Акції Ferrexpo у бурхливих водах корпоративних воєн України

Щодо останніх подій навколо Ferrexpo. Не повідомлю жодної новини, але спробую дати альтернативну версію того, що відбувається останнім часом. Останні роки Ferrexpo була втягнена у протистояння між Фондом гарантування вкладів та колишнім власником банку "Фінанси та Кредит" Костянтином Жеваго. Увесь час це була певною мірою державна справа, де інтереси держави були на першому місці, навіть якщо держава у чомусь була неправа. Проте ось вже кілька місяців, як борги банку продані з аукціону. Їх за лічені відсотки від повної вартості купила приватна компанія, яку варто називати колектором. Тепер колектор тисне на Ferrexpo, аби отримати повну суму боргу.

Але колектор – це не держава. Тож тепер це не державна справа, а протистояння двох приватних структур. Це важливо пам’ятати, коли у медіа з’являються релізи про те, що Жеваго має віддати борги (не згадуючи, кому саме). Така розстановка докорінно міняє справу. Парадоксально, але тепер перевага навіть на боці Ferrexpo. Чому? По-перше, як ви знаєте, Ferrexpo – це британська публічна компанія, що веде свою активність в Україні. Її власником не є виключно Костянтин Жеваго, вона має багато ринкових акціонерів, які купили акції на Лондонській фондовій біржі. Сам по собі такий статус – величезна перевага,навіть якщо ви десь чуєте, що британська юрисдикція нічого не означає. Якраз навпаки, означає. Компанія, що входить до складу індексу FTSE 250 – це бренд такого ж великого калібру, як австралійська RioTinto чи бразильська Vale. Компанія веде прозору діяльність та виконує багато вимог за суворими міжнародними стандартами, зокрема за критеріями ESG. Я впевнений, що компанія чудово існувала би без комплексу пресфільтрації за $80 млн, але подібні комплекси є світовим трендом. І вони необхідні, щоб в акції компанії вкладали інвестори, які вимагають високих показників ESG. Тобто, Ferrexpo для чинних власників – це гра в довгу. У цій грі прозорість є однією зі складових. А ось справжніх власників компанії-покупця, навпаки, я досі не можу ідентифікувати. У чому їхня гра – не розумію. Хіба що "я бачу мільярд, хочу собі".

По-друге, Ferrexpo – це не "Рога і копита", а справжня працююча компанія. Тепер державна справа у тому, аби зберегти компанію, що робить величезний внесок у ВВП України та забезпечує тисячі робочих місць. Це реально вкладені мільярди доларів. Нехай від початку то були ГВК радянських часів, але зараз це міжнародний гравець на ринку залізорудної сировини високої якості. Ну і по-третє, вже тривалий час ціна акцій Ferrexpo на Лондонській біржі падає. Спочатку це відбувалося через повномасштабну війну та об’єктивні перепони у постачанні продукції на світові ринки. Але наразі компанія завдяки терміналу "ТИС-Руда" в Одесі відновила показники продажів, та навіть є прибутковою. Проте вартість акцій продовжує стрімко падати. Отже, дедалі більшу вагу має інший чинник. Деякі люди цілеспрямовано, впродовж років, збивають ціну акцій компанії шляхом брудних медіа-кампаній. Саме так, навіть проблеми у судах – це здебільшого інформаційні атаки. Їхніми замовниками не обов’язково є ті самі особи, що купили борги банку "Фінанси та Кредит". Але вони напевно виграють від будь-якого скандалу, бо інвестори у публічні компанії старанно уникають будь-яких ризиків.

Сценаріїв, за якими відбуваються ці інформаційні атаки, може існувати чимало. Наприклад, це звичайний шантаж, аби Жеваго віддав частину своїх акцій. А ось іще один цілком робочий варіант – коли ціна акцій Ferrexpo впаде нижче за балансову вартість компанії, може виникнути вкрай сприятлива ситуація для ворожого поглинання з наступним розпродажем активів. Власне, у світовій практиці для цієї процедури навіть існує спеціалізована назва – leveraged buy out (LBO). Хто може поглинути такого гіганта – міркуйте самі. Я слідкую за цією активністю вже тривалий час. Спочатку компанію намагалися захопити структури олігарха Ігоря Коломойського. Згодом те саме намагалися зробити інтересанти, що користувалися напрочуд потужним адміністративним ресурсом вже за нової влади. Це наводило на певні висновки. Я впевнений в одному: те, що зараз відбувається в Україні проти Ferrexpo та його підприємств – це не історія про встановлення законності. Це навіть не про притягнення Жеваго до відповідальності за реальні чи уявні порушення. Це найбільше схоже на класичну українську історію про силовий тиск, шантаж и спробу рейдерського захоплення бізнесу.

