Київщина пам’ятає: загинув Сергій Резніченко з села Винарівка Ставищенської громади

Український захисник Сергій Резніченко

Віддаючи данину пам’яті загиблим захисникам України – вихідцям із Київської області, інформаційний портал "Моя Київщина" започатковує Меморіал "Київщина пам’ятає"

Сергій Олегович Резніченко народився  27 липня 1999 року  в селі Томилівка Білоцерківського району Київської області. Там же закінчив середню школу. По закінченні школи здобув професію технолога з виробництва та переробки молочних продуктів у  професійно-технічному училищі № 9 міста Біла Церква, а згодом став студентом  ветеринарного факультету Білоцерківського національного аграрного університету зі спеціальності "технолог виробництва і переробки продуктів тваринництва".

20 грудня 2019 року Сергій  підписав контракт у Ставищенському  військовому комісаріаті і став на захист України від російської агресії.

Зі спогадів  командира військової частини Дмитра Братішка: Сергій служив гранатометником 3-го десантно-штурмового взводу 4-ї десантно штурмової роти військової частини. Завжди позитивний, товариський, відмінно виконував функціональні завдання, користувався авторитетом серед колег, для яких став прикладом зразкового виконання військового обов’язку. Був добре фізично підготовлений, мав високий рівень мотивації до військової служби та професійного самовдосконалення. Сергій  завжди був ввічливим та чуйним до своїх товаришів, допомагав усім вирішувати службові та особисті питання. На критику та зауваження  реагував адекватно, робив правильні висновки. Воїн до останнього залишився вірним  військовій присязі та українському народові, проявивши на полі бою  мужність та героїзм, стійкість та рішучість. 17 квітня 2022 року о 14.30 год загинув від рук російських окупантів у селищі Дібрівне  Барвінківського раойну Харківської області.

Батько Сергія Олег Петрович особистим прикладом  вказав сину вірний шлях, бо сам захищає Україну з 2014 року. Мама  Наталя  Анатоліївна теж працює на зміцнення обороноздатності України. Вона вдома самостійно виготовила 20 бронежилетів, які були передані на фронт. У селі Юрківка навчала місцевих швачок шити бронежилети. За її консультаціями було пошито 80 бронежилетів та передано на передову. Ось у таких батьків народився та виріс справжній герой-воїн, який дуже любив життя, мав багато друзів і ніколи не ховався за їхніми спинами. Він не встиг одружитися, збудувати свій дім, народити дітей та посадити сад. Він віддав своє життя за нас із вами, за мир в Україні і усьому світі.

Герої не вмирають! Слава Україні!