Стовпи, обплутані кабелями: чи може Ірпінь позбутися хаосу з дротами

Як Ірпеню позбутися хаосу з дротами: досвід інших міст і можливі рішення

Заплутані клубки кабелів на опорах, обірвані дроти, які звисають над тротуарами або лежать просто на землі. Для Ірпеня проблема дротового хаосу далеко не нова. Комунальні служби періодично прибирають пошкоджені мережі, проводять зустрічі з провайдерами, однак через деякий час ситуація повторюється

Про це повідомляє інформаційний портал "Моя Київщина" із покликанням на "ITV".

Що ж потрібно Ірпеню, щоб остаточно навести лад з дротами? Ми зібрали досвід міст, де взялися за системне вирішення проблеми повітряних телекомунікаційних мереж, та розібралися, що з цих рішень може бути корисним для Ірпеня.

Сховати все під землю — найочевидніше, але дороге рішення

Перше рішення, яке зазвичай спадає на думку, — перенести кабелі під землю. Такий підхід використовують у багатьох країнах і містах України. Є він і в Ірпені. Наприклад, під час капітального ремонту відрізка Гостомельського шосе телекомунікаційні канали проклали безпосередньо під землею. Завдяки цьому на реконструйованих ділянках немає десятків кабелів, натягнутих між опорами.

Переваги очевидні: вулиця виглядає охайніше, мережі краще захищені від вітру, дерев та інших зовнішніх пошкоджень. Водночас прокласти підземні канали по всьому місту швидко неможливо. Це потребує проєктування, земляних робіт, значних коштів і координації між усіма власниками мереж.

Тому міста, які мають схожу проблему, часто йдуть поступово: спочатку інвентаризують кабелі та встановлюють правила їхнього розміщення, а вже під час реконструкції вулиць або будівництва нової інфраструктури переводять мережі під землю.

Бангкок: спочатку з’ясувати, кому належить кожен кабель

Бангкок давно відомий величезною кількістю повітряних кабелів. Для боротьби з цим хаосом державний оператор електромереж Бангкока Metropolitan Electricity Authority разом із телекомунікаційним регулятором та операторами запровадили комплексну систему впорядкування мереж.

Один із її ключових елементів — Smart CCM. Це цифрова система, через яку оператори можуть оформлювати дозволи на монтаж онлайн, а MEA веде реєстр власників кабелів та карту маршрутів мереж у своїй GIS-системі. Фактично формується єдина карта телекомунікаційної інфраструктури.

Паралельно кабелі фізично впорядковують. На опорах встановлюють спеціальні траверси, які дозволяють закріпити мережі рядами, а не залишати їх хаотично намотаними навколо стовпа.

Паралельно оператор реалізує програму переведення електромереж під землю загальною протяжністю 313,5 км до 2029 року. На цих ділянках одночасно планують переносити під землю й телекомунікаційні кабелі.

Ханой: кожен кабель повинен мати свого власника

Ще один показовий приклад — столиця В’єтнаму Ханой. Тут значну увагу приділили не лише зовнішньому вигляду мереж, а й відповідальності операторів.

Правила, запроваджені у 2025 році, передбачають регулярне впорядкування телекомунікаційних ліній щонайменше раз на шість місяців. Пошкоджені та ті кабелі, що не використовують, повинні бути демонтовані.

Ключова вимога — маркування мереж. На кабелі має бути інформація про його власника та контактний номер, а відстань між ідентифікаційними мітками не повинна перевищувати 300 метрів. Також рекомендується використовувати QR-коди.

Це вирішує одну з головних проблем, яка виникає під час демонтажу: як зрозуміти, кому належить конкретний дріт і чи використовується він взагалі.

Якщо виявляють немаркований кабель і протягом 30 днів після повідомлення жоден оператор не визнає його своїм та не усуне порушення, оператор опори може його демонтувати. Для аварійних ситуацій також передбачені спільні канали зв’язку між провайдерами та власниками опор.

Нью-Йорк: не прибрав — заплатив

У Нью-Йорку проблема повітряних мереж має давню історію. Ще наприкінці XIX століття місто було оповите телеграфними, телефонними та електричними дротами. На архівних фотографіях 1880-х видно густу мережу кабелів, натягнутих між дерев’яними опорами над міськими вулицями.

У 1885 році штат Нью-Йорк ухвалив закон, який передбачав поступове переведення повітряних проводів і кабелів у підземні канали. Однак саме хуртовина 1888 року показала, наскільки вразливою була інфраструктура: сильний вітер, сніг і крига масово обривали телеграфні та телефонні дроти, пошкоджували опори й фактично паралізували зв’язок. Після стихії переведення мереж під землю значно прискорилося.

Сьогодні у Нью-Йорку власники покинутих, невикористовуваних або небезпечних опор і дротів на вулицях зобов’язані їх демонтувати. Якщо цього не зробити, роботи може виконати міська влада, а витрати стягнути з власника.

За порушення передбачений штраф від 350 до 750 доларів, а також цивільна санкція у 100 доларів за кожен день порушення.

Окремо міський Electrical Code вимагає видаляти доступні частини покинутих оптоволоконних та інших комунікаційних кабелів.

Трускавець: український приклад

У 2016 році виконавчий комітет Трускавецької міської ради ухвалив окреме рішення щодо впорядкування телекомунікаційних мереж на опорах вуличного освітлення.

Операторів зобов’язали надати міській владі план-схеми своїх магістральних мереж, демонтувати кабелі, прокладені без погодження, та не встановлювати нові мережі на комунальних опорах без відповідного дозволу.

Рішення також зобов’язувало операторів здійснювати прокладання мереж підземними лініями відповідно до державних будівельних норм.

Окремо прописали механізм примусового демонтажу: якщо оператор сам не прибирає незаконно прокладений кабель, це може зробити міська служба, а витрати покладаються на власника мережі.

Як бачимо, одного універсального рішення немає. Перенесення всіх мереж під землю дає найпомітніший результат, але потребує значних коштів і часу. Тому до цього етапу можна прийти поступово: інвентаризувати мережі, визначити їхніх власників, встановити чіткі правила розміщення та відповідальність за покинуті кабелі, а під час реконструкції вулиць поступово переносити комунікації під землю.

В Ірпені ситуація, звісно, не настільки масштабна, як у Ханої чи Бангкоку. Але дроти, що звисають то тут, то там, точно псують загальний вигляд міста. І досвід інших міст показує, що навіть проблему, до якої роками звикають як до частини міського пейзажу, з часом поступово можна вирішити.

Нагадаємо, що дерева біля електроліній щороку спричиняють понад 2 тисячі аварій на Київщині.