"Безпритульний світ": на Білоцерківщині працює притулок для евакуйованих із зони бойових дій тварин (ФОТО)
На Білоцерківщині працює центр порятунку "Безпритульний світ" для евакуйованих із зони бойових дій тварин
Про це повідомляє інформаційний портал "Моя Київщина" із покликанням на "Українську правду".
Ще кілька років тому на місці притулку був пустир, а тепер – центр порятунку тварин, які постраждали від війни і рук тих, хто не усвідомлює, що ті хочуть і мають право жити.
Власник притулку пан Олексій, якого у вузьких колах, серед "своїх", називають "Олексій-no free time" від початку війни, зокрема, й повномасштабного вторгнення рф, займається евакуацією тварин із зон активних бойових дій:
Ми ті, хто там сидить по 3-4 місяці. Заходимо з розвідкою, а виходимо вже тоді, коли нам дають сигнал "зеленого коридору". Веземо не лише тварин, а й дітей, дорослих, військових.
Спочатку Олексій перетворив на центр звичайний будинок. Там на диванах жили скалічені війною тварини, які отримали інвалідність різного ступеня. Дехто з них залишився без кінцівок:
Ми їм повністю віддали дім. Самі на піддонах в сараї жили.
Коли росіяни підірвали Каховську ГЕС, Олексій працював у медичній евакуації, відвозив постраждалих на Херсонщині людей у шпиталі, хірургічні лікарні. Невдовзі кинув сили на порятунок чотирилапих:
Ми швидко приступили до будівлі смарт-хаусів. У мене була реальна задача за 4 дні побудувати щось, куди можна було б перевезти хоча б 100-150 тварин з населених пунктів, які затопило першими: Кізомиса, Велетенського, Комишан, Широкої Балки, Томиної Балки тощо. За 4 дні ми зробили повноцінні квадратурні вольєри. Щоправда, вони були відкритого типу, з двоповерховими будками. Тоді рятували всіх: від свійських тварин і гризунів до екзотичних, як-от пітон і папуга.
Більша частина місій, у яких бере участь Олексій, припадають на евакуацію свійських тварин і тих, що стали заручниками війни і постраждали фізично:
Жоден притулок їх не бере, адже ні волонтери, ні куратори не спроможні оплатити лікування і взяти на себе їхнє повноцінне утримання. Тому ми і створили проєкт, де тварини знаходяться стільки, скільки їм потрібно.
Нині у "Безпритульному світі" – так називається центр – перебувають 308 собак, 131 кіт, а також пара в’єтнамських свинок з-під Бахмута. Вони – перші, хто зустрічає у спеціальному вольєрі при вході на територію:
Спочатку ми їх називали літл френдсами (little friends з англ. – маленькі друзі). Тепер вони у нас Фунтіки, бо важать вже по 400 кілограмів. Думав, це дикі, а виявилося – в’єтнамки. Їх вивезли із розстріляних росіянами господарств з-під Бахмута. Так у мене тут і залишилися.
Поросята живуть лише в одному із приблизно десятка зведених в рядок, вифарбуваних у зелений вольєрів, обрамлених міцними сталевими дверцятами з дерев’яними вставками. Частину з них Олексій змайстрував власноруч. Перший робив чотири дні і спочатку виходило не дуже вдало, але далі справи покращилися.
Для другого модульного будиночка уже створював візуалізацію – ідею підгледів у голландців. У кожній будці можуть розміститися від трьох до п'яти тварин. Деякі зі "смарт-хаусів" – дворівневі, тож там можуть поміститися удвічі більше чотирилапих. Здебільшого усі тварини на моціоні, тому в будочках перебувають лише вночі.
Доглядачів тварин у притулку троє разом з керівником. Живуть вони там, де і працюють.
Кожну будку потім робили наші друзі-волонтери з Європи. Наприклад, французи, які приїхали на фронт допомагати польовим кухням. Їхній кухар виявився директором якогось дуже крутого ресторану. Приїхав на фронт робити хлопцям круасани з беконом. Так ми з ними і познайомилися.
Коли вони дізналися про нашу місію, спитали, чи можна в гості. Я кажу: поїхали. Щойно приїхали, ті побачили у нас великі палети з дощок і кажуть: "Ми хочемо таку будку самі скрутити". Круто, – кажу їм. Словом, скільки вони не матюкались, рівніше, ніж у мене, у них не вийшло (сміється). Я тоді вже чотири зробив. З наступним будиночком допомагали канадці, які одного разу працювали в евакуації тварин
- розповідає Олексій.
Серед тварин у притулку також є собаки, які ледь не загинули, рятуючись від "великої води" на Херсонщині. Їхню маму врятувати не вдалось – течією знесло:
А цуценят якимось дивом винесло на берег. Ми з хлопцями їх помітили і почали витягати. Взяли доісторичні човни, куплені на ОЛХ, і плавали, поки не зловили останнього.
