Ексмер Тетієва Руслан Майструк: Виглядає так, наче наша громада – це забавка, куплена заможним батьком для свого сина

Руслан Майструк

Про те, які проблеми зараз переживає Тетіївська ОТГ і чи можливо їх вирішити зараз, «Моя Київщина» поговорила з Русланом Майструком, який протягом десяти років очолював цю громаду

- Пане Руслане, насамперед розкажіть чим займаєтеся після того, як звершили свою третю каденцію Тетіївського міського голови?

- Почнемо з того, що з 2010 майже по кінець 2020 року я був Тетіївським міським головою, мною була створена Тетіївська громада, а каденція моя закінчилась 1 грудня 2020 року. Далі я долучився до створення «Асоціації інвестиційно-привабливих громад» разом із міськими головами Славутича, Чорткова та Узина для того, щоб допомагати громадам маючи за плечима значний спільний досвід в залученні грантів, інвестицій, в застосуванні інноваційних підходів для розвитку цих громад та переможні місця в різноманітних конкурсах пов’язаних з місцевим самоврядуванням. На даний момент я є головою цієї Асоціації.

У нас є великий досвід, адже наша громада на той час виграла низку грантів. Зокрема, мова йде про грант на створення ЦНАПу та його відокремлених підрозділів від «U-LEAD з Європою», грант на створення цифрового реєстру громади, що дало змогу ліквідувати зайву паперову бюрократію, грант НЕФКО, завдяки якому вдалося освітити найсучаснішим освітленням частину вулиць Тетієва. Прикро, що зараз воно не світить, хоча можна було хоча б центральні вулиці освітлювати як у інших містах, але маємо те, що маємо. Хоча це абсолютно неправильно і безвідповідально до жителів громади, бо це питання безпеки і мінімального комфорту.

Після того як я пішов з посади голови, ми проводили низку форумів для громад, як то «Архітектори – громадам» на тему управління архітектурною спадщиною, «Де шукати інвестиції громадам» про досвід польських громад у залученні інвестицій, навчальних вебінарів та консультацій.

Крім цього ще певна частина мого життя пов’язана із сільським господарством, адже я за освітою агроном і дуже люблю цю справу. Вже декілька останніх років я працюю заступником директора ТОВ «Агрофірма-Надія».

- Але при цьому ви не залишили місцеве самоврядування, - стали депутатом Тетіївської міської ради. В плані розвитку громади чи береться до уваги Ваш попередній досвід?

- Звичайно я залишився депутатом Тетіївської міської ради, адже хотілося, щоб ті напрямки, які були засновані за моєї каденції, продовжувалися. На жаль, нова команда, яка прийшла на чолі з Богданом Балагурою знищила майже всі наші напрацювання, що визнавалися на загальнодержавному рівні у вигляді першої десятки в рейтингу громад України. Мова йде зокрема про цифровізацію громади, що давала можливість зменшення впливу чиновників. Також Муніципальну варту, Агенцію регіонального розвитку – їх на сьогоднішній день просто закрили без будь-яких пояснень. Також був ліквідований кол-центр.

Окрім того, були спроби ліквідувати комунальне підприємство із благоустрою, але вдалося його відстояти разом з іншими притомними депутатами. Ще довелося відстоювати декілька мільйонних грантів, які мало не забрали в громади через безвідповідальність голови та заступників. Вони відверто саботували ці проекти, бо вони, мовляв, мають відношення до Майструка. Хіба ці люди прийшли відстоювати інтереси громади?

- А в цілому як ви можете оцінити ефективність роботи місцевої влади за останні декілька років?

- Насамперед проблема місцевої влади в тому, що фактично немає комунікації ні з депутатами, ні з громадськістю. На сьогоднішній день в громаді назріла велика проблема, яка полягає в незадоволенні людей, яким фактично немає до кого звернутися. А якщо звертаються, то у відповідь отримують ключову фразу – «Я вас почув», але це не є вирішенням проблем.

Саме тому й школи в нас закриваються, бо не було проведено громадських обговорень ні в селах, ні в місті, ні з людьми, ні з громадськими організаціями, які сьогодні взагалі не залучені до роботи міської ради. Децентралізація мала на меті дати можливість селам краще розвиватися, а в нашій громаді діаметрально протилежна ситуація. Я вже не кажу про відсутність на місцях старост, які мали б комунікувати з населенням.

- Розкажіть, скільки старост було при створенні громади і скільки їх налічується зараз?

