Коли бачиш, як хлопці без кінцівок грають у футбол, кажеш собі: треба піднімати свою п’яту точку і йти в зал – Андрій Михальчук

Андрій Михальчук

З початком повномасштабного вторгнення Андрій Михальчук одягнув піксель, півтора року прослуживши добровольцем. Сьогодні він очолює управління молоді та спорту Київської ОДА. Про те, як спорт повертає ветеранів до життя, як хлопці на милицях мотивують займатися спортом і як втримати молодь в Україні під час війни — в інтерв'ю «Моїй Київщині».

— Андрію Дмитровичу, ви на посаді трохи більше року, до цього Ви захищали країну. Які зараз головні пріоритети управління в умовах війни?

— Мій особистий пріоритет номер один — це адаптивний та ветеранський спорт. Ветеранів стає все більше, і спорт — це найкраща реабілітація. Минулого року ми створили футбольну команду «Буревій», яка повністю складається з ветеранів та осіб з інвалідністю. Там навіть грають жінки-ветерани, які на війни втратили кінцівки. Їх рівень такий, що вони вже входять до збірної України.

Пізніше, за підтримки керівництва ОДА та футбольного клубу «Колос» (Ковалівка), ми об'єднали зусилля. Тепер у нас є потужна команда «Колос-Буревій», який перебуває на фінансуванні футбольного клубу «Колос» і нашої обласної державної адміністрації. Він має спеціально обладнаний автомобіль для зручного пересування команди. Зараз також створюємо унікальну команду з волейболу сидячи.

— Ви проводите багато заходів для ветеранів. Які з них можна назвати знаковими?

— Минулого року 1 листопада ми встановили рекорд України: 50 ветеранів, багато з яких – з ампутаціями, піднялися на Говерлу. Вони показали таку силу духу і незламність нашого козацького роду, що це мотивує всіх.

А 4 квітня у Броварах пройде унікальний вечір боксу. Окрім професіоналів (свої титули захищатимуть Арам Фаніян та Віктор Постол), на ринг вийдуть ветерани. Вперше в Україні відбудеться бій між хлопцями, які мають подвійні ампутації нижніх кінцівок.

Загалом у 2025 році проведено понад 50 заходів для більш ніж 1500 ветеранів.

— Що ви відчуваєте, коли дивитесь на такі змагання?

— Побачити, як хлопці, втративши кінцівку, виходять на милицях і грають так, що можуть дати фору деяким командам Прем'єр-ліги – це мотивує! Задаєш собі питання, коли ліньки йти в тренажерний зал: «Блін, треба піднімати свою п'яту точку, якщо хлопці без кінцівок таке роблять».

— Війна — це величезний виклик для масового спорту та молоді. Багато людей виїхало. Як ви заохочуєте тих, хто залишився?

— Станом на сьогодні лише 15% українців займаються руховою активністю. Це проблема для майбутнього здоров'я нації. Тому ми активно впроваджуємо проєкт «Активні парки». На Київщині діє 72 таких майданчики в усіх 69 громадах. На майданчику можна бути тренером самому для себе: відсканувавши QR-код на локації, можна обрати одну зі 130 активностей.

Минулого року у нас працювало понад 140 координаторів-фахівців, і що дуже важливо — ми залучили до цієї роботи ветеранів. Ветеран — це беззаперечний авторитет. До звичайного тренера дитина може не підійти, а ветерани мотивують своїм прикладом.

Я щиро вдячний кожному тренеру, директору дитячо-юнацьких спортивних шкіл та кожному функціонеру. Проводити тренування в умовах постійних ракетних і дронових загроз — це величезне випробування, але ми змогли адаптуватися та гідно прийняти ці виклики.

Київщина завжди залишається флагманом спортивних інновацій. Ми першими підхоплюємо реформи профільного міністерства та стали лідерами в реалізації президентської програми «Активні парки». Зараз потужно розвиваємо проєкт «Пліч-о-пліч всеукраїнські шкільні ліги». Наша область очолює рейтинг за кількістю зареєстрованих учасників, а минулого року ми здобули перше місце з футзалу, друге з гандболу (до речі, всеукраїнський етап приймала Буча) та високі позиції з баскетболу. Навіть якщо команда не займає призове місце, це все одно дає потужний поштовх. Діти мотивовані займатися, а саме з масовості формується резерв для спорту вищих досягнень.

Ми зберегли основу спортивної системи — дитячо-юнацький спорт. Сьогодні в області функціонує 51 дитячо-юнацька спортивна школа, де займаються понад 20 тисяч дітей у 77 видах спорту. Саме тут формується спортивний резерв і майбутні чемпіони.

Які види спорту сьогодні найбільше розвиваються на Київщині і чи змінюються спортивні уподобання дітей та молоді?

Київщина традиційно має сильні позиції у базових олімпійських видах спорту, і ця тенденція зберігається.

Сьогодні найбільш активно розвиваються легка атлетика, вільна та греко-римська боротьба, бокс, веслування на байдарках і каное, академічне веслування, сучасне п’ятиборство, стрільба. Саме ці види спорту дають стабільний результат і формують значну частину представництва Київщини в національних збірних.

Водночас ми бачимо розширення спектру спортивних уподобань. Активно розвиваються ігрові види спорту, єдиноборства, танцювальний спорт, велоспорт, а також неолімпійські напрями, які дедалі більше цікавлять молодь.

Сучасні діти та молоді люди обирають не лише традиційні формати. Зростає інтерес до динамічних, доступних і сучасних видів активності — командних ігор, функціонального тренінгу, масового спорту, нових форматів фізичної активності.

