#

Київщина історична: Кагарлицький район

11.08.2020 07:47
Київщина історична: Кагарлицький район
Фото з мережі Інтернет

«Моя Київщина» продовжує серію розповідей про історію створення районних центрів та міст області під назвою «Київщина  історична». Бо хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього. На черзі - Кагарлицький район

Кагарлицький район розташований у південно-східній частині Київської області. За архівними даними Кагарлицька волость згадується ще в 1866 році. Офіційно Кагарлицький район створено у 1923 році і включено до Київського округу Київської губернії. Площа району складає 925,6 кв.км. і являє собою широко хвилясте плато. У районі протікають річки: Горохуватка, Расава, Расавка, ліві притоки річки Рось – Стугна, Красна. У північно-східній частині району тече найбільша водна артерія України – Дніпро. У районі нараховується 50 населених пунктів, з них : міст районного підпорядкування – 1 (Кагарлик), сільських населених пунктів – 49. Адміністративним та культурно-господарським центром до недавнього часу  було місто Кагарлик, яке розташоване від обласного центру м.Києва на відстані 77 км. Основна продукція, яку виробляють промислові підприємства – кондитерські вироби, цукор-пісок, продукція з незбираного молока, цегла керамічна, обладнання для утримання птиці. Основна виробнича діяльність району – сільське господарство. Виробничий напрямок сільськогосподарських підприємств району – зерно буряковий з розвинутим молочним тваринництвом.

Ще племена прадавньої Трипільскої культури, які утверджували себе передусім як осідлі працелюби, заклали основи землеробства, скотарства на Правобережжі України та проклали торгові шляхи до близьких і далеких обжитих земель.
У Кагарлицькому районі виявлено, вивчено немало археологічних пам'яток, які засвідчують, що своїми здобутками трипільці стояли в одному ряду з населенням найрозвиненіших за розвитком культури племінних і міжплемінних утворень.
Багата колекція археологічних знахідок у районі на місцях господарювання скіфів-орачів, ранніх слов'ян. На родючих землях від вабливої Росі до невтримного Дніпра, обіч тихоплинної Росави, Росавки, Горохуватки, інших річок наші далекі предки удосконалювали виробництво, побут, формували свій світогляд. Все це не зникло безслідно, а лягло в основу багатих традицій, звичаїв, що збереглися до наших днів.

Степи і села Кагарлицького району дуже багаті на археологічні пам'ятки, які належать до всіх історичних епох, починаючи з стоянок раннього періоду стародавньої кам'яної доби (палеоліту) і закінчуючи залишками міст та сільських поселень епохи Київської РусіСтоянки і поселення, родові могильники і кургани, городища і неукріплені селища, скарби ювелірних виробів і знахідки стародавніх монет — це лише невеликий перелік того, що є в розпорядженні істориків про територію Кагарлицького району в давнину. Таких пам'яток на території району нараховується 114; це городища — 5, поселення — 40, курганів — 36, курганних груп — 27, ґрунтових могильників — 5.

