Яким було життя відомого українського журналіста та політика Івана Бокого

24 березня 2020 року після тривалої важкої хвороби помер Іван Сидорович Бокий – відомий український журналіст, громадський діяч, народний депутат України III, IV і V скликань Верховної Ради України від Соціалістичної партії, шеф-редактор газети "Селянська правда від Івана Бокого", голова фракції соціалістів у Верховній Раді України

Народився Іван Сидорович Бокий 20 лютого 1942 року в селі Пронозівка Глобинського району Полтавської області. У 1968 році закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Тараса Шевченка. Його трудовий шлях розпочався в 1960-му році з посади літпрацівника газети "Соціалістична Градижчина" на Полтавщині. У 1962-1974 рр. Іван Сидорович Бокий завідував відділом та працював заступником редактора глобинської газети "Зоря комунізму". Після цього вісім років керував обласним виданням "Комсомолець Полтавщини". У 1982-1987 р.р. працював редактором республіканської газети "Молодь України", а в 1987-1998 рр. був заступником головного редактора газети "Сільські вісті", яка в роки незалежності України стала головним рупором Соціалістичної партії.

Іван Бокий – тричі народний депутат України, починаючи з 1998 року. Із першого дня депутатства — член фракції соціалістів. У парламенті третього скликання працював у Комітеті закордонних справ та зв’язків зі СНД, у четвертому скликанні — у Комітеті з питань європейської інтеграції, пізніше – першим заступником Голови євроінтеграційного комітету. Із вересня 2006 року був призначений головою постійної делегації Верховної Ради при Парламентській асамблеї Чорноморського економічного співробітництва. Голова партії соціального захисту інтересів селян України у 2001-2002 рр, член Політвиконкому СПУ.

У грудні 2006-го Бокий став лідером фракції соціалістів. Іван Сидорович був членом Національної спілки журналістів України. Найбільшим захопленням його були книги, а також фільмування, пісні, поезії. В Івана Сидоровича Бокого є донька.

Автор книги нарисів "Ветвь пушкинского рода", циклів есе "Поговоримо, друже", "При світлі дня", альбомів "Полтавський краєзнавчий музей", "Полтава", "Полтавщина", статей і літературних розвідок про творчість Олеся Гончара, Бориса Олійника, Ліни Костенко, Олександра Білаша, Олексія Коломійця та інших.

За плідну творчу та громадську діяльність Іван Сидорович Бокий відзначений такими званнями та нагородами: "Заслужений працівник культури України" (1980); медалі "За трудову доблесть" (1976), "1500-річчя Києва" (1982); "Ветеран праці" (1985); Ордена Миколи Чудотворця "За примноження добра на Землі" (1997). Він — Лауреат Міжнародної української премії імені Григорія Сковороди (1994), премії Київської СЖУ "Незалежність" (1994), Республіканської премії імені Ярослава Галана (1986). Журналіст року (1994). Відмінник преси СРСР (1982). У березні 2005 року нагороджений Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня.

Прощання з покійним відбудеться 26 березня в 11.00 в селі Проців Бориспільського району.

Тетяна Іванчук, "Моя Київщина"