Перезавантаження влади: чому воно залишило неприємний післясмак

Усі розішлися - і міністра оборони так і не проголосували

До «Моєї Київщини» звернулися військовослужбовці, обурені тим, що Рада пішла на канікули, не завершивши призначення в новому уряді

Наші оборонці не можуть кинути бойові позиції, просто пішовши на канікули, а народні депутати – можуть. У середу вони дали згоду на призначення нового прем’єр-міністра Сергія Корецького та складу його уряду, але через гучний скандал із відставкою міністра оборони Михайла Федорова його повноправного наступника так і нема. За рішенням президента Володимира Зеленського, обов’язки глави Міноборони виконуватиме Євгеній Хмара, який досі був т.в.о. керівника СБУ. А Ігоря Клименка, якого планували призначити на місце Федорова, просто «загубили».

Абсурдність ситуації в тому, що нового міністра внутрішніх справ призначили, ним став ексглава Нацполу Іван Вигівський, а старий станом на ранок четверга мав очолити міністерство оборони, а станом на кінець того ж дня виявився просто відставником без посадових перспектив. Військові, м’яко кажучи, шоковані тим, що відбувається. Міністр Клименко, призначення якого в Міноборони підтримала значна частин наших оборонців, зокрема, Нацгвардія, лишається за бортом, найважливішим міністерством під час війни керуватиме тимчасовий очільник, а депутати замість наполягати на завершенні перезавантаження уряду, пішли на канікули.

Внесення кандидатур на посади міністрів оборони та закордонних справ – прерогатива президента, однак у нас парламентсько-президентська республіка і Верховна Рада мусила продовжувати працювати до остаточного вирішення всіх кадрових питань. Андрій Сибіга, якого також мали замінити, лишається повноправним міністром закордонних справ, а Хмара в Міноборони – у підвішеному стані. Не факт, що після повернення депутатів із відпочинку їм запропонують проголосувати саме за цю фігуру, бо до того часу все знову може перегратися. Як відомо, наші західні партнери виказують невдоволення відставкою Федорова, тому під їхнім тиском може з’явитися інша кандидатура, а не Хмара.

До того ж, як слушно зауважив правник Андрій Магера, все відбувається з порушенням Конституції. «У разі відсутності будь-якого міністра його обовʼязки виконує перший заступник, а якщо його нема - заступник. Заступники міністра призначаються на посади і звільняються з посад на підставі пункту 9-2 статті 116 Конституції України Кабінетом Міністрів України за поданням Прем’єра», - нагадав букву закону пан Магера. Тобто, на час відсутності офіційного призначеного міністра оборони його обов’язки має виконувати перший заступник Олексій Вискуб, і тут питання не у фігурі Хмари, а в процедурах.

І така підвішена ситуація не лише з недоформованим урядом. Як відомо, Микола Калашник став міністром з відновлення, інфраструктури та транспорту. Безумовно – це підвищення, хоча отримане ним крісло – «гаряче», до нього привернута максимальна увага з боку суспільства, правоохоронних та антикорупційних органів. Одним словом, затишно Калашнику – не буде. Але у жителів Київщини постало логічне запитання, чому керівники області довго не затримуються? За два президентських терміни Леоніда Кучми Київщиною керували три особи, за президентства Віктора Ющенка – чотири, включно з одним в. о., при Віктору Януковичу був один голова області, при Петру Порошенку – четверо, а при Володимиру Зеленському наступник Калашника стане десятим за сім років. Точніше одинадцятим, бо Олексій Кулеба керував двічі з перервою.

Для декого це крісло ставало трампліном на вищі посади, як для Кулеби, Кравченка, Калашника, але мешканців області обурює, що Київщина перетворилася на прохідний двір для управлінських кадрів. Тих спускають сюди, наче парашутистів. Тепер очікують чергового такого призначенця. Називають різні прізвища – керівника Одещини Олега Кіпера, Тимура Ткаченка, якого щойно зняли з посади керманича Київської міської військової адміністрації, можливо, щоб перекинути на область. Але всі ці кадрові перестановки відбуваються без залучення громадськості, місцевих депутатів, яких просто ставлять перед фактом, що буде черговий тимчасовий голова, люди йдуть з посад без публічного звіту про пророблену роботу. Ефективність керівників регіонів мають оцінювати не посадовці Офісу президента, а мешканці цих регіонів.

І, останнє. Часті зміни урядів, окремих міністрів, голів областей свідчать про нестабільність і погану керованість державного механізму. Якщо міняють когось, хто не справився, і тут думка влади і суспільства збігається – це одне, але коли мотивація змін для громадськості незрозуміла – тоді у суспільній свідомості нові міністри чи голови адміністрацій мають низьку легітимність.