Аудит, мільярд і тендерна пастка: як у Горі будівництво школи загрузло в схемах і саботажі
Історія з будівництвом нової школи в Гірській громаді на Бориспільщині, яка вже давно вийшла за рамки звичайного інфраструктурного проєкту, отримала нове - ще більш показове продовження. Після того, як державний аудит визнав роботу голови громади Романа Дмитріва неефективною та зафіксував втрати бюджету на понад 147 мільйонів гривень, після резонансу довкола мільярдного кошторису освітнього об’єкта, який називали потенційним корупційним рекордом, ситуація перейшла в нову фазу - відкритого тендерного саботажу. Подробиці - у матеріалі "Моєї Київщини"
Йдеться вже не лише про завищені вартості, сумнівні управлінські рішення чи деклараційну «бідність» голови на фоні мільярдних проєктів. Тепер у центрі уваги - механізм, через який будівництво школи можуть свідомо затягувати, щоб перерозподілити підрядні потоки.
Тендер на добудову навчального закладу управління ЖКГ та капітального будівництва Гірської сільради оголошувало двічі. І двічі переможцем ставала одна й та сама компанія ТОВ «Автомагістраль-Захід». Формально, процедура відбулася, підрядник визначений, договір мав бути підписаний до початку 2026 року. Але саме на фінальному етапі процес раптово забуксував.
І забуксував не з вини переможця.
За матеріалами скарги, поданої до Антимонопольного комітету, підрядник двічі, 26 та 31 грудня, надсилав замовнику проєкт банківської гарантії на погодження. Без такого погодження документ не можна фіналізувати. У відповідь - повне ігнорування. Жодної реакції, жодних зауважень, жодного підтвердження.
Попри це, сама банківська гарантія була випущена банком 31 грудня, у межах установлених строків. Тобто формально учасник виконав вимогу. Але далі включився інший сценарій.
Процес погодження договірної ціни та кошторисів перетворився на затяжну бюрократичну процедуру. Підрядник подавав розрахунки вчасно, однак замовник повертав їх із новими зауваженнями, причому робив це з порушенням власних же термінів, на п’ятий робочий день замість четвертого. Кожне таке «доопрацювання» автоматично скорочувало час до дедлайну укладення договору.
Кульмінація настала в останній день строку, 2 січня. Замість підписання договору замовник надіслав формальну відмову, пославшись на «невідповідність проєкту». Без конкретики, без реквізитів, без спроби продовжити строк укладення угоди до передбачених законом 60 днів.
А вже 6 січня було ухвалено рішення про відхилення переможця - через відсутність банківської гарантії.
Тобто замовник спершу ігнорує погодження гарантії, затягує процедури, чекає спливу строків і використовує це як формальний привід для дискваліфікації.
Це класична тендерна пастка.
І саме вона нашаровуються на попередній фінансовий бекграунд громади: аудит із 147 мільйонами втрат, мільярдний кошторис школи, підрядні історії з ознаками завищення вартостей і тепер процесуальне «вибивання» переможця.
У такій конфігурації виникає логічне питання: навіщо зривати договір із компанією, яка двічі виграла тендер?
Відповідь лежить у площині підрядних потоків. Бо зрив договору відкриває шлях до нового тендеру, переговорної процедури або заведення іншого виконавця - більш «зручного» для розподілу бюджету.
Саме тут і з’являється ще одна ланка. Фірма, яка, за наявною інформацією, могла залучатися як транзитна структура для фінансових операцій у будівельних проєктах громади. Компанія з мінімальною матеріальною базою, але з доступом до великих контрактів, що є класичною ознакою підрядної прокладки.
Через такі структури зазвичай проходить завищення актів виконаних робіт, маніпуляції з матеріалами, субпідрядні ланцюги та виведення коштів у тінь.
І якщо поєднати всі елементи: аудит, мільярдний бюджет, зрив тендеру та появу підрядних «транзитерів» - вимальовується системна модель освоєння коштів.
Поки керівництво громади звітує про розвиток інфраструктури та турботу про дітей, саме будівництво ризикує перетворитися на довгобуд із корупційним шлейфом. Кожне затягування - це нове здорожчання, нові додаткові угоди, нові мільйони.
І головне - нові можливості для перерозподілу потоків.
Чи буде доведена ця історія до кримінально-правових оцінок - покаже час. Але вже зараз очевидно: школа в Горі стала не лише освітнім проєктом, а маркером того, як у громаді працює бюджетна система.
Варто додати, що Роман Дмитрів давно має репутацію одного з найскандальніших голів громад Київщини. У Гірській громаді його називають «Рома 10 %», натякаючи на можливі відкатні практики. У деклараціях же він виглядає майже безстатним.
Читайте також - "Рома 10%": як живе бідний голова Гірської громади з мільярдними проєктами
Офіційні доходи Дмитріва за чотири роки зросли з приблизно 400 тис. грн до понад 1 млн грн на рік. Лише зарплата у 2024 році становила близько 86 тис. грн щомісяця – значно вище, ніж у більшості голів громад Київщини. Інших джерел доходу Дмитрів не декларує.
Наприкінці 2024 року він виписав собі премію майже 200 тис. грн. При цьому в декларації немає ні житла, ні автомобіля – хоча мешканці кажуть, що голова їздить на Touareg.
Незмінними п’ять років залишаються лише 15 тис. доларів готівки.
Актуально - Об’єкт для "розпилу": як голова села під Києвом "пилить" мільярд на школі
Також зауважимо, що школа в Горі стала найгучнішим проєктом за час роботи Дмитріва. Її мали добудувати 2021 року за 165 млн грн. Натомість будівництво зупинилося, а кошторис зріс до сотень мільйонів. Робоча група 2025 року визначила реальну вартість завершення – близько 200 млн грн. Проте Дмитрів подав до КОВА новий проєкт на 522 млн грн, без укриття. Саме укриття він оцінив у ще 350 млн грн. Попри понад шістсот підписів мешканців проти, дорожчий варіант був затверджений.
На цьому тлі результати аудиту – про системну неефективність управління та втрати на 147 млн грн – виглядають цілком закономірними.
«Моя Київщина» продовжує стежити за розвитком подій. Бо там, де мільярд гривень і зірвані тендери - суспільство має право знати, хто саме і навіщо ставить будівництво під процесуальний стоп.
Читати "Моя Київщина" у Facebook