Біля села Черняхів у 1900 та 1901 роках археолог Вікентій Хвойка вперше дослідив ранньослов'янські могильники II ст. н. е., відкрив нову археологічну культуру наших пращурів, яку назвали за найменуванням села на Пороссі — черняхівською. Пізніше тут же виявлено ще два поселення того ж часу і трохи пізніших часів — трипільської культури (IV—III тисячоліття до н. е.), за назвою села в сусідньому Обухівському районі — Трипілля.
На правому березі Дніпра за 37 км від районного центру лежить село Балико-Щучинка. Воно цікаве своєю історією. Тут збереглися залишки городища Чучин, яке вперше згадується в літописі XI століття. Дане городище було фортецею і портом на Дніпрі і домінувало на всю навколишню територію. Назва  городища Чучин походить від назви річки Чучинка, яка протікала через село і воно почало заселятись на початку XVIII століття. Поруч з балкою знаходиться село Балики, засноване Київським війтом Іваном Баликою в кінці XVI століття. Є і інша легенда походження назви села, яке вказує на риболовецький промисел, яким тут, певно, займалися, адже поселення розташоване біля річки («балик» і «щука»). У 1921 році села Балик і Щучинка об'єдналися в одне село. Тут же археологи розкопали давньо-руське городище і кочівницькі кургани.
Крім археологічних пам'яток Кагарличчина славиться унікальною пам'яткою садово-паркової культури XVIII—XIX століть. Площа його 35,5 га. він має 113 різновидів кущів і дерев з країн Європи і Азії. Парк заснований Дмитром Прокоповичем Трощинським. В парку є ставок, під назвою «Сажалка», він викопаний там, де б'є 24 джерела і має цікаву історію.
Вражало архітектурне багатство парку. В палаці, флігелях, на алеях і галявинах було розміщено 748 творів мистецтва: копій грецьких та римських статуй, бюстів. Біля входу до парку і нині стоїть брама з кованого заліза, що збереглася ще з часів Трощинського. В парку є альтанка, яка розташована на пагорбі «Машук».
У районі збереглися культові приміщення — пам'ятки історії культури та архітектури в с. Слобода (1852 р.) церква Святої Анни та в с. Кадомка (1851 р.) церква Святого Миколая.
На території району діє 9 музеїв:
районний історико-краєзнавчий музей;
Балико-Щучинський державний музей «Героїв Букринсьеого плацдарму»;
7 музейних філіалів (с.с. Бурти, Мирівка, Жовтневе, Стайки, Слобода, Сущани, Гребені, Великі Пріцьки);
Мирівський краєзнавчий музей;
Гребенівський, Жовтневський та Слобідський сільські краєзнавчі музеї;
Стайківський сільський музей «Берегиня»;
Буртівський краєзнавчий музей;
Сущанський меморіальний музей Народного художника України Карпа Дем'яновича Трохименка;
Великопріцьківський сільський історико-краєзнавчий музей.
Усі музеї зберігають матеріальну і культурну цінність району.
У 1985 році у селі Балико-Щучинка на високому пагорбі було споруджено монументальний ансамбль «Битва за Дніпро».
У районі функціонувало: 38 клубних установ, з них один Кагарлицький міський центр культури і дозвілля, 18 сільськихбудинків і 19 сільських клубів, 40 публічних масових бібліотек, з них 2 міські бібліотеки, 38 сільських бібліотек.
У Кагарлику діяла дитяча школа мистецтв, а в с. Стрітівці — вища педагогічна школа кобзарського мистецтва. Чотири самодіяльні художні колективи міського центру культури і дозвіллі  мають звання «народний» :
ансамбль художньої пісні;
хоровий колектив;
оркестр духових інструментів;
самодіяльний театральний колектив.
Кагарличчина прославилася відомими письменниками, артистами, поетами, художниками. Це народні артисти України — В. П. Дашенко та М. Ф. Кононенко, саме вони були одними із перших засновників театру «Березіль». Поетка — Вегера-Предченко Н.. Народний художник із с. Сущани К. Д. Трохименко. Добре відомі в Україні імена літераторів: І.Рябокляч (с. Півці), Г.Олексенко (с. Стайки), Б.Рогоза, Д.Руденко, М.Майоренко, Є.Литвин (с. Стави), О.Булига (с. Великі Прицьки), В.Скомаровський (с. Балико-Щучинка), М.Кагарлицький (с. Черняхів). Заслужена артистка України Буравська (Заманська) Надія Федорівна (с. Халча), Заслужений артист України Литвин Василь Степанович (с. Стрітівка).

Відомі на Кагарличчині і за межами України майстри декоративно-ужиткового мистецтва вишивальниці — заслужений майстер народної творчості Р.Горбач та майстер народної творчості «Золоті руки» — Н.Троненко, А.Евлогієв.
19 липня 2020 року район  було ліквідовано внаслідок адміністративно-територіальної реформи.

Читати "Моя Київщина" у Telegram
Тетяна Іванчук
письменниця