Вероніка Верещинська (громадська активістка, Бабинці): Вибір без вибору або як Закон працює проти громади

Трохи більше року тому селищний голова запропонував мені приєднатися до комісії, яка вивчала процес приєднання Бабинців до об’єднаної громади. Вона була створена, нас було чоловік 10-15 і ми групою їздили до Бучі, Микуличів, Немішаєво та Бородянки, шукаючи кращі рішення та варіанти для нашого селища, до кого ж нам все ж таки приєднатися. Паралельно йшло рішення формування «громади рівних». Питання створення такої громади піднімалося в Клавдієво, але пізніше вийшло так, що цей процес завмер. Через деякий час, випливає в нашому селищі лише дві пропозиції: приєднання до Бучі або приєднання до Бородянки. Для мене складне питання, бо Бородянку ми вже бачили, а що стосується Бучі, то ми не хотіли з двох зол обирати менше.

Спочатку йшлося про створення Микулинецької громади, але це рішення було заблоковане і в мене немає відповіді на питання, чому ж так сталося. На сьогоднішній день жителі хочуть, щоб у нас було принаймні три варіанти. В лютому я звітувалася перед громадою, представниками комісій і висловлювала свою думку. На мої конкретні запитання меру Бучі Анатолію Федоруку про економічну складову розвитку, як будемо залучати інвестиції та підтримувати бізнес, яким чином будуть створюватися робочі місця, я не почула жодної конкретики.

Одного разу у нас відбулися громадські слухання, які ми разом розробляли. Все було організовано згідно закону, але єдиний момент, який мене турбує до сьогодні, то це хто запропонував, щоб паралельно зі слуханнями проводилося голосування за приєднання до Бучі. Це робилося в один час. На вулиці йдуть громадські обговорення, стосовно приєднання, люди приходили, реєструвалися, були і люди, яких запрошували як гостей, з Бучі, з Бородянки - усі отримували під час реєстрації своєрідний «мандатик», який давав їм право на голосування. Голосування відбувалося на другому поверсі селищної ради. З місцевих жителів проголосувало 261 людина з 317 присутніх, це притому, що в Бабинцях право на голосування мають 2500 людей. Тобто, 10% вирішують долю усієї громади. Рішення було прийнято на цих же слуханнях. У процесі голосування було застосовано маніпуляції, оскільки в бланку голосування було дві колонки – одна за Бучу, друга за Бородянку. Третього варіанту не було. Зрозуміло, що дуже багато людей незадоволені Бородянкою.

Тому на сьогоднішній день ми маємо попереднє рішення, яке оскаржується у суді, а нових слухань у Бабинцях ще не було. 

Я припускаю, що є якісь домовленості серед підприємців, які водночас є депутатами селищної ради. Вони обрали собі вектором саме Бучу і роблять усе можливе, аби втягнути Бабинці до Бучанської громади. Якщо зайти у соціальні мережі, в групу «Бабинці – наше рідне селище», адміністратором якої є наш селищний голова Андрій Купраш, то ви побачите, що усі публікації там лише про Бучу. Розповідають, як там добре жити. Але чому не говорять про те, що Буча платить за медичне обслуговування в стаціонарі платить в Ірпінь, бо в них немає своїх ліжко-місць. У них проблеми з садочками, школами, водою. Нам тільки показують позитивну сторону, а коли задаєш незручні запитання, то відразу стаєш ворогом.

Я вважаю, що селищний голова повинен давати нам вибір – чим більше, тим краще. І нехай люди думають, де їм житиметься ліпше. Кожен депутат мав би на місцях обговорити ці питання з виборцями. Але цього не відбулося і у багатьох людей змінилася думка стосовно приєднання. Я сама голосувала за Бучу, але моя думка змінилася і якщо нам дадуть третій вибір, то я однозначно оберу його. Бо за деякий час, вивчаючи та аналізуючи документи, інформацію, я побачила, що не все так просто. Тільки дуже багато цих речей приховують, не доносять до людей.