Про Ольгу Матюшину та її корупційні схеми

У 2016 році, коли депутастська більшість звільнила Ольгу Матюшину із посади, я зумів вкласти в голову тупорилій Федорів тезу про те, що треба вивести людей на вулицю, показати підтримку громади.

Тоді я сів на телефон та запросив усіх своїх друзів, друзів друзів, знайомих друзів друзів. Усе, аби в день віча людей було більше. Не забув і про групу правопорядку, яка розміщувалася неподалік і була готова зреагувати на будь-яку витівку говношних гопніків.

Тоді я ще вірив у щирі наміри Матюшиної навести лад у селищі, зробити його процвітаючим та квітучим.

Далі були сесії без проєктів рішень, без обговорення, без дотримання регламенту. На всі ці зловживання я реагував чесно та відкрито: робив Ользі Матюшиній публічні зауваження та не збирався плазувати перед нею  як перед лідеркою тоталітарної секти.

Виявилося, що Ольга будує управлінський механізм не заради виборців, а під себе. На всі мої бюджетні заявки, подані в інтересах громадян, я отримував стандартну відповідь: порушені питання - непріорітетні. А ще натяк: аби добитися хоч чогось для окургу, то треба плазувати перед Матюшиною та Федорів, перетворитися в лакея цих персон. Почуття власної значимості тоді затьмарили Ользі розум.

Далі найближче оточення Ольги Матюшиної з якогось дива подумало про те, що я шукаю своє місце при їх "королеві" та почали активно налаштовувати свою лідерку проти мене. Особливих старань докладала Леся Петрик-Єльнікова, яка зараз працює на Даніша.

Наслідок не забарився - Ольга Матюшина почала боротися зі мною у рази інтенсивніше, ніж із Данішем, Карплюком та ГО_НО. Скільки бруду на мене публікувалося щодня у федорівському інформаційному помийнику! Даніш тоді видавався на моєму фоні ледь не ангелом.

Я ніколи не крав, усе життя працював на благо суспільства, не стелився під нардепів та міністрів, не обріс зв'язками, не здобув нечесних статків. Зі мною Ользі Матюшиній було куди зручніше боротися, ніж із баригою Данішем, прикритого всюди старорежимними ригами.

Далі були зарплати в тисячі доларів, якими Ольга скріплювала свою секту. Нещасне селище жило без доріг, без освітлення, без енергоощадних технологій, а в цей час женсовєт в приміщенні Коцради ганяв чаї та шикував за рахунок платників податків.

Потім почалися серйозніші схеми: на папері було відремонтовано будинок культури, сплачено за віртуальне футбольне поле для дітей. Ольга просто почала красти, до того ж насамперед не для себе, а для тієї банди, яка її поставила на царствування в селищі. Мільйони гривень вимивалися на есбеушно-прокурорські фірми, які постачали за реальні гроші віртуальні товари та послуги.

Тоді я остаточно зрозумів, що Ольгу треба звільняти. Матюшина виявилася слухняної маріонеткою найбільших негідників, які керували тоді державою: Луценка, Льовочкіна, Демчини.

Я прийняв рішення дати свій голос (вирішальний) за відставку Матюшиної аби викинути на смітник аферистку, що крала бюджетні кошти, користуючись довірою людей.

Водночас я розумів, що в селищі немає депутатів, які могли б забезпечити прозоре управління та освоєння бюджетних коштів. Тому я поставив умову фракції "Нові обличчя" щодо обрання мене секретарем Коцюбинської селищної ради та відповідно виконуючим обов’язки селищного голови.

Я знав, заради чого на це йду: необхідно було рятувати селище від безладу та казнокрадства. Потрібно було впроваджувати іновації та залучати інвестиції.

Чи був я впенений у доброчесності Даніша та фракції "Нові обличчя"? Ні, не був. Але в мене не було вибору. Представилася можливість усе кардинально змінити, тож її треба було використати.

Відповідь від бепепшної банди прилетіла одразу. Проти мене та Євгена Мельничука есбушно-прокурорська банда почала відкривати фіктивні кримінальні справи, публікувати замовні матеріали у слухняній пресі, залякувати рідних та близьких.

Особливо помітну роль відіграв колишній друг та бізнес-партнер Володимира Карплюка Олексій Зіневич, який став для Матюшиної комунікативним містком із СБУ і вирішував там питання розправи наді мною та Євгеном Мельничуком.

Допомагаючи Матюшиній, він хотів посилити свої позиції у бандитській ієрархії, яку будувало БПП.

Учора Ольга Матюшина програла суд другої інстанції за позовом про відновлення на посаді. Що це означає? Лише те, що без політичного "даху" зі сторони влади вона - ніщо. Це означає, що вона була лише маріонеткою, яку штучно тримали на посаді бепепешні ділки.

Апеляційний суд підтвердив законність звільнення Ольги Матюшиної із посади, а відповідно й фіктивність кримінальної справи проти мене.

Що тепер залишається Ользі? Приготуватися до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про злочин, а також за всі фінасові махінації, які вона вчинила на посаді.

Прокурорам, які на замовлення БПП здійснювали репресії проти мене та Мельничука, теж слід приготуватися до відповідальності за завідомо незаконне кримінальне переслідування.

Життя розставляє крапки над "і". Казнокрадка Матюшина вилетіла на маргінес місцевої політики, невдовзі туди велетить і Даніш.