Окремо хочу відзначити ще одну дуже важливу тенденцію — зростання запиту на інклюзивність і адаптивний спорт. Усе більше молоді й ветеранів долучаються до таких напрямів, і ми це системно підтримуємо.

Тому сьогодні ми працюємо у двох площинах: з одного боку, зберігаємо і розвиваємо види спорту, які традиційно дають результат, а з іншого — відкриваємо нові можливості, щоб кожна дитина чи молода людина могла знайти свій формат і залишитися в спорті.

Київщина активно долучилася до проєкту «Пліч-о-пліч: всеукраїнські шкільні ліги». У чому, на вашу думку, секрет активності області і що цей проєкт дає школярам?

Для нас «Пліч-о-пліч» — це значно більше, ніж просто спортивний проєкт. Секрет активності Київщини в тому, що ми розглядаємо шкільний спорт як стратегічний напрям. Ми не сприймаємо його формально, адже саме зі школи починається формування культури спорту, здорового способу життя, командної взаємодії та характеру.

В умовах війни цей проєкт набув ще глибшого змісту. Це про дітей, які живуть у постійному стресі й яким особливо потрібне відчуття дитинства, руху, спілкування, підтримки та командного духу.

Що дає цей проєкт школярам? Насамперед — масовість і залучення. Багато дітей вперше пробують себе у спорті та отримують позитивний досвід участі в команді. По-друге — віру в себе. Для багатьох це перші змагання, перші емоції від перемоги чи поразки, а отже — важливий досвід, який формує характер. По-третє — соціалізацію й уміння працювати в команді, підтримувати одне одного і брати на себе відповідальність.

Крім того, цей проєкт об’єднує громади, школи, педагогів, батьків і місцеву владу. Тобто йдеться не просто про змагання, а про формування сильного, здорового і згуртованого середовища.

Саме тому для Київщини «Пліч-о-пліч» — це частина системної роботи з розвитку шкільного спорту та виховання покоління, яке вміє працювати в команді, вірити у власні сили і рухатися вперед навіть у складних умовах.

— Що з інфраструктурою? Київщина сильно постраждала на початку вторгнення.

— Так, Бучанський район (Ірпінь, Буча, Гостомель, Бородянка) зазнав колосальних руйнувань. Зараз завдяки міжнародним донорам (United24, UNICEF) ці об'єкти відновлюються.

Щодо обласної інфраструктури, наша мрія і ціль — реконструкція єдиного в області легкоатлетичного манежу (Центр олімпійської підготовки), який не ремонтувався з часів незалежності.

— Попри війну, чи є результати у спорті вищих досягнень?

— За минулий рік ми в області провели понад 130 чемпіонатів. Наші спортсмени завоювали 3788 медалей різного ґатунку на всеукраїнських та міжнародних змаганнях! 965 спортсменів Київщини входять до національних збірних з різних видів спорту.

Особлива гордість — адаптивний спорт вищих досягнень. Наша вихованка Олександра Кононова на Паралімпійських іграх здобула аж 5 медалей у біатлоні та лижних гонках.

— Як щодо молодіжної політики та національно-патріотичного виховання?

— Минулого року представники молодіжних рад Київщини залучили понад 12 мільйонів гривень грантових коштів. Відповідно до проведеного моніторингу  у громадах створено 38 молодіжних консультативно дорадчих органів (мета — 69, за кількістю ОТГ на Київщині).

У сфері патріотичного виховання ми провели 15 військово-патріотичних вишколів для понад 1000 учасників: це домедична допомога, тактика, поводження зі зброєю (ми закупили електронні тири). Це вже не просто спорт, це навички виживання і самооборони, які диктує сьогоднішній час.

У 2025 році реалізовано заходи до 10-річчя гри «Сокіл» («Джура»), проведено чотири наметові таборівки для 150 учасників, а також низку міжсекторальних заходів, спрямованих на утвердження української національної та громадянської ідентичності.

Якщо говорити про молодіжну політику, то головне досягнення полягає в тому, що нам вдалося перейти від окремих заходів до формування дієвої системи, яка реально працює в громадах.

Розвивається інфраструктура: мережа молодіжних центрів і просторів різних форм власності складає понад 40 одиниць, а станом на 2026 рік активність уже відзначена у 44. Навіть у прикордонному Славутичі діє надзвичайно потужний молодіжний простір, куди їздить вчитися молодь з усієї області. Також у громадах Київщини діє 21 осередок НСОУ «Пласт».

У 2025 році проведено 130 регіональних заходів в онлайн- і офлайн-форматах, якими охоплено понад 250 тисяч осіб, а безпосередню участь у них взяли близько 10 тисяч молодих людей.

Ми також реалізували сучасні формати роботи: створено молодіжний медіапродукт у форматі циклу інтерактивних подкастів, проведено моніторинг залучення молоді та громадськості до процесів розвитку громадянського суспільства, відновлено два молодіжні простори в межах програми «Віднова.ЮА».

Тому ключовий результат цього періоду — це системність. Ми одночасно розвиваємо спорт вищих досягнень, масовий, дитячо-юнацький, адаптивний спорт і водночас вибудовуємо дієву молодіжну політику, яка дає молоді не лише можливість брати участь, а й реально впливати на розвиток своїх громад.

— Якою ви бачите стратегію розвитку спорту Київщини на найближчі роки?

— Має бути системність: від масового спорту, де дитина просто спробувала себе у доджболі (міжнародна версія відомої гри «вибивали») чи петанку (популярна французька гра в кулі), до ДЮСШ і далі — у спорт вищих досягнень. І, звісно, розбудова ветеранських хабів та адаптивних клубів. Київщина зараз є флагманом. Ми запроваджуємо ініціативи, на які вже починають рівнятися інші регіони України. І тільки системна робота дасть результат після нашої Перемоги.