Київщина пам’ятає: білоцерківець Антон Тупчій (Топа) віддав життя за Україну
Стрілець-снайпер 6-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону військової частини А2167 славетної 72- ї ОМБр Антон Тупчій (Топа) загинув 6 лютого 2023 року поблизу міста Вугледар на Донеччині
Тупчій Антон народився 3 січня 1996 року в місті Біла Церква Київської області у великій і дружній родині: тато Валерій та мама Людмила виховували трьох дітей, крім Антона, ще є сестра Валерія та брат Владислав. Навчався Антон у ЗОШ №4 міста Біла Церква. Займався плаванням та дуже любив футбол, грав за команди "Рось" та "Зміна". Щороку тепер у Білій Церкві проводять футбольні турніри памʼяті Антона Тупчія.
Юнак дуже любив риболовлю. Закінчив Київський коледж готельного господарства, але за професією не працював. Згодом вступив до лав Національної поліції та закінчив Національну академію внутрішніх справ, здобувши ступінь бакалавра. Працювати почав у місті Фастів Київської області. Коли почалася війна, не роздумуючи, пішов добровольцем 2 листопада 2022 року, здобув посаду стрілець-снайпер. Загинув 6 лютого 2023 року під Вугледаром…
Із болем у серці розповідає мама Антона пані Людмила:
9 лютого у мене був ювілей, і якраз у цей день мені сповістили про загибель сина…
А я чекала, що він приїде мене привітати, знала, що для нього це було важливо. У нас були близькі і теплі стосунки, він був моєю душею. Син завжди дарував мені величезні букети троянд на всі свята, але на цей раз був такий подарунок…
Тоді були дуже жорстокі бої під Вугледаром, і вони були на позиціях. На позицію, що була поруч, почали наступати орки, і Антошка, не роздумуючи, вискочив з окопу, щоб побігти на підмогу побратимам. Саме в цей момент почався артилерійський і мінометно-гранатометний обстріл.
Його вибуховою хвилею всього поламало… Це зі слів хлопців… Нам і в морзі казали, щоб ми його не тормошили, бо він весь поломаний… У ніч, коли син загинув, він мені приснився, ніби я зустрічаю його в чужому місті випадково та розпитую, як він тут опинився? А він, як завжди, усміхається… У нього завжди була усмішка на обличчі. Усі казали, що спочатку заходить усмішка, а потім Антон…
Усе його життя тепер склалося для мене в один спогад, із якого немає що виділити, бо все важливе. І те, як він ставився до друзів, коли навіть у молодших класах проводжав однокласника додому, бо того ображали. Те, як він любив усіх нас, намагався розчинитися у кожному, хто був йому близьким. Антон був справжнім і цінував дружбу. Мені навіть зараз важко писати "був"... Він є, він поряд, він незамінний...
Зі своїм умінням щиро дружити, підтримувати та допомагати іншим Антон мав багато хороших друзів, товаришів та кумів. Він завжди був душею компанії, вносив у будь-який колектив свій позитивний настрій та добре ставлення до людей.
Куми Ліна та Олег поділилися спогадами про свого щирого друга:
Топулічка, наш світлий друг! Кажуть, світлі люди залишають по собі світло! Його звати Антон, але для нас він завжди був Топулічка. Людина з посмішкою, яка ніколи не сходила з обличчя, навіть тоді, коли було важко. Світла душа. Добрий, щирий, теплий – саме такий, якого хочеться мати поруч. І він завжди був поруч, коли треба. Топа вмів бути радістю компанії й опорою водночас. Пам’ятаємо нашу поїздку до Єгипту – прості дні, море, сонце, сміх. І один незабутній момент: п’ятеро людей і одне звичайне таксі. Усі трохи розгубилися, а Топулічка не розгубився: ліг на заднє сидіння горизонтально, ми його підтримували, а ноги в нього стирчали з вікна. Так і їхали. І сміялися. І він теж, як завжди. Бо з ним завжди було тепло. Він хрещений нашого сина Давида. І коли Давид питає: "Де Топа?", ми відповідаємо: "Топа – на небі. Він твій хрещений янгол. Він поруч, просто ми його не бачимо". Антон віддав життя, захищаючи Україну. Але для нас він не "пішов", а залишився – у кожному спогаді, у кожній посмішці, у кожній добрій справі. Бо світлі люди нікуди не зникають. Вони стають світлом, що веде нас далі. І навіть тоді, коли було важко – йому чи нам – він завжди повторював свою фірмову фразу: "Куме, усе буде добре". І ми вірили. Бо, коли це казав Топа, воно точно мало бути добре! Спочивай із миром, наш рідний Топулічка. Ми тебе любимо. Ми пам’ятаємо!
Про Антона тепло відгукуються друзі Таня та Руслан, із якими він товаришував не один рік:
Антона знаю ще з нашого дитинства. Людина, яка завжди була щира та усміхнена, а вже в дорослому віці з ним також потоваришував і мій чоловік Руслан – вони завжди разом їздили по роботі. Напевно, жодного дня я не бачила його засмученим, він завжди так радів життю! Коли б не попросила, допомагав, мабуть, рідко він комусь відмовив. А що ще дуже чуттєве: він так добре товаришував із нашим сином, якому зараз вже майже 7 років. Подарував йому свої футбольні шорти та іграшку, пташку-балансир, яка ще досі в нас є, і ми постійно згадуємо про Антошу. Дуже світла людина. Шкода, що ідуть найкращі... Вічна слава і наша вдячність Герою!
Учителька Ірина Костянтинівна підтримувала зв’язок зі своїм колишнім учнем до останнього:
Антон завжди був людиною, про яку кажуть "душа компанії". Він добре ладнав з усіма однокласниками та іншими учнями школи. Завжди посміхався. Його щира і відкрита усмішка була його візитною карткою. Любив жартувати, завжди знаходив спільну тему для спілкування , брав активну участь у житті школи. Чи то спортивні змагання, чи інтелектуальні конкурси, чи творчі виступи – Антон завжди брав участь. Любив життя, радів життю, будував плани на майбутнє. Підтримував звʼязок до останнього дня, писав повідомлення, дзвонив по можливості. На жаль, війна обірвала його життя в самому розквіті, але всі друзі та вчителі школи з теплими спогадами говорять про Антона.
Похований герой на Алеї Слави кладовища "Сухий Яр" міста Біла Церква.
Захисника нагородили орденом "За мужність" ІІІ ступеня( посмертно).
Йому присвоїли звання Почесного громадянина міста Біла Церква.
Петиція про надання Антону Тупчію звання Героя України набрала понад 25 тис. підписів, наразі на розгляді в Президента України.
На жаль, Антон не був одружений і не мав дітей…
Контактів побратимів немає, бо їх також уже немає в живих...
Вічна і вдячна пам’ять воїну Антону! Щирі співчуття рідним, близьким та друзям.
