Бюрократ з єднання: до чого готують ексголову Київщини Чернишова

Олексій Чернишов

У «Нафтогазі» Олексій Чернишов заробляв майже 2 млн. грн. щомісяця. Тепер на ньому – створення цілого міністерства з нуля. Чому це може стати трампліном для політика у вищий ешелон, читайте у матеріалі «Моєї Київщини»

3 грудня Верховна Рада 237 голосами призначила тричі колишнього високопосадовця Олексій Чернишова на четверту державну посаду протягом президенства Володимира Зеленського. Тепер він – віцепрем’єр-міністр – міністр національної єдності України. Нагадаємо: своє сходження у велику політику Чернишов почав із Київщини, яку очолював у 2019-20 роках. Далі два роки кермував Міністерством розвитку громад та територій, а з 2022-го і до переходу на нову посаду – НАК «Нафтогаз України». Подейкували, що його до війни планували поставити головою КМДА, однак він відмовився, боячись, що постійні конфлікти з мерією і мером Віталієм Кличком потоплять його кар’єру.

Про Чернишова на кожному з напрямків, де він працював, можна писати багато і хорошого, і не дуже. Проте зараз про те, навіщо він повернувся до Кабінету міністрів. Та ще й на посаду, функції якої до кінця нікому не зрозуміла. Згідно з його декларацією, за 2023 рік він заробив 21 млн. 372 тис. грн., в середньому близько 2 млн. щомісяця. На відміну від колишніх скандальних «нафтогазівців» Андрій Коболєва та Андрія Вітренка на захмарних преміях Чернишов не спалився, проте і без них зарплатня держчиновника під час війни вражає. І от людина, яка має такий дохід, усе кидає і погоджується йти на урядову посаду, яка і близько не може принести йому таких мільйонів. Чому?

Існує кілька версій: унаслідок невдоволення наших партнерів станом справ у «Нафтогазі», через намагання повернути в національній компанії своє групою «газовиків», яка нікуди не поділася, просто під час війни зайвий раз не муляє очі і не нагадує про себе (якщо ця версія правильна, то замість Чернишова НАК очолить людина від «газовиків»). Ще є версія для тих, у кого досі рожеві окуляри: єднати українців - справа нелегка та амбітна, то ж довірили її ефективному менеджеру. Однак цікавішими є два інші кардинально протилежні припущення: пішов на пониження і пішов на підвищення.

Ті, хто дотримується першого варіанту, мають свої резони. Перший: оскільки нікого іншого не знайшли, конформним Чернишовим заткнули кадрову дірку. Коли Президент Зеленський назвав міністерства єдності серед пунктів свого «Плану внутрішньої стійкості», переважно очікували, що це крісло обійме фігура з потужним бекграундом у сфері культури, дипломатії, хтось із лідерів громадської думки. Людина авторитетна і серед українців в Україні, і серед тимчасових переселенців до інших країн. Кого тільки не називали – Святослава Вакарчука, Сергія Жадана, Віктора Ющенка… А отримали – Чернишова. Не знайшли чи особливо не шукали? Скоріше друге, адже анонсовану главою держави посаду потрібно було заповнити швидко, щоб десь під Новий рік новопризначений урядовець ознайомив суспільство з планом дій.

Другий резон: Чернишов, як виявилося, не формуватиме власне міністерство, а керуватиме перейменованим Мінреінтеграції. Тобто, отримав у спадщину господарство Ірини Верещук, яка з вересня працює на Банковій. Своїх людей на заступників він заведе, але клерки середньої і низової ланки залишаться. І з ними Чернишову доведеться ладнати. У багатьох експертів виникало питання: чим займається Мінреінтерації, які функції у його працівників, адже вони дуже часто дублюються з іншими міністерствами і відомствами, з місцевою владою тощо. Тепер у цих експертів виникне питання, чим займатимуться ті ж люди у Мін’єді, як жартома прозвали нове міністерство.

Третій резон: у Чернишова не буде такого великого бюджету, як був у «Нафтогазі», тому доведеться робити багато роботи на бюджетні крихти. А вимагатимуть з нього швидкі результати. Підписатися на таке міг тільки політичний самогубця.

Прихильники протилежної позиції закликають не поспішати з висновками. Аби кому Офіс Президента цю посаду б не довірив. Чернишов, який у «Нафтогазі» перебував у медійній тіні, у новій іпостасі стає публічною особою. Інакше він не зможе переконливо впливати на українців за кордоном. А з публічністю отримує нагоду вибудовувати власний імідж і формувати умови підвищення рейтингу. На Банковій заздрісно ставляться навіть до найменших спроб когось із вітчизняного політикуму піднімати власний рейтинг, а для Чернишова зробили виняток.

Скептики скажуть: він хоч і амбіційний, проте бюрократ і вище дозволеного не стрибатиме. А і не треба. За однією з вірогідних версій, нова посада Олексія Михайловича – трамплін у крісло прем’єра. Серед претендентів на місце Дениса Шмигаля називають ще двох урядовців – першу віцепрем’єрку Юлію Свириденко та віцепрем’єра і також колишнього очільника Київщини Олексія Кулебу. Вони, як і Чернишов, на гарному рахунку на Банковій та особисто в Андрія Єрмака. Проте є нюанс – не подобаються нашим західним партнерам. У Чернишова з’явився шанс стати не третім зайвим, а тим, хто сподобається.

Сфера його діяльності – не економічна, не фінансова, не будівнича, а ідеологічна. З одного боку він має сформувати ідеологію єдності українців. І під неї вже держава виділятиме фінансування. З іншого – на відміну від потенційних конкурентів за крісло прем’єра у Чернишова кращі шанси не втрапити у гучні скандали. Бо він не завідуватиме грошима та відновленням. А от чи вдасться йому виконати свою місію і не потопити себе скандалами – покаже час. Станом на зараз новий «підсиджував» Шмигаля ще не презентував свою програму. От коли її побачать і проаналізують, тоді можна буде робити попередні висновки, чи зможе Чернишов у перспективі замінити нинішнього очільника Кабміну.