- Зараз фактично залишилось три старости села, яких люди навіть не знають в селах, що входять до того чи іншого старостинського округу. Якщо є один староста на 10 населених пунктів, то відповідно він не вспіває там бувати, і ніхто в тих селах не відстоює інтереси цих людей.

Коли я створював громаду, то там де були сільські ради. Ми залишили старост, адже інституція старости дуже важлива для розвитку села. Це є людина до якої звертається кожен житель населеного пункту з будь якими проблемами, людина якій довіряють мешканці і людина яка показала свою ефективність. Нами були створені ЦНАПи, тобто в кожному старостаті ми зробили віддалене місце центру надання адміністративних послуг, щоб люди не їздили в Тетіїв, а приходили в старостат і отримували всі послуги прямо там. На жаль, на сьогоднішній день інститут старост в громаді «канув в Лету», а ці працівники, яких навіть не можна назвати старостами, не виконують ту функцію, яку на них покладав законодавець і яку від старости очікують жителі старостинського округу, що сплачують зі своїх податків йому/їй та іншим чиновникам громади зарплату.

- Виходить, що людям в разі чого потрібно звертатись безпосередньо до міського голови чи заступників? Як часто голова проводить прийом громадян і в якому форматі?

- Ми бачимо, що прийом громадян відбувається, бачимо його в соцмережах, але  люди скаржаться, що не можуть ні потрапити на прийом, ні зловити міського голову. Є звичайно заступники, але люди в маленьких містечках звикли звертатися саме до міського голови, а він вже дає доручення заступникам чи іншим посадовцям вирішувати ті чи інші проблеми з якими приходять люди.

- Окрім шкіл, які ще соціально важливі об’єкти та установи громади були закриті або ліквідовані?

- Низка будинків культури зачинено. Так само є велика проблема з ФАПами. Зазначу, що при моїй каденції в кожному селі функціонував повноцінний ФАП. На сьогоднішній день в низці сіл їх вже немає. Також є проблеми з доставкою пошти, з банкоматами. Зокрема, закриваються навіть такі важливі речі, як банкомат в мікрорайоні Плоханівка, де проживає близько 6 тисяч людей. Дуже прикро, що сьогодні місто та громада фактично стає хутором. Переїхала від нас вже й податкова служба, де фактично залишилося декілька осіб. Те ж стосується і місцевого архіву, з якого фактично в нас працює один представник раз на тиждень.

Наприклад, за моєї каденції ми отримали повноваження Архбудконтролю, змогли повернути у власність громади приміщення старого суду та КП «Тетіївтепломережа». Хотілося, щоб ця тенденція продовжувалась, а бачимо, що все відбувається навпаки.

За останні декілька років фактично в нас відбувається централізація, а не децентралізація. Ми, всі, хто небайдужі, намагаємося на це впливати, але це доволі важко зробити коли більшість депутатів залежні і не можуть відкрито відстоювати свою позицію, адже або будуть звільнені з роботи або залякані іншими методами.

- До речі, щодо тиску, залежності та залякувань. Чи пов’язуєте Ви це з нещодавнім закриттям 8-и шкіл в Тетіївській громаді? Чому так відбулося і хто допустив закриття низки навчальних закладів?

Насправді закриття шкіл відбуваються в країні в зв’язку із зменшенням кількості населення. Дійсно є школи, в яких залишилось декілька десятків дітей. За моєї каденції ми також оптимізовували школи: не закривали, а знаходили інші шляхи, адже я обіцяв виборцям, що не закрию жодної школи. На сьогоднішній день не обговорюючи з громадою ці проблемні питання, їх тихенько винесли на сесію без оприлюднення в порядку денному, без розпорядження про обговорення. Відбулось це 25 червня, коли ініціатори закриття шкіл запевнили депутатів, що відбулися і громадські слухання, і все обговорювалося на комісіях, і погоджено з батьками та педагогічними колективами. Насправді все було зроблено поспіхом, без обговорення, в тиху. Уже за тиждень депутати розібралися в питанні, зрозуміли що їх обманули, тому звернулися з проханням про скликання позачергової сесії, щоб переглянути питання про закриття 8 шкіл. Відтоді було зроблено все, щоб сесії не відбулися шляхом відсутності кворуму. І ось, майже через три місяці, в середині вересня відбулась чергова сесія, а вимога депутатів про скликання позачергової сесії була зухвало проігнорована. До батьків дітей, які також були присутні на цій сесії ніхто не дослухався, і влада, яку вибрали ці ж люди, переступила через них, не врахувавши їхнього бачення і побажань.

