Юрій Єрмолаєв (голова організації ветеранів АТО "Патріот"): Мою землю в Ірпені намагається віджати наркоман і дегенерат Плєшко

фото з Facebook

Цієї ночі мені спалили господарське приміщення. Розташоване воно на ділянці, яка знаходиться в користуванні моєї родини з 1946-го року. По закінченню війни, коли мої прийшли з Криму, після втрати у боях за Севастополь діда Миколи, моя сім'я почала її обробляти, щоб вижити.

На підводі з пожитками, та коровою Майкою, прабаба Ірина, баба Надія та ще малий, на той час мій батько, осіли в Бучі, так як бабця пішла працювати бухгалтером в радгосп, від якого і отримали кімнату  вцілілому, ще панському домі, де вже ютилось декілька сімей.

Невелика ділянка болотистої місцини, розкорчована руками прабабці під грядки, давала їм змогу виживати у голодні повоєнні часи. Вона ж розбила там садочок, декілька її яблунь плодоносять і нині. Рятувала вона нас, і в голодні 90-ті.

І ось тепер, знайшовся такий собі оп'їпашений нарк, Карплюк, мер Ірпіня, злобудовник-авантюрист, зібравши біля себе таких самих, як сам наркоманів і дегенератів, один із яких на прізвище Плєшко, з яким вони разом заволоділи багатоквартирним домом, поруч мого садочка. Невдовзі після Майдану там з'явились озброєні бійці, в масках, касках, з бітами і споруду у попереднього власника було віджато.

Такі перетрубації, принесли розпоряджатися цим домом, такого собі Женю, теж відмороженого наркомана, поставщика дурі для ОПГ "нові обличчя". У перервах між пошуком і доставкою наркоти кєнтам з НО, Женя, як ріелтор, допомагає впарювати лохам незаконні курники, на місці колись величного пралісу Ірпіня. Стверджую це, так як особисто з ним був познайомився, коли при ремонті в тому будинку, дещо забирав з непотрібних їм б/в будматеріалів, зрозумівши усю кухню, спілкування з торчем завершив.

Невдовзі Жені почав муляти очі мій садок і він запропонував мені йому його продати. Я відповів, що особливе бажання продавати рідну землю, особисто у мене відсутнє, але пообіцяв винести питання на сімейну раду.

І почалося. "Ето же самозахват", "Ми разбєрьомся с тваім самозахватом" - прокричало якесь удєлане чмо, коли я попросив відігнати, заблокувавший мені проїзд, його Таурег.

Ну, а вчора, лягаючи спати, побачив зарево пожежі, почув стрілкотню шиферу мого сарайчика. Згорів, крім пожитків, які були там на зберіганні, мій легковий причеп, багато вікон, коври, матраци. Особливо мені жаль макулатуру, яку я рік збирав, щоб спробувати спасти хоч одне дерево.

Коротка розмова з прибувшою, (через години дві), Ірпінською СОГ, тільки підтвердила припущення, що це замовлення, саме в Ірпінь тягнеться нитка і землю пращурів у мене вирішили віджати.

Стріляти вас під@рів треба.