиції в силовому блоці, адже був змушений звільнитися з посади голови Національної поліції України. Проте не варто забувати, що за два роки головування він розставив своїх людей на посади у всіх регіонах України.

Варто додати, що Князєв тісно пов’язаний із Київською областю, адже саме у Білій Церкві починав свою кар’єру. Він пройшов шлях від оперуповноваженого до начальника кримінальної міліції міста, а згодом очолив карний розшук області. У нього залишилося багато друзів не тільки в Білій Церкві, а й в увсіх куточках столичного регіону, що є це серйозним політичним капіталом навіть після переходу із посади голови Нацполіції у статус радника міністра внутрішніх справ.

Перед звільненням із посади навколо персони Князєва розгорівся скандал, який був пов’язаний із його колишньою дружиною Вікторією. Вона намагалася нелегально вивезти в Польщу 650 тис євро. Спочатку Князєв офіційно спростував цю інформацію, але Державне бюро розслідування відкрило кримінальну справу проти митників, які дозволили перетнути кордон із недекларованою готівкою. Варто зазначити, що звільнення голови Нацполіції готувалося й раніше, але скандал із дружиною став каталізатором цього процесу.

Слід зазначити, що на Сергія Князєва було покладено завдання повернути довіру до поліції, із чим він досить успішно впорався. Саме за його ініціативи почали встановлювати камери відеоспостереження, які згодом підключалися до ситуаційних центрів Нацполіції, що дозволило знизити кількість злочинів та покращити рівень їх розкриття.

Завдяки специфіці своєї професії Князєв особисто знає більшість політичних гравців області, а також високопосадовців у різних сферах. У політичних колах обговорюють, що він найближчим часом може очолити новий політичний проєкт, що братиме участь у місцевих виборах наступного року.

33. ВАДИМ ІВЧЕНКО

Народний депутат України

На фоні жорсткого клінчу між «слугами народу» Зеленського та «Батьківщини» щодо питання ринку землі Вадим Івченко, який позиціонує себе як спеціаліст в аграрній галузі, помітно активізувався. І зараз у команді Юлії Тимошенко став одним із головних спікерів у цій тематиці.

У політичному плані Івченко показав себе досить неперебірливим, адже починав свій шлях в Українському союзі промисловців та підприємців Анатолія Кінаха, а згодом очолив обласну організацію цього політпроєкту. Потім опинився у партії «Нова політика», від якої навіть потрапив у Білоцерківську міськраду, але, хоч і став тоді досить відомою особистістю, нажив дурної слави через причетність до земельних афер. До слова, «Нову політику» очолював Володимир Семиноженко, який ще до Януковича керував «Партією регіонів».

Далі він дрейфував до «Батьківщини», якій залишається вірним останні роки. На позачергових виборах удруге потрапив до парламенту за списком партії Юлії Тимошенко, де йому було відведено 24 місце. Варто додати, що в минуле скликання ВР він зайшов від «Батьківщини» під 6 номером.

У Верховній Раді Івченко знову став членом аграрного комітету. Він залишається відповідальним за аграрну політику партії разом із Іваном Кириленком. Під час розгляду в профільному комітеті законопроєкту про дозвіл продажу землі Івченко разом із нардепом від «ОП-ЗЖ» Іллею Кивою влаштували бійку із «слугою» Андрієм Мотовіловцом. У цей час голова фракції «Батьківщина» Юлія Тимошенко демонстративно розкидала папери. Як результат – розгляд документа був заблокований.

Варто зазначити, що у «Батьківщині» наразі серйозні проблеми на Київщині. Оголошення недовіри голові партійного осередку Костянтину Бондарєву може дещо покращити ситуацію для Івченка. Якщо врахувати його зв’язки з політичними фігурами області та близькість до Тимошенко, цілком імовірно, що він може зайняти місце Бондарєва напередодні місцевих виборів.

34. СЕРГІЙ БОЛДИР

Начальник СБУ у Києві та Київській області

Робота в спецслужбі передбачає максимальне засекречення даних щодо співробітників, тому про Сергія Болдира у відкритих джерелах інформації дуже обмаль. Він починав свій шлях у військовій контррозвідці, трохи часу працював у МЗС, а останні три роки до призначення у столичний регіон був начальником Департаменту охорони державної таємниці та ліцензування Центрального управління СБУ.

Після початку війни на Донбасі Болдир у складі спецслужби працював над виявленням сепаратистів серед осіб, які переїжджали з окупованих частин Донецької та Луганської областей на територію України. Восени 2017 року він отримав звання генерал-майора Служби безпеки України.

Посада головного СБУшника Києва та області була дуже бажаною для представників різних груп, що наближені до гаранта. Головна суперечка відбулася між головою Офісу Президента Андрієм Богданом та головою СБУ Іваном Бакановим. Креатурою останнього був Болдир, якого наприкінці серпня Зеленський призначив на посаду. Проте у керівництві служби опинилися представники Богдана, які безпосередньо орієнтуються на ОП.

Болдир на посаді змінив скандально відомого Олега Валендюка, який за часів президентства Петра Порошенка виконував «особливі» завдання із Банкової, а його призначення на Київщину було пов’язане з підготовкою до виборів. Нинішній очільник СБУ області, на відміну від попередника, у скандали не потрапляв.

Хоча з моменту призначення пройшло не багато часу, проте деякі результати роботи вже відомі. На початку грудня в Києві СБУ ліквідувала «ботоферму», через яку хакери організовували масову реєстрацію фейкових акаунтів у соціальних мережах, активно надавали послуги російській стороні та особам, причетним до діяльності так званої «ДНР».

35. КОСТЯНТИН БОНДАРЄВ

Народний депутат Україн

Бондарєва можна впевнено назвати одним із найдосвідченіших політиків столичного регіону. Утім, формально залишаючись вірним соратником лідерки «Батьківщини» Юлії Тимошенко, схоже, його вплив в області поступово продовжує знижуватися. Цього разу він потрапив до Верховної Ради за списком партії Юлії Володимирівни, де йому було відведено прохідне 14 місце. Бондарєва називають одним із спонсорів партії: виборчі кампанії частково фінансуються через банк «Велес», головним бенефіціаром якого є нардеп.

Із банком у Бондарєва були серйозні проблеми, адже ексголова НБУ Валерія Гонтарєва запевняла, що через фінансову структуру намагалися вивести в офшори 460 млн доларів. У 2015 році Нацбанк відкликав ліцензію «Велесу», але згодом Вищий адміністративний суд скасував дане рішення.

Вплив Бондарєва на політичну ситуацію в області значно ослаб після того, як його ставленицю – ексголову Київської облради Ганну Старикову – було знято з посади на позачерговій сесії в травні 2019 року. При цьому «Батьківщина» втратила не тільки одну з ключових посад області, а й можливість впливати на комунальні тепломережі області, які приносили обласним партійним бонзам солідні прибутки.

Зараз нардеп активно виступає проти продажу земель сільськогосподарського призначення, відвідує сесії районних рад області, аби місцеві політики зверталися до президента із відповідною заявою. Варто додати, що партійна система «Батьківщини» є однією з найбільш організованих, а рівень підтримки партії залишається на високому рівні, тому політсила може показати хороший результат на місцевих виборах. Утім, реальний контроль над фракцією в облраді Бондарєвим уже втрачений – і це головна його проблема.

36. ЮРІЙ ЗАГОРОДНІЙ

Народний депутат України, голова Київської обласної федерації хокею

Чинний нардеп Юрій Загородній особливо наближений до Віктора Медведчука, який є кумом президента Росії Володимира Путіна. Юрій Бойко та Вадим Рабінович об’єднали партії «Опозиційну платформу» та «За життя» в «ОП-ЗЖ». Це дало змогу на парламентських виборах завести 37 депутатів за списком. Саме Медведчук займає ключову роль у партії, ідеологія якої базується безпосередньо на тезі про необхідність відновлення партнерських стосунків з північним сусідом та надання окупованій території Донбасу статусу автономії.

На Київщині Загородній – відома особистість, адже очолює обласну федерацію хокею, є президентом клубу «Рось» із Білої Церкви. Навесні цього року в найбільшому місті області партійці організовували Всеукраїнський ветеранський турнір, де взяли участь чотири команди.

Після обрання депутатом Загородній став надзвичайно медійним: почав відвідувати українські телеканали, які орієнтовані на Медведчука – «ZIK», «112 Україна» та «News One». При цьому він є «рупором» партії, виступає одним із найбільших критиків чинної влади майже в усіх питаннях. Варто зауважити, що у Верховній Раді серед представників «ОП-ЗЖ» Загородній найчастіше голосує проти лінії фракції.

Загородній усю свою політичну кар’єру був пліч-о-пліч із Медведчуком – у СДПУ(о), в Адміністрації Президента часів Кучми, а зараз є його заступником у Всеукраїнському громадянському русі «Український вибір – право народу». ЗМІ повідомляли, що у цій структурі він відповідає за організаційну роботу та фінанси.

Де-факто Загородній контролює діяльність усієї партії «ОП-ЗЖ» на Київщині, хоч офіційно ця роль відведена Сергію Боголюбову. Якщо союз Медведчука із Бойком-Льовочкіним буде збережено, Загородній і його соратники зможуть розраховувати на досить непогані результати під час місцевих виборів.

37. ВІРА РОГОВА

Директорка Департаменту освіти і науки Київської ОДА

Вплив на всю освітянську галузь Київської області Віра Рогова отримала в 2015 році, коли очолила профільний департамент КОДА. До цього вона чотири роки працювала на посаді заступника. За даними ЗМІ, після звільнення її попередниці Наталії Клокар кандидатуру Рогової підтримував і тодішній голова області Володимир Шандра, і його заступник, чинний депутат Київської облради Лев Парцхаладзе.

Рогова пропрацювала 20 років в області та залишилася вірною їй навіть тоді, коли отримала пропозицію очолити Печерське районне управління освіти міста Києва з удвічі більшою зарплатнею. Проте, схоже, свої переконання освітянка все ж таки змінила, оскільки на початку грудня поточного року оприлюднила декларацію кандидата на посаду заступника голови Житомирської ОДА.

Під головуванням Віри Рогової в столичному регіоні досить успішно реформується система освіти: розширюється мережа опорних закладів, запроваджуються нові методики освіти та втілюються ідеї концепції «Нова українська школа».

Про успішність проєкту «Опорна школа» свідчить те, що вже зараз в області створено більше 40 опорних закладів освіти, а кількість учнів, які в них навчаються, за три роки зросла на 70%. Окрім того, на Київщині функціонує 41 сучасний інклюзивно-ресурсний центр – це найвищий показник в Україні.

Департамент під очільництвом Рогової бореться з проблемою дефіциту дитсадків: за останні роки в області відкрито 12 новобудов, 65 дошкільних відділень у складі навчально-виховних об’єднань та комплексів, 25 закладів капітально відремонтовано та реконструйовано. Як результат – Київщина займає перше місце в Україні за кількістю створених нових місць у закладах дошкільної освіти. Але цього все одно недостатньо…

Багато що залежить від  місцевої влади, яка, дозволяючи забудовникам створювати кам’яні джунглі під Києвом, абсолютно не думає про необхідність зведення будівель соціального спрямування.

38. ОЛЕГ КОРБАН

Голова Київського обласного осередку «Аграрної партії»

До повалення режиму Януковича Олег Корбан не мав прямого відношення до Київської області, а протягом усього життя займався бізнесом і політикою у столиці. Після призначення головою КОДА Володимира Шандри він став його заступником і пробув на посаді майже два роки. Отриманий досвід і зв’язки дозволили йому після звільнення з ОДА очолити Київський обласний осередок «Аграрної партії», яким він керує до цього часу.

Цьогорічними парламентськими виборами займався особисто Корбан, який поєднує посади очільника обласної структури та заступника голови партії. Керівники політичної сили сподівалися на високу підтримку, але отримали лише 0,5% голосів. Проте звинувачувати лише його в таких низьких показниках не варто, адже внутрішньопартійні конфлікти серйозно вплинули на рейтинг.

Парламентські вибори для «Аграрної партії» загалом були провальними, хоча на місцевому рівні вона продемонструвала пристойний результат. Не допоміг ані лідер у вигляді «співаючого ректора» Михайло Поплавський, ані зірка українського шоу-бізнесу Олег Винник, який активно агітував за «аграріїв». Кошти на передвиборчу агітацію надавали члени партії та бізнесмени, серед яких відомий латифундист із Тетієва Руслан Голуб.

Корбан довгий час був президентом і головою правління Всеукраїнської федерації гольфу, але цього року його місце зайняв екснардеп Віталій Хомутинник, який був фігурантом численних корупційних скандалів та одним із найбагатших парламентарів минулого скликання. Фактично Корбана посунули з теми гольфу, хоч і надали статус почесного президента.

Ураховуючи позицію чинної влади щодо запровадження ринку землі, «Аграрна партія» може набрати політичні бали, адже більшість громадян не підтримують ідею продажу українських чорноземів. Якщо партійні функціонери відповідально підійдуть до місцевих виборів, то «аграрії» можуть отримати хороший результат.

39. ОЛЬГА ВАСИЛЕВСЬКА-СМАГЛЮК

Народна депутатка України

Колишня журналістка Ольга Василеська-Смаглюк стала депутаткою ХІ скликання парламенту за підтримки партії «Слуга народу». Вона отримала мандат від жителів 96 виборчого округу, де їй без особливих зусиль вдалося здолати «ексрегіонала» Ярослава Москаленка. Потрапляння журналістки до мажоритарного списку партії президента лобіювали люди Ігоря Коломойського, на телеканалі якого вона працювала останні роки кореспондентом «ТСН».

Поява Василевської-Смаглюк на окрузі Москаленка не була випадковою. Перед нею було поставлено завдання позбавити одіозного нардепа недоторканості, а також передати «привіт» фінансово-промисловій групі «Континіум», що реалізує пальне мережею АЗС «WOG» і конкурує із «Укрнафтою» Коломойського. На цьому новоспечена «слуга» не зупинилася і взялася за будівельний бізнес Москаленка у Приірпінні, зокрема компанію «Орлан-Інвест Груп», якою керує Антон Мирончук. Не оминула Василевська-Смаглюк й урочище Бабка у Бородянському районі, територію якого захопило ТОВ «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик», діяльність якого пов’язують із Олегом Ляшком і Москаленком.

Василевська-Смаглюк була ініціаторкою і стала головою комісії щодо встановлення законності зміни власників телеканалів «112 Україна», «NewsOne» і «ZIK», які пов’язані з Віктором Медведчуком. У відповідь депутати від «Опозиційної платформи – За життя» зареєстрували проти неї кримінальне провадження.

Показово, що саме Василевська-Смаглюк очолила міжфракційну депутатську групу «Київщина» у Верховній Раді. Паралельно вона шукає союзників у себе на окрузі. Ним став «вічний» мер Бучі Анатолій Федорук, із яким депутатка регулярно з’являється на спільних заходах. Така дружба викликала критику активістів, які не розуміють, як журналістка-розслідувачка може товаришувати з людиною, що відома скандальним «дерибаном» землі.

40. ДМИТРО ДРОНОВ

Голова правління ПАТ «Київоблгаз»

Дмитро Дронов очолює «Київоблгаз» із серпня 2016 року. Вважається креатурою олігарха Дмитра Фірташа. Також орієнтується в ухваленні рішень на співголову фракції «Опозиційна платформа – За життя!» Юрія Бойка. Рідний брат Дронова Сергій, який є його помічником у «Київоблгазі», балотувався на позачергових парламентських виборах по 94 виборчому округу. Утім, його похід у політику завершився провалом: він фінішував п’ятим. Попри амбіції, реальних шансів на перемогу в брата очільника «Київоблгазу» не було, а запекла боротьба за мандат розгорнулася між креатурою Коломойського Олександром Дубінським та товаришем експрезидента Порошенка Ігорем Кононенком.

Щодо діяльності в «Київоблгазі», то у Дронова відзвітувалися про повне перезавантаження роботи, зокрема впровадження системи децентралізації повноважень структурних підрозділів на всіх рівнях. За роки керівництва Дронова рівень матеріально-технічного забезпечення товариства зріс на 40%. На Київщині було відкрито 7 сучасних центрів обслуговування клієнтів. У «Київоблгазі» працює 5 тисяч співробітників, а підприємство є одним із найбільших платників податків у Київській області. Воно забезпечує газом більше 800 тис приватних будинків та великих підприємств.

