69 нелегітимних: що буде з місцевою владою на Київщині після жовтня

Виборів не буде, хоча в громадах є чимало проблем з депутатами

Каденцію нинішнім місцевим депутатам і мерам має продовжити парламент. Та чи варто?

Наприкінці липня Центрвиборчком повідомив, що місцевих виборів 26 жовтня – не буде. В Україні – воєнний стан, то ж будь-які вибори проводити заборонено. «У зв’язку з повномасштабною збройною агресією РФ в Україні введено воєнний стан, під час дії якого жодні вибори не організовуються і не проводяться. Відтак рішення про призначення чергових місцевих виборів парламентом не приймалось», – наголошують в ЦВК. У той же час виникає правова колізія, на яку неодноразово вказувала «Моя Київщина»: згідно зі ст. 141 Конституції, строк повноважень сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, депутати якої обрані на чергових виборах, становить п'ять років. Таким чином, у жовтні 2025 року добігають кінця повноваження місцевих рад, обраних у 2020 році. Колізія у тому, що у Конституції не вказано, як вчиняти після завершення строку повноважень місцевих рад і мерів. Простіше кажучи, вони втратять легітимність.

Уряд і Верховна Рада самоусунулися від вирішення цієї правової колізії. Підказку, як правильно поступити, міг би дати Конституційний суд. Але туди ніхто з цього приводу не звертався. То ж залишається широке поле для тлумачення законів. Одне із таких ґрунтується на іншій статті Конституції, сьомій: в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Тобто, воно має зберігатися попри все. Тому парламент має ухвалити рішення про продовження повноважень усієї вертикалі місцевого самоуправління. Від цього тлумачення є відгалуження: якщо Верховна Рада не ухвалює постанову про проведення місцевих виборів через воєнний стан, то повноваження місцевих органів влади пролонговуються автоматично.

Проаналізуємо до чого це призведе на прикладі Київщини. У столичному регіоні 69 ОТГ. У третині з них немає голів. Лише у незначній кількості міст області на посадах мери, обрані в жовтні 2020 року. У Бучі, Василькові, Броварах, Фастові… Нещодавно після рішення міської ради втратив посаду мер Ірпеня Олександр Маркушин.

Читайте більше – Остаточне "прощавай": як мер Ірпеня Маркушин знищив свою кар’єру

Крім того, партійний склад місцевих рад повністю не відповідає сьогоднішнім політичним реаліям. Факт, що продовжують залишатися депутатами представники забороненої ОПЗЖ та «Нашого краю», який тільки недавно помилував Верховний Суд, скасувавши заборону на політичну діяльність. В обласній раді депутатство проросійських ОПЗЖешників призупинили, але ж мандати у них все одно лишаються.

Читайте також – На Броварщині діє осередок ОПЗЖ? Як голова райради Гришко переховує депутатів від забороненої партії

У багатьох радах засідають представники партії «За майбутнє», яка існує радше на папері. Ці люди давно інкорпорувалися в політико-бізнесові розклади Київщини, в усьому підтримують владу, а їхня приналежність до «майбаху», як у народі звуть «За майбутнє», чиста формальність. Взагалі, коли поглянути на обласну та районні ради, то депутати там скоріше статисти. Партійні кольори давно розмилися, політичної боротьби – не існує. Суцільне «братство з розпилу бюджетних коштів». А коли і виникають сварки, то не з ідеологічних мотивів. Просто хтось відчуває себе обділеним, ось і вся політика.

Доказів того, що лишати ці ради і цих мерів при владі не можна – вдосталь. Чабани. Сільський голова Олександр Киризлієв після початку повномасштабного – втік. Минулого року «Моя Київщина» писала про ситуацію в депутатському корпусі Чабанів: із 22 народних обранців один загинув, є мобілізовані, а з тих, хто лишився, 11 написали заяви про складання повноважень. Однак вони продовжують засідати, бо їх нема ким замінити.

Наступний приклад – скандали у Феодосіївській ОТГ. Там склалася трагікомічна ситуація: Олександра Гладуша, обраного секретарем селищної ради, відкликали з депутатів за народною ініціативою. Також Гладуш став об’єктом низки журналістських розслідувань. Місцева рада розділилася на два ворогуючих табори. Один підтримує Гладуша, інший намагається його відсторонити. Депутатський жабогадюкінг триває досі.

«Моя Київщина» багато уваги приділяє ситуації у Бородянці. Це постраждале від російської окупації селище вирішили зробити містом, наче таке рішення виправить катастрофічний стан речей. Останнім часом до Бородянки прикута увага обласного керівництва і в селищі тільки зараз активізувалася робота з відбудови. Бо місцевим не було часу займатися відновленням громади за постійними сварками.

Схоже місце на мапі Київщини – Гостомель. У червні правоохоронці відкрили кримінальне провадження за фактом привласнення майна шляхом зловживання службовим становищем щодо заступниці начальника Гостомельської селищної військової адміністрації Ольги Прилипко. У справі фігурує і начальник Гостомельської СВА Сергій Смаль. Його журналісти неодноразово звинувачували у просуванні наближених до себе підрядників замість реального фінансування відбудови громади.

Перелік можна продовжувати через кому. На хабарі у розмірі $120 тисяч СБУ затримувала голову Гатного Олександра Паламарчука. Відбувшись легким переляком він далі собі головує. Так само і голова Гребінок Роман Засуха. У червні минулого року, за інформацією «Моєї Київщини», у нього правоохоронці проводили обшуки, і начебто знайшли зброю та наркотики.

У Тетієві під час війни міські депутати обзаводяться новими земельними ділянками. «Моя Київщина» неодноразово розповідала про оборудки із землею місцевих «князьків» Балагур. Ними зацікавилися й відповідні органи. Проте їхній інтерес з часом згас. Як і до діяльності ще одного «князька» - Олеся Кудрика. Про освоєння мільярдів на будівництві шкіл і садочків у Борщагівській громаді ходять легенди. Також процвітають схеми в Баришівці, Березані, одним словом – скрізь. Махінації, маніпуляції – все заради збагачення. Такий підсумок п’ятирічної каденції народних обранців 2020-го року випуску. Їхній гарантійний термін давно сплив. А ремонтувати – нікому.

І цим діячам Верховна Рада продовжуватиме повноваження? Значить, законодавці візьмуть на себе моральну і політичну відповідальність за все, що накоїли і ще накоять місцеві «міцні господарники». Так, не всі у місцевому самоврядуванні злодії та махінатори, однак порядні за відсутності можливостей для ведення демократичної боротьби, погоди не зроблять. Тим, хто хотів навести лад у громадах, зробити це не вдасться. Бо виборів у найближчій перспективі не буде.