Ці підопічні більш-менш соціальні мешканці центру і не потребують додаткових заходів для безпечного утримання. Окрім них у притулку можна зустріти тварин, які мають психічні розлади, – асоціальних і канібалів. Їх люди покинули на голодну смерть і вони були змушені виживати. Таких підопічних Олексій тримає у "безпечному коридорі", проєкт якого він "запозичив" у голландців. Абсолютна більшість цих тварин – 90% – були домашніми. На голодну смерть їх покинули господарі, яким ті довіряли. При цьому 60% тварин – породисті.
Тут знаходиться два десятка тварин – у чітко розмежованих стіною вольєрах за залізною "сіткою". Серед них пара чорних собак пород кане-корсо і бандог:
Це задираки. Дівка починає рвати перша, а хлопець дориває і вбиває за неї. Грубо кажучи, це сімейна пара. Така от романтика.
До тварин з психічними розладами у центрі особливий підхід. Як і решту собак, їх два рази на день вигулюють на майданчику та заново привчають до того, що людина може бути другом:
Щоб надіти ремінець, їх треба почухати. Це вже перший урок соціалізації.
Для усіх тварин передбачені постійні вправи. До центру приїжджає військова команда порятунку, кінологи якої займаються з ними. Зокрема, є зоопсихологія.
Власник притулку поділився також історією хаскі Боні. Вона – з Київщини. Коли росіяни на початку 2022-го почали наступати, власники тварини покинули її на стареньких батьків, які були не в змозі за нею повноцінно доглядати. Потім з'явилися злісні сусіди, які побили та отруїли її. Собака залишилась без задніх лапок. А коли власники тварини дізналися, у якому вона стані, одразу сказали везти її до клініки та усипляти. За щасливим збігом обставин, того ж дня до медзакладу приїхав Олексій:
Я тисячу кілометрів їхав, а тут три кілометри – і клініка. І я бачу таку ситуацію: дідусь реве, плаче, Боня б’ється в конвульсіях. Кажу лікарю: давай спробуємо її витягнути. А він мені: "Ти розумієш, зараз війна…". А їй треба був вітамін К1 і К2, які фактично є антидотом до щурячої отрути. "Знайди", каже лікар.
Я знайшов препарат у Києві. Одна ампула – 2,5 тисячі гривень. На її вагу треба 10-11 ампул на день. Грошей нуль. Кредит. Війна. Всі тікають. Донорів взагалі немає. Я беру в клініці розписку, ставлю машину на облік і ми рятуємо цю тварину. Згодом таки знайшли донорів, які допомогли оплатити їй лікування. Результат – Боня жива.
Зараз хаскі має візочок та спеціальні норвезькі ходунки, куди вбудовано такий собі “каблук”, який вирівнює її ходьбу. Купити для Боні протези наразі неможливо, адже кожен з них коштує приблизно 280 тисяч гривень
Тварини у центрі живуть стільки часу, скільки потрібно для стабілізації їхнього стану. Потім їх зазвичай передають спорідненим організаціям за кордоном, які опікуються їхньою адопцією та прилаштовують у сім’ї. Звучить просто, але це складний і довгий процес, наголошує Олексій. Однак можливість прилаштувати їх в Україні він все одно не розглядає – це принципова позиція:
Є люди, яким ми віддаємо тварин в Україні, але вони перевірені. Це ті, які вже мають під своєю опікою кілька тварин, зокрема з інвалідністю, і вони не кинули їх навіть коли був напад на Київську область. Ми впевнені, що вони не залишать їх. Але таких одиниці.
У центрі усіх тварин обов’язково стерилізують, а також дотримуються протоколів лікування. Дають ліки, роблять уколи та інші процедури не лише собакам, але і котам. Тут чимало постраждалих "хвостиків", частина з яких мають невиліковні хвороби та онкологію.
Тварини там живі і нагодовані лише завдяки небайдужим людям, невеликим бізнесам, які іноді допомагають хто чим може та зоозахисним українським організаціям, яким своєю чергою надають підтримку міжнародні.
Одна із них – американська благодійна організація Greater Good Charities, яка від початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну надавала критично необхідні товари для постраждалих тварин. Зокрема, корм, іграшки, їжу та медикаменти. А десятки їхніх співробітників і волонтерів протягом декількох тижнів після вторгнення приїхали, аби допомогти евакуйованим із зон активних бойових дій сім'ям та їхнім домашнім тваринам.
Також організація Save Pets of Ukraine надала 10 теплих будиночків притулку, які незамінні під час зими.
На початку року Save Pets of Ukraine опублікувала дані першого Всеукраїнського перепису притулків та дослідження їхніх нагальних потреб. Як виявилося, крім корму, критичними є потреби у будівництві вольєрів, будиночків, а також ремонт приміщень. Взимку це питання постає особливо гостро, тому, залучивши партнерів – фонд U-Hearts та Greater Good Charities – було ухвалене рішення виготовити і доставки 400 таких будиночків у 50 притулків по всій Україні.
Нагадаємо, що в Обухові стерилізують 96 безпритульних тварин.