Варто зазначити, що жителі області скаржаться на жахливу якість блакитного палива, постачання якого забезпечує «Київоблгаз». Контролери, які перевіряють рівень споживання газу, часто маніпулюють даними лічильників. Слід згадати про захмарні розцінки за підключення підприємств до газової мережі та постійний адміністративний тиск керівництва «Київоблгазу» через ефемерні порушення.

У Дронова є амбітні плани реалізуватися у політиці на загальноукраїнському рівні. Отриманню бажаного результату могло би посприяти те, що за ним стоять дуже впливові люди, але відсутність досвіду та зв’язки з одіозною фінансово-промисловою групою «газовиків» цьому заважатиме. Цілком імовірно, що в «Опозиційній платформі – За життя!» місце для нього все ж таки знайдеться…

41. ГЕННАДІЙ ДИКИЙ

Міський голова Білої Церкви

Геннадій Дикий протягом чотирьох років очолює найбільше місто Київщини. Попри займану посаду, він досі відомий як один із найбільших бізнесменів міста, хоча після призначення переписав усі компанії на членів своєї родини. 

Уже впродовж тривалого часу ситуація в мера складна. Проблеми передусім пов’язані із втратою контролю над міськрадою. Депутатська більшість фактично створила власну вертикаль влади зі своїм секретарем та людьми у виконкомі.

Почали вимальовуватися реальні конкуренти очільника міста на майбутніх місцевих виборах. Варто нагадати, що перемогу в 2015 році Дикий здобув завдяки підтримці екснардепа Володимира Полочанінова, який доклав чималих зусиль для просування партії «Самопоміч», та групи великих білоцерківських підприємців. Наразі міський голова фактично залишився сам – Полочанінов вирішив відсторонитися від нього.

Попри передвиборчі обіцянки провести кардинальні інфраструктурні реформи у місті, Геннадій Дикий не встиг реалізувати всі проєкти щодо покращення благоустрою Білої Церкви. Хоча, як зазначають містяни, саме за мерства Дикого відбулися-таки суттєві зміни на краще в плані перетворень.

Варто зауважити, що Дикий не без підтримки депутатського корпусу протягував досить скандальні рішення, що викликало обурення громадських активістів. Наприклад, купівля містом недобудованого приміщення під облаштування ЦНАПу загальною вартістю майже 24 млн грн, що для запуску роботи якого необхідні вкладення вдвічі більшої суми з міського бюджету.  

Основна інтрига полягає в тому, чи зуміє Дикий встояти на місцевих виборах? Йому протистоїть політична група на чолі з Василем Хмельницьким. Основним конкурентом на виборах очільника міста, імовірно, стане ексмер Українки Павло Козирєв. Цілком логічно, що без підтримки місцевих політичних груп Дикому буде дуже складно втриматися на посаді очільника Білої Церкви.

42. ОЛЕГ ДУНДА

Народний депутат України

Олег Дунда потрапив до парламенту від політичної партії «Слуга народу» по 91 виборчому окрузі, де впевнено переміг двічі народного депутата Руслана Сольвара, який ішов як самовисуванець. До роботи у Верховній Раді він був директором будівельної компанії «А.В.С.».

Дунду називають одним із тих парламентарів, які у Верховній Раді входять в орбіту Коломойського. У минулому скликанні Ради Дунда був помічником нардепа від «Народного Фронту» Дениса Дзензерського, компанія якого була офіційним постачальником акумуляторів для військових частин у Росії. Також Дунду пов’язують із міністром МВС Арсеном Аваковим, проте він цю інформацію спростовує, як і зв’язок із Коломойським.

За даними ЗМІ, Дунда мав серйозний конфлікт із ексголовою Київської ОДА Михайлом Бно-Айріяном, який категорично відмовився ставити на «будівельні» посади у КОДА людей Коломойського. Є всі підстави стверджувати, що саме ця ситуація стала однією з причин атак на Бно-Айріяна, які в результаті завершилися швидким звільненням останнього із займаної посади.

У Верховній Раді Дунда є членом комітету із питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування. Він є автором низки поправок до законів та законопроєктів, що пов’язані з будівництвом. Посада народного депутата та серйозні зв’язки з бізнесом дають можливість лобіювати питання забудови та вирішувати різні проблеми.

Цікаво, що у фракції «Слуга народу», що становить монобільшість, Олег Дунда та Олександр Дубінський є аутсайдерами щодо виконання передвиборчих обіцянок – не досягли навіть порогу 9%. Показово, що Дунду регулярно помічають на Банковій, де він разом з іншими депутатами-мажоритарниками з Київщини проводить консультації з очільником Офісу Президента Андрієм Богданом.

43. ОРЕСТ ВІТИК

В.о начальника Головного управління Державної податкової служби у Київській області

Орест Вітик став першим керівником Державної податкової служби у Київській області, що прийшла на заміну ліквідованій фіскальній службі. Раніше збором податків на Київщині займався скандальний Олексій Кавилін, якого пов’язували з «регіоналами», зокрема нардепом від «ОП-ЗЖ» Юрієм Бойком.

Раніше Вітик був заступником начальника ДФС у Львівській області, де встиг потрапити у низку гучних скандалів. Йому закидали «кришування» конвертаційних центрів та прикриття нелегальних схем «Львівської тютюнової фабрики». Він нібито забезпечував маніпуляції із ПДВ, завдяки яким керівництво фабрики у 2019 році через безтоварні операції «відмило» близько 60 млн грн. Серед його покровителів – власник згаданої тютюнової фабрики Григорій Козловський та «податківець-тіньовик» Василь Костюк.

У ЗМІ Костюка називають головним контрабандистом Львівщини та власником численних конвертаційних центрів, що обслуговують найбільші компанії України. Він зберігає вплив на всю податкову службу: його називають давнім товаришем голови ДПС України Сергія Верланова, який сприяв переведенню Вітика на Київщину.

Поява Костюка і його протеже Вітика у столичному регіоні може бути пов’язана зі скандально відомим помічником ексголови ДФС Ігоря Калєтніка Іллею Павлюком, якого називають «королем контрабанди» на західній Україні. Він частково фінансував парламентську кампанію «Слуги народу», а наразі контролює щонайменше трьох депутатів-мажоритарників від Київщини.

Павлюк і його ставленик у столичному регіоні Віктор Тимошенко зберігають серйозний вплив на політичну ситуацію, хоч і втратили «свого» голову Київської ОДА в особі Бно-Айріяна. Поява «ручних» податківців на Київщині тільки посилює їх позиції та дає змогу організувати нелегальний бізнес, а також знищувати підприємства конкурентів.

44. СЕРГІЙ БУНІН

Народний депутат України

Не надто публічний бізнесмен та депутат Київської обласної ради Сергій Бунін став нардепом за підтримки партії «Слуга народу». Він балотувався по 98 виборчому окрузі, де партійний бренд йому допоміг обійти серйозного противника – нардепа чотирьох скликань Сергія Міщенка, якому перед виборами пророчили легку перемогу.

Бунін потрапив у список президентської партії завдяки наближеності до групи міністра МВС Арсена Авакова, зокрема до тодішнього голови Національної поліції у Київській області Дмитра Ценова, чий батько активно займався фінансуванням «слуг» і працював у виборчому штабі президентської політсили на парламентських виборах.

Після гучного скандалу, коли у Переяславі п’яні поліцейські застрелили 5-річного Кирила Тлявова, Дмитро Ценов відправився керувати правоохоронцями у зону проведення ООС. Попри це Бунін зберігає за собою важелі впливу на поліцейське крило столичного регіону.

Слід зазначити, що до парламентських виборів Бунін був депутатом Київської обласної ради від партії «Самопоміч», де його вважали головним лобістом фінансування поліцейських програм. Проте наприкінці травня, коли відбувалася зміна керівництва облради, покинув політсилу. Також він займався бізнесом, зокрема керував приватним підприємством «Грант», яке зараз перейшло до його брата В’ячеслава.

Варто додати, що він є членом комітету з питань  аграрної та земельної політики. Виступає за відкриття ринку землі, що дозволить продавати українські чорноземи, але даний законопроєкт отримав серйозний супротив серед дрібних фермерів та селян. Наразі Бунін є не надто активним на окрузі, де він отримав депутатський мандат. У стінах парламенту він належить не лише до орбіти впливу Авакова-Ценова, але й до групи «митників» Павлюка-Тимошенка.

45. ОЛЕКСАНДР ЛЕВЧЕНКО

Міський голова Обухова

Олександр Левченко перебуває на посаді міського голови вже дві каденції. Свою політичну діяльність він розпочав у 2010 році, коли став депутатом Київської облради від «Партії регіонів». Після загибелі в ДТП тодішнього мера Обухова Володимира Мельника (2012) Левченка обрали мером міста.

Удруге він переміг на виборах у 2015 році, але вже від політичної сили «Наш край». Тоді Левченко заручився підтримкою місцевих бізнесменів, зокрема головного акціонера ПрАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» Володимира Крупчака.

Згідно з декларацією, Левченко має найбільші доходи серед усіх міських голів області. Він живе на зарплатню, пенсію та здачу майна в оренду. Проте, як говорять обухівські активісти, цим заробіток мера не обмежується, адже вважають, що він покриває незаконне будівництво та дерибан землі.

Нещодавно СБУ порушила кримінальну справу проти Левченка, який безкоштовно виділив ОК «ЖБК «Кальміус» більше 1 га землі нібито під будівництво багатоповерхівки для ветеранів війни на Донбасі та переселенців. Оскільки мер Обухова має значну підтримку місцевих підприємців, цілком імовірно, що його вину не доведуть.

Важливою подією стало створення в червні цього року Обухівської міської ОТГ. Нещодавно до громади, яка мала у своєму складі села Ленди, Таценки і Нещерів, долучилося ще одне – Дерев’яна.

Особливу увагу Левченко приділяє розвитку освіти та спорту. На початку поточного року в міській дитячо-юнацькій спортивній школі було відкрито басейн, а у вересні – Центр інклюзивної освіти. Займається влада й встановленням міжнародних партнерських відносин та вдосконаленням благоустрою. У цьому році Левченко став переможцем конкурсу ВГО «Клуб мерів» у номінації «Мер року».

На наступних місцевих виборах чинний міський голова буде одним із головних претендентів на перемогу, якщо опоненти з партії «Слуга народу» не змусять зняти кандидатуру, маніпулюючи відкритими проти нього кримінальними провадженнями.

46. ОЛЕГ ІВАНЕНКО

Депутат Київської обласної ради, параолімпієць

Відомий на Київщині депутат облради Олег Іваненко провів дуже насичений рік не тільки у спортивному, а й політичному аспекті. Він намагався перемогти на позачергових парламентських виборах, і, хоча на рідному 97 окрузі (центр – Бровари) люди підтримали представника партії «Слуга народу» Миколу Галушка, зайняв друге місце, що свідчить про високу підтримку на місцевому рівні. Балотування від «Європейської солідарності» Петра Порошенка скоріше понизило його рейтинг, аніж допомогло отримати додаткові голоси.

Броварчанин цього року прославився на всю країну, коли встановив світовий рекорд під час запливу через Ла-Манш. Йому вдалося безперервно проплисти 62 кілометри, перебуваючи у холодній воді протягом 18 годин поспіль. Також Іваненку належить низка інших рекордів: став першим українцем у візку, який подолав усі етапи триатлону «Ironmen»; проплив 50 метрів стилем батерфляй на єдиному вдиху; на рівні зі всіма спортсменами переплив Босфор лише за допомогою біцепсів рук тощо. Варто додати, що чоловік був членом Національної параолімпійської збірної з плавання та отримав нагороду «Гордість країни».

Особливу увагу він приділяє соціально незахищеним верстам населення, зокрема людям із інвалідністю. Будучи депутатом обласної ради та активним громадським діячем, Іваненко надає допомогу і лобіює їх інтереси в органах влади. Попри отриману в юності інвалідність, чоловік зумів стати успішною людиною. Із 2003 року він працює приватним нотаріусом у рідному місті, а в 2018 – Нотаріальна палата України визнала його кращим у своїй справі.

Зважаючи на активну роботу в межах округу та популярність, Іваненко без особливих зусиль може потрапити в органи місцевого самоврядування на наступних виборах. Чи залишиться він у «Європейській солідарності», або ж змінить партійну «прописку», стане зрозуміло згодом.

47. МИКОЛА БАБЕНКО

Народний депутат України

Ексголова Київської обласної ради Микола Бабенко став єдиним серед дев’яти мажоритарників цього скликання Верховної Ради від Київщини, який переміг не від політсили «Слуга народу». Жителі Білої Церкви підтримали його як представника місцевого політпроєкту – партії «Біла Церква разом». Натомість перевізник Юрій Нестерчук, який висувався від партії президента Володимира Зеленського, програв із великим відривом.

Варто зазначити, що задовго до виборів у ЗМІ писали про те, що Бабенко не є самостійною фігурою, а представляє команду олігарха Василя Хмельницького. Слід додати, що місцевий телеканал «Крокус» і газета «Копійка» уже давно підконтрольні групі Хмельницького та активно піарять Бабенка. Відтак, попри досить неоднозначне реноме цього політика, він  набрав у Білій Церкві 28,23% голосів.

На посаді голови Київської обласної ради Бабенко запам’ятався як лобіст інтересів своїх однопартійців із «УДАРу», фірми яких отримали можливість масово переводити газові котли по всій Київщині на твердопаливні. Також Бабенку закидають ухиляння від сплати податків та володіння офшорними компаніями, співзасновником яких є його дружина Ірина Доманова. За даними ЗМІ, на виведені за кордон кошти ці компанії скуповують за безцінь державну нерухомість у столиці.

Показово, що у грудні 2019 року Бабенко увійшов у депутатську групу «Довіра», яка складається із депутатів-мажоритарників, та, безумовно, буде орієнтуватися на ЗЕкоманду. А особливо – на очільника уряду Олексія Гончарука, від якого залежатиме, чи отримають народні обранці субвенції на свої округи.

48. АНТОН МИРОНЧУК

Забудовник

Один із найбільших забудовників передмістя столиці Антон Мирончук є почесним головою Київського обласного відділення Національного Олімпійського комітету України.

У сферу інтересів Мирончука входить Приірпіння. Його компанія «Орлан-Інвест Групп», що активно працює в Ірпені та Вишневому, у 2019 році отримала звання «Бренд року» та була визнана девелоперською компанією №1 у Київській області. Наразі здано в експлуатацію 10 великих житлових комплексів, а 6 – на етапі будівництва.

Також Мирончук активно розвиває інші напрямки своєї бізнес-діяльності, зокрема  є власником одного з найбільших у Приірпінні інтернет-провайдерів «Ilan» та охоронної фірми «Antiterror Security Group».

Варто зауважити, що Мирончук займається питанням забезпечення житлом та роботою колишніх учасників АТО. У житлових комплексах, які зараз зводить «Орлан», для ветеранів антитерористичної операції у Вишневому виділили 40 квартир, Ірпені – 50. Охоронна компанія «Antiterror Security Group» при наборі працівників надає перевагу колишнім АТОвцям та спецпризначенцям.

Хоча Мирончук періодично заявляє про відсутність політичних амбіцій, його вплив на ситуацію в Приірпінні є досить суттєвим. До того ж він підтримує ділові стосунки з мерами найбільших міст Києво-Святошинського району та має бізнес-зв’язки з народними депутатами.

Здобувши титул «Меценат року», Мирончук постійно виступає спонсором заходів, спрямованих на покращення рівня життя у Київській області, та активно бере участь в організації соціальних проєктів.

Слід зазначити, що компанія Мирончука фігурує в гучному скандалі: влада Ірпеня звинувачує ТОВ «Орлан Інвест Груп» у багатомільйонних боргах за пайову участь. Справжньою причиною конфлікту була підтримка Мирончуком партії президента напередодні парламентських виборів, коли ексмер Ірпеня Карплюк програвав представнику «Слуги народу» Олександру Горобцю. Апогеєм скандалу стало поширення фейків про арешт рахунків компанії. Проте ця ситуація не заважає Мирончуку й надалі успішно займатися бізнесом.

49. ВОЛОДИМИР ПОЛОЧАНІНОВ

Голова Київського обласного осередку партії «Основа»

Колишнього народного депутата Володимира Полочанінова добре знають у Білій Церкві, де в нього є серйозні бізнес-інтереси. Він має безпосереднє відношення до скандального ТОВ «Білоцерківвода», що залишається монополістом із централізованого водопостачання міста. Фактичне управління цим підприємством зберігає за собою ексдепутатка облради Ольга Бабій, яка наприкінці жовтня стала членом НКРЕКП.