Ну дивіться самі. Коли підприємству інкримінують, що воно "без ліцензії видобувало щебеневу сировину", а насправді мова йде про побічний продукт видобутку, механізм якого не змінювався останні 50 років, - це називається "знайшли склад злочину". Потім беруть у заручники топ-менеджерів компанії, призначаючи заставу у 999 млн (прокуратура просила 157, увага, мільярдів гривень) – це ми бачили у кейсах Коломойського та Фірташа, MacPaw та Мазепи, нехай то геть різні кейси. Ну і додамо медійний тиск. Тобто, це типові українські ігри, коли люди у владі тиснуть на бізнес через силовиків, суди та ЗМІ. Я зараз не намагаюся виправдати Костянтина Жеваго. Він має свою історію стосунків з законом, і у цій сфері напевно ще багато попереду. Я стою на боці зовнішніх спостерігачів, до яких відношуі себе. Ми маємо зберігати холодний розум, аби не стати "корисними іді#тами" у чиїхось маніпуляціях. Але от що мені здається. Українські доморощені рейдери, напевно гадають, що здатні витиснути з акціонерів Ferrexpo такого гравця, як BlackRock. Це не просто одна з найбільших у світі інвестиційних компаній з активами на трильйони (!) доларів. Це насамперед компанія із найпотужнішими політичними зв’язками. Якщо десь в Україні рейдери намагаються тиснути на акціонера компанії, то вони шантажують власне BlackRock, і той отримує збитки. Це справжня гра з вогнем, адже інвестор такого рівня здатен вирішувати питання напряму на рівні президента Володимира Зеленського. Причому, повірте, наш президент зробить геть усе, аби прибрати напругу з цих відносин. А якщо з’ясується, що ці ігри відбуваються начебто від імені Зеленського, - відповідь президента буде вкрай жорсткою.

Загалом, це не вельми розумно з боку наших можновладців. Я впевнений, що Костянтин Жеваго навмисно пішов на те, аби віддати частку контролю та вивести компанію на такий високий міжнародний рівень. Виводом Ferrexpo на Лондонську фондову біржу він вбивав двох зайців. По-перше, це захист найвищого рівня. Зокрема через те, що співвласником компанії є BlackRock та купа дрібніших незалежних акціонерів. По-друге, для нього це шанс збільшити ринкову вартість акцій у багато разів. Тоді спрацьовує математика інвестицій: ти можеш володіти меншим відсотком акцій, але він коштуватиме більше, ніж ти триматимеш їх як приватний власник. У цьому його мета збігається з метою того самого BlackRock. Тож якщо хтось в Україні намагається зашкодити цьому механізму – він не просто наражається на небезпеку, але і справляє неймовірно дивне враження. Ну ніхто при здоровому розумі не намагається рейдернути Citibank, Philip Morris чи Світовий Банк. Є межі, які не може перетинати навіть запеклий рейдер з України, що вважає себе власником всесвіту. Я нагадаю, що BlackRock та JP Morgan створюють фонд розміром $15 млрд, аби інвестувати у відбудову України. А тут – тіньові ділки за підтримки адміністративного тиску знищують їхню велику інвестицію, а заразом шкодять репутації України та ставлять під загрозу мільярдні проекти. Крейзі.

Тож замість підсумку. Проект "віджиму" Ferrexpo – це losing game. Тіньові гравці застосовують силовий тиск та рейдерство, намагаючись зламати світовий стандарт ведення бізнесу. Як на мене, справа безнадійна, та ще й репутаційно шкідлива. Скільки ще вона триватиме, я не знаю. Але думаю, що ця гра вкрай погано скінчиться для тих, хто її веде.