Популярний неокласик та видатний перекладач Максим Рильський учителював на Сквирщині
Український поет, перекладач та публіцист Максим
Рильський свого часу проживав та учителював у селах Сквирського повіту
Про це повідомляє
інформаційний портал "Моя Київщина".
Надбання
української культури у XX столітті відроджувалось з попелу двох світових війн
та масових репресій. Діяльність видатного перекладача та поета Рильського
супроводжувалась неабиякими перешкодами, що створювала долю. Однак Рильському
вдалось досягти вершини, створивши та переклавши сотні творів, а також отримати
значні нагороди.
Сучасні
технології та методи перекладу є наслідком титанічної праці діячів попередніх
епох. Передові сервіси практикують методи й вітчизняних перекладачів, що
виявляється також на ресурсах https://translate.
Максим Рильський
походить з родини видатних діячів Київщини. Змалку він був знайомий із
композитором Миколою Лисенком, етнографом, дослідником і збирачем українських
народних дум та пісень Дмитром Ревуцьким, актором і режисером Панасом
Саксаганським, етнографом та фольклористом Олександром Русовим, які справили на
нього великий вплив. Цікаво, що деякий час він жив і виховувався в родинах
Миколи Лисенка та Олександра Русова.
Якийсь час Рильський
проживав у Сквирі, де в 1918 році працював у садовому відділі земської управи у
Сквирській продовольчій управі, яку очолював брат поета Іван Рильський. Зауважимо,
що будинок зберігся до цього часу. У 1918 – 1929 роках Рильський учителював у
селах Сквирського повіту. Поряд з учителюванням викладав у київській
залізничній школі, на "робітничому факультеті"
Київського університету та в Українському інституті лінгвістичної освіти.
Після закінчення
гімназії та декількох факультетів займається самостійним вивченням мов, музики.
Зі створенням об’єднання "Неокласики" вступає до
організації, а після створює перекладач легендарної поеми Міцкевича "Пан
Тадеуш". Протягом десятиріччя вийшло десять книжок поезій, серед яких "Синя
далечінь" (1922), "Поеми" (1925), "Крізь
бурю і сніг" (1925), "Тринадцята весна" (1926), "Гомін
і відгомін", "Де сходяться дороги" (1929).
Рильський
безпосередньо своєю творчістю не реагував на політичні події й протягом 1920-х
років і цілковито ізолювався від радянської дійсності, лише подеколи у
відвертій формі чи у вигляді іронічних «відступів» виявляв обурення проти
ідейно-політичної та літературної атмосфери, що панувала в той час.
Така поведінка
поета викликала гострі напади офіційної критики, що врешті 19 березня 1931 року
закінчилося арештом органами НКВС, після чого він п'ять місяців просидів у
Лук'янівській тюрмі. Після ув'язнення Остап Вишня забрав його до себе в Харків
на кілька днів у гості.
1932 року
творчість Рильського зазнає змін: у збірці "Знак терезів"
(1932) він проголошує активне сприйняття радянської дійсності, завдяки чому він
єдиний з неокласиків урятувався від сталінського терору й був зарахований до
числа офіційних радянських поетів. Його товариші-неокласики Михайло Драй-Хмара,
Павло Филипович, Микола Зеров за кілька років були репресовані та знищені
радянською владою.