Полочанінов має теплі стосунки з нардепом від «ОП-ЗЖ» Юрієм Бойком. Останнього пов’язують із закритим недиверсифікованим венчурним корпоративним інвестиційним фондом «Титан», який володіє повним пакетом акцій «Білоцерківводи». Саме за сприяння Бойка, який у 2013 році був віцепрем’єр-міністром в уряді Азарова, підприємство отримало в концесію міський водоканал. Власники товариства збагачуються й досі, постійно підвищуючи тарифи на воду для містян.

Полочанінов керує обласним осередком партії «Основа», фронтменами якої, окрім нього, були Андрій Ніколаєнко та Сергій Тарута. Напередодні парламентських виборів політсила заявила про об’єднання з «Батьківщиною», але в прохідній частині списку Тимошенко місця для Полочанінова не знайшлося, на відміну від вищезгаданих однопартійців. Це, імовірно, пов’язано з образою «білосердечних» на Полочанінова, який свого часу був членом фракції «Батьківщина», але виключений за спробу організувати власний політпроєкт «Демократи».

Полочанінов, який раніше підтримував мера Білої Церкви Геннадія Дикого, став одним із найбільших його критиків. Подейкують, що він перейшов на сторону олігарха Хмельницького, разом із яким має намір взяти місто під контроль. Вони синхронно намагаються понизити рейтинг Дикого, аби на наступних виборах поставити мером «свою» людину. Завдання Полочанінова – максимально акумулювати ресурси, щоб закріпитися в найбільшому місті області, підігравши «ОП-ЗЖ» та одному із партійних лідерів Бойку.

50. ПАВЛО РЯБІКІН

Генеральний директор Міжнародного аеропорту «Бориспіль»

Павло Рябікін очолює Міжнародний аеропорт «Бориспіль» із 2017 року. До цього він активно займався політикою, зокрема був народним депутатом 3,4 та 7 скликань ВРУ. За часів президентства Віктора Ющенка перебував на посаді заступника міністра транспорту та зв’язку України.

У 2016 році йому пророкували крісло міністра інфраструктури, але зайняти посаду такого рівня Рябікіну завадив шлейф причетності до багатьох темних справ ще за часів всевладного голови НАК «Нафтогаз України» та голови ДУСі за президентства Кучми Ігоря Бакая. Завдяки давній дружбі з мером Києва Віталієм Кличком та іншими політичними гравцями топ-рівня йому вдалося не лише стати головою аеропорту «Бориспіль», але й утриматися після повної зміни влади. 

За керівництва Рябікіна аеропорт «Бориспіль» постійно розвивається. Якщо ще чотири роки тому підприємство було збитковим, то сьогодні це один із найбільших платників податків в Україні. Минулого року компанія залучила рекордну кількість авіапартнерів, а також потрапила до списку 90 кращих європейських летовищ, продемонструвавши 82,6% вчасності авіавідправлень. Варто зазначити, що в 2018 році в «Борисполі» було відкрито 24 нові регулярні напрямки та запущено залізничне сполучення із Києвом – «Kyiv Boryspil Express», який є одним із найуспішніших проєктів незалежної України. Лише за перший рік експресом скористався майже 1 млн пасажирів.

У березні 2019 року в аеропорту запрацював термінал «F», що більше 5 років був законсервований через економічну недоцільність. Станом на кінець року він прийняв більше 2 млн пасажирів, а за трирічний період підприємство досягло подвоєння пасажиропотоку. Також у планах аеропорту «Бориспіль» будівництво нового вантажного терміналу та готелю.

51. ВІТАЛІЙ ШАЙДА

Генеральний директор ПрАТ «Київобленерго»

На посаду генерального директора ПрАТ «Київобленерго» Віталій Шайда був призначений наприкінці травня 2019 року, після того, як група «ДТЕК» Ріната Ахметова купила в російської бізнес-групи «VS Energy» контрольні пакети акцій приватного акціонерного товариства.

Загалом Шайда працює у сфері енергетики більше 20 років. До свого призначення він займав посаду операційного директора «ДТЕК Київські Електромережі». А ще до приходу в «ДТЕК», у 2009-2015 роках, був технічним директором та директором із охорони праці в «Київобленерго».

Одним із першочергових завдань на новій посаді для Віталія Шайди стало покращення клієнтського сервісу шляхом діджиталізації та впровадження технологій «розумних мереж», які «Київобленерго» вже почало застосовувати в Київській області. Для того, щоб покращити якість роботи компанії, 90% послуг, які вона надає, вирішили перевести в режим онлайн. Такий сервіс наразі доступний жителям Ірпеня, Києво-Святошинського, Бориспільського та Вишгородського районів, а з наступного року – для інших частин Київщини.

У 2020 році компанія планує запустити портал із онлайн-картою планових та аварійних відключень електроенергії та мобільний додаток «Мережі онлайн»,  а також створити ряд сучасних центрів обслуговування клієнтів (перший має відкритися в Ірпені).

Варто зазначити, що вплив «Київобленерго» в регіоні беззаперечний. Саме від політики керівництва та стабільного постачання електроенергії залежить добробут усіх жителів області, та, як показує досвід, репутація головних «гравців» Київщини. Прикладом може слугувати скандальна історія, що сталася у 2018 році на підприємстві «Комплекс «Агромарс», яке належить відомому бізнесмену Євгену Сігалу. Тоді через перебої в електропостачанні останній не лише зазнав значних збитків, а й втратив позитивний імідж.

52. АНАТОЛІЙ ФЕДОРЧУК

Міський голова Борисполя

Анатолій Федорчук уже більше 10 років залишається незмінним мером одного з найбільших міст Київської області. Увесь цей час він принципово залишається безпартійним. Уперше в мери Федорчук балотувався у 2006 році від «БЮТу», а в 2010 – був переобраний як висуванець «Партії регіонів». Іти від цієї політсили йому запропонував ексголова КОДА Анатолій Присяжнюк, який натомість пообіцяв виділити Борисполю 274 млн грн на очисні споруди. Після Революції Гідності балотувався вже від «Нашого краю».

Особливу увагу мер приділяє розвитку освітнього напрямку. Зокрема, за час його головування було збудовано 2 нових дитячих садочки та почато будівництво третього, введено в експлуатацію спортивний комплекс у НВК «Ліцей «Дизайн-освіта» імені П.Чубинського та відкрито сучасний Академічний ліцей. Міська влада планує добудувати ще одну школу, де зможе навчатися приблизно 600 дітей.

Проте до якості роботи мера Борисполя були питання у президента України Володимира Зеленського, який після візиту до міста залишився незадоволений станом лікарні. Федорчуку було дано завдання змінити ситуацію протягом року, що той, власне, почав виконувати.

Також у місті були проблеми з екологічним станом водойм – жителі скаржилися на те, що озера забруднені нечистотами. Слід зауважити, що проєкт будівництва сміттєпереробного комплексу, інвестиційний договір на який був затверджений ще кілька років тому, нарешті почали реалізовувати.

Також цікаво, що Федорчук разом із мером Бучі Анатолієм Федоруком виступили проти адміністративної реформи Володимира Зеленського, підписавши разом із представниками інших громад заяву, у якій висловили стурбованість щодо закритості процесу підготовки відповідного законопроєкту.

Наразі міський голова публічно виступає за агломерацію зі столицею, адже це допоможе залучити додаткові інвестиції та значно розвинути інфраструктуру. Зараз він активно підтримує об’єднання міста та району в одну територіальну громаду.

53. НАТАЛІЯ БІГАРІ

Депутатка Київської обласної ради

Наталія Бігарі залишається лобісткою медичної реформи столичного регіону. Окрім роботи головою постійної комісії з питань охорони здоров’я, материнства, дитинства, соціального захисту населення та пенсіонерів у Київській обласній раді, Бігарі завідує амбулаторією «Здорова родина» у Білій Церкві та має декілька сотень пацієнтів, із якими підписала декларації.

Депутатка розробила програму розвитку екстреної медичної допомоги в Київській області та працювала над проєктом формування госпітальних округів столичного регіону. Бігарі була ініціатором створення єдиної оперативно-диспетчерської служби на базі Білоцерківської станції екстреної медичної допомоги, яка наразі входить до п’ятірки найкращих в Україні. Завдяки депутатці вдалося відкрити травматологічне відділення у Дитячій обласній лікарні №2, що також знаходиться в Білій Церкві.

Бігарі займається бізнесом, зокрема є бенефіціаром фірм «ПІК» та ТОВ «Палет Центр». Перша з них спеціалізується на  виготовленні меблів, а друга виробляє палети для твердопаливних котлів.

Напередодні травневої сесії облради, на якій відбулася зміна керівництва, Бігарі разом із колегами по партії «Самопоміч» вийшла з політсили. Вони підтримали групу «Єдність», що дозволило звільнити голову облради Ганну Старикову від «Батьківщини». Але за офіційною версією вихід із партії пов’язаний із тим, що Андрій Садовий під час передвиборчої кампанії неочікувано зняв свою кандидатуру на користь кандидата в президенти Анатолія Гриценка.

На позачергових парламентських виборах 2019 року Бігарі балотувалася від партії «Голос» Святослава Вакарчука по 90 мажоритарному виборчому округу, що в Білій Церкві. Як результат – фінішувала третьою, поступившись Миколі Бабенку та Юрію Нестерчуку. Рівень підтримки жителями найбільшого міста області дозволяє Бігарі бути обраною на наступних виборах.

54. ОЛЕКСАНДР ГОРОБЕЦЬ

Народний депутат України

Бренд партії «Слуга народу» дозволив пройти до парламенту від 95 округу забудовнику Олександру Горобцю, якого до виборів ніхто не знав. Йому вдалося перемогти одіозного ексмера Ірпеня Володимира Карплюка, який утримував досить серйозні позиції у регіоні.

Свого часу Горобець був начальником управління містобудівного кадастру Департаменту містобудування та архітектури Київської ОДА, а також заступником директора ДП «Укрспирт». Це держпідприємство є монополістом із виготовлення спирту, більшість якого реалізується нелегально. До виборів він значився директором будівельної компанії ТОВ «Сфера житлобуд», яка будує ЖК «Софіївська сфера» під Києвом.

Цікаво, що кандидата під час передвиборчої гонки, зокрема безпосередніх зустрічей із громадами, супроводжували скандальні забудовники Приірпіння: Олексій Зіневич та Віктор Крупій. Останній відомий тим, що був довіреною особою в Ігоря Вишнякова – власника компанії «BGM», що ошукала людей-інвесторів житлового комплексу «Благодатний». Згодом Крупій як забудовник «кинув» людей, які купили квартири у скандальному житловому комплексі «Голд Сіті» в Бучі. Наразі обидві справи розслідують правоохоронці.

За даними ЗМІ, включення Горобця у список мажоритарників лобіювали куратори групи «регіонали» у партії «Слуга народу» Ілля Павлюк і Віктор Тимошенко. Варто зауважити, що Горобець був одним із тих нардепів, хто намагався відстояти збереження Бно-Айріяна на посаді голови Київської ОДА в Офісі Президента. Відтак, його помічниками було ініційовано збір підписів на підтримку Бно-Айріяна, проте ці дії не принесли бажаного результату.

Горобець входить до комітету із питань енергетики та житлово-комунальних послуг, де очолює підкомітет із питань сталого розвитку, стратегії та інвестицій. На виборчому окрузі депутат не з’являється, а зустріч із громадами проводять його помічники. Таким чином Горобець ризикує втратити контроль над політичними процесами в регіоні.

55. ВОЛОДИМИР КРУПЧАК

Бізнесмен, головний акціонер «Київського картонно-паперового комбінату»

Володимир Крупчак є одним із найбільш відомих промисловців на Київщині, якому належить «Київський картонно-паперовий комбінат» в Обухові. Завдяки близькості до Києва підприємство є монополістом в області, входить до числа найбільших платників податків столичного регіону та є лідером у Європі з випуску картонно-паперової продукції.  

Бізнесмен неодноразово входив до рейтингу найбагатших людей України за версією журналу «Forbes». Наприклад, у 2019 році, згідно рейтингом, статки «паперового короля» склали 84 млн доларів.

Крупчак народився і тривалий час жив у Росії, де став депутатом міськради Архангельська від «Єдиної Росії». Але після конфлікту з олігархом Олегом Дерипаскою переїхав до України, прийняв українське громадянство і почав розвивати бізнес. До слова, у колись рідній Росії Крупчак є персоною нон-грата і перебуває у розшуку.

У 2017 році  підприємця невдало намагався  викрасти колишній бізнес-партнер з метою вивезення до РФ.  Організатором цього злочину називали ексначальника поліції Обухівського району Дениса Ярославського, але той зумів уникнути покарання.

Нещодавно олігарх викупив збанкрутілу і найбільшу друкарню столиці. Майно ПрАТ «Бліц-Інформ» було продано в ході повторного голландського аукціону за 49,5 млн грн компанії ТОВ «Палм Мілл Принт», 80% якої належить Крупчаку. Обухівський комбінат був головним постачальником сировини на «Бліц-Пак» і став одним із кредиторів «Бліц-інформу». Борги цієї компанії сягають понад 4 млрд грн.

Варто зазначити, що Крупчак активно намагається впливати на політичну ситуацію на Київщині, зокрема в Обухівському районі. Підприємця називають головним спонсором міського голови Обухова Олександра Левченка, а останній зовсім цього не приховує.

56. МИКОЛА АНКІН

Головний лікар КЗ КОР «Київська обласна клінічна лікарня»

Микола Анкін – доктор медичних наук, «Заслужений лікар України» та головний позаштатний ортопед-травматолог ДОЗ Київської області. У 2002 році він був призначений завідувачем ортопедо-травматологічного центру Київської обласної клінічної лікарні, а в 2005 – отримав посаду головного лікаря комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня».

Його призначенню посприяв тодішній заступник міністра охорони здоров’я Юрій Гайдаєв, який за часів другого прем’єрства Януковича очолював МОЗ. Попри те, що колишній міністр давно відійшов від політики, Анкін і досі зберігає зв’язки в найвищих колах влади, що дозволяє йому залишатися на посаді протягом 14 років.

Сьогодні в Київській обласній лікарні на базі травматологічного відділення головний лікар фактично створив свою «приватну клініку» із сучасним ремонтом, тоді як інші – залишаються в суворому радянському стилі. За інформацією ЗМІ, попри готовність ексочільника обласного осередку БПП «Солідарність» Ігоря Кононенка провести інфраструктурні зміни, Анкін блокував модернізацію лікарні: нібито вимагав занадто великих «відкатів» із капітального ремонту одного з відділень.

Варто зазначити, що головний лікар, безперечно, є травматологом світового рівня: читає лекції за кордоном та бере участь у міжнародних дослідницьких проєктах. Також Анкін завідує кафедрою ортопедії та травматології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика. У його доробку 4 монографії, 11 винаходів та більше 80 наукових друкованих праць.

Наразі до Анкіна є чимало питань щодо непрозорого ведення діяльності. У наступному році Київська облрада своїм рішенням перетворить обласну лікарню в некомерційне підприємство, що автоматично переведе Анкіна у статус в.о. голови. Після цього буде оголошено конкурс на заміщення вакантної посади, тому збереження позиції головного лікаря під питанням.

57. ПАВЛО КОЗИРЄВ

Начальник Білоцерківського управління ГУ ДПС у Київській області, ексмер Українки

Нинішній податківець Павло Козирєв у політичних колах Київщини відомий як «вічний» (керував 15 років) очільник Українки, що на Обухівщині. У вересні 2017 року після обшуків у міськраді мер добровільно подав у відставку. Подейкували, що таким чином йому просто дозволили уникнути кримінальної відповідальності за корупційні дії. А з іншого боку – прибрали подалі. За чутками, одним із ініціаторів цього «віджиму» був тодішній голова Київського обласного осередку БПП «Солідарність» Ігор Кононенко.

Але навіть після втрати посади голови Козирєв певний час зберігав вплив на Українку через своїх людей у міській раді. Це тривало до обрання секретарем депутатки від «УКРОПу» Тетяни Кучер, яка не належить до орбіти Козирєва.

Відтак, ексмер потрапив до Білої Церкви, де мав зайняти пост заступника міського голови Геннадія Дикого. Проте не склалося: депутатських голосів на це призначення не вистачило. Не допомогло й те, що олігарх Василь Хмельницький активно просував Козирєва. Згодом останньому знайшли місце у Білоцерківському відділенні Державної фіскальної служби.

