Кончазаспівська земля Деркача: скільки ж насправді привласнив екснардеп-зрадник?

Фото ОГП

Справу про землю в Конча-Заспі, пов’язану з Деркачем, публічно розкрили лише після його політичного краху та втечі до москви. Однак ключові рішення були ухвалені ще 2010 року, і сьогодні, 16 років потому, залишається відкритим головне питання – чи є ці 40 гектарів лише маленькою частинкою значно масштабнішої системи земельних зловживань, які тривали десятиліттями?

Андрій Деркач був частиною політичної еліти ще з кінця 1990-х. Обіймав мандат у декількох скликаннях Верховної Ради, востаннє був обраний 2019 року. Син наближеного до президента Кучми ексголови СБУ Леоніда Деркача. Кум Юрія Луценка, двічі міністра внутрішніх справ та ексгенпрокурора. Донька Деркача перебуває у шлюбі з сином колишнього спікера Верховної Ради Володимира Литвина.

Після 2022 року Деркача оголосили в розшук за підозрою в державній зраді та незаконному збагаченні. За даними слідства, за період 2019-2022 років він одержав щонайменше 567 тис. доларів від правоохоронних та розвідувальних органів РФ за підривну діяльність проти України.

2023 року Деркача позбавили українського громадянства та депутатського мандата, а справу передали до суду. Згодом Деркач подався до москви: 2024 року він став сенатором Ради Федерації РФ, а 2025 року російські медіа повідомили про присвоєння йому звання «Героя Росії».

Історія з заповідною землею в Конча-Заспі бере початок ще 2010 року. Тодішній народний депутат Андрій Деркач, користуючись політичним впливом, організував схему привласнення майже 42 гектарів заповідної землі, до якої залучив керівника місцевого Держкомзему та голову Обухівської РДА. Сам механізм виглядав так: землі, які фактично належали Києву, «перекинули» в юрисдикцію Обухівського району, після чого районна адміністрація змогла роздати їх у приватну власність без участі Київради. Далі 23 ділянки оформили на підставних осіб (персонал і людей із орбіти Деркача), а потім протягом декількох років перепродали і сконцентрували у «своїх» руках.

Ключове розпорядження про передачу землі підписував голова Обухівської райдержадміністрації Віктор Остринський, сусід по Конча-Заспі на той момент Президента України Віктора Ющенка. 

Цією історією зацікавилася журналісти Bihus.Info, які 2019 року оприлюднили власне розслідування. Медійники з’ясували, що спочатку ці 42 гектари безкоштовно передали фізичним особам нібито для ведення особистого селянського господарства. Водночас щонайменше 17 із 23 первинних отримувачів мали прямі або опосередковані зв’язки з Деркачем – серед них працівники його медіаактивів, помічники народного депутата та представники пов’язаних компаній.

У подальшому більшість ділянок була сконцентрована у руках чотирьох осіб. Найбільший масив – майже 26 гектарів – опинився у власності Антона Сімоненка, багаторічного помічника Деркача. Ще частина земель належала Юрію Берку, який мав спільний бізнес із дружиною нардепа Оксаною Тереховою, а також Олені Миронюк і Вірі Петрук, пов’язаним із його політичним середовищем.

Журналісти також зафіксували, що саме на Антона Сімоненка 2016 року переписали 90% корпоративних прав на медіаактиви Деркача – телеканал «Ера» та радіо «Ера FM». Сам Сімоненко відмовився коментувати походження земельних активів.

У відповіді адвоката землевласників зазначалося, що ще 2002 року ця земля перебувала в оренді ТОВ «Лідер», яке згодом відмовилося від прав оренди на користь сільради, що дозволило передати ділянки в приватну власність громадянам. При цьому тодішнім власником ТОВ «Лідер» був Юрій Берко, який згодом став одним із ключових власників цієї землі.

Після оприлюднення розслідування правоохоронні органи підтвердили факт незаконного відчуження земель, було відкрито кримінальне провадження за статтею про зловживання владою. 

2020 року суд наклав арешт на ділянки орієнтовною вартістю приблизно 930 млн грн. Правоохоронці заявили про намір повернути ці землі в державну власність.

2026 року СБУ та Офіс генпрокурора фактично підтвердили те, на що раніше вказували журналісти, зокрема використання підставних осіб. Серед них водії, охоронці та інший персонал, пов’язаний із оточенням Деркача. Також слідство вказало на підробку документації та внесення неправдивих даних до земельного кадастру як технічний старт всієї схеми.

У січні 2010 року обов’язки керівника районного управління Держкомзему виконував Тарас Гаращенко. Саме він підписав позитивні висновки щодо виділення ділянок 23 особам, що фактично відкрило шлях до вибуття земель із державної власності. Уже через 10 днів після погодження документації Гаращенка призначили керівником управління Держкомзему в районі. Навряд чи випадкове підвищення. 

Раніше посадовця вже притягували до кримінальної відповідальності у справах про службову недбалість у земельній сфері, однак у попередніх епізодах він уникнув покарання через сплив строків давності. У цій справі йому повідомили про підозру, але заочно, оскільки він переховується за межами України.

Заочно підозру отримав і Андрій Деркач. Йому інкримінують організацію заволодіння майном в особливо великих розмірах та легалізацію доходів, отриманих злочинним шляхом.

Єдиний, кого затримали у цій справі, тодішній голова районної адміністрації Остринський. Йому загрожує до 12 років тюрми з конфіскацією майна.

Наразі земля перебуває під арештом, однак її остаточна доля досі не визначена. У лютому 2025 року суд першої інстанції ухвалив рішення про повернення ділянок державі, але в грудні того ж року за клопотанням адвоката і представника одного з власників Київський апеляційний суд призначив земельно-технічну експертизу і до отримання висновку розгляд справи зупинили.

На жаль, скільки насправді землі роздерибанили, важко й уявити. Такі схеми спливають вкрай епізодично. Після Остринського був Ігор Рафальський, який за часів Януковича через брата мав зв’язки з тодішнім головою АП Льовочкіним. Подейкують, тоді крали тисячами гектарів. Де ж та земля? Чому про це всі мовчать? Чому правоохоронні органи обмежуються 40 га?