Київщина пам’ятає: Сергій Лісовський загинув у Запорізькій області
Стрілець-санітар розвідувального відділення розвідувального взводу №1 батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського в/ч 2802 Сергій Лісовський "FOX" із Гореничів загинув 11 липня 2023 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Приютне Запорізької області
1978 року молода родина
Лісовських поселилася в Гореничах, що на Київщині. 13 жовтня 1979 року в родині народився син Сергій, другий із
чотирьох синів. Брати підростали дружні і працьовиті, допомагали
батькам по господарству, дуже любили з мамою й татом переробляти м’ясо, коли на якусь оказію різали свиню, залюбки допомагали мамі
накривати на стіл для гостей. Були в усьому дружні: разом інколи втікали
погуляти або прикривали один одного перед батьками. У школі в Сергія було
улюблене заняття – уроки трудового навчання. Після 9 класів Гореницької школи
юнак навчався у ПТУ № 33 на електрика. Отак підростав майбутній добрий
господар, який умів полагодити все, завжди всім приходив на допомогу, бо був
майстром на всі руки.
Юнак відслужив строкову службу з 2001 по 2002 роки, до речі, пішов на службу разом із молодшим братом. Після служби повернувся до рідного села. На одній із сільських дискотек у клубі Сергій познайомився з дівчиною Світланою і одразу, цього ж вечора, проводжаючи її додому, запропонував одружитися. Це було кохання з першого погляду, із першого подиху. Молодята побралися 2006 року. У любові та злагоді народилося двоє дітей: син Дмитро 2007 року та донька Ірина 2018 року. У цивільному житті Сергій працював завгоспом у магазині "Сільпо".
Дуже відповідально, хоча і трохи несподівано, Сергій підійшов до вибору хресних батьків для своїх дітей. Колега та кум Володимир Ковальчук розповів цікаву історію іхнього кумівства:
Ми не особливо дружили, бо Сергій старший за мене на років п’ять. Інколи пересікалися, бо жили неподалік. Якось по дорозі на роботу я отримав дзвінок із незнайомого номера. Телефонував Сергій і запросив мене бути хресним батьком його синові Дімі. Це для мене було абсолютно неочікувано, але приємно. Звісно, що я дав згоду. Ми стали не лише кумами, але й найкращими друзями, до того ж деякий час були колегами по роботі. Востаннє бачилися перед його мобілізацією. Він пішов за день до іменин донечки. Втрачаємо мужніх чоловіків, справжніх друзів, люблячих батьків... Дуже шкода...
Із початку повномасштабного
вторгнення, наприкінці лютого 2022 року, Сергій Лісовський став добровольцем
третьої роти ДФТГ Білогородської громади.
Сергія мобілізували до війська 17 березня 2023 року, а
наступного дня повістку отримав його старший брат Андрій. Місяць захисник проходив
навчання біля Болграду в Одеській області, згодом їхню частину відправили в
Миколаїв, а далі в Запорізьку область.
Разом із Сергієм був мобілізований його земляк із сусіднього села Влад Верховод.
Чоловіки протягом місяця проходили військовий вишкіл, подружилися, зблизилися,
встигли напам’ять
сфотографуватися по закінченню навчання. І навіть тоді, коли їхній підрозділ
розформували в різні бригади, вони воювали фактично поряд, на одному бойовому
напрямку. Владові повідомили про загибель земляка. Через соцмережі він розшукав
дружину Сергія Світлану аби передати їй фото. Відтоді підтримують зв’язок.
Загинув захисник, виконуючи бойове завдання на Бердянському
напрямі, 11 липня 2023 року. Разом із побратимом йшли першими в розвідку і
потрапили під артилерійський обстріл поблизу населеного пункту Приютне
Запорізької області.
Православна Церква України нагородила Сергія Лісовського медаллю "Хрест
Свободи" за жертовне служіння задля збереження Божого дару свободи та незалежності
(посмертно) 22 лютого 2024 року.
Похований Герой із усіма почестями на новому кладовищі села Гореничі 19 липня
2023 року.
Вічна і вдячна пам’ять воїну Сергію! Щирі співчуття рідним, близьким та друзям.