Варто зазначити, що публічно політичні інтереси Хмельницького до приходу Козирєва в Білу Церкву відстоював ексміністр транспорту в уряді Азарова Костянтин Єфименко. Зважаючи на «токсичність» останнього (який до того ж заявив, що більше не йтиме в політику), є ймовірність, що олігарх у боротьбі за крісло мера Білої Церкви на наступних місцевих виборах зробить ставку на перспективного Козирєва.

Цікаво, що Білоцерківська міська рада затвердила новий склад виконавчого комітету, до якого прогнозовано увійшов і головний податківець. Це має стати поштовхом до виборчої кампанії Козирєва, який останнім часом став одним із критиків Дикого.

58. ІГОР САПОЖКО

Міський голова Броварів

Ігор Сапожко за час керівництва в місті встиг погратися в політичні пасьянси чи не з кожною владною силою. У 2019 році мер Броварів, відомий масштабними земельними дерибанами, відзначився подвійною грою на виборах президента і Верховної Ради. Формально підтримуючи Петра Порошенка та навіть організувавши масштабний молодіжний форум, Сапожко кулуарно вів перемовини з опонентами.

На парламентських виборах мер Броварів вирішив підтримати представника «слуги народу» Миколу Галушка, щоб збити представника «Голосу» Павла Різаненка. Таким чином, досвідчений інтригант, схоже, знову забезпечив собі подальше відносно безхмарне мерство.

За 13 років політичної кар’єри в місті Сапожко непогано навчився лавірувати. У 2006 році він був обраний від партії «Батьківщина» депутатом Броварської міської ради та незабаром став її секретарем, у чому, подейкують, йому допоміг місцевий забудовник Ігор Трощенко. У 2008 році Сапожко почав виконувати обов’язки мера знову не без допомоги. Цього разу посприяв родич та тодішній депутат Київоблради від «Батьківщини» Олег Колєсніков.

Згодом Сапожко двічі перемагав на виборах міського голови. Уперше – від «Партії регіонів», удруге – як самовисуванець, хоча тоді тісно співпрацював із партією «Єдність», яку очолював Олександр Омельченко.

Прізвище мера неодноразово потрапляло в епіцентр різноманітних скандалів. Сапожку закидали й розтрату місцевого бюджету, і земельні махінації, і лобізм різних комерційних структур.

Публічно Сапожко виступає за створення Київської агломерації, проте вважає, що поточний законопроєкт потребує вагомих змін, але насправді це просто саботаж. Мер знімає «вершки» з активного будівництва ЖК у місті, тому чужинців буде тримати подалі від цієї теми.

Сапожко не приховує, що планує на наступних виборах балотуватися на посаду очільника Броварської об’єднаної громади. При цьому він має всі шанси на перемогу: достойних конкурентів наразі не видно.

59. АННА СКОРОХОД

Народна депутатка України

Анна Скороход стала депутаткою від партії «Слуга народу» по 93 виборчому округу, хоч і не має до нього навіть формального відношення. Після втечі Онищенка у 2016 році за підозрою у виведенні мільярдів гривень бюджетних коштів через газові схеми, округ фактично став вакантним. Реальних конкурентів у представниці президентської партії не було.

Скороход у мажоритарний список «слуг» потрапила завдяки зв’язкам громадянського чоловіка Олексія Алякіна, що домовився з одним із неофіційних кураторів штабу ЗЕкоманди на Київщині Віктором Тимошенком.

Варто додати, що Алякін – відомий російський банкір, якого підозрюють у виведенні 600 млн рублів із банку «Пушкіно». Після оголошення в міжнародний розшук Алякіна було затримано в Україні, проте екстрадиція не відбулася. Завдяки фіктивній довідці йому вдалося отримати українське громадянство.

У Верховній Раді Скороход стала членкинею комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг. Вона ініціювала внесення змін до бюджетного та податкового кодексів, а також до таких законів: «Про ринок електричної енергії», «Про управління побутовими та іншими відходами». Варто додати, що депутатка дуже рідко з’являється на окрузі після отримання повноважень.

У листопаді Скороход фігурувала в гучному скандалі, що став причиною її виключення з фракції «Слуга народу»: депутатка у залі Верховної Ради звинуватила владу в безпідставному затриманні свого чоловіка. Вона переконувала, що це була помста за відстоювання збереження газотранспортної системи у державній власності та відмову голосувати  за відкриття ринку землі. Натомість очільник фракції президентської політсили Давид Арахамія заявив, що Скороход пропонувала хабарі народним депутатам.

Закономірно, що Скороход наразі перебуває в опозиції до «зелених», що суттєво послаблює її позиції. Проте вона цілком може стати розкрученим політичним спікером у разі ситуативних домовленостей з іншими політсилами.

60. ОЛЕКСАНДР СІРЕНКО

Депутат Київської обласної ради

Олександр Сіренко досить відома постать у Яготинському районі, адже понад 20 років є незмінним директором місцевого заводу (одного з найбільших виробників молочної продукції в Україні), що випускає продукцію під брендом «Яготинське».

Варто зазначити, що Сіренко має чималий авторитет і вплив у регіоні. Депутат славиться тим, що вміло підлаштовується під кожну нову владу, аби забезпечити успішне ведення бізнесу. Як відомо «Яготинський маслозавод» входить до складу корпорації «Молочний альянс», основними акціонерами якого є Федір Шпиг та Олександр Деркач. За даними ЗМІ, вони входять в сотню найбагатших українців, адже володіють активами в розмірах 142 та 60 млн доларів відповідно.

Акціонери інвестували 140 млн доларів у столичний ТРЦ «River Mall», вклали десятки мільйонів доларів у клініку «Оберіг». Також Шпиг побудував газобетонний завод «Орієнтир-Буделемент» у Броварах.

Третину молочної продукції для дітей випускає завод «Яготинське для дітей», який розташований у Згурівці. На побудову заводу було виділено 25 млн доларів, а наступного року планується встановлення додаткової фасувальної лінії для сиркової продукції. Нещодавно журнал «Новое Время» опублікував рейтинг найдорожчих брендів України, де торгова марка «Яготинське» зайняла 25 місце (у категорії «молочна промисловість» перша).

Окрім управління заводом, Сіренко займається політичною діяльністю, зокрема двічі був депутатом Київської обласної ради: у 2010 році від політсили «Партії регіонів», а в поточному скликанні – «Наш край».

За чутками, депутатською діяльністю Сіренка опікується олігарх Шпиг, який має теплі стосунки з екснардепом Ярославом Москаленком. Політичні амбіції Сіренка обмежуються впливом на Яготинський район та депутатством у Київській обласній раді, проте втрата Москаленком позицій на Київщині ставить під загрозу успішне балотування на майбутніх місцевих виборах.

61. МИКОЛА ГАЛУШКО

Народний депутат України

Якщо ще рік тому спитати, хто такий Микола Галушко – на це мало хто б дав відповідь. Утім, уже влітку 2019 року він потрапив до Верховної Ради від 97 виборчого округу, де зумів обійти Павла Різаненка (на той момент двічі нардепа з цього округу), який зайняв третє місце і депутата Київської облради Олега Іваненка, який має високу підтримку на окрузі. Галушко належить до орбіти Авакова, який має свою групу народних депутатів у чинному скликанні Верховної Ради. На виборах президента він був довіреною особою Зеленського на окрузі.

Микола Галушко – колишній правоохоронець, але досягти великих успіхів у цій сфері не зумів, на відміну від батька, який дослужився до керівника управління по боротьбі з організованою злочинністю області. Саме Галушко-старший заснував охоронну фірму «Галід», якою до обрання депутатом керував син. Варто додати, що у 2017 році він став радником голови держпідприємства «Укрспирт».

У ЗМІ повідомлялося, що 2003 року в одному із розважальних закладів Броварів сталася суперечка, під час якої Галушко вистелив у опонента, проте зумів уникнути відповідальності завдяки зв’язкам батька. Також є непідтверджена інформація, що він входив у банду київського кримінального авторитета Савлохова.

У селі Рожівка Броварського району його родина володіє ділянкою у престижному котеджному містечку «Лісове озеро», де також проживає скандальний столичний забудовник, заступник голови Київської міської державної адміністрації В’ячеслав Непоп, сім’я голови «Київміськбуду» Голиці та інші сильні цього світу.

Галушко прогнозовано потрапив у комітет із питань правоохоронної діяльності, але залишається пасивним не лише у Верховній Раді, а й на окрузі. Зокрема, він входить у число нардепів, які пропускають найбільшу кількість голосувань. Також Галушко не поспішає виконувати свої передвиборчі обіцянки, зокрема сприяти побудові школи та сміттєпереробного заводу в Броварах, відкривати спортивні майданчики та вирішувати проблеми молоді свого округу.

62. ВЛАДИСЛАВ БАЙЧАС

Голова Бориспільської райради

Владислав Байчас у 2010 році став депутатом Бориспільської районної ради, тоді ж увійшов до лав «Партії регіонів». Згодом очолив колегіальний орган, але через події на Майдані в 2014 році подав у відставку. Крісло голови райради отримав знову після наступних місцевих виборів, але вже від БПП «Солідарність».

Варто зазначити, що свого часу Байчас був, мабуть, головним представником колишнього нардепа Сергія Міщенка в Бориспільському районі, якого пов’язують із одіозним ексгенпрокурором Віктром Пшонкою.

Окрім політики, Байчас займався веденням бізнесу, зокрема в 1995 році очолив ТОВ «Найс», що спеціалізується на поставках бензину. До слова, цю компанію називали монополістом паливного забезпечення потреб аеропорту. У біографії голови Бориспільської райдради фігурувало ще одне підприємство – ВАТ «Євронафтопродукт», якому належить нафтова база в Борисполі. Наразі з персоною Байчаса пов’язують цілу мережу заправок у районі.

ЗМІ неодноразово писали, що екснардеп Міщенко та його соратник Байчас мають неабиякий інтерес в аеропорту «Бориспіль». Повідомлялося, що найближчі парковки до терміналів летовища обслуговує компанія «Аеропорт паркінг», засновниками якої є друзі колишнього народного депутата Міщенка. Фірма була створена в лютому 2014 року і без конкурсу перебрала на себе права іншої бориспільської фірми – «ТМД Сервіс». Утім, екснардеп усі звинувачення спростовував.

Родина Байчаса розвиває не тільки паливний бізнес. Їм належить компанія, що займається нерухомістю. Також сімейство володіє солідним земельним фондом (близько 70 га) та мисливськими угіддями ТОВ «Ржищівське мисливське господарство», що були оформлені на батька голови райради.

Байчас зберігає контакти із керівниками низки підприємств, що регулярно виграють тендери на виконання робіт у районі. Серйозні зв’язки в правоохоронних органах дозволяють «відмазувати» місцевих чиновників від кримінальних проваджень.

63. ВАСИЛЬ СЛОБОДЯНИК

Начальник Головного управління ДСНС України у Київській області

Василь Слободяник очолює Головне управління Державної служби надзвичайних ситуацій у Київській області з червня 2016 року. А до цього був одним із топ-чиновників у МВС. Службу в правоохоронних органах Слободяник розпочав у 1988 році. Працював в  Управлінні державної охорони України на посадах помічника чергового коменданта, співробітника охорони, старшого офіцера безпеки, заступника начальника, а згодом і керівника відділення комендатури охорони.

У 2007 році Василь Слободяник став першим заступником начальника ГУБОЗ України. Потім очолив Службу внутрішньої безпеки МВС України та навіть встиг попрацювати радником тодішнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка. За свою кар’єру дослужився до звання генерал-майора міліції. Імовірно, це пов’язано із близькістю до ексгенпрокурора Луценка.

Коли ДСНС перейшла в підпорядкування Міністерству внутрішніх справ, Василь Слободяник очолив Головне управління Держслужби надзвичайних ситуацій у Київській області. Відтак, під його контролем перебувають 27 районних секторів та відділів, а також Ірпінський міський відділ.

Чиновник веде політику відповідального керівника: регулярно призначає наради по всій області та особисто бере участь у різноманітних заходах – відкриває пожежні частини, нагороджує рятувальників тощо. Начальник головного управління ДСНС є активним користувачем соціальної мережі Facebook, проте на своїй сторінці публікує лише останні новини ДСНС, свою думку у мікроблозі ніколи не висловлює.

За керівництва Слободяника ДСНС залишається одним із ключових «репресивних» органів на Київщині. Пожежники мають право «завернути» будь-яку забудову в області: для них знайти якесь порушення при зведенні будинку не є  проблемою взагалі. Як розповідають місцеві бізнесмени, «відступними» стають перші поверхи в багатоповерхівках. Утім, це лише чутки.

64. АНАТОЛІЙ ДАНИЛЕНКО

Ректор Білоцерківського НАУ, депутат Київської обласної ради

Анатолій Даниленко, який свій перший депутатський мандат отримав ще у Верховній Раді СРСР, – чиновник із величезним стажем, що може похизуватися вмінням почуватися комфортно при будь-якій владі. Наприклад, із 2010 року він підтримував Віктора Януковича та «Партію регіонів». А після Революції Гідності перейшов до «Радикальної партії Олега Ляшка», від якої і потрапив до Київської облради та очолив освітню комісію.

Варто зауважити, що Даниленко не тільки найбільш досвідчений і впливовий депутат фракції «радикалів», а й «вічний ректор» Білоцерківського національного аграрного університету. Керівник навчального закладу фігурував у низці корупційних скандалів. Відтак, Даниленко заснував благодійний фонд «Університет – майбутнє України», що поповнюється в основному завдяки «добровільним» внескам студентів, працю яких, за даними ЗМІ, він безоплатно використовує на своїх агропідприємствах.

Окрім цього, депутата облради підозрювали в сумнівних закупівлях палива за завищеними цінами через будівельну компанію «Гермес-Буд», що належить Івану Павленку – екскерівнику Білоцерківського осередку «Партії регіонів». 

В аграрному бізнесі ректор веде справи не від свого імені. Кінцевим бенефіціаром підприємств «Агротехспілка «Україна» та СТОВ «Агросвіт» є дружина Даниленка. Компанії базуються в Миронівському районі та займаються сільським господарством, а також відомі виготовленням м’ясної продукції під брендом «Карапишівські ковбаси».

Попри свою одіозність, депутат залишається цінною фігурою, що допомагає вже екснардепу Ляшку та команді «радикалів» отримувати результат на Київщині. Нещодавно голови КОДА та КОР нагородили Даниленка почесною грамотою «За заслуги перед Київщиною». Підставою для цього, імовірно, стали дружні відносини з чинним очільником облради Миколою Стариченком.

65. ВАЛЕРІЙ КОЛЮХ

Народний депутат України

Викладач Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Валерій Колюх, якого до виборів жителі 92 округу не знали, потрапив до парламенту завдяки бренду партії «Слуга народу». Його конкуренти – чинний на той момент нардеп Віталій Гудзенко, депутат Київоблради Віктор Світовенко та експрокурор-благодійник Олександр Ференець –  розтягнули між собою голоси.  Дві попередні спроби балотування для чинного «слуги» були невдалими: у 2012 році програв вибори до Верховної Ради по тому ж 92 округу, а в 2015 році – до Київської міськради.

Потрапляння Колюха до партії лобіював Володимир Коваль – тіньовий керівник Київського обласного штабу політсили Зеленського, хоча офіційно цю посаду займає його дочка Ольга (стала депутатом за списком партії).

Також депутата називають креатурою Віктора Тимошенка та Іллі Павлюка. Останній у партії «Слуга народу» курує групою під умовною назвою «регіонали». Цікаво, що під час передвиборчої програми Колюха підтримав голова Київської облради Микола Стариченко від «Радикальної партії Ляшка».

Свого часу Колюх був помічником у трьох скандально відомих депутатів – Сівковича, Олійника та Онищенка, які наразі перебувають за кордоном. Олійника наразі підозрюють у фінансуванні терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», Онищенка – у газових схемах із нанесенням мільярдних збитків державі. Сівковича – у причетності до силового розгону Майдану. За чутками, останній уже регулярно буває в Україні.

У ВР Колюх став головою підкомітету з питань вищої освіти, проте профільних законопроєктів ним розроблено небагато. Не поспішає нардеп виконувати передвиборчі обіцянки, яких було чимало. Жителі округу зазначають, що він створює видимість роботи, але реальних дій поки немає. Цікавим є той момент, що Колюх не був серед депутатів, які ходили в Офіс Президента на підтримку Бно-Айріяна, хоч ексголова КОДА був креатурою Павлюка-Тимошенка.

