77% прийшли самі або по повістках: Чому історія з бусифікацією на Київщині не працює

Історії з повсимістною бусифікацією часто є перебільшенням

Попри величезну кількість фейків, запущених в українське інформполе, щодо «жахів» з боку ТЦК, треба розуміти, що реальна ситуація кардинально відрізняється від того, що нам вкидають в соцмережах. Так, у Київській області мобілізували лише 23% військовозобов’язаних, доставлених до ТЦК

«Бусифікація» стала словом року в Україні згідно з даними словника сучасної української мови і сленгу «Мислово». Саме цей сленговий мовний витвір на позначення примусової мобілізації за прискореною процедурою був у центрі суспільної уваги у 2024 році. Що і не дивно, адже з минулого року мобілізація військовозобов’язаних відбувається згідно з ухваленими Верховною Радою нововведеннями, які передбачають обов’язкове оновлення військово-облікових даних у ТЦК або в застосунку «Резерв+», процедури бронювання працівників стратегічно важливих підприємств (складні й неоднозначні, що досі залишається невирішеною проблемою), зменшення мобілізаційного віку до 25 років тощо. За даними народного депутата з Київщини Олександра Федієнка, близько 6 млн. українців не оновили дані, себто є порушниками військового обліку. Цієї категорії громадян, які переховуються від ТЦК, переважно і стосується «бусифікація».

Але вона проявила не тільки проблему небажання значної кількості українців захищати державу та свої родини від російських окупантів, а й недоліки у роботі системи Територіальних центрів комплектації та соціальної підтримки. Протягом минулого року та вже й цього у мережі вистачало відео про силове затримання військовозобов’язаних. На жаль, були такі факти і на Київщині. Всі випадки кричущого порушення прав громадян розслідуються, винні – відсторонені від виконання посадових обов’язків. Разом із тим достеменно відомо про маніпуляції з відео (найпоширеніша – монтаж) та відверті провокації з боку окремих громадян. Простіше кажучи, у «бусифікації» є дві сторони – недоліки у роботі ТЦК, яких вистачає і їх намагаються виправляти, та часто зловмисні інформаційні диверсії, спрямовані проти мобілізації.

Російська пропаганда та її агенти в Україні робили все, щоб зірвати мобілізацію, посіяти панічні настрої, змусити українців боятися людей у військовій формі. Однак наміри ворога провалилися. «Бусифікація» стала словом року, проте не подією року. Так, на Київщині 77% мобілізованих у військо з’явилися до ТЦК добровільно або за повістками, за власним бажанням долучилися до лав ЗСУ через рекрутингові центри, а 23% опинилися на службі після доставки у центри комплектації у недобровільний спосіб (представники влади не афішують цифри, їх вдалося дізнатися з власних джерел).

Це багато чи мало? Поставимо питання трохи інакше: чи потрібні були б силові приводи до ТЦК, якби всі військовозобов’язані виявили високий рівень свідомості та патріотизму? Відповідь очевидна – ні. Та оскільки багато українців вирішили перечекати війну, інших варіантів, окрім непопулярних, такі громадяни державі не лишили. Бо має бути справедливість – коли держава перебуває в стані війни, це стосується кожного і кожної.

Загальна мобілізація оголошується у всіх країнах, куди приходить агресор, і всі стикаються в певний період із небажанням певної частини служити у війську. Наприклад, у січні 1916 року, під час Першої світової війни, британський уряд ухвалив закон про мобілізацію, до липня того ж року 30 відсотків військовозобов’язаних не з’явилися на службу. Але 70% - відгукнулися. То ж і в нашому випадку куди важливіший акцент на цифрі «77», а не на «23».

Досягнути такого високого показника мобілізації до Збройних Сил минулого року вдалося завдяки скоординованим діям Радбезу, Міноборони, Генерального штабу, Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції. Шляхом залучення до оповіщення населення представників органів місцевого самоврядування. Багато з них у попередні роки робили вигляд, що процес мобілізації їх не стосується.

У війську вертикаль ТЦК – сфера відповідальності Сухопутних військ. То ж потрібна була людина, яка виявить принципову позицію та готовність взяти на себе відповідальність за непопулярні кроки. Такою людиною став екскомандувач Сухопутних військ, колишній очільник Київщини генерал Олександр Павлюк. Він очолив «сухопутку» у лютому 2024-го, замінивши на посаді Олександра Сирського. Той став головкомом ЗСУ. «За період командування Павлюка врегулювали більшість проблемних питань щодо прийняття нового закону про мобілізацію», - цитуємо з рейтингу «ТОП-100 найвпливовіших людей Київщини 2024 року». Серед позитивних нововведень - рішення створити рекрутинговий центр з укомплектування військових частин та підрозділів Сухопутних військ. Новий командувач, легендарний генерал Михайло Драпатий налаштований продовжувати позитивні зміни, започатковані попередником.