Зауважу, що фінансування урядом малокомплектних шкіл на сьогодні продовжується, а школи в яких є менше 45 дітей будуть позбавлені такого фінансування лише з 1 вересня 2025 року. Відповідно, лише тоді фінансування лягає на плечі органів місцевого самоврядування. Тобто наразі ніхто не забороняє такі школи і не припиняє фінансування, але місцева влада все ж вирішила закрити школи. Тетіївська громада не іграшка, але виглядає так, ніби це забавка, яка куплена заможним батьком для свого сина.

- Розкажіть, які кошти надходили в громаду за останні роки до війни і вже протягом воєнного часу?

- Коли почалась війна звичайно ціла низка країн кинулась допомагати Україні. Кожній громаді України, як і Тетіївській громаді надходили пропозиції в забезпеченні того, що вони потребують. Від іноземних партнерів надходили генератори, автобуси тощо. Але це невеликі кошти, бо в інших громадах ці можливості були використані набагато краще. Наприклад в мене є друзі мери, які працюють з різними фондами, їздять по світу, розказують, показують щоб вони хотіли мати в своїй громаді, і практично для багатьох це стало вікном можливостей, щоб не лише показати свою громаду всьому світові, а й залучити певні кошти та можливості.

На жаль в нашій громаді я взагалі цього не бачу. Коли я покидав посаду, ми були по розвитку (40 показників оцінювання) на 2-му місці в Київській області і на 9-му місці в Україні. Сьогодні ми відкотилися нижче середини, а може вже і в кінець цього рейтингу. Я не бачу від місцевої влади ініціатив щось покращувати, натомість ініціативи, які йдуть від мене, як від депутата, чи інших депутатів або ж активу громади, вони просто відкидаються, бо ми, бачте, не з їхньої «пісочниці».

- Давайте поговоримо про агросектор. Цього року уряд розширив програму підтримки агровиробників України, які прагнуть підтримати та розвинути свої господарства. Наскільки ефективною є низка державних програм на практиці?

- Зазвичай сьогодні є дуже багато допомоги аграріям, але переважно тим, які мають в обробітку до 500 га землі. Зараз є нова програма, туди можна подаватися через державний аграрний реєстр для підприємств до 1000 га землі. Так як в нас підприємство більше, ми стараємося своїми силами привносити інвестиції в свій розвиток. Звичайно, ми за всіма програмами слідкуємо і рекомендуємо меншим фермерам подаватись на конкурси. Державою завдяки спонсорам було дуже добре забезпечено надання техніки на посів насіння, внесення міндобрив, а це суттєва допомога фермерам, особливо в останні воєнні роки. Наша компанія наразі бере участь в міжнародній вуглецевій програмі, яка має на меті допомогти аграріям отримати кошти за вуглецеві кредити.

- Як допомагає місцевий бізнес військовослужбовцям?

- Бізнес допомагає дуже багато, зокрема в нашому регіоні всі керівники ФГ та інших підприємств. В нас так склалось історично, що маємо невеликі підприємства, і фактично завдяки їм були збережені школи, адже кожен у себе в селі вкладав в більшою мірою в інфраструктуру навчальних закладів. Сьогодні надається багато допомоги для наших хлопців в ЗСУ, зокрема і нашим підприємством, як матеріальної у вигляді автомобілів та їх ремонтів та інших необхідних речей для воїнів за запитами. Є авто, які там ще досі «живі», нам скидають приємні відео і слова подяки. Якщо наша допомога врятувала бодай одне життя, значить вона вже була корисною для хлопців і для нашої держави. Але ми стараємося на цьому не піаритися.

- А які є програми та ініціативи в міськраді для допомоги армії?

- З початку війни на сесії я закликав, щоб з бюджету виділялися кошти на закупівлю всього необхідного. Міський голова разом із заступниками досить довго пручались, кричали, що це неможливо, що немає відповідних шляхів тощо. Але вода камінь точить, і все таки на одній із сесій прислухалися, і дійсно була зроблена програма, відповідно до якої сьогодні фінансується допомога військовим. Для закупівлі дронів виділялися декілька мільйонів гривень, також учасникам війни виділяється певна допомога. Те, що сьогодні великі кошти виділять на бруківку і дороги – це не є нормально. Це правильно в мирний час, але безвідповідально у воєнний час, тоді коли нам треба відстояти свою незалежність, зберегти життя військовим.

А загалом, голові, якого обирали люди, і його заступникам треба почати працювати для того, щоб змінити вже стійку в громаді тенденцію до занепаду. Бо дивлячись як працюють колеги в інших містах, прикро бачити, що ми тут більше згасаємо, аніж розвиваємось.