66. ІВАН СТУПАК

Депутат Київської обласної ради

Після зміни керівництва обласної ради Іван Ступак очолив комісію із питань регламенту, депутатської діяльності, взаємодії з правоохоронними органами та запобігання корупції. На позачергових виборах до Верховної Ради балотувався за списком партії «Сила і Честь» Ігоря Смешка, де отримав 18 місце, але політична сила в парламент не пройшла. Тоді Ступак говорив, що головною метою депутатства було реформування СБУ, у якій пропрацював 11 років. Хоча нардепом стати не вдалося, це не завадило долучитися до кардинальної зміни силової структури.

Будучи консультантом парламентського комітету з питань національної безпеки та оборони, Ступак розробив та офіційно презентував проєкт Закону «Про Агентство національної безпеки України», яким планується замінити чинний Закон «Про СБУ». Новий документ підтримали представники НАТО та ЄС, тоді як чинні кадри Служби Безпеки виступили проти та «розробили» власну модель, яка нічим не відрізняється від існуючої. Наразі жоден із проєктів не підтриманий, а проти Ступака колишні колеги почали інформаційну кампанію.

Депутат конфліктував із ексголовою Київської ОДА Михайлом Бно-Айріяном, адже той міг бути причетним до діяльності спецслужб РФ. Ступак аргументував свою позицію тим, що Бно-Айріян приховав в офіційній біографії роботу в «Газпромі» – кузні кадрів для ФСБ.

У Київській області Ступак ініціював проведення за участю представників поліції області, КОДА, КОР та громадськості презентації чат-бота для блокування «Інтернет-каналів», що реалізовують наркотичні та психотропні речовини. Також він є експертом із реформування правоохоронної та судової систем в «Українському інституті майбутнього», де розробляє пропозиції змін до Кримінального кодексу України та інших законів, що регламентують діяльність правоохоронців.

Окрім того, Ступак залишається активним у межах свого округу, що дозволить поборотися за мандат депутата облради на місцевих виборах наступного року.

67. ЛЕОНІД ДЖУЖИК

Депутат Київської обласної ради, бізнесмен

На Київщині Леоніда Джужика знають як обласного депутата, бізнесмена, громадського діяча та футбольного функціонера, адже він є заступником голови Київської обласної федерації футболу та почесним президентом ФК «Любомир». Його клуб успішно виступає у Чемпіонатах області та України. У Ставищах Джужик сприяє будівництву нового футбольного поля та переобладнанню закинутого місцевого санаторію на академію спорту.

За ініціативи Джужика було започатковано проведення дитячих фестивалів «Відкриті уроки футболу», які відбулися у Ставищах, Сквирі, Пірновому, Володарці та Денихівці. Він лобіював внесення змін до обласної програми «Київщина спортивна» на 2017-2020 роки, що дало змогу компенсувати витрати дитячо-юнацьких закладів на перевезення дітей для участі в турнірах та купівлю сувенірної продукції. Завдяки цьому кількість футбольних команд на Київщині у шести вікових категоріях становить більше 200, що є рекордною за всі часи.

У Київській облраді Джужик є членом комісії із питань управління комунальною власністю, приватизації, житлово-комунального господарства та впровадження енергозберігаючих технологій. Завдяки його зусиллям було введено в експлуатацію сміттєвий полігон поблизу Ставища, який стояв довгобудом протягом 14 років.

Компанія Джужика «Светкомплект», що спеціалізується на виготовленні та реалізації освітлювальних приладів, лідирує на вітчизняному ринку, а ТОВ «VeroMetal Ukraine» – єдина в Україні займається металізацією поверхонь за унікальною технологією.

На позачергових парламентських виборах Джужик балотувався по 92 виборчому окрузі, де переміг представник «Слуги народу» Валерій Колюх. Варто зауважити, що найбільшу підтримку депутат отримав у Ставищенському районі. Якщо він продовжить активно опікуватися проблемами округу, то, безумовно, потрапить до наступного скликання облради.

68. ВІТАЛІЙ ГУДЗЕНКО

Бізнесмен, екснардеп

Попри всі намагання та великі ресурси, які що були вкладені у виборчу кампанію, Віталій Гудзенко втратив статус народного депутата. Він балотувався по 92 виборчому окрузі, але громада підтримала представника партії «Слуга народу» Валерія Колюха. Варто відзначити, що значну кількість голосів отримали й інші кандидати, зокрема Леонід Джужик, Віктор Світовенко та Олександр Ференець, чим фактично «розтягнули» голоси між собою.

Якщо Гудзенка під час депутатської каденції сприймали дуже серйозною фігурою, то через утрату недоторканості суттєво зменшився його вплив на регіон. Наразі він територіально обмежується землею, на якій діє підприємство «Агро-Лідер-Україна» та інші його структури у південній частині Київщини. Не варто ігнорувати той факт, що син Віталія Гудзенка Євген наразі є депутатом Узинської ОТГ, а рідна сестра – старостою села Іванівка з тієї ж громади.

Серед впливових друзів Гудзенка варто відзначити Володимира Коваля – ексчиновника Київської ОДА, якого зараз називають тіньовим керівником обласного партійного осередку «Слуги народу». У 2010 році Гудзенко запросив Коваля у список «Сильної України», завдяки чому той став депутатом облради. Але, здається, заплямована репутація Гудзенка не дозволила йому приєднатися до команди Зеленського, що дало б можливість автоматично здобути мандат.

Зараз латифундисту потрібно повертатися у політику, але зробити це буде складно. Є усі підстави вважати, що сина екснардепа спробують завести у наступне скликання облради. Але для цього Віталій Гудзенко має підшукати для нього прохідну партію. Непоганим варіантом була би ЗЕкоманда, але враховуючи не надто білосніжний бекграунд Гудзенка, а також певне послаблення групи «митників» на Київщині, його сину потрапити до «слуг» буде непросто.

69. СЕРГІЙ НАГОРНЯК

Народний депутат України

Колишній депутат Вишневої міської ради Сергій Нагорняк уперше спробував як кандидат у народні депутати, проте обрав не столичний регіон, де займався бізнесом і громадською діяльністю, а Черкаську область. На 199 окрузі він переміг скандального «ексрегіонала» Валентина Ничипоренка (щоправда з невеликим відривом). Головна заслуга його входження до ВР належить бренду партії «Слуга народу», від якої він балотувався.

Політичну кар’єру Нагорняк починав у партії Кличка «УДАР», а до Вишневої міської ради потрапив від БПП «Солідарність» за квотою партії мера Києва. У ЗМІ повідомляли, що депутат активно співпрацював зі скандальним забудовником Олександром Тиговим, який свого часу очолював Києво-Святошинську райраду, теж представляючи «УДАР».

До виборів Нагорняк займався бізнесом, зокрема перевезенням пасажирів, роздрібною торгівлею та будівництвом, але, за даними декларацій, прибутку від діяльності майже не отримував. Також він піарився на темі протистояння активістів і забудовників у Вишневому.

Нагорняка пам’ятають як депутата, що налякав місто «кілером Валентином», якому нібито замовили всіх лідерів громади Вишневого. За його словами, саме цей негідник побив Ігоря Гришачова – активіста, який також виступав проти забудови паркової зони. Тоді у місті подейкували про те, що побиття інсценували, аби залякати захисників зелених зон.

У Верховній Раді Нагорняк є членом комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг. Він належить до групи «митників» на чолі з Іллею Павлюком, про що може свідчити синхронне голосування окремих депутатів усупереч партійній лінії «слуг». Окрім того, у Нагорняка залишаються серйозні зв’язки у Вишневому, що дає можливість впливати на політичну ситуацію в місті, особливо завдяки статусу нардепа.

70. КОСТЯНТИН ЄФИМЕНКО

Бізнесмен, ексміністр

Відомий в українському політикумі та перспективний у часи Януковича ексміністр транспорту Костянтин Єфименко активно займається бізнесом у Білій Церкві, де його називають представником інтересів олігарха Василя Хмельницького.

Поточний рік видався насиченим на події для співвласника заводу «Biopharma», адже вдалося не тільки розширити потужності, а й продати частину активів. У вересні 2019 року завершилося будівництво заводу з виготовлення препаратів із плазми крові, у який було вкладено близько 75 млн євро. А вже на початку грудня частину заводу, що займалася виробництвом генеріків, продали німецькій компанії «Stada», а «Biopharma» сконцентрувалася на плазмовому бізнесі.

Серйозних успіхів досягла його група компаній «Tribo», що займається виробництвом гальмівних колодок. У червні 2019 року було підписано угоду з німецьким концерном «Volkswagen» на постачання продукції. Варто зауважити, що коли Єфименко був міністром транспорту, «Tribo» стало головним постачальником запчастин для вагонів «Укрзалізниці». Наразі компанії Єфименка є одними з найбільших платників податків у місті, тому в подальшому саме вони формуватимуть бюджет ОТГ.

Хоч Єфименко залишив політичні амбіції після поразки на виборах мера Білої Церкви у 2015 році, але зберіг серйозний вплив на місто. Йому разом із Хмельницьким вдалося провести до парламенту Миколу Бабенка.

Близьким до бізнесмена називають багаторічного мера Василя Савчука, син якого є директором одного із підприємств Єфименка. У грудні Савчук став секретарем Білоцерківської міськради, що суттєво посилило позиції тандему Хмельницький-Єфименко.

Єфименко хоче повністю взяти під контроль Білу Церкву. Для цього йому на місцевих виборах потрібно поставити головою громади «свою» людину та завести більшість депутатського корпусу до ради, чим він наразі активно займається.

71. ОЛЕКСІЙ КОДЕБСЬКИЙ

Сільський голова Петропавлівської Борщагівки

Олексій Кодебський є багаторічним і незмінним головою села Петропавлівська Борщагівка. Громада вперше обрала його на посаду 1983 року, а до того часу він протягом 13 років був депутатом сільської ради.

За 37 років роботи Кодебського на посаді голови сільради члени його родини стали власниками багатьох земельних ділянок. Відтак, депутатський корпус причетний до дерибану Вумівського лісу, якому незаконно змінили категорію, у результаті чого землі отримали «щасливчики», одним із яких виявився сільський голова. Згодом ця ділянка була подарована фізичній особі, через яку продавалися квартири на об’єктах будівельної компанії «Building Development Holding».

За даними ЗМІ, покровителями Кодебського є представники силових відомств (чимало з них живуть саме у Петропавлівській Борщагівці). Кодебський мав непогані контакти з ексголовою СБУ Василем Грицаком, який допомагав сільському голові у його «непростій» діяльності, пов’язаній із розподілом землі. Відтак, теща Грицака отримала від сільрада землю, де згодом почали зводити багатоповерхівки.

У селі також будуються житлові комплекси компанії «BD Holding», власниками якої називають Юрія Кватерука та Володимира Родіна. Подейкують, що свою частку має і Кодебський. Цьому тріо закидали організацію схеми продажу нерухомості, що зводилася без відповідних документів.

Свого часу «Квартал 95» на чолі з чинним президентом Зеленським  рекламував скандальну «Європейку» забудовника «BD Holding». Згаданий раніше Родін активно комунікує із Офісом Президента, зокрема через першого заступника Сергія Трофімова, який відповідає за регіональну політику. Останній був виконавчим продюсером «Кварталу», де й познайомився із Родіним.

Наразі Кодебський залишається одним із найбільш впливових голів сільрад Київщини здебільшого завдяки «золотій» землі, яку отримують його покровителі. Але все може змінитися після добровільно-примусового створення ОТГ у столичному регіоні.

72. ВАСИЛЬ САВЧУК

Секретар Білоцерківської міської ради

Василь Савчук – представник старої політичної когорти, колишній мер Білої Церкви, а також у минулому відданий «регіонал». Історик за освітою після вчителювання у школі подався в політику ще на початку 90-х років. Неодноразово був обраний депутатом Білоцерківської міськради, працював заступником голови Білоцерківської міськради, а в період із 2006 по 2015 рік очолював Білу Церкву.

Савчук довгий час був членом «Партії Регіонів» (вийшов із політсили після Революції Гідності), а наразі він одноосібно представляє «Партію економічного відродження України» у Білоцерківській міській раді.

Достовірні джерела стверджують, що колишній мер Білої Церкви є близькою людиною до «ексрегіонала» Костянтина Єфименка та ставлеником олігарха Василя Хмельницького, який також свого часу перебував у рядах «Партії регіонів». Власне, останній запропонував Савчуку очолити «Партію економічного відродження України». Також відомо, що син колишнього мера Савчука працює в одній із компаній, пов’язаних із олігархом і Єфименком.

За роки мерства Савчук засвітився у багатьох гучних скандалах: йому закидали грабунок комунальних підприємств, корумпований розподіл земельних ділянок та «кришування» рейдерів. 

У результаті ослаблення позицій мера Геннадія Дикого колишній очільник Білої Церкви повертається до влади: на початку грудня він був обраний секретарем Білоцерківської міської ради. Джерела зазначали, що задля реалізації такої кадрової зміни команда Хмельницького добряче «попрацювала» серед депутатського корпусу, мотивуючи їх на це голосування.

Показово, що кандидатуру Савчука на розгляд виніс чинний мер Білої Церкви Дикий, який наразі конфліктує із депутатським корпусом і втратив більшість у раді. Таким чином, нинішній секретар як консолідуюча фігура має збалансувати ситуацію у раді. Натомість це ще більше погіршить становище Дикого напередодні місцевих виборів.

73. НАТАЛІЯ ДЗЮБА

Міська голова Яготина

Наталія Дзюба другий термін поспіль очолює місто Яготин, а в органах державної влади працює уже понад 20 років. Починала вона свою діяльність із посади начальника відділу освіти, а пізніше стала заступником голови та керівником апарату Яготинської районної державної адміністрації.

Політичні вподобання Дзюби викликають серйозні зауваження. Так, у 2006 році її включили до списку кандидатів у народні депутати 5 скликання Верховної Ради партії «Опозиційний блок НЕ ТАК!», однак до парламенту вона так і не пройшла. У 2007 році її призначили заступником директора Українського центру якості освіти. А вже за рік Дзюба знову повернулася на посаду керівника апарату та першого заступника голови Яготинської РДА. Згодом, у листопаді 2010, яготинці обрали її міською головою (тоді вона була членом провладної «Партії регіонів»).

За період головування Дзюби Яготин двічі поспіль займав третє місце в обласному конкурсі «Місто найкращого благоустрою». Відтак, у місті справді реалізовується програма «Безпечне місто»: встановлено камери відеоспостереження, а 97% території охоплено вуличним освітленням. Протягом останніх років проведено капітальний ремонт частини доріг населеного пункту, побудовано три водопроводи, відкрито близько 30 дитячих майданчиків та штучне футбольне поле.

Варто відзначити й те, що наразі під егідою міського голови активно відновлюється об’єкт природно-захисного фонду – регіональний ландшафтний парк імені Гетьмана Розумовського.

Завдяки розмежуванню та інвентаризації земель державної та комунальної власності, інвестиційний клімат Яготина значно покращився, що дозволило збільшити надходження до міського бюджету.

Наступного року відбудуться перші вибори очільника новоствореної Яготинської ОТГ, у яких, безумовно, братиме участь і Дзюба. Із огляду на те, що наразі політичної активності у громаді ніхто не проявляє, чинна міська голова матиме реальні шанси на перемогу, якщо, звісно, залучиться підтримкою «правильної» політсили.

74. В’ЯЧЕСЛАВ УСКОВ

Директор Київського обласного музично-драматичного театру імені П.Саксаганського

Відомий у Київській області як очільник Київського обласного музично-драматичного театру ім. Саксаганського, що у Білій Церкві, В’ячеслав Усков своє дітище розвивав фактично з нуля. До того ж протягом останнього року йому довелося пройти через хитрі політичні ігри заради повернення в рідний театр. 

Керівник театрального колективу за освітою Усков працював викладачем етики і психології, естетичного виховання, керував театром мініатюр при будинку культури в Білій Церкві та був заступником директора з культурно-масової роботи.

Попри важкі часи становлення незалежної України займався підприємницькою діяльністю. У 1990 році створив і очолив виробничо-творче об’єднання «Гармонія», а в 2001 – приватний театр «Новий». У 2006 році Усков очолив театр імені П. К. Саксаганського та почав успішно його реорганізовувати: закладу було надано статус обласний, а згодом (2009) – академічний.

Після чергового перерозподілу сфер впливу в облраді в 2017 році в Ускова розпочалися проблеми. Депутати відрядили аудиторів, які «накопали» порушення у фінансово-господарській діяльності театру, у результаті чого на сесії було прийняте рішення звільнити директора. Через суд останньому вдалося поновитися на посаді. У 2018 році облрада, дочекавшись завершення контракту з Усковим, призначила в.о. очільника театру Богдана Пущака.

