Київщина пам’ятає: Олег Матяш віддав життя за Україну

Олег Матяш

Старший солдат, водій  десантно-штурмового відділення 2-го десантно- штурмового взводу 1-ї десантно-штурмової роти 87-го окремого аеромобільного батальйону 80- ї бригади ДШВ в/ 2582
Олег Матяш (Метелик) загинув у нерівному бою 3 березня 2022 року на Миколаївщині. «Моя Київщина» розповість про його життєвий шлях
Народився Олег Іванович Матяш 24 листопада 1999 року в селі Риги Лохвицького району Полтавської області у звичайній сільській родині. Мама Матяш Марина Сергіївна, батько Матяш Іван Іванович, брат Матяш Юрій Іванович. На той час батьки працювали у селі: батько зварювальником, мама пташницею. До першого класу пішов у цьому ж селі. Після навчання батька у школі поліції родина переїхала до Харківської області Шевченківського району села Старовірівка, де Олежка зі своїм братом пішли до другого класу. Йому дуже подобалося займатися технікою і також він полюбляв готувати. Дуже любив тварин, тому в домі були різні тварини: котики, собачка, хом'яки, морська свинка, папуги і навіть щур. Але найбільше він любив собак. Навіть перебуваючи на службі, він знайшов собі песика, якого  назвав Другом. Якось цей песик загубився, то Олег дуже хвилювався. Після закінчення дев'ятого класу вступив до Куп'янського сільськогосподарського коледжу, де вивчився на водія-тракториста. Працював трактористом у приватній фірмі, доки не потрапив в аварію. Після одужання пішов працювати на Куп'янський хлібозавод водієм-експедитором. Він дуже хотів бути як батько та брат поліціянтом, але через травми, які отримав внаслідок аварії це не вдалося. Згодом він пішов до військкомату і сам попросився до лав Збройних Сил України, не зважаючи на те, що йому не було й двадцяти років. Майже рік відслужив строкову службу у 80-й десантно-штурмовій бригаді у місті Чернівці, а потім підписав контракт із ЗСУ та воював в АТО поблизу станиці Луганської.
Влітку 2021 року прийшов у відпустку на весілля до брата. То був останній раз, коли всі родичі бачили його живим. Не добувши відпустки, повернувся у частину, що базувалася у місті Миколаєві. Коли розпочалась повномасштабна війна Олег зі своїми побратимами звільняли Миколаївську область Вознесенський район село Андрійчикове.
Востаннє мама говорила з сином по відеозв’язку всього дві хвилини. Побачила сина худеньким і стомленим, у брудному одязі..

3 березня 2022 року, виконуючи бойове завдання зі своїми побратимами, Олег вступив у бій з переважаючим уп’ятеро ворогом. Їм вдалося звільнили з полону родину з маленькими дітками, яку окупанти тримали у погребі. Але, на жаль,  у нерівному бою Олег Матяш разом із побратимами загинули.
Згодом врятована родина встановила обеліск загиблим воїнам. Олег був не одружений, не встиг побудувати дім та народити дітей. Своє молоде життя без вагань віддав за Україну.

Тікаючи від війни, у 2018 році родина Матяшів переїхала з Харківщини до Київщини та оселилася у Обухові.
Про свого онука зі сльозами на очах  розповідає бабуся Тетяна:

«Олег був дуже тихеньким та слухняним змалечку. Часто приїздили до мене у гості та на канікули. Він був моїм маленьким помічником.
Через травму хребта, отриману внаслідок ДТП, його не взяли до школи поліції. Але він підлікувався і пішов на службу до ЗСУ, бо дуже хотів стати десантником. Коли Олег приймав присягу у Житомирі, то ми були і бачили, який він був щасливий.
Згодом його направили в Донецьку область, де йшли бої, але про це він признався тільки батькові, а нам писав, що  все добре, як на курорті. А коли їх частину перекидали на Миколаїв, то прислав нам світлину, де він з потяга махає нам рукою. Написав, що їдуть на море. Олегові дуже сподобався Обухів, соснові ліси, він мріяв, що після служби купить тут собі будинок або квартиру біля лісу. А тепер лежить біля лісу на Алеї Героїв кладовища «Польок», яку першим і розпочав…».

«Олежка був справжнім другом, хрещеним батьком для моєї дитини. Я його ніколи в житті не забуду! Він був моїм янголом-охоронцем, на жаль, тепер з небес. Вічна йому слава!»

На жаль, втратилися всі інші контакти з друзями та сусідами, з учителями та колегами. Війна зробила свою чорну справу, розкидавши людей по всій Україні та світові.
Захисника поховали на Алеї Героїв у місті Обухові.

За зразкову службу відзначений нагородами:
Нагрудним знаком «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня
Орденом «За мужність» ІІІ ступеня ( посмертно)
Почесний громадянин  міста Обухова з 2022 року ( посмертно).
Вічна і вдячна пам’ять воїну Олегу! Щирі співчуття родині.