Творчий колектив був проти дій обласної ради, тому регулярно влаштовував страйки та оголошував голодування. У справу втрутився тодішній очільник КОДА Олександр Терещук, також працівників театру активно підтримували депутати обласної ради Наталія Бігарі та Анатолій Даниленко.

Відтак, у 2019 році керівник повернувся в рідні стіни театру. Відповідне розпорядження підписав голова Київської обласної ради Микола Стариченко.

75. ALYONA ALYONA

Реп-виконавиця

Альона Савраненко закінчила Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет та чотири роки пропрацювала вихователькою в дитячих садках Баришівки та Дернівки. Писати реп-тексти почала з 15 років, однак відомою вона стала лише у 27, коли в жовтні минулого року випустила свій перший відеокліп на композицію «Рибки».

Декілька тижнів потому виконавиця опублікувала кліп на трек «Голови» та зібрала свій перший мільйон переглядів на YouTube. У грудні з’явилося нове відео до пісні «Покидаю свій дім», у якому Alyona Alyona повідомила, що їде з Баришівки робити кар’єру хіп-хоп співачки. У квітні реп-виконавиця видала дебютний альбом під назвою «Пушка», а в червні відбувся її перший сольний концерт у Києві.

Узимку цього року ім’я виконавиці потрапило в епіцентр скандалу: її помітили на форумі Петра Порошенка, під час якого він оголосив про намір балотуватися на пост президента вдруге. Alyona Alyona зазначила, що вважає себе абсолютно аполітичною, а на захід її заманили хитрістю: голова Баришівської РДА Олег Левченко запросив зірку на розгляд питання благодійності для садочка, у якому вона працювала. На основі цієї історії співачка написала пісню «Обіцянки» про пусті слова політиків.

Американський глянець «Vogue» назвав виховательку з Баришівки найнесподіванішою зіркою репу, а «The New York Times» включив її до ТОП-15 молодих європейських виконавців, яких варто послухати. В Україні її вважають реп-сенсацією та надією вітчизняного хіп-хопу. Наразі Alyona Alyona випустила вже другий сольний альбом – «В хаті МА».

Нещодавно виконавиця записала спільну пісню під назвою «Жалі» з переможицею «Євробачення-2016» Джамалою. Окрім того, цього року співачка обійшла конкурентів із Європи та Китаю у категорії Hip-Hop/Rap міжнародної німецької премії «Anchoraward», як найбільш перспективний молодий талант.

75. ВОЛОДИМИР БАЛЯСНІКОВ

Директор «Київського обласного ліцею-інтернату фізичної культури і спорту»

«Заслужений тренер України» та «Заслужений працівник фізичної культури і спорту України» Володимир Балясніков очолює навчальний заклад, що спеціалізується на підготовці дітей та молоді до подальшого представлення країни у складі національних збірних із різних видів спорту.

Балясніков у «Київському обласному ліцеї-інтернаті фізичної культури і спорту» працює із 1996 року. Спершу був заступником директора із навчально-спортивної роботи, а згодом став директором. До слова, він досяг рівня кандидата у майстри спорту з легкої атлетики, був членом юнацької збірної України, брав участь у міжнародних змаганнях.

Наразі в обласному ліцеї навчається близько 200 талановитих дітей, переважна більшість яких є жителями Київської області. Заклад працює за дев’ятьма напрямками: легка атлетика, важка атлетика, баскетбол (юнаки та дівчата), художня гімнастика, греко-римська боротьба, вільна боротьба, лижні гонки.

Ліцеїстам було присвоєно такі звання: «Заслужений майстер спорту України» (4), «Майстер спорту міжнародного класу» (33), «Майстер спорту України» (193). Понад 350 вихованців навчального закладу стали членами юнацьких та юніорських молодіжних національних збірних України.

Також серед учнів ліцею-інтернату 14 учасників Олімпійських ігор, двоє із яких стали чемпіонами. Понад 50 випускників відділень ігрових видів спорту (баскетболу, волейболу) були та є гравцями команд суперліги та вищої ліги України.

За ініціативи Федерації хокею України та білоцерківського професійного клубу “Білий Барс” у закладі цього року відкрили відділення хокею із шайбою. Слід зазначити, що Балясніков прогресивно розвиває заклад, свідченням чого є визначні досягнення ліцеїстів на всеукраїнському та світовому рівнях.

77. ОЛЕГ БАЛАГУРА

Депутат Київської обласної ради

Олега Балагуру називають одним із найбільших латифундистів півдня Київщини. Відомий на Тетіївщині фермер уже понад 20 років очолює ДП «Дослідне господарство Шевченківське», що входить до Інституту біоенергетичних культур та цукрових буряків при НААН України. 

Свою політичну діяльність фаховий агроном та знаний фермер розпочав у 1998 році. Тоді він став депутатом Київської обласної ради, а в 2006 – Тетіївської районної ради. Після Революції Гідності балотувався до Верховної Ради від Всеукраїнського аграрного об’єднання «Заступ», утім спроба потрапити у парламент виявилася невдалою, хоча кандидат і зайняв четверте місце на 92 мажоритарному окрузі.

Із 2015 року Балагура є депутатом Київської обласної ради від БПП «Солідарність». Політичний діяч має наукові досягнення та почесні звання: «Доктор сільськогосподарських наук» та «Заслужений працівник сільського господарства України». Він став ініціатором формування окремої ОТГ від Тетієва з центром у селі Денихівка, що стало причиною конфлікту з іншим аграрієм – Русланом Голубом.

Крім того, що Балагура є директором держпідприємства, він керує ще деякими об’єктами науки НААН в сусідніх селах, тримає близько сотні коней української верхової породи та планує будівництво власного іподрому. Також аграрій має намір заснувати насіннєвий завод у рідному селі Денихівка на Тетіївщині, що забезпечить місцевих робочими місцями.

На малій батьківщині фермер сприяє розвитку спорту та освіти: ДП «Шевченківське» взяло на себе будівництво спортшколи та відновлення сучасного футбольного поля. Щороку в селі проводять волейбольний турнір пам’яті Віктора Балагури, батька депутата, який свого часу був головою колгоспу в Денихівці та директором цукрового заводу.

78. СЕРГІЙ ВОЗНИЙ

Ексголова Києво-Святошинської РДА

Один із  колишніх очільників Києво-Святошинського району Сергій Возний більшу частину своєї кар’єри працював менеджером на різних підприємствах.

Його політичний шлях розпочався із «Партії малого і середнього бізнесу України» (був головою секретаріату з 2000 по 2005 рік). У 2008 році Возний працював заступником директора з розвитку перспективних напрямків роботи ДП «Енергоефективність» Національного агентства з питань ефективного використання енергетичних ресурсів, де згодом став директором Державного підприємства «Учбово-експертний центр НАЕР». 

За часів Януковича Возний був депутатом Вишгородської районної ради VІ скликання та Києво-Святошинської районної ради VII скликання. У Київську облраду нинішнього скликання балотувався від партії «Нові обличчя», але безуспішно. Наразі очолює ГО «Орхуська лісогосподарська спілка України» та працює заступником директора – начальником юридичного відділу ТОВ «Енергоекосервіс». Керує обласною організацією «Соціалістичної партії» Іллі Киви.

Возний був одним із інвесторів телеканалу «ПравдаТУТ», однак через конфлікт із гендиректором Іваном Гришиним «закинув» медіабізнес. Політичний діяч володіє низкою підприємств у Київській, Житомирській та Рівненській областях, що працюють у сфері альтернативної енергетики.

Він є авторитетним політиком Києво-Святошинського району та Приірпіння, кандидатом наук із державного управляння. Займає чітку позицію дотримання балансу між владою та органами місцевого самоврядування. У 2014 році Возний хотів потрапити до Верховної Ради за списком партії «УДАР», а цьогоріч балотувався як самовисуванець по 95 виборчому округу, але обидві спроби були невдалі.

Возний наразі проводить активну інформаційну кампанію в Гостомелі та Приірпінні, що, імовірно, пов’язано з його намірами зайняти посаду голови в одній із громад регіону.

79. ВАДИМ МАРШАЛОК

Бізнесмен

Білоцерківський підприємець Вадим Маршалок без перебільшення відомий на всю Україну завдяки торговій марці «Маршалок», що займається виробництвом м’ясних продуктів, напівфабрикатів, сирів та солодощів. Про якість продукції не посперечаєшся, адже його підприємство постачає продукцію їдальні Кабінету Міністрів України.

Не останнє місце в житті Вадима Маршалка зайняла політика. У 2005 році він уперше став депутатом Білоцерківської міськради від «Нашої України», а вже у 2010 році представляв партію «Сильна Україна» по мажоритарному округу. Показово, що після об’єднання «Сильної України» із «Партією регіонів», Маршалок припинив співпрацю із цією політичною силою.

Після подій на Майдані та початку збройного конфлікту на Сході України Маршалок став одним із співзасновників Благодійного фонду «Білоцерківець», що головним чином був створений із метою моральної та фінансової підтримки заходів військових комісаріатів, військових частин ЗСУ тощо.

На виборах президента у 2014 році Маршалок працював у штабі Петра Порошенка. Саме за його сприяння відбулася зустріч кандидата з виборцями Білої Церкви. Згодом, у лютому 2015 року, бізнесмен отримав посаду голови Білоцерківської РДА. Під час роботи в райдержадміністрації Маршалок активно займався волонтерством, але, пропрацювавши рік, пішов із займаної посади та до публічної політики поки що не повертався.

ПП «Маршалок» на ринку України працює із 1996 року. Продукція компанії представлена широким асортиментом, а у 2017 році відбулася сертифікація підприємства за системою менеджменту безпеки харчових продуктів FSSC 22000.

Наразі компанія динамічно розвивається, зокрема займається благодійністю дитячим садкам і театрам. Окрім того, Маршалок фінансово підтримує проведення регіональних спортивних заходів.

80. ЛЕОНІД ЦЕНТИЛО

Бізнесмен, науковець, депутат Сквирської районної ради

Леонід Центило є відомим у Сквирському районі підприємцем («Заслужений працівник сільського господарства України»), якого знають як власника ТОВ «Агрофірма Колос». Його господарство орендує майже 4 тис га землі, а кількість постійних працівників становить більше 300 чоловік. Окрім вирощування та селекції зернових, підприємство займається молочним скотарством.

У січні 2019 року агрофірма отримала статус «Племінного заводу з розведення великої рогатої худоби української чорно-рябої молочної породи», у вересні було присвоєно статус «Племінна пасіка з розведення бджіл української степової породи» та «Конюшня-репродуктор з розведення коней української верхової породи».

На основі багаторічних комплексних досліджень Центило розробив інноваційну біотехнологію формування родючого шару ґрунту та підвищення його біологічної активності. Ним впроваджено технології виробництва та застосування органічних добрив нового покоління, виготовлених методом пришвидшеної біологічної ферментації. Також він створив власну мікробіологічну лабораторію, фахівці якої розробили вже 18 біологічних препаратів.

На базі агрофірми «Колос» працює навчально-науково-виробничий центр, де студенти та аспіранти проходять практичну підготовку в сучасних реаліях аграрного виробництва, а науковці – займаються дослідженнями, спрямованимина покращення родючості ґрунтів, збільшення виробництва екологічно чистої продукції та покращення охорони довкілля в сучасному землеробстві.

Центило має серйозний політичний вплив на Сквирщину, адже голова районної ради Василь Гриша свого часу працював у нього заступником. Окрім цього, його донька в райдержадміністрації завідує культурою, а зять працює заступником начальника поліції. Масштаби підприємства «Агрофірма Колос» дозволяють Центилу залишатися вагомою фігурою й за межами Сквирського району, адже фірма входить у рейтинг найбільших платників податків серед представників агросектору області.

81. ОЛЕКСІЙ КУЛАГІН

Забудовник, депутат Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради

На Київщині Олексія Кулагіна знають як одного з найбільших девелоперів, який побудував елітний ЖК «Чайка» та «Соцтаун» у селі поблизу столиці. Досить часто Кулагін та його компанія потрапляють у різні скандали, але забудовник пов’язує це зі спробою захоплення його власності.

Зведенням «Чайки» займається компанія «ОМОКС», що належить подружжю Кулагіних та ТОВ «Консент кепітал Менеджмент». У травні 2019 року «чорні» реєстратори переписали все майно «ОМОКС» на одного із засновників «Консент кепітал Менеджмент», хоч основний пакет акцій належить Кулагіним. Проте спроба рейдерського захоплення комплексу провалилася, адже вчасно втрутилися правоохоронці, із якими депутат товаришує.

У Кулагіна був конфлікт із донецьким горілчаним бізнесменом Павлом Климцем (власник будівельної фірми «Атлант»), який називав себе одним із головних інвесторів «Чайки». Він  стверджував, що забудовник винен йому 150 млн грн, тому через суд заблокував рахунки фірми, але відповідних доказів у нього не було. Наразі Климець перебуває в російському СІЗО за спробу дачі хабара. Імовірно, туди йому допомогли потрапити українські конкуренти.

Кулагін разом із дружиною є депутатами Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради. Він входить у комісію з питань будівництва, тому має можливість лобіювати свої інтереси, перебуваючи в жорсткому протистоянні з головою сільської ради Кодебським.

Також Кулагін є членом Конфедерації будівельників України, що захищає інтереси забудовників на рівні держави. Більшість території «Чайки», що становить понад 500 га, поки не забудована. Прокладені Кулагіним інженерні мережі та комунікації, що перейшли на баланс сільської ради, розраховані на 300 тис жителів, тому за сприятливих умов йому поступово вдасться побудувати місто з кількістю населення більшою ніж у Білій Церкві.

82. ЮРІЙ НЕСТЕРЧУК

Бізнесмен

У Білій Церкві підприємець Юрій Нестерчук відомий у двох іпостасях: власник компанії «Транссіті», що займається пасажирськими перевезеннями, кандидат у народні депутати від партії «Слуга народу» по 90 мажоритарному округу, до складу якого входить найбільше місто Київщини. За інформацією джерел, Нестерчук отримав можливість балотуватися від ЗЕкоманди завдяки дружбі з Держсекретарем МВС Олексієм Тахтаєм.

ЗМІ повідомляли про те, що під час президентських виборів 2019 року Нестерчук вклав у кампанію Володимира Зеленського щонайменше 200 тис доларів. Після перемоги останнього, бізнесмен, як і очікувалося, вирішив піти в публічну політику. Утім, попри «зелену» лихоманку в країні, білоцерківці обрали нардепом Миколу Бабенка, якого підтримувала група олігарха Василя Хмельницького.

Також важливим фактором програшу стала позиція Нестерчука щодо підвищення тарифу на проїзд у громадському транспорті: ця ідея була гостро розкритикована містянами. Проте поразка на парламентських виборах зовсім не означає, що підприємець іде з політики. Тим паче, що Нестерчук має серйозні фінансові ресурси. Але бізнес у Білій Церкві – лише верхівка айсбергу. Йому належить столична компанія «Союз-Авто», що вже понад 20 років надає послуги перевезення пасажирів.

Про розмах діяльності Нестерчука  можна судити з того, що ще у 2017 році він заявив про намір виступити інвестором проєкту випуску автобусів. Розглядалися варіанти займатися збором транспортних засобів на базі КП «Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс» або в Борисполі. Утім, поки що цей проєкт не реалізовано. У липні 2019 року бізнесмен презентував новий автобус середнього класу «Нест» на базі шасі від вантажівки «MAN» із двигуном екологічного стандарту «Євро-5».

83. ХВИЧА МЕПАРІШВІЛІ

Екснардеп

Народний депутат 8 скликання від «Народного фронту» Хвича Мепарішвілі, попри активну піар-кампанію в Білій Церкві, не зміг усунути конкурентів по 90 виборчому округу під час парламентських виборів 2019 року.

У сьомому скликанні ВР Мепарішвілі був помічником народного депутата Арсенія Яценюка, а в Київській обласній раді – головою фракції «Народний фронт». Із 2010 по 2015 рік він працював першим заступником генерального директора столичного КП із охорони, утримання та експлуатації земель водного фонду Києва «Плесо». Окрім того, із 2015 по 2016 рік Мепарішвілі був радником патронатної служби голови КМДА Віталія Кличка.

Біла Церква не є вотчиною політика, а кар’єру він зробив у Києві. Мепарішвілі серйозно впливав на столичний регіон через бюджетний комітет Верховної Ради, зокрема сприяв розподілу державних субвенцій на користь найбільшого міста Київщини. За це він отримав подяку від мера Білої Церкви Геннадія Дикого.

Останній часто акцентував увагу на тому, що саме завдяки зусиллям Мепарішвілі Біла Церква отримала великі фінансові вливання із державного бюджету: було реалізовано майже 20 важливих проєктів загальною вартістю понад 100 мільйонів гривень.

Політичні амбіції Мепарішвілі були пов’язані із 90 мажоритарним округом, до складу якого входить Біла Церква. Поразка на виборах не відбила бажання працювати у регіоні: екснардеп продовжує брати участь у різноманітних заходах, реалізовувати попередньо сплановане та інспектувати хід виконання робіт.

Із листопада 2019 року Мепарішвілі працює заступником начальника Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра. Цілком імовірно, що політику спробує себе як депутат у складі Білоцерківської міської ради нового скликання.

84. ОЛЕКСАНДР ЗАРУБІН

Міський голова Боярки

Олександр Зарубін – чинний мер Боярки, міста-супутника столиці. Місцеві жителі звинувачують очільника в невирішенні цілої низки проблем, таких як: відсутність тротуарів та інфраструктури тощо. Але найбільше боярчан непокоять дуже високі тарифи (їх вартість у травні 2019 року було збільшено вдвічі), що зовсім не відповідають якості наданих послуг.

Варто зазначити, що останнім часом у місті таки помітні позитивні зрушення, що безпосередньо пов’язані зі звільненням голови Києво-Святошинської РДА Мирослави Смірнової. Остання через конфлікт із Зарубіним фактично заблокувала грошові надходження до Боярки, яке є містом районного підпорядкування. Відтак, цього року частково почали займатися питанням утилізації сміття, що потребувало нагального вирішення.

У грудні в Боярці було відкрито Центр надання адміністративних послуг, де містяни можуть оформити закордонні біометричні паспорти та паспорти громадян України нового зразка (ID-картки), що значно спростить життя боярчанам.

Оскільки в Боярці є генплан, тут неможливо, як в Ірпені чи Вишневому, займатися хаотичною забудовою. Це дає змогу місту розвиватися не надто швидко, але досить гармонічно. Варто додати, що Боярка у рейтингу прозорості міст України за 2019 рік займає 39 місце, тоді серед інших міст області її випередила лише Біла Церква (29 сходинка).

Зарубін перебуває на посаді міського голови з 2015 року, коли був обраний від партії «Нові обличчя» Володимира Карплюка. Попри всі негаразди та конфлікти з районною владою Зарубіну вдається зберігати авторитет у місті. Він знову планує балотуватися від політсили ексмера Ірпеня на наступних місцевих виборах до громади.

85. ІГОР ВИШНЯКОВ

Забудовник

Колишній секретар Ірпінської міської ради Ігор Вишняков був палким прихильником «Партії регіонів» і товаришував із молодшим сином експрезидента Януковича Віктором, який був його покровителем. Саме в часи «регіонів» Вишняков розпочинав вести бізнес, заснувавши будівельну компанію «BGM».

У часи Революції Гідності Вишняков фінансував «Антимайдан». Подейкують, робив це за кошти компанії, що негативно відзначилося на її фінансовому благополуччі. Після повалення режиму Януковича забудовник зробив ставку на Володимира Карплюка та його партію «Нові обличчя», що в результаті взяла місто під контроль.

Одним із головних інвесторів політичного проєкту називали саме Вишнякова, а Карплюк рекламував його як надійного забудовника. Хоч ексмер Ірпеня зараз відрікається від дружби з Вишняковим, є інформація, що саме останній прихистив Карплюка в Іспанії після парламентських виборів, коли ексгенпрокурор Луценко особисто приїздив до Ірпеня, аби вручити підозру.

У Приірпінні Вишнякова пам’ятають як організатора грандіозної афери з житловим комплексом «Благодатний», унаслідок якої більше 1,5 тис сімей залишилися без власного житла та вкладених у будівництво коштів. Вишняков привласнив собі гроші та втік до Іспанії, де завчасно облаштував віллу. За даними правоохоронців, масштаби завданих збитків сягають 80 млн грн. На початку вересня 2019 року було проведено низку обшуків на підприємствах, що причетні до горе-будівництва, а частині підставних осіб оголошено підозри.

Наразі Вишняков переховується разом із родиною за кордоном і почуває себе вельми непогано. Найближчим часом його буде оголошено в міжнародний розшук. Поліцейські Київщини ведуть перемовини з іспанськими колегами щодо екстрадиції афериста. Якщо так дійсно відбудеться, то це стане сигналом для його поплічників, які допомагали організувати масштабну будівельну схему та намагаються зараз зберегтися у владній вертикалі на Київщині.

86. ГАЛИНА ЄРКО

Депутатка Київської обласної ради

У 2015 році Галина Єрко стала депутаткою Київської обласної ради від БПП «Солідарність» та увійшла в комісію із питань соціально-економічного розвитку. Після Революції Гідності вона була заступницею голови Київського обласного осередку «Партії розвитку України», наспіх створеного з уламків «Партії регіонів». Варто зазначити, що наразі депутатка є головою комісії із питань свободи слова та ЗМІ в обласній раді.

Донедавна Єрко працювала помічником-консультантом екснардепа та колишнього «регіонала» Ярослава Москаленка, зокрема керувала роботою його приймальні в Бородянському районі. Попри ослаблення політика, вона й зараз є членом його команди.

Як депутатка обласної ради Єрко веде активну діяльність на Бородянщині: є лобістом поліпшення інвестиційного клімату в регіоні, постійно відвідує різні культурно-освітні заходи, усіляко демонструючи свою активність.

Родину Єрків називають хазяїнами Бородянського району. Такий вплив, безумовно, забезпечив голова сімейства та батько Галини – Георгій Єрко, який є очільником районної ради та впродовж багатьох років контролює цей представницький орган. Подейкують, що без Єрко-старшого не приймається жодне важливе рішення. Також відомо, що він контролюються місцеві лісгоспи.

Слід зазначити, що, хоч Георгій Єрко є колишнім власником ТОВ «Агрошляхбудсервіс» (зараз належить його сину Роману), де-факто контроль підприємства досі зберігається за ним. Саме ця компанія протягом десяти років вигравала мільйонні тендери на ремонт доріг не тільки в Бородянському районі, а й частині Києво-Святошинського району та Бучі.

Наразі Галина Єрко залишається в рядах партії Петра Порошенка «Європейська солідарність», а під час наступних виборів до Київської обласної ради планує балотуватися від цієї ж політичної сили.

87. ЮРІЙ ПРИЛИПКО

Селищний голова Гостомеля

Юрій Прилипко до початку політичної діяльності був співзасновником та очолював низку підприємств. Він представляв громаду Гостомеля в Ірпінській міській раді протягом трьох скликань, а в 2015 році став Гостомельським селищним головою. Подейкують, що за таку стрімку кар’єру в Гостомелі Прилипко зобов’язаний ексмеру Ірпеня Володимиру Карплюку.

Селищний голова фактично встановив у Гостомелі одноосібний контроль та навіть закріпив своїх родичів на ключових посадах. Оскільки ім’я Прилипка фігурувало у справах про підробку документів та розтрату бюджетних коштів, у 2018 році суд відсторонив його від головування терміном на два місяці, але справу так і не було доведено, тож Прилипко продовжує працювати на посаді.

Ставши ініціатором створення Гостомельської ОТГ, Прилипко зумів «відірвати» Гостомель від міста Ірпінь, від якого поки що залежить адміністративно.  Для цього селищний голова демонстративно вийшов зі складу Ірпінського виконкому. Натомість міський голова Бучі Анатолій Федорук безуспішно намагався схилити Прилипка приєднати Гостомель до Бучанської ОТГ.

Одним із останніх кроків на шляху до створення Гостомельської об’єднаної громади стало затвердження обласною радою меж селища. «Почесний громадянин селища Гостомель» Прилипко почав активну підготовку до місцевих виборів та розраховує на перемогу в новоствореній ОТГ.

Напрацювання голови дають підстави сподіватися на успіх. За його ініціативи розпочалися роботи по встановленню освітлення вздовж траси міжнародного значення Київ-Ковель до Гостомеля. Протягом 2019 року в селищі з’явилися кілометри нових та відремонтованих доріг, а найближчим часом добудують дитсадок. Адмінресурс буде грати на користь Прилипка, але варто очікувати на жорстку медіакампанію команди Карплюка, який виставлятиме своїх кандидатів. 

88. ВІТАЛІЙ ГАЙДУК

Олігарх, екссекретар РНБО

Одним із найбільших платників податків Київщини є компанія «Українська молочна компанія», що в 2018 році сплатила в бюджет області понад 17 млн грн. Головним бенефіціаром підприємства є Олена Гайдук – дружина олігарха, колишнього співвласника корпорації «Індустріальний союз Донбасу» (виробництво сталі, прокату, сталевих труб, коксу, устаткування для чорної металургії і коксохімічної промисловості) Віталія Гайдука, який за часів президентства Віктора Ющенка займав посаду секретаря Ради національної безпеки і оборони України (2006-2007 рр).

Після того, як наприкінці 2009 року продав свою частку «Індустріального союзу Донбасу», Гайдук  узагалі зник із політичних радарів, але продовжив займатися бізнесом за кордоном. У 2013 році він продав власний медіахолдинг «Evolution Media» (до нього входила газета «Коментарі») «младоолігарху» із оточення сім’ї Януковича Сергію Курченку. Подейкують, що газета «День» наразі чи не єдине видання в Україні, якому досі допомагає бізнесмен.

«Українська молочна компанія» Гайдука, що зареєстрована в селі Великий Крупіль Згурівського району, зараз входить у п’ятірку виробників молока. Її капіталізація, згідно з підрахунками видання «Новое Время», у 2019 році склала 139 млн доларів. Варто зазначити, що побудований молочний комплекс є одним із найбільших у Європі та може вміщувати до 4 тис корів. Також там діє сектор для вирощування молодняку на 3,6 тис голів.

Присутність (хоч і не публічна) Гайдука, який займається «молочкою» в Київській області, свідчить про його безпосередній політичний вплив на столичний регіон. Завдяки його давнім зв’язкам із багатьма політичними топ-фігурами України можна не сумніватися, що при необхідності Гайдук «нахилить» будь-кого з чиновників області.

89. ОЛЬГА БАБІЙ

Член НКРЕКП

У політичній кар’єрі Ольги Бабій цьогоріч були і злети, і падіння. Насамперед варто згадати про втрату нею посади голови комісії Київоблради з питань бюджету та фінансів після обрання нового керівництва ради. Утім, є підозра, що Бабій це сильно не обходить: вона взагалі не відвідує сесії, ігноруючи обвинувачення деяких активістів у тому, що таким чином фактично зраджує своїх виборців. На останній сесії облради вона склала повноваження депутата.

На дочасних парламентських виборах Бабій спробувала себе як кандидат у народні депутати від «Самопомочі», у списку якої була під 10 номером. Проте потрапити до парламенту їй не вдалося, адже партія не змогла подолати прохідний бар’єр. Уже після перегонів Бабій заявляла, що не збирається покидати партію Садового, але має намір перейти у виконавчу гілку влади.

І її бажання дуже швидко втілилося в життя. На початку листопада президент призначив тимчасових членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг терміном на три місяці, серед яких опинилася Бабій. Функція даної структури полягає у регулюванні тарифів на енергоносії та комунальні послуги. Цілком можливо, що її каденція продовжиться й надалі.

Ця посада важлива з огляду на те, чим займається Бабій, окрім НКРЕКП. Варто зауважити, що вона є головою і членом наглядової ради концесійного підприємства «Білоцерківвода», власником якої є закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Титан». Дану структуру пов’язують із екснардепом Володимиром Полочаніновим та чинним нардепом від «Опозиційної платформи – За життя» Юрієм Бойком. У цьому контексті перебування Бабій у НКРЕКП та керівництві фонду є конфліктом інтересів, адже дає їй змогу лобіювати тарифну політику спеціально «під» «Білоцерківводу».

90. ІГОР ШАЛІМОВ

Депутат Бориспільської міської ради, бізнесмен

У Борисполі Ігор Шалімов четвертий рік поспіль очолює фракцію політичної партії «Наш Край», до складу якої входять 10 депутатів (усього їх в міськраді 34), що дозволяє суттєво впливати на ситуацію в місті. Від цієї ж політичної сили балотувався і чинний мер Борисполя Анатолій Федорчук, тому влада фактично перебуває в одних руках.

Батько Ігоря Шалімова Володимир заснував компанію «Бориспільський комбінат будівельних матеріалів» («БКБМ»), що формувалася на базі збиткового цеху. Зараз сімейний бізнес налічує 11 виробництв і випускає майже 400 найменувань продукції. Завдяки цьому родина Шалімових є однією з найбільших забудовників регіону та за його межами, але з-поміж інших вирізняється надійністю ведення бізнесу.

До активу компанії «БКБМ» належить більше 50 великих реалізованих об’єктів на території всієї України. Йдеться про будівництво заводу кабельної продукції «Leoniу» у Коломиї, найбільшого в Україні автосалону BMW «АВТ Баварія Київ» у селі Гора Бориспільського району, «Jaguar Land Rover Київ Аеропорт», житлово-офісного комплексу «Park-Tower» у Вінниці та кількох ЖК у Борисполі. У рідному місті компанія Шалімова за рекордний час побудувала зразковий академічний ліцей, на відкритті якого побував експрезидент Порошенко.

Зараз Шалімов керує великим та успішним бізнесом, але при цьому залишається непублічною людиною із чистою репутацією. Родина постійно займається благодійністю, підтримує проведення спортивних та культурних заходів, але особливо цього не афішує. Активна робота в місті та за його межами дозволить без особливих проблем перемогти на майбутніх виборах, навіть якщо він захоче очолити міську громаду.

91. СЕРГІЙ ЗАМІДРА

Селищний голова Немішаєвого

Сергій Замідра відомий як один із найбільших інноваторів серед громадських діячів Київщини, адже основою його політики є активний розвиток громад області, що базується  на залученні новітніх технологій.

У 2018 році він став фіналістом просвітницького проєкту «Нові лідери», куди прийшов популяризувати ідею «SmartCity: Від розумного містечка до розумної громади». Цю стратегію Замідра втілює у Немішаєвому, де вже три роки очолює селищну раду. За період його головування була запроваджена система електронного квитка у громадському транспорті. У населеному пункті діє автоматизована система вуличного освітлення та молодіжний парламент, що вносить ініціативи та має право частково впливати на розподіл бюджету.

У 2019 році Замідра балотувався у нардепи від партії «Голос» по 96 окрузі, однак отримав п’яте місце, набравши 5,79% голосів, що, враховуючи обмежені фінансові ресурси, є солідним результатом. До того ж це не вплинуло на його прагнення й надалі розвивати «розумне містечко». Відтак, Немішаєве повторило результат 2017 та 2018 років та у 2019 році втретє стало лауреатом у конкурсі від Міністерства регіонального розвитку та Ради Європи «Кращі практики місцевого самоврядування» серед сільських та селищних громад.

Окрім того, план місцевого економічного розвитку селища отримав найвищу оцінку експертів Світового банку в Україні. Таким чином, Немішаєве зайняло 13 місце в рейтингу інвестиційної привабливості серед 20 громад Київської області, будучи єдиним селищем у списку міст та ОТГ.

Замідра через Кабінет Міністрів активно просуває ідею створення Микулицької ОТГ, до складу якої мають увійти Клавдієво-Тарасове та Немішаєве. Наступного року завершиться реформа децентралізації, а отже, будуть проведені перші місцеві вибори до ОТГ. Якщо Замідра висуватиме свою кандидатуру на пост голови громади, він буде безумовним фаворитом.

92. JERRY HEIL

Співачка та відеоблогерка

Справжнє ім’я виконавиці з Василькова – Яна Шамаєва. Займатися музикою вона почала у 3 роки, а в 16 – розмістила на YouТube свій перший кавер, що відразу став популярним. Відтоді Jerry Heil почала переспівувати пісні відомих українських та зарубіжних виконавців, а також записувати розмовні відео на різноманітні теми.

У 2017 році співачка підписала контракт із лейблом «Vidlik Records» та видала свій перший міні-альбом під назвою «Де мій дім». Однак справжню популярність Яні приніс уривок пісні «Охрана, отмєна», який вона на початку поточного року розмістила на сторінці в Instagram, а у квітні опублікувала повну версію, що стала майбутнім хітом.

Через пів року відбулася прем’єра другого альбому Jerry Heil «Я – Яна» та її перший сольний концерт. Також нещодавно зірка озвучила одну з героїнь мультфільму «Сімейка Аддамсів».

У творчій діяльності блогерки не обійшлося й без скандалів. У серпні 2018 року компанія «Comp Music Publishing» звинуватила її в порушенні авторських прав на пісню «Believer» американського гурту «Imagine Dragons». Оскільки Jerry Heil не мала дозволу на публікацію своєї версії треку, ліцензіат подав декілька скарг на канал і вимагав, аби з нього було видалено всі кавери на пісні з каталогу «Universal Music» та виплачено штраф. Відтак, виконавиця й «Comp Music» погодили суму ліцензії та уклали договір.

Яна Шамаєва активно пише й для інших виконавців, зокрема її авторські пісні вже презентували Злата Огнєвич та Віра Брежнєва. Наразі в Jerry Heil близько 170 тисяч підписників в Instagram та більше 180 тисяч – на YouTube. Трек «Охрана, отмєна» (уже має рекордні 14 млн переглядів), у листопаді переміг на премії «Jager Music Awards 2019» у номінації «Сингл року». А кавер на нього Jerry Heil записала для реклами Інтернет-магазину «Rozetka». Зауважимо, що співачка виступала на новорічному корпоративні провладної партії «Слуга народу».

93. ОЛЕКСАНДР НІГРУЦА

Депутат Київської обласної ради

Олександр Нігруца є першим заступником голови Київської обласної федерації футболу та президентом футбольного клубу «Чайка». Попри те, що депутат приділяє багато уваги розвитку спорту в регіоні, у Київській обласній раді він входить не до постійної комісії із питань сім’ї, молодіжної політики, фізичної культури, спорту та туризму, а до комісії із питань капітального будівництва. Адже в цій галузі нардеп має бізнес-інтереси.

Відтак, Нігруца є директором ТОВ «АРХ-БУД», що займається різноманітними будівельними роботами. Варто зазначити, що компанія постійно виграє тендери на ремонт та будівництво в межах 95-ого округу (Києво-Святошинський район та Приірпіння), по якому й балотувався до облради депутат.

Серед замовників фірми Нігруци Петропавлівсько-Борщагівська сільська рада, комунальне підприємство Вишневої міської ради та відділ освіти Києво-Святошинської РДА. Як повідомляли ЗМІ, компанії депутата вдається отримувати підряди на позаконкурсній основі. Окрім того, Нігруца має безпосередній зв’язок із ТОВ «МАШ-БУД СЕРВІС» та ТОВ «ЛАЙТ-БУД», бенефіціаром яких значиться його дружина.

Також депутата називають одним із соратників скандального та незмінного сільського голови Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Олексія Кодебського, якого неодноразово звинувачували в корупції та незаконній зміні цільового призначення землі.

У Київській обласній раді Олександр Нігруца представляв партію «Батьківщина», однак на початку грудня разом із іншими колегами заявив про вихід із партії та фракції. Офіційною причиною стало те, що задекларовані нею принципи та ідеї перестали відповідати реальним діям керівництва Київського обласного партійного осередку ВО «Батьківщина». Де-факто це відбулося через конфлікт із нардепом Костянтином Бондарєвим

94. ВОЛОДИМИР ГАРБУЗ

Художник

Відомий художник-експресіоніст, графік, скульптор і письменник Володимир Гарбуз родом із села Карапиші Миронівського району. Із 1988 року він є членом Національної спілки художників України. Його твори представлені в багатьох приватних колекціях і експозиціях в Україні та за її межами, зокрема в музеях Австралії, Канади, Польщі, Словаччини. Також художник неодноразово проводив персональні виставки в Києві, Парижі та Сіднеї.

Гарбуз працює в галузі книжкової та станкової графіки, станкового живопису та монументального мистецтва. Він створив серію ілюстрацій до таких книг: «Кобзар», «Шевченко і вічність», «Стежками до світил». Художник є автором офортів до «Давидових псалмів» та олійних творів «Катерина», «Перепоховання генія» тощо. 

Шевченківську тему Гарбуз вважає справою всього життя. Серед видань, ілюстрованих художником, варто виокремити «Виклади давньослов’янських легенд, або Міфологія» Якова Головацького, «Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях» Георгія Булашева, «Три сестри» Олекси Стороженка та збірку українських народних казок «Чортів млин».

Варто зауважити, що кандидатуру митця дев’ять разів висували на Шевченківську премію, однак Гарбуз її так і не отримав. Номінуватися вдесяте він відмовився і зізнався, що іноді йому хочеться придбати вибухівку та підірватися разом із усіма продажними членами Шевченківського комітету.

Гарбуз не тільки відомий художник, а й письменник. Він неодноразово  друкував свої новели та роздуми на сторінках українських часописів «Україна», «Українська культура», «Слово і час», «Образотворче мистецтво». Минулого року скульптор створив три ескізи для композиції пам’ятнику воїнам АТО, який планують встановити в Київській області.

95. КОСТЯНТИН БЄДОВОЙ

Експерт від громадського сектору

Костянтин Бєдовой – відомий активіст та адвокат, який, за його словами, бореться за очищення української політики від олігархів, а економіки від монополії. Із 2016 року очолює Київську обласну парторганізацію «Громадсько-політичний рух Валентина Наливайченка «Справедливість». Раніше Бєдовой був членом партії «УДАР», від якої в 2010 році став депутатом Києво-Святошинської районної ради.

До 2011 року він очолював депутатську фракцію партії, однак вийшов із «УДАРу», достроково склавши повноваження. Нібито це сталося після того, як «УДАР» злився із партією БПП «Солідарність». Відтак, разом із Андрієм Богданом, Єгором Фірсовим, Миколою Томенком був вилучений із виборчих списків політсили Порошенка до Верховної Ради.

Варто зазначити, що Бєдовий має досить темне минуле: у буремні 90-ті, за даними ЗМІ, був пов’язаний із кримінальними авторитетами Києва. Йому довелося втекти з країни, тож він певний час жив в Ізраїлі, де навіть отримав громадянство. Після повернення в Україну в середині двохтисячних років Бєдовой почав співпрацювати з «Партією регіонів». Разом із відомим регіоналом Ігорем Борзилом відкрив в Ірпені клуб «Заір», а у Верховній Раді 6-го скликання був помічником представника «донецького клану» Валерія Бондика.

Бєдовой є членом Національної спілки журналістів України, Об’єднання ветеранів розвідки України та Спілки адвокатів України. Цього року націоналісти пікетували будинок адвоката через його українофобські висловлювання, зокрема в ефірі російських ЗМІ.

Наразі Бєдовой перебуває у жорсткому конфлікті з близьким до мера Києва Віталія Кличка екснардепом Артуром Палатним, про що навіть розповідав у великому інтерв’ю відомому американському журналісту Сєві Каплану. Відтак, політична активність Бєдового здебільшого обмежується соціальними мережами, зокрема веденням особистого телеграм-каналу. Утім, завдяки колишнім зв’язкам має чималий вплив на ситуацію в столичному регіоні.

96. АНДРІЙ КОРОЛЬ

Депутат Білоцерківської міськради

Андрій Король давно закріпився у місцевій політиці Білої Церкви. До міської ради він обирався тричі, востаннє у 2016 році, коли пройшов до міської ради від політичної партії «Опозиційний блок».  Попри свою активність та чималий відсоток прихильників у місті, Короля називають політичним перебіжчиком, адже він свого часу представляв «Партію Регіонів», після Революції Гідності приєднався до «Опозиційної платформи – За життя!», згодом став членом політичної партії «Основа», що  восени 2019 прийняла рішення об’єднатися із «Батьківщиною».

Таким чином Король, перебуваючи у фракції «Опозиційний блок» міської ради, влився до місцевого осередку «Батьківщини». Депутат є членом постійної комісії із питань інвестицій, регуляторної політики, торгівлі, послуг та розвитку підприємництва, власності, комунального майна та приватизації. Король із 2005 року займається бізнесом: є співвласником ТОВ «ТЕХІНВЕСТ-СХ», що здійснює оптову торгівлю сільгосптехніки та устаткування.

На місцевих виборах опозиційний депутат має намір спробувати свої сили у боротьбі за крісло очільника міста. Останнім часом він проявляє неабияку активність у соцмережах та систематично з’являється у місцевих ЗМІ.  Імовірно, його кандидатуру може підтримати олігарх Василь Хмельницький, який має серйозні бізнес-інтереси у Білій Церкві, та зробить ставку на кількох претендентів.

Для укріплення позицій Хмельницький просуває на ключові посади у місті своїх людей. Варто зазначити, що його команда раніше хотіла бачити градоначальником Павла Козирєва. Із огляду на ситуацію, Королю наразі «світить» балотування в мери від «Батьківщини», але його чекає запекла боротьба з чинним керівником міста Геннадієм Диким, секретарем міськради Василем Савчуком та іншими кандидатами Хмельницького.

97. ОЛЕКСІЙ МОМОТ

Міський голова Вишгорода

Наближений до екснардепа Ярослава Москаленка на посаді мера Олексій Момот перебуває із 2015 року. Він балотувався від партії «Воля», проте не належав до жодної політсили. Момот наголошує на тому, що свою посаду позиціонує як господарську справу, а від політики намагається триматися подалі. До слова, коли у 2010 році його обирали депутатом Вишгородської міськради, він був членом «Народної Партії».

У 2015 році резонансу набула інформація про те, що кандидат у мери Вишгорода приховав від виборців факти своєї судимості. Як з’ясувалося, у 1997 та 1998 роках Момот був засуджений, однак це не заважало йому балотуватися.

Варто зазначити, що у 2016 році Момота затримали через підозру в отриманні найбільшого в історії України хабара. Мера звинувачували у вимаганні близько 1 млн євро від будівельної компанії за невтручання у забудову одного з мікрорайонів міста. Момот стверджував, що справу сфабрикували, аби усунути його з посади. Відтак, розслідування триває більше трьох років…

Вишгород активно розвивається та поступово перетворюється в одне із найбільших міст-супутників столиці. Завдяки постійній роботі над покращенням благоустрою у 2018 році населений пункт визнали найкомфортнішим на Київщині.

У планах місцевої влади зробити Вишгород туристично привабливим: реалізувати грандіозний проєкт реконструкції Співочого поля, облаштувати набережну та створити льодову хокейну арену. Також міськрада й досі сподівається на переїзд КОДА до Вишгорода, адже це дозволить значно збільшити надходження до міського бюджету.

Питання формування Вишгородської ОТГ поки не вирішене, але за перспективним планом Кабміну туди ввійдуть п’ять населених пунктів. Після завершення децентралізації та оголошення місцевих виборів Момот буде головним претендентом на посаду голови.

98.  АНДРІЙ СТРАХОВСЬКИЙ

Забудовник, депутат Ірпінської міської ради

Андрій Страховський володіє будівельною компанією «Strakhovskyi Group», що побудувала низку житлових комплексів у Бучі та Ірпені. Підприємство має незаплямовану репутацію, чого не можна сказати про більшість забудовників Києво-Святошинського району. Його житлові комплекси вирізняються прогресивним дизайном та новітніми технологіями, над якими працюють кращі фахівці, що переймають досвід за кордоном.

На відміну від інших забудовників Приірпіння, Страховський почав займатися бізнесом до того, як став депутатом. Основні свої об’єкти він зараз будує в Бучі, а депутатом Ірпінської міської ради став від партії «Нові Обличчя». Наприкінці цього року Страховський мав намір зайняти посаду секретаря міськради, для чого шукав підтримку серед колег. Але команда ексмера Володимира Карплюка в останній момент зробила ставку на Андрія Літвінова.

Після початку корупційних скандалів навколо Карплюка, якому закидали створення злочинної організації та зловживання службовим становищем, у більшості представників партії «Нові обличчя» розпочалися проблеми. До Страховського почали регулярно навідуватися контролюючі органи та правоохоронці, хоча він давно розійшовся із командою Карплюка, проте знайти щось проти нього не вдалося.

Страховський активно займається спортом та веде здоровий спосіб життя, є президентом Київської обласної федерації олімпійського тхеквондо. Наразі забудовник спонсорує спортивний клуб «Імператор», завдяки чому діти з Приірпіння мають можливість якісно тренуватися, а згодом вони демонструють високі результати на обласних, всеукраїнських та міжнародних чемпіонатах.

Оскільки Страховський має непогану репутацію у регіоні та значну підтримку серед населення, він може спокійно балотуватися на пост мера Ірпеня. Йому залишається сформувати команду та обрати політичну силу, щоб поборотися із кандидатами від Карплюка.

99. МИХАЙЛО БНО-АЙРІЯН

Ексголова Київської ОДА

Михайло Бно-Айріян став першим головою Київської ОДА під час президентства Зеленського. Спочатку його помилково називали ставлеником голови Верховної Ради України Дмитра Разумкова, із яким він навчався разом у Київському інституті міжнародних відносин. Згодом стало відомо, що очільник ОДА був креатурою «митників» Павлюка-Тимошенка, які й лобіювали його призначення. У будь-якому разі саме Бно-Айріян встановив антирекорд оперативного «вильоту» із займаної посади – він пропрацював лише 102 дні.

Як голову КОДА Бно-Айріяна переслідували скандали ще з початку його діяльності. Спершу йому пригадали минуле. Зокрема, депутат Київоблради Іван Ступак запідозрив його у причетності до спецслужб Російської Федерації, адже Бно-Айріян не вказав в офіційній біографії роботу в російському «Газпромі». ЗМІ також повідомляли, що він часто літав до Москви через Мінськ, хоча сам ексголова КОДА спростовував дану інформацію.

За три місяці на посаді голови області він так і не встиг продемонструвати свою ефективність – навіть заступники голови ОДА залишилися ті ж самі, що працювали за часів президентства Петра Порошенка. До того ж важливим було й те, що Бно-Айріян позиціонував себе як абсолютно несамостійний. Через конфлікт усередині «Слуги народу» між «митниками» і людьми Коломойського на Київщині проти Бно-Айріяна розпочалася повномасштабна інформаційна атака. Основну роль у процесі дискредитації голови КОДА відіграв нардеп Олександр Дубінський, який для цього активно використовував телеканал «1+1».

Каменем спотикання стала відмова Бно-Айріяна призначати на посади голів департаментів ОДА та РДА «правильних» людей, як того вимагали у Коломойського. Як результат – із посади довелося піти.

І хоча говорити про вплив на владну вертикаль ексголови Київської ОДА Михайла Бно-Айріяна немає сенсу, його входження в орбіту групи «митників» Павлюка-Тимошенка, які в подальшому можуть використати його та частину мажоритарників області в боротьбі проти групи «Приват», вочевидь перетворить його у «говорячу голову» в цьому протистоянні.

100. ІГОР КОНОНЕНКО

Бізнесмен, екснардеп

Партнера по бізнесу та близького товариша експрезидента Порошенка Ігоря Кононенка ще недавно називали «смотрящим» за Київською областю. Хоча він брав обов’язок забезпечити результат для «Солідарності» на виборах у столичному регіоні, досягти поставлених цілей не вдалося. За час перебування при владі він став настільки «токсичним», що довелося балотуватися як самовисуванець. 

Його команда заздалегідь готувалася до виборів у 94 окрузі, але не допоміг ані підкуп виборців, ані адмінресурс у вигляді лояльних до нього ексголови Васильківської РДА Владислава Одинця та голови райради Наталії Баласинович (обоє близькі до родини Засух), які на всіх офіційних заходах «прославляли» його. Варто зазначити, що вплив на Обухівський район у команди Кононенка був набагато слабшим, адже ним не контролювалися місцева РДА та райрада.

Головним суперником Кононенка на окрузі був представник партії «Слуга народу» Олександр Дубінський – телеведучий і журналіст каналу «1+1», якого називають особливо наближеним до олігарха Коломойського. Упізнаваність Дубінського, медіаресурс у вигляді телеканалу, де вийшло кілька сюжетів про Кононенка і чиновників Васильківщини, а також бренд партії допомогли з легкістю перемогти, здавалося б, всесильного друга Порошенка.

У результаті неймовірно впливовий раніше народний депутат Ігор Кононенко наразі перебуває за межами України, адже є фігурантом багатьох кримінальних проваджень. Формально він поїхав до Китаю на тенісний турнір, але після його завершення чомусь не повернувся додому.

Після появи людей Коломойського на ключових державних посадах Кононенко зрозумів, що варто тікати вслід за іншими посадовцями часів Порошенка, аби зберегти активи та залишитися на волі. Він замикає сотню найвпливовіших людей столичного регіону з огляду на колишню впливовість